You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ<br />
“БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”<br />
д.мед.н., професор,<br />
зав. кафедри патологічної фізіології<br />
Роговий Юрій Євгенович<br />
ПАТОФІЗІОЛОГІЯ УШКОДЖЕННЯ<br />
ПРОКСИМАЛЬНОГО ВІДДІЛУ НЕФРОНА<br />
Чернівці, 2019
Ушкодження <strong>проксимального</strong> <strong>відділу</strong> <strong>нефрона</strong><br />
носить універсальний характер при захворюваннях<br />
нирок, що супроводжується порушенням реабсорбції<br />
іонів натрію - головного енергозалежного процесу<br />
ниркових канальців із загрозою втрати цього<br />
електроліту з сечею із активацією механізму тубулогломерулярного<br />
зворотного зв’язку за участю<br />
внутрішньониркової ренін-ангіотензинової системи<br />
юкстагломерулярного апарату нирок.<br />
Розвивається ішемія кіркової ділянки нирок,<br />
активація перекисного окиснення ліпідів, вторинне<br />
<strong>ушкодження</strong> <strong>проксимального</strong> канальця.
Cortex I<br />
Cortex II<br />
OSOM<br />
ISOM<br />
IM I<br />
IM II<br />
IM III<br />
а) Контроль,<br />
б) Рання поліурична стадія<br />
сулемової нефропатії (72 год).<br />
Істотний гіпернатрієвий раціон чи накопичення іонів натрію в організмі<br />
може викликати збільшення потенціалу вазодилятаторних чинників: ПГЕ 2 ,<br />
ВІП, NO, α-ПНУГ, що призводить до зміни ішемії кіркової ділянки нирок<br />
реперфузію та розвитком синдрому No- riflow з явищами вторинного<br />
<strong>ушкодження</strong> <strong>проксимального</strong> канальця, особливо S 3 -сегментів, розвитком<br />
уротромбозу просвіту нефрону та набряком 7 ділянок нирки щура у<br />
ранню поліуричну стадія сулемової нефропатії (72 год): Сortex I, Cortex II<br />
- субкапсулярна та юкстамедулярна ділянки кіркової речовини нирок;<br />
OSOM, ISOM - зовнішня та внутрішня ділянки мозкової речовини нирок; IM<br />
I, IM II, IM III - ділянки сосочка нирок.<br />
Забарвлення за Слінченко.
Транспорт іонів натрію в канальцях відбується:<br />
трансцелюлярно (через клітину) та парацелюлярно (між<br />
клітинами). За розпаду однієї молекули АТФ за допомогою Na+-<br />
K+-АТФ-ази на базолатеральній мембрані нефроцитів<br />
транспортуються 3 іони натрію в обмін на 2 іони калію. Це є<br />
первинно-активний транспорт іонів натрію.<br />
Вторинно-активний траспорт іонів натрію відбувається за<br />
механізмами: 1) симпорта (активно реабсорбуються<br />
амінокислоти, глюкоза, бікарбонат, фосфат у проксимальному<br />
канальці, а за ними пасивно транспортуються іони натрію),<br />
2) антипорта (активно секретуються іони водню протонною<br />
АТФ-азою в просвіт канальця в обмін на пасивний транспорт<br />
іонів натрію). До 80% профільтрованих іонів натрію<br />
реабсорбуються в проксимальному відділі нефрону, при чому<br />
ця реабсорція є ізотонічною та ізоосмолярною плазмі крові. У<br />
проксимальному канальці повністю реабсорбуються: глюкоза,<br />
амінокислоти, 75-80% бікарбонату, β-2-мікроглобулін. У<br />
проксимальній реабсорбції іонів натрію певна роль належить<br />
іонам хлору. Так у сегментах S 1 , S 2 іони хлору не<br />
реабсорбуються, тому на рівні сегменту S 3 <strong>проксимального</strong><br />
канальця, який є проникливий до цього аніону, концентрація<br />
іонів хлору зростає до 140% порівняно з плазмою крові. За<br />
ним пасивно реабсорбуються іони натрію трансцелюлярно і<br />
парацелюлярно.
Преренальні, ренальні та постренальні чинники <strong>ушкодження</strong><br />
<strong>проксимального</strong> канальця ( який включає 3 сегменти:<br />
S 1 , S 2 ,S 3 , або звивистий - PCT і прямий сегменти - PST):<br />
Преренальні: гіпотонія, абсолютне чи відносне зниження об’єму<br />
циркулювальної крові, шок, колапс, цироз печінки з секвестрацією рідини в<br />
черевну порожнину в результаті розвитку портальної гіпертезії, синдром<br />
подразненого кишечника.<br />
Ренальні: токсична дія аміноглікозидів на S 3 сегменти проксимальних<br />
канальців, ішемія нирок, отруєння важкими металами (солями ртуті, платини,<br />
кадмію, вісмуту, срібла, хрому, міді, урану та ін.); рентгеноконтрастні засоби,<br />
сальмонельозний ендотоксин, міоглобін, гемоглобін, легкі ланцюги<br />
імуноглобулінів, перегрузка <strong>нефрона</strong> білком.<br />
S 3 - сегмент <strong>проксимального</strong> <strong>відділу</strong> нефрону,<br />
виділений способом препарування ізольованих<br />
нефронів. Зб.: х 200.<br />
Постренальні: подагра (утворення каменів із сечової кислоти), гострий некроз<br />
ниркових сосочків (тромбоз артерії Людвіга), аденома передміхурової залози,<br />
обструкції сечоводів (камені, пухлини, згустки, некротичні маси, рубці),<br />
нейрогенний сечовий міхур, нефролітіаз.
ЧОМУ УШКОДЖУЄТЬСЯ<br />
ПРОКСИМАЛЬНИЙ КАНАЛЕЦЬ?<br />
- висока чутливість до активації пероксидного окиснення ліпідів (низька<br />
активність антиоксидантного фермента супероксиддисмутази та висока<br />
активність прооксидантного фермента - ксантиноксидази);<br />
- активізація і лабілізація ферментів лізосом (катепсину Д, кислої<br />
фосфатази та ін.) в результаті перенавантаження даного канальця<br />
білком із-за гіперфільтрації та <strong>ушкодження</strong> ниркового фільтра;<br />
- локалізація переважно в кірковій ділянці нирок, яка характеризується<br />
високим рівнем кровообігу, парціального тиску кисню, активністю<br />
ферментів енергетичного обміну (сукцинатдегідрогенази) та вмісту<br />
мітохондрій (30% об’єму цитоплазми);<br />
- висока проникливіть для хлору S 3 – сегментів <strong>проксимального</strong><br />
канальця, що сприяє токсичному впливу хлорорганічних токсинів<br />
водопровідної води;
ДВА МЕХАНІЗМИ УШКОДЖЕННЯ<br />
ПРОКСИМАЛЬНОГО КАНАЛЬЦЯ МОЖУТЬ<br />
РОЗВИВАТИСЯ ОКРЕМО, ПОЄДНУВАТИСЯ АБО<br />
ПЕРЕХОДИТИ ОДИН В ОДНОГО<br />
КЛАСИЧНИЙ<br />
ДИЗРЕГУЛЯЦІЙНИЙ<br />
УШКОДЖЕННЯ<br />
ЗАХИСТ<br />
МИСТЕЦТВО ЛІКАРЯ<br />
ЗАХИСТ<br />
УШКОДЖЕННЯ
ДВА ВИДИ УШКОДЖЕННЯ<br />
ПРОКСИМАЛЬНОГО КАНАЛЬЦЯ<br />
КЛАСИЧНЕ<br />
ПРОКСИМАЛЬНА РЕАБСОРБЦІЯ<br />
ІОНІВ НАТРІЮ ↓<br />
ПРИХОВАНЕ<br />
ПРОКСИМАЛЬНА РЕАБСОРБЦІЯ<br />
ІОНІВ НАТРІЮ ↑<br />
ПАСИВНІ ПРОЦЕСИ<br />
РЕАБСОРБЦІЇ ↓<br />
ПАСИВНІ ПРОЦЕСИ<br />
РЕАБСОРБЦІЇ ↑<br />
АКТИВНІ ЕНЕРГОЗАЛЕЖНІ<br />
ПАСИВНІ ПРОЦЕСИ<br />
РЕАБСОРБЦІЇ ↓<br />
АКТИВНІ ЕНЕРГОЗАЛЕЖНІ<br />
ПАСИВНІ ПРОЦЕСИ<br />
РЕАБСОРБЦІЇ ↓↓
ДИЗРЕГУЛЯЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ<br />
УШКОДЖЕННЯ<br />
За сучасними уявленнями патогенез – це механізм<br />
саморозвитку хвороби як процес<br />
вазаємопов’язаних і взаємообумовлених,<br />
послідовних реакцій, кожна з яких, виникає як<br />
пристосувальна захисна, сама ж стає<br />
ушкоджувальною, викликаючи наступну захисну<br />
реакцію з аналогічною динамікою, що є подальшою<br />
ланкою патологічного процесу, тобто патогенезу.<br />
Тобто за сучасними уявленнями в основі патогенезу<br />
лежить дизрегуляційний патологічний процес –<br />
первинна надмірна мобілізація реакцій захисту<br />
призводить до подальшої їх трансформації в реакції<br />
<strong>ушкодження</strong>, що є базовою основою для<br />
формування великих та малих “вадних кіл”.
1 2 3<br />
Юкстагломерулярний аппарат:<br />
1. ЮГА клітини приносної артеріоли<br />
2. Macula densa<br />
3. Клітини Гурмагтіга
Хронічна активація ренін-ангіотензинової системи<br />
призводить до розростання сполучної тканини в<br />
інтерстиції нирок з розвитком тубуло-інтерстиційного<br />
синдрому. Початкові ознаки хронічної ниркової<br />
недостатності виникають за умов коли склеротичні зміни<br />
охоплюють більше 75% всієї маси нефронів.<br />
ОПРО кіркова,<br />
мг/г сухої<br />
тканини<br />
15<br />
****<br />
1<br />
10<br />
5<br />
0<br />
2<br />
Сосочок – інтактна нирка.<br />
Сріблення за Джонсом -<br />
Моурі.<br />
Нефросклероз сосочка нирок,<br />
фіброзна трансформація<br />
інтерстиційних клітин ІІ-го<br />
типу на 30-ту добу сулемової<br />
нефропатії. Ізогіпостенурія.
Головне правило енергозабезпечення нирки - основна маса кисню,<br />
яка поглинається цим органом використовується для забезпечення<br />
реабсорбції іонів натрію. У відповідності до цього правила нирки по<br />
різному реагують на такі порушення кровообігу як ішемія та гемічна<br />
гіпоксія.<br />
За ішемії знижується нирковий кровообіг, що спричиняє гальмування<br />
клубочкової фільтрації. При цьому повністю реабсорбуються іони натрію<br />
в ниркових канальцях і просвіти нефронів змикаються. За цих умов<br />
нирка потребує тільки мінімальну кількість кисню необхідну для<br />
забезпечення життєдіяльності нефроцитів. Тому при ішемії буде мати<br />
менш виражене <strong>ушкодження</strong> нирок порівняно з гемічною гіпоксією.<br />
За гемічної гіпоксії (інактивація гемоглобіну нітритами за рахунок<br />
утворення метгемоглобіну, в якому Fe 2+ стає Fe 3+ ) гіпоксія ниркових<br />
канальців не суповоджується істотним зниженням кровообігу нирок. При<br />
цьому зберігається високий рівень клубочкової фільтрації,<br />
фільтраційної фракції іонів натрію та навантаження на енергозалежні<br />
механізми проксимальних і дистальних канальців, але оскільки енергії<br />
не має то будуть мати місце істотні реакції <strong>ушкодження</strong> проксимальних<br />
відділів нефрону.
Контроль.<br />
Активність сукцинатдегідрогенази<br />
в проксимальних та дистальних<br />
канальцях у кірковій речовині<br />
нирок. Зб.: х 400.<br />
Гостра гемічна гіпоксія.<br />
Зниження активності<br />
сукцинатдегідрогенази в<br />
проксимальних і дистальних<br />
канальцях у кірковій речовині<br />
нирок . Зб.: х 400.<br />
Проксимальні канальці<br />
Дистальні канальці
Контроль.<br />
Активність лужної фосфатази в<br />
кірковій речовині нирок.<br />
Зб.: х 400.<br />
Гостра гемічна гіпоксія.<br />
Зниження активності лужної<br />
фосфатази в кірковій речовині<br />
нирок. Зб.: х 400.<br />
Проксимальні канальці
Спадкові порушення функції <strong>проксимального</strong> канальця<br />
Синдром де-Тоні-Дебре-Фанконі - спадкова тубулопатія із<br />
генералізованою дисфункцією <strong>проксимального</strong> <strong>відділу</strong> нефрону, що<br />
характеризується проксимальним канальцевим ацидозом із зниженням<br />
реабсорбції бікарбонатів, нирковою глюкозурією, фосфатурією,<br />
остомаляцією (нирковий рахіт), аміноацидурією, поліурією, протеїнурією<br />
канальцевого типу, зниженням реабсорбції в проксимальному канальці<br />
іонів літію та β-2-мікроглобуліну.<br />
Хвороба Хартнупа - порушення всмоктування триптофану в<br />
кишечнику і його реабсорбції в проксимальних канальцях нирок. У<br />
результаті чого знижується синтез НАД і розвивається пелагра<br />
(дерматит, діарея, деменція, фотосенсебілізація, мозочкова атаксія). У<br />
кишечнику зростає продукція індолпохідних, що призводить до<br />
індиканурії.<br />
Цистинурія - зниження всмоктування в кишечнику і реабсорбції в<br />
проксимальних канальцях нирок орнітину, лізину, аргініну, цистину, що<br />
супроводжується утворенням каменів у нирках, сечовому міхурі, уретрі<br />
(цистин характеризується низькою розчинністю і при концентрації 400<br />
мг/л випадає в осад).<br />
Дибазикаміноацидурія - не реабсорбується аргінін, орнітин і лізин у<br />
проксимальних канальцях, що призводить до порушення циклу<br />
сечовини і наростання концентрації аміаку в плазмі крові, із-за<br />
інтоксикації має місце затримка росту.
Протеїнурія і <strong>ушкодження</strong> <strong>проксимального</strong> канальця.<br />
Протеїнурія - це втрата білка з сечею. У нормі з сечею виділяється<br />
не більш як 50 мг білка за добу. Плазмова протеїнурія характеризується<br />
втратою з сечею білків плазми крові. Позаплазмова протеїнурія<br />
супроводжується втратою з сечею білків іншого походження.<br />
Наприклад: протеїнурія Тамма-Хорсфалла - це виділення з сечею<br />
уромукоїду, який секретується епітелієм дистальних звивистих<br />
канальців і складає білкову основу гіалінових циліндрів. Плазмові<br />
протеїнурії бувають органічні і функціональні. Органічні протеїнурії<br />
включають: клубочкову, канальцеву і змішану. Клубочкова протеїнурія<br />
зумовлена <strong>ушкодження</strong>м ниркового фільтра і супроводжується втратою<br />
з сечею як низько- так і крупномолекулярних білків, тому вона є<br />
неселективною. Канальцева протеїнурія зумовлена <strong>ушкодження</strong>м<br />
<strong>проксимального</strong> <strong>відділу</strong> нефрону з втратою з сечею<br />
низькомолекулярних білків, які в нормі проходять через нирковий<br />
фільтр і тому є селективною. Змішана протеїнурія супроводжується як<br />
<strong>ушкодження</strong>м клубочків так і проксимальних канальців. Функціональні<br />
протеїнурії - це застійна (при серцевій недостатності), напруги (при<br />
надмірному фізичному навантаженні), при гарячці, ортостатична,<br />
надлишкова (перенавантаження <strong>проксимального</strong> канальця білками Бенс-<br />
Джонса, міоглобіном, гемоглобіном). Слід зауважити, що при сечовому<br />
синдромі протеїнурія є помірною (до 4 г/добу), а при нефротичному<br />
істотною (більше 4 г/добу, або 50 мг/кг х добу).<br />
Різні види протеїнурій створюють умови для перенавантаження<br />
<strong>проксимального</strong> канальця білком, підсилення його реабсорбції за участю<br />
лізосом та запуску механізмів його <strong>ушкодження</strong>.
Роль ниркових порушень кислотно-лужного стану в ушкодженні<br />
<strong>проксимального</strong> канальця.<br />
Нирки виділяють від 50 до 100 ммоль/добу нелетких кислот. У збірних<br />
канальцях де секретуються іони водню в якості буферних систем<br />
приймають участь фосфати і сульфати (кислоти, що титруються) та аміак.<br />
Для того, щоб відбулася екскреція всіх кислот, нирки повинні<br />
реабсорбувати бікарбанат, що профільтрувався. Реабсорбція бікарбонату<br />
в нирках є дуже високою. Так, фільтрується бікарбонату 4150 ммоль/добу,<br />
реабсорбується 4145 ммоль/добу, екскреція бікарбонату - 5 ммоль/добу,<br />
екскреція кислот, що титруються 55 ммоль/добу, екскреція аміаку - 30<br />
ммоль/добу, загальна екскреція кислот 80 ммоль/добу. У проксимальних<br />
канальцях реабсорбується 90% бікарбонату. При цьому в нефроциті під<br />
впливом карбоангідрази з води і СО 2 утворюється Н 2 СО 3 , яка дисоціює на<br />
іони водню і бікарбонат. Іони водню секретуються в просвіт нефрону, а<br />
бікарбонат реабсорбується на базолатеральній мембрані разом з іонами<br />
натрію. Секреція іонів водню також відбувається вставними -клітинами<br />
кіркових відділів збірних канальців за участю протонної АТФ-ази, яка<br />
активується альдостероном. Головним фактором, від якого залежить<br />
кількість виділених кислот, це присутність буферів у сечі. Тільки 0,1- 0,2%<br />
добових кислот можуть виділятися у формі незабуферених іонів водню.<br />
NH 4<br />
+<br />
утворюється і секретується в просвіт нефрону клітинами<br />
проксимальних канальців, реабсорбується в подальшому у висхідному<br />
відділі петлі нефрону і концентрується в сосочку нирки. Невелика<br />
кількість NH 4+ дисоціює на NH 3 і Н + . NH 3 може надходити в просвіт збірної<br />
трубки, де служить буфером для іонів водню, які секретувалися в просвіт<br />
нефрону вставними -клітинами кіркових відділів збірних канальців.
Нирковий видільний ацидоз має місце за умов зниження клубочкової<br />
фільтрації (нирковий азотемічний ацидоз) та при порушенні функції<br />
ниркових канальців: проксимальний канальцевий ацидоз (зниження<br />
здатності <strong>проксимального</strong> <strong>відділу</strong> нефрону до реабсорбції бікарбонату<br />
із-за гальмування активності карбоангідрази, що супроводжується<br />
бікарбонатурією, гіперхлоремією, зростає рН сечі, збільшується<br />
екскреція іонів калію, дані порушення часто супроводжуються розвитком<br />
синдрому де-Тоні-Дебре-Фанконі із зниженням проксимальної<br />
реабсорбції глюкози, фосфатів, амінокислот), дистальний канальцевий<br />
ацидоз - це порушення секреції іонів водню в дистальних відділах<br />
нефрону, якщо виявляється за умов навантаження кислотами (не повний<br />
дистальний канальцевий ацидоз), без навантаження (повний дистальний<br />
канальцевий ацидоз). Крім того має місце гіпокаліємія, м’язева слабкість,<br />
що доходить до паралічу, гіпокальціємія, кальційурія, остеомаляція,<br />
нефрокальциноз, поліурія.
Механізми розвитку артеріальної гіпертензії, анемії,<br />
порушень гемостазу при ушкодженні <strong>проксимального</strong> канальця.<br />
Гіпертензивний синдром характеризується підвищенням<br />
артеріального тиску при захворюваннях нирок внаслідок підсиленої<br />
активації пресорних механізмів (ренін-ангіотензин-альдостеронової<br />
системи, ендотелінів і ін.) чи виснаженням депресорних систем<br />
(простагландини E 2 , I 2 , кініни, ендотеліальний фактор релаксації тощо).<br />
Синдром анемії при захворюваннях нирок носить комплексний<br />
характер із наявністю механізмів анемії постгеморагічного характеру<br />
(гематурія), гемолітичного (гемоліз еритроцитів внаслідок впливу ацидозу<br />
і продуктів перекисного окиснення ліпідів, гальмування активності Na + -<br />
K + -АТФ-ази уремічними токсинами) і в результаті пригнічення<br />
еритропоезу (токсична дія уремічних токсинів на кістковий мозок,<br />
зниження синтезу еритропоетинів, втрата з сечею феритину і<br />
трансферину з наявністю залізодефіцитної анемії). Анемія є причиною<br />
гіпоксії, активації перекисного окиснення ліпідів та подальшого<br />
вторинного <strong>ушкодження</strong> <strong>проксимального</strong> канальця.<br />
Порушення гемостазу при захворюваннях нирок зумовленні<br />
<strong>ушкодження</strong>м <strong>проксимального</strong> <strong>відділу</strong> нефрону і юкстагломерулярного<br />
апарату в результаті чого не виділяється активатор фібринолізу -<br />
урокіназа, що може призводити до тромбозу, уротромбозу, активації<br />
згортальної системи крові.
МЕХАНІЗМ УШКОДЖЕННЯ ПРОКСИМАЛЬНОГО КАНАЛЬЦЯ ЗА<br />
СИНДРОМУ ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКА<br />
Патогенез синдрому подразненого кишечника пояснюється<br />
впливом хронічного стресу і психогенних дезадаптацій з розвитком<br />
реакції тривоги, що зумовлює гіперактивацію клітин APUD системи<br />
(EC-ентерохромафінних, Mo- клітин), які продукують біологічно<br />
активні речовини типу серотоніну, мотиліну, субстанції Р. Останні<br />
сприяють розвитку локального запального процесу з підвищенням<br />
рівня прозапальних цитокінів в плазмі крові, порушенням бар’єрної<br />
функції кишечника, його гіперкінетичного стану. Гіперфункція<br />
товстого кишечника за цих умов прозводить до енергодефіциту та<br />
посиленого використання B.Bifidum, B.Lactis для забезпечення<br />
процесів регенерації епітелію кишечника. Зниження рівня B.Bifidum,<br />
B.Lactis викликає розвиток дисбактеріозу, інтоксикацію, збільшення<br />
продуктів з середньою молекулярною масою та активацію процесів<br />
перекисного окиснення ліпідів. Останні викликають <strong>ушкодження</strong><br />
<strong>проксимального</strong> <strong>відділу</strong> <strong>нефрона</strong> із розвитком протеїнурії<br />
канальцевого типу, порушення проксимальної реабсорбції іонів<br />
натрію.
Надмірна гіперфункція структур центральної нервової<br />
системи та кишечника в подальшому супроводжується<br />
виснаженням їх резервних можливостей по типу<br />
дизрегуляційного патологічного процесу з переходом тривоги<br />
в депресію та гіперкінетичного стану кишечника в його<br />
гіпокінез з розвитком закрепу. Призначення препарату<br />
“Альфлорекс” призводить до ліквідації дисбактеріозу зі<br />
збільшенням рівня B.Bifidum, B.Lactis, зменшення ступеня<br />
інтоксикації, локального рівня запального процесу із<br />
зниженням концентрації прозапальних цитокінів у плазмі<br />
крові, покращання загального стану хворих за шкалою<br />
Лайкерта. У результаті зазначених процесів відбувається<br />
гальмування перекисного окиснення ліпідів, покращання<br />
проксимальної реабсорбції іонів натрію і зниження протеїнурії<br />
канальцевого типу.
УШКОДЖЕННЯ ПРОКСИМАЛЬНОГО КАНАЛЬЦЯ ТА<br />
ФОРМУВАННЯ ВЕЛИКИХ ТА МАЛИХ “ВАДНИХ КІЛ” ЗА<br />
НЕФРОЛІТІАЗУ<br />
Дизрегуляційне зростання екскреції кислот → кристалізація уратів і<br />
оксалатів сечі → формування ниркових каменів → первинна альтерація<br />
тканини нирок→зростання фактору некрозу пухлин альфа→<strong>ушкодження</strong><br />
<strong>проксимального</strong> канальця→гальмування фібринолітичної активності<br />
сечі→відкладання фібрину в каменях→відкладання солей кальцію в<br />
каменях→ наростання альтерації тканини нирок→ подальше зростання<br />
фактору некрозу пухлин альфа→ подальше наростання <strong>ушкодження</strong><br />
<strong>проксимального</strong> канальця (велике “вадне коло” замкнулося). В структурі<br />
великого вадного кола можна виділити низку малих “вадних кіл”. Так,<br />
зростання фактору некрозу пухлин альфа→<strong>ушкодження</strong><br />
<strong>проксимального</strong> канальця → зростання фактору некрозу пухлин альфа<br />
→ ще більше <strong>ушкодження</strong> <strong>проксимального</strong> канальця. Ушкодження<br />
<strong>проксимального</strong> канальця→гальмування фібринолітичної активності<br />
сечі→уротромбоз просвіту <strong>проксимального</strong> канальця→ ще більше<br />
<strong>ушкодження</strong> <strong>проксимального</strong> <strong>відділу</strong> <strong>нефрона</strong>. Системний та нирковий<br />
дизрегуляційні процеси сприяли наростанню <strong>ушкодження</strong><br />
<strong>проксимального</strong> канальця, так як первинно ушкоджений зазначений<br />
відділ <strong>нефрона</strong> не в змозі мобілізувати захисні адаптаційні реакції,<br />
спрямовані на збільшення екскреції кислот та реасорбції білка, оскільки<br />
потребують додаткових затрат енергії.
РОЗРИВ ВЕЛИКИХ ТА МАЛИХ “ВАДНИХ КІЛ” УШКОДЖЕННЯ ПРОКСИМАЛЬНОГО<br />
КАНАЛЬЦЯ ПРИ НЕФРОЛІТІАЗІ ЗА ДОПОМОГОЮ БЛЕМАРЕНУ<br />
Відкладання<br />
солей<br />
кальцію<br />
в каменях<br />
Зростання<br />
фактору<br />
некрозу<br />
пухлин<br />
альфа<br />
Ушкодження<br />
<strong>проксимального</strong><br />
канальця<br />
Гальмування<br />
фібринолітичної<br />
активності<br />
сечі<br />
Альтерація<br />
тканини<br />
нирок<br />
БЛЕМАРЕН<br />
Уротромбоз<br />
просвіту<br />
<strong>проксимального</strong><br />
канальця<br />
Відкладання<br />
фібрину<br />
в каменях
ВИСНОВКИ:<br />
1. Ушкодження <strong>проксимального</strong> <strong>відділу</strong> <strong>нефрона</strong> носить<br />
універсальний характер при захворюваннях нирок, в механізмах<br />
розвитку ушкоджень останнього істотну роль відіграють класичні<br />
та дизрегуляційні (системний, нирковий ) патологічні процеси, які<br />
призводять до формування великих та малих “вадних кіл”.<br />
2. Нирковий та позанирковий дизрегуляційні патологічні<br />
процеси сприяють наростанню <strong>ушкодження</strong> <strong>проксимального</strong><br />
канальця, так як первинно ушкоджений зазначений відділ<br />
<strong>нефрона</strong> не в змозі мобілізувати захисні адаптаційні реакції,<br />
спрямовані на збільшення екскреції кислот та реасорбції білка,<br />
оскільки потребують додаткових затрат енергії.<br />
3. Застосування препарату блемарен за умов нефролiтiазу<br />
виявляє захиснi протекторнi властивості щодо зменшення проявів<br />
системного та ниркового дизрегуляційних патологічних процесів<br />
процесів та сприяє розриву сформованих великих та малих<br />
“вадних кіл” із зменшенням протеїнурiї, рiвня фактора некрозу<br />
пухлин-α, покращання транспорту iонiв натрiю, фiбринолiтичної<br />
активностi сечі та доцільним є розробка методичних рекомендацiй<br />
щодо подальшого застосування в клiнiцi препарату блемарен як<br />
перспективного метода лiкування <strong>ушкодження</strong> <strong>проксимального</strong><br />
канальця за сечокам’яної хвороби.
4. Призначення препарату “Альфлорекс” хворим на синдром<br />
подразненого кишечника призводить до ліквідації дисбактеріозу із<br />
наростанням анаеробної мікрофлори B.Bifidum, B.Lactis, зниженням<br />
рівня прозапальних цитокінів в плазмі крові, покращання загального<br />
стану хворих за шкалою Лайкерта та відновленням функціонального<br />
стану нирок із зменшенням проявів канальцевої протеїнурії та<br />
збільшенням проксимальної реабсорбції іонів натрію.