Colin the Crab Finds a Treasure - Ukrainian Edition

Ukrainian
EDITION
Краб Колін
знаходить скарб
ТУУЛА ПЕРЕ • РОКСОЛАНА ПАНЧИШИН
W
ickWick

КРАБ КОЛІН ЗНАХОДИТЬ СКАРБ

Краб Колін знаходить скарб
Автор Туула Пере
Художник Роксолана Панчишин
Верстка Пітер Стоун
Переклад з англійської Юлія Чернікова
ISBN 978-952-357-405-2 (Hardcover)
ISBN 978-952-357-406-9 (Sof tcover)
ISBN 978-952-357-407-6 (ePub)
Перше видання
Авторське право © 2021 Віквік Лтд (Wickwick Ltd)
Видано в 2021 році видавництвом Віквік Лтд (Wickwick Ltd)
Гельсінкі, Фінляндія
Colin the Crab Finds a Treasure, Ukrainian Translation
Story by Tuula Pere
Illustrations by Roksolana Panchyshyn
Layout by Peter Stone
Ukrainian translation by Yulia Chernikova
ISBN 978-952-357-405-2 (Hardcover)
ISBN 978-952-357-406-9 (Sof tcover)
ISBN 978-952-357-407-6 (ePub)
First edition
Copyright © 2021 Wickwick Ltd
Published 2021 by Wickwick Ltd
Helsinki, Finland
Originally published in Finland by Wickwick Ltd in 2017
Finnish “Timo Taskuravun aarre”, ISBN 978-952-325-078-9 (Hardcover), ISBN 978-952-325-578-4 (ePub)
English “Colin the Crab Finds a Treasure”, ISBN 978-952-325-333-9 (Hardcover), ISBN 978-952-325-833-4 (ePub)
All rights reserved. No part of this publication may be reproduced, stored in a retrieval system, or transmitted in any form or by
any means, mechanical, electronic, photocopying, recording, or otherwise, without the prior written permission of the publisher
Wickwick Ltd. The only exception is brief quotations in printed articles and reviews. For details and written permissions, contact
rights@wickwick.fi.
Wickwick books are available at special discounts when purchased in quantity for premiums and promotions as well as fundraising
or educational use. Special editions can also be created to specification. For details, contact specialsales@wickwick.fi.

Ukrainian
EDITION
Краб Колін
знаходить скарб
Туула Пере • Роксолана Панчишин
W
ickWick
Children’s Books from the Heart
1

2

На кухні краба Коліна кожна річ мала своє місце.
Речей у нього було небагато, й майже все, що мав,
він успадкував від бабусі й дідуся. Скромний та працьовитий Колін
любив свою тиху й затишну домівку, де все було зроблено його
клішнями.
Сірий казанок Коліна весело парував на плиті. Від частого використання казанок
був неабияк потертий, але це зовсім не хвилювало Коліна. Адже він знав, що в
цьому казанку готуються найсмачніші супи і рагу в усій затоці. Він часто запрошував
своїх численних друзів, щоб пригостити їх смачним обідом. Але зараз Колін був
один, він сидів у кріслі-гойдалці й чекав, поки приготується рагу з водоростей.
Він хотів добре підкріпитися на сніданок, оскільки збирався податися вниз за
течією за покупками в магазин Восьминога Оззі. Коліну потрібно було купити дещо
для кухні. У нього майже закінчилися спеції, а контейнер для трав’яного чаю був
зовсім порожній. Крім того, йому потрібен був порошок з водоростей.
Колін відсунув рагу на край плити й вирішив перед сніданком зазирнути в сарай. Він був
затятим будівельником, і йому потрібно було регулярно поповнювати запаси будівельних
матеріалів. Ось і зараз йому необхідно було придбати трохи цвяхів, металевого дроту
і великі петлі (шарніри) для ремонту зламаних воріт Пані Сом.
Тиждень обіцяв бути активним. До Коліна часто зверталися сусіди: жителі затоки
раді були довірити ремонт своїх будинків його вмілим клешням. Гордий собою, він
попрямував на кухню, щоб поснідати.
3

Магазин Восьминога Оззі знаходився не дуже далеко, але Колін запланував для
подорожі достатньо часу. По дорозі в магазин він навідував друзів і підвозив
тих, хто теж збирався за покупками. А зворотній шлях із повністю завантаженим візком
займав не менше часу, – адже йому доводилося рухатися проти течії.
Як зазвичай, перед тим, як піти, він оглянув свій будинок.
«Який же в мене чудовий будинок», – подумав він, задоволено насолоджуючись
результатами виконаної роботи.
Все було зроблено його клешнями: кожен поверх і кімната, вікно й сходинка. Завдяки
його старанням скромна підвальна квартира біля берега стала крок за кроком
підніматися до неба, ховаючи верхні поверхи між береговими рослинами. Коліну
подобалося сидіти на даху свого будинку вночі, милуючись відблисками срібною
місяця на річкових рослинах і поверхні води рідної затоки.
«Насправді, пречудовий будинок», – промовив до себе Колін, обережно прикриваючи
за собою ворота.
Безтурботний Краб тягнув візок, повторюючи в розумі список покупок. Течії майже не
було, і він легко пересувався вниз по річці.
4

5

Відшліфовані водою камені вистилали закрут річки. Це місце, створене
самою природою, ідеально підходило для купання й усе околишні жителі
використовували його для водних процедур. Уже здалеку Колін побачив, як вирує
вода, й пісок із дна здіймається каламутною хмарою вгору. Це могло означати лише
одне – Морська Зірка Саллі одночасно мила всі свої п’ять щупалець.
– Любий Коліне, ти ж не поспішаєш, чи не так? Я вже закінчую, – почувся голос Саллі з
вируючої хмари. – Підкинеш мене вниз за течією?
– Так, звичайно, – відповів задоволений Колін. – Мій візок абсолютно порожній, там
достатньо місця для тебе.
6

Незабаром чистенька Стелла сиділа в задній частині візка, простягнувши
щупальця.
– Обожнюю їздити в магазин Восьминога Оззі, – це так весело. Це місце, де можна
зробити покупки й одночасно поспілкуватися з друзями, – сказав Колін.
– Ну, цей магазин підходить для покупок звичайних товарів, – відповіла Стелла,
поморщивши ніс. – Але коли мені потрібно що-небудь особливе, наприклад, такі речі,
як віск для полірування щупалець або крем для присосок, їх можна купити лише в
спеціалізованих магазинах.
Трохи зніяковівши, Колін кивнув. Він задовольнявся звичайними товарами, які
купував в магазині Восьминога Оззі.
7

8

Перед магазином Восьминога Оззі зібрався натовп морських мешканців. Краб
Колін пішов шукати вільне місце за рогом для візка, а Морська Зірка Стелла
побігла відразу ж до магазину, – їй не терпілося дізнатися, що ж відбувається.
Колін обережно підійшов до схвильованого натовпу: там щось відбувалося. Серед
загального шуму Краб міг розрізнити лише окремі слова. Говорив Вугор Едді:
– Суперсучасний ... ідеальний для морських подорожей ... оснащений генератором
і турбіною, – Вугор демонстрував новий транспортний засіб, що й привернуло увагу
оточуючих.
Колін повільно піднявся до берега річки. Звідти добре видно магазин і Вугра Едді з
новим чарівним пристроєм, він насолоджувався кожною хвилиною перебування
в центрі уваги. Едді дуже пишався тим, що роздобув в океані суперсучасний
транспортний засіб – мотокоптер.
– Мій новий мотокоптер, без сумніву, найшвидший засіб пересування в нашій річці,
– хвалився Едді. – Я планую випробувати його в умовах океану. Можу вас запевнити,
навіть мої родичі з Саргассова моря будуть вражені!
9

10

Ніхто не звернув уваги на те, як Краб Колін зісковзнув з берега річки й
увійшов у порожній магазин Восьминога Оззі. Звичайно, його вразив
фантастичний транспортний засіб, але він не хотів надавати йому завеликого
значення.
Сам Краб ніколи не користувався пристроями з електронним двигуном і
великою кількістю кнопок. Він дивувався тому, як Вугор Едді вправлятися зі
своїми численними механізмами. Ну, принаймні, Едді ніколи нудьгувати, це
точно: йому завжди потрібно щось замінити, приєднати якісь запчастини або
перебрати двигун.
Едді часто дражнив Коліна за те, що він живе, як у кам’яному віці. Але Колін не
заперечував, – усі краби завжди були, є і будуть такими. Так само говорив і дід
Коліна, а він був мудрим молюском.
Краб Колін вирішив скористатися моментом і зосередитися на списку
покупок.
11

Незабаром Колін знайшов усе, що було йому потрібно. Він був єдиним покупцем у
магазині, оскільки інші вийшли послухати про мотокоптер Вугра Едді.
– Колін, це чудова сучасна технологія, вона могла б зацікавити тебе, – сказав Восьминіг
Оззі з блискучим дрилем в щупальцях.
– Мій старий дриль відмінно працює, – зніяковіло відповів Колін. Він би ні на що не
проміняв свій старий дриль, що дістався йому від діда. Він ідеально лежав в його
клешні і не видавав дратівливих гучних звуків.
12

– А що скажеш про спеціальні пропозиції? – вказав Восьминіг на полиці навколо. – У
нас зараз можна придбати багато розкішних речей за доступними цінами.
– Дякую, але, здається, у мене є все, що потрібно, – нерішуче пробурмотів Колін.
– Ну, тоді наступного разу, візьмеш щось із сучасних новинок на честь приходу весни,
– привітно запропонував крамар.
Відчуваючи себе якось дивно, Колін відніс покупки у візок і вирушив додому.
Морська Зірка Стелла відмовилася їхати з ним назад. Вона захотіла покататися на
мотокоптері Вугра Едді й миттєво потрапити додому.
Краб Колін ледве просувався проти течії метр за метром. Чи то посилилася течія, чи
то він перенавантажив візка,та колеса постійно застрягали між каменями, але Колін
уперто продовжував свій шлях додому.
13

14

Краб Колін дістався будинку старої доброї Пані Сом і зупинився перепочити. Він
присів на візок й оглянув її будинок: він був йому добре знайомий, оскільки Пані
Сом не раз зверталася до нього за допомогою. Якби не Колін, бідний старий будинок
давно б розвалився.
Колись це була велична будівля, та це було дуже давно. Однак Пані Сом не могла
уявити собі життя в іншому місці: будинок був наповнений спогадами й речами, які
були їй такі дорогі.
– Це справжній антикваріат, – вигукнула пані Сом зі свого балкона, розмахуючи
великим свічником.
Вона була зайнята звичайною справою: полірувала свої скарби. Колін запропонував
допомогти, але Пані Сом відмовилася.
– Ти, звичайно, найвправніший будівельник і фахівець з ремонту дахів в усій окрузі,
та твої клешні не призначені для цінного фарфору й старовинного срібла, – пояснила
вона. – А в мене вже багаторічний досвід.
– Так, звичайно, – відповів Колін, й взявшись за ручки візка сильними клешнями,
продовжив свій шлях.
Стара Пані Сом помахала Коліну клаптиком тканини для полірування й продовжила
займатися своїм антикварним начинням.
15

16

У
будинку Тритонихи Норми завжди панувала метушня. Її численне сімейство
було дуже активним. У неї було так багато малюків-тритонів, що Краб Колін уже
втратив їм лік. Завжди енергійна Норма вийшла у двір, щоб поділитися новинами.
– Ну й ранок, – зітхнула Тритониха-мати, витираючи лапки фартухом.
– Я сподіваюся, що нічого серйозного не сталося? – запитав Колін заклопотано.
– Діти сьогодні влаштували справжній хаос, і моя випічка тепер зіпсована, – зітхала
Норма. – Перша партія маляток-комах не підійшла, а ввечері ми влаштовуємо вечірку
з нагоди дня народження молодшенького.
Маленькі тритонята залізали на дах навантаженого візка Краба Коліна, а він терпляче
спостерігав за тим, як вони грають і врятував кількох малюків, що заплуталися в
мотузці.
Краб Колін мріяв про власну родину, для нього сім’я була найбільшим скарбом.
Він хотів би до вечері розставляти багато тарілок на круглому кухонному столі і
розповідати казки на ніч своїм малюкам-крабикам. Звичайно, у Коліна було багато
друзів, яких він любив запрошувати до себе в гості. Та переважну частину часу в його
будинку панувала тиша. У нього було кілька родичів, та всі вони жили занадто далеко.
Колін важко зітхнув і продовжив свою подорож. Здавалося, віз ще поважчав.
Тритониха Норма поспішила назад до будинку, щоб зайнятися своєю випічкою, поки
десяток маленьких тритонят залишилися грати на вулиці, влаштовуючи хаос у дворі
серед водоростей.
17

Підлога поскрипувала під вагою крісла-гойдалки Коліна, а чашка чаю охолола в
клешнях. Заглибившись у свої думки, він сидів так довгий час, спостерігаючи за
тим, як на річку опускалася ніч. Після поїздки за покупками йому було надзвичайно
сумно.
Колін згадував події дня. Він був радий побачитися зі старими друзями: Морською
Зіркою Стелою і Вугром Едді, Панною Сом і Тритонихою Нормою. Колін був радий за
них. Все в їх житті, здавалося, було, як треба. Важко було уявити, морську зірку гарнішу
за Стеллу. Бізнес Едді процвітав. А Пані Сом була щаслива у своєму старому будинку з
її колекціями старовинних речей.
18

Та найщасливішою здавалася сім’я тритонів, подумав Колін. Хоча Тритониха
Норма іноді виглядала дуже втомленою, вона б нізащо не проміняла нікого зі
своїх малюків-тритонів ні на які скарби в світі. Колін був у цьому впевнений, він бачив,
як ніжно вона дивиться на своїх малюків, незважаючи на їх постійну метушню.
Замислений краб розгойдувався назад і вперед у своєму кріслі. Начебто все було
добре, але він чомусь сумував. Може, йому не вистачало чогось важливого. Але що
б це могло бути? Колін не бачив себе в модному одязі, в центрі уваги або сидячи на
супершвидкісному мотокоптері. І китайський фарфор та античне срібло ніяк би не
вписалися в інтер’єр його кухні.
А може, Колін просто занадто звичайний – абсолютно посередній краб? Його життя
минало у звичному спокійному ритмі, без будь-яких важливих подій, про які він міг
би розповісти, чи скарбів, якими міг би похвалитися. Краб вимив чайне горня і влігся
в ліжко під ковдру.
19

Вночі вода в річці затоки відступила, – це було поганим знаком. Колін прокинувся
посеред ночі й подивився у вікно. Він хвилювався, йому здалося, що течія
змінилася і тепер рухається в неправильному напрямку. Вода почала підніматися
вгору за течією, хвилі відносили воду вгору від гирла річки.
Будинок Коліна був міцний, він би витримав будь-який шторм. У воді плавали різні
предмети, водяний вир приніс сміття до його ганку. Але що це виднілося з-під його
візка?
20

Краб вислизнув за двері й обережно попрямував через двір до свого візка. Він
намагався надійно наступати на камені й водорості, щоб не втрачати рівноваги.
Насилу йому вдалося дістатися візка, і він побачив, що течія принесла з океану
справжню Перлинницю. Устриця автоматично продовжувала боротися з течією, і
Коліну насилу вдалося її заспокоїти.
Нарешті, йому вдалося схопити Перлинницю клешнями. Він міцно прив’язав її до воза
якірним канатом і вирішив залишитися наглядати за нею до ранку.
«Подумати тільки, справжня Перлинниця з самого океану потрапила аж сюди», –
розмірковував Колін щасливо. – «Цікаво, чи є всередині неї прекрасна перлина» ...
Тепер Коліну буде, про що розповісти друзям.
Колін акуратно постукав по мушлі устриці, але вона вперто відмовлялася відкриватися.
Та Краб не сумував, він терпляче чекав свого часу.
21

Краб Колін провів поруч із устрицею всю ніч. Хвилювання стихло, і ранкове сонце
прогрівало мілководдя затоки. Мушля Перлинниці була як і раніше щільно
закрита. Колін ніжно поглядав на свого гостя.
– Бідна устриця, тобі, напевно, добряче дісталося, – промовив краб. На щастя, мушля
не ушкоджена і тепер ти тут зі мною, в безпеці.
22

Час йшов, а Колін терпляче сидів поруч з устрицею у своєму візку й заспокійливо з
нею розмовляв. Десь пополудні він легенько постукав по мушлі.
– У мене тут для тебе невеличке частування, друже, – м’яко сказав Колін. – Ти маєш
попоїсти.
Мушля трохи прочинилася. Краб підніс ложку живильного супу з комах до мушлі своєї
боязкою гості. Мушля швидко зачинилися, а розчарований Колін так і залишився
сидіти з порожньою ложкою в клешні. Він уже було вирішив, що це безнадійно, як
раптом мушля знову розкрилася.
– Яка смакота, нічого смачнішого я ніколи не їла, – почувся слабкий голос з мушлі. –
Мене звуть Перлинниця Прісцилла. Шторм відніс мене далеко від дому, – устричної
долини на морському березі. Спасибі, що ти мені допоміг.
Не вимовивши ні слова, він продовжував годувати її, ложка за ложкою, поки устриця
не наїлася.
23

Увесь день Колін був зайнятий справами по дому. Час від часу він поглядав на
устрицю, що влаштувалася в його візку.
«Тепер і в мене є щось цінне, чи, принаймні, щось цінне є в мого нового друга», – думав
він, уявляючи собі сліпучу перлину, яку ховала всередині устриця.
Щоб прийти до тями після всього, що сталося з Прісциллою з волі течії, потрібен був
якийсь час. Краб Колін розумів, що їй довелося нелегко: вона опинилася в новому
місці серед незнайомців. Шлях від устричного поля на узбережжі через бурхливу
дельту річки був повен небезпек. Та тепер вдома у Краба Перлинниця Прісцилла була
в безпеці.
24

Настала ніч, на небі зійшов місяць, а нові друзі все розповідали один одному
історії з життя.
– У тебе, напевно, було цікаве життя там, у просторах океану, – зітхнув із тугою Колін
після того, як Перлинниця розповіла йому про барвисті коралові рифи й величезних
океанські лайнери, що перевозили товари з далеких земель.
– Хочеш – вір, хочеш – ні, Коліне, та насправді це я тобі заздрю, – задумливо відповіла
Перлинниця. – Звичайно, я пишаюся своєю перлиною, та в іншому моє життя така
нудота. День за днем ​я змушена сидіти на місці на устричній фермі й дивитися на те,як
повз пропливають риби й кораблі.
25

Прісцилла зрозуміла, що краба зацікавила її перлина. Вона зазвичай
нікому не показувала перлину, надійно зберігаючи її в мушлі. Та Коліну
можна було довіряти, – подумала Прісцилла й відкрила
мушлю. Місячне сяйво заграло на блискучій
поверхні перлини, і вона засяяла. Краб
Колін потер широко розкриті очі й
зачаровано застиг: він ніколи не
бачив нічого подібного.
Через тиждень після
шторму Краб Колін
перебував у виключно
чудовому настрої. Його
нова сусідка радувала
його: Прісцилла була
надзвичайно живою,
вона насолоджувалася
смачними стравами, які
готував Колін, і відчувала себе
затишно в його чудовому візку.
Тепер у Коліна з’явилася нова традиція,
– відвідувати своїх старих друзів і розповідати
їм новини про те, як одужувала його нова подруга. Він
також розповів друзям про блискучу перлину, якою мав честь милуватися
при місячному сяйві. Він зауважив, що Морська Зірка Стелла трохи йому
заздрить.
26

Стара Пані Сом в свою чергу запитувала про вік перлини, показуючи Коліну свою
колекцію старовинних ювелірних прикрас. Вугра Едді найбільше цікавила вартість
перлини, та про це краб не мав жодної гадки.
Якось коли після відвідування друзів Краб Колін повернувся додому, він побачив дивного
гостя, що сидів на його поштовій скриньці.
– Дозвольте мені відрекомендувати себе. Мене звуть Лобстер Ларрі, я прибув сюди з
далекого узбережжя, – спокійно сказав він. – Чи не запропонуєте Ви склянку холодного
чаю бідному блукачу?
– Так, звичайно, – відповів Колін здивовано. – Але яким вітром Вас занесло до мене у
двір?
– Ну що Ви, пане Крабе, не соромтеся, – підлещувався гість. –
Усім відомо про Вашу доброту й гостинність.
– Будь-ласка, заходьте, – зніяковіло сказав Колін,
запрошуючи незнайомця увійти.
27

Краб Колін розмовляв із гостем й пригощав його закусками. Лобстер
Ларрі відповідав якось неуважно, весь час роздивляючись довкола.
Здавалося, він щось шукав.
– Знаєте, пане Крабе, кажуть, у вас з’явилася
нова сусідка, – запитав Лобстер Ларрі. – Чув,
раніше вона жила на березі. Цікаво, чи не
моя це знайома.
– Ви можете побачитися з нею, якщо
ви бажаєте, – неохоче запропонував
Колін. – Ми можемо перекусити в
моєму візку. Перлинниця там, вона
оговтується від випробувань, що випали
на її долю.
попрямував до Перлинниці.
Колін підозріло спостерігав за тим, як Ларрі
Лобстер тихо вийшов на вулицю й швидким кроком
– Шановна Устрице, прийміть, будь ласка, цю скромну квітку, – тихо
сказав Лобстер і простягнув Прісциллі чудову водяну лілію. Вони ростуть
лиш там, звідки ми з вами родом.
28

Краб приніс закуски устриці й своєму гостю. Лобстер
Ларрі цікаво розповідав, він дивовижно
багато всього знав про Перлинниць й
устричні поля. Здавалося, навіть
Прісцилла поступово розтанула
від його розповідей, –
незабаром її щічки просто
сяяли.
Краб Колін слухав, як
Лобстер Ларрі розповідав
довгі історії про свої
пригоди. У Коліна не було
жодної подібної історії, про
яку він міг би розповісти.
Навряд чи комусь буде цікаво
слухати про те, як він лагодив дах
або будував паркан. Незабаром Лобстер
й Устриця так захопилися одне одним, що
перестали помічати, що відбувалося навколо. Колін тихо
зібрав брудний посуд і поніс його на кухню.
29

Після відвідин Лобстера Ларрі Прісцилла стала поводитися по-іншому. Сам візит
закінчився якось дивно: гість раптово зник, поки Колін був на кухні. Коли Краб
повернувся, Перлинниця сиділа у візку на самоті, її мушля була щільно закрита, а вона
відмовлялася відповідати на запитання Коліна.
Краб Колін був збентежений, він не міг зрозуміти, що сталося. Можливо, він зробив
щось не те? Невже Прісцилла більш ніколи з ним не заговорить? Єдине, що вона тепер
робила – це їла й спала.
– Перлинниці просто стало нудно зі мною, – зітхав краб. – Я занадто звичайний, я
повинен щось із цим робити.
30

У
засіках комірчини Краб Колін знайшов спортивне обладнання, яке Вугор Едді
колись давно йому подарував. Тепер воно йому знадобиться. Краб вирішив
зайнятися собою і з того дня наполегливо працював. Колін піднімав важкі ваги й
старанно займався. Кожен день він вдивлявся в своє відображення, та не помічав
жодних змін.
Прісцилла німо спостерігала за стараннями Коліна. Їй хотілося сказати своєму другові
правду, та вона не знала, з чого почати. Сталося непоправне: устриця втратила свою
перлину.
31

32

Наприкінці чергового важкого робочого дня Краб Колін обережно підійшов
до Перлинниці, що ховалася у затишку візка. Був чудовий вечір із тихою
спокійною течією.
– Мені здається, ти недобре почуваєшся, – сказав Колін, ласкаво погладжуючи
мушлю. – Я б дуже хотів допомогти тобі. Якби я тільки знав, чому ти сумуєш.
Прісцилла досі не промовила ні слова. Їй було соромно за те, як швидко вона
розтанула перед Лобстером Ларрі. Вона повірила його порожнім словам і
дозволила цьому нахабі схопити клешнями свою перлину, і під час недовгого
протистояння вони впустили її на кам’янисте дно. Чи побачить вона коли-небудь
свою перлину знову?
Прісцилла досі мовчала, але Колін був терплячим.
Краб і Перлинниця сиділи у візку поруч одне з одним, поки місяць прокладав собі
шлях по небу. Його промені відбивалися від сліз, що крапали з мушлі. Зрештою,
мушля повільно відчинилися, і Колін побачив, що перлини там вже немає. Ридаючи,
Прісцилла розповіла йому, що сталося.
– Але чому ти не сказала мені відразу? – здивовано запитав Краб.
– Я не могла зважитися, боялася, що без перлини я вже не буду тобі потрібна, –
зізналася устриця.
– Як таке могло спасти тобі на думку? Ти стала моїм другом, – це найцінніше для
мене. Перлина не має ніякого значення, для мене важлива тільки ти, – серйозно
відповів Колін.
33

Краб Колін, як правило, був спокійний як удав, та зараз він готовий був вибухнути.
Щойно Лобстер Ларрі набрався нахабства! Щоб ось так напасти на безневинну
устрицю, щоб вкрасти її перлину! Колін вирішив: він зробить все, але розшукає
перлину.
Краб працював клешнями, перебираючи кожен камінчик. Він старався з усіх
сил, вивчаючи кожне поглиблення на дні річки. Нарешті, його важку роботу було
винагороджено. Змучений, але з широкою щасливою усмішкою, Колін вручив
Прісциллі її блискучу перлину.
– Я тобі безмежно вдячна, – сказала Прісцилла, погладжуючи перлину, яку приніс
Колін. – Ніхто б не зміг шукати так довго.
– Та хіба ти не рада? – Запитав Колін з подивом, коли він помітив, що її очі наповнилися
слізьми.
– Мені дуже добре жилося в тебе, це правда. Та я так сумую за своєю сім’єю й океаном...
– тихо промовила Прісцилла. – Завтра я вирушу додому.
Колін знав, що марно навіть намагатися переконати Перлинницю залишитись із ним.
Її будинок був на устричному полі на березі, і Краб це чудово розумів.
34

35

Е
дді Вугор примчав на своєму новому мотокоптері, щоб
забрати Перлинницю Прісциллу. Едді збирався перетнути океан, щоб відвідати
свою сім’ю, й обіцяв по дорозі підкинути Перлинницю додому. Перш ніж піднятися
на борт, Прісцилла подякувала й обійняла Краба Коліна ще раз. Друзі стиснули
один одного в обіймах так міцно, що їх панцирі мало не тріснули. Двері мотокоптера
зачинилися, і через мить, чарівний засіб пересування Едді зник із поля зору.
Краб Колін обійшов свій спорожнілий двір. Він сумував, але намагався відшукати
плюси цієї ситуації: Перлинниця повернулася додому до своїх рідних, і тепер вона
в безпеці. Незважаючи ні на що у нього з’явився новий друг. Колін почав будувати
захоплюючі плани на майбутнє. Можливо, він купить невеликий підтриманий
мотокоптер, і буде їздити в гості до Прісцилли.
Настала ніч, і над затокою встав місяць. Колін сидів на ганку й милувався його срібним
сяйвом. Воно нагадувало йому устрицю і її перлину. Та найголовніше було те, що він
знав, – у ту ніч десь на далекому березі Прісцилла дивилася на місяць разом із ним.
Так вони домовились.
36

37

Краб Колін завжди готовий прийти на допомогу.
У в рідній річці він має багато гарних друзів:
найгарніша мешканка річки Морська Зірка Стелла,
успішний бізнесмен Вугор Едді, володарка найбагатшої
колекції античного Пані Сом, і, звичайно ж, велика й весела
родина тритонів.
Краб Колін боїться стати занадто посереднім. Але спокійним ритм
його життя миттєво змінюється, коли до нього на задній двір хвиля
заносить Перлинну устрицю Прісциллу. Його нова подруга має
щось дуже цінне, – те, що приваблює до неї оточуючих, зокрема,
й підступного Омара Ларрі.
Але що ж то за цінний скарб?
wickwick.fi