Сторінки історії легкої атлетики Вінниччини

Д.С. Присяжнюк 

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ 

ВІННИЧЧИНИ 

Вінниця 2015

УДК 796.42 (09) (477.44) 

ББК 75.711 (4ВІ4) 

П 77 

Затверджено Вченою радою інституту фізичного виховання і спорту 

Вінницького державного педагогічного університету 

імені Михайла Коцюбинського протокол № 3 від 24.11.2015 р. 

Присяжнюк Д.С. 

П 77 Сторінки історії легкої атлетики Вінниччини. 

Хрестоматія. / Д.С. Присяжнюк. – Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 

2015. - 208 с. 

Легкій атлетиці Вінниччини більше 90 років. За цей період наші 

земляки ставали чемпіонами і призерами України, Радянського Союзу, світу, 

учасниками Олімпійських ігор. 

Познайомити читачів з історією розвитку легкої атлетики нашого 

краю є метою цієї книги. У ній зроблений аналіз виступів наших 

спортсменів на усіх змаганнях, починаючи з місцевого рівня, закінчуючи 

Олімпійськими іграми 

@ Присяжнюк Д.С., 2015

До читачів 

Вінницькій легкій атлетиці виповнилось більше 90 років. За 

цей період наші земляки ставали чемпіонами і призерами України, 

Радянського Союзу, Європи, світу, учасниками Олімпійських ігор. 

Збірна команда області на Всеукраїнських змаганнях в останні 

десятиріччя, як правило, входить до числа десяти кращих команд 

країни. 

Познайомити читачів з історією розвитку легкої атлетики на 

Вінниччині, починаючи з перших її кроків, є метою цієї книги. 

Написано багато літератури з історії легкої атлетики України, 

Радянського Союзу, історії інших країн світу, але, на жаль, матеріалів 

про шляхи розвитку легкої атлетики Вінниччини практично немає, 

якщо не враховувати окремих нарисів про успіхи у цьому виді спорту 

провідних легкоатлетів області. 

Я, як людина, котра більше півстоліття поєднала своє життя з 

легкою атлетикою - спочатку як спортсмен (одинадцять років був у 

складі збірної команди області, чемпіоном і рекордсменом області в 

бігу на довгі дистанції), згодом як тренер. Серед моїх учнів член 

збірної команди СРСР серед юнаків Степан Богомаз, чемпіонка 

України Зінаїда Головенько, чемпіон України серед молоді Валерій 

Кроча і багато інших легкоатлетів. І, нарешті, як науковець 

(опубліковано більше 250 наукових праць, 22 навчально-методичних 

посібників для вчителів загальноосвітніх шкіл, викладачів середніх і 

вищих навчальних закладів (серед яких 5 з грифом Міністерства 

освіти і науки України). 

Все це спонукало мене до написання книги про шляхи розвитку цього 

прекрасного виду спорту, починаючи з 20-х років минулого століття і 

до наших днів, порівняти рекордні досягнення перших вінницьких 

ентузіастів легкої атлетики з сучасними рекордами області, які у 

деяких видах знаходяться на досить високому рівні. 

Першу інформацію про становлення цього виду спорту на 

Вінниччині я отримав з уст свого тренера Й.Г. Шедька, який закінчив 

школу тренерів при Харківському інституті фізичної культури, був 

членом збірної команди України, чемпіоном і рекордсменом 

республіки з метання гранати і списа у довоєнний період і, природно, 

знав стан легкоатлетичного спорту як в Україні так і області. Згодом 

архівні матеріали, газетні статті, нариси розширили коло моїх знань з 

питань розвитку легкої атлетики. У своїй роботі я намагався 

відтворити у пам’яті прізвища тих легкоатлетів хто прославляв 

3

вінницьку легку атлетику в Україні, бувшому Радянському Союзі, на 

Олімпійських іграх. Але більше уваги приділено тим спортсменам, 

котрі не посідали високих місць на республіканських змаганнях, а 

були кращими у місті, області. І якщо чемпіонів і призерів змагань 

високого рівня, уболівальники і спортивна громадськість пам’ятає, то 

прізвища менш відомих легкоатлетів потрохи зникають з людської 

пам’яті. 

Перші гуртки легкої атлетики на Поділлі, як засвідчують 

офіційні документи Подільської губернської ради фізкультури, 

з’явились у кінці 1923 і на початку 1924 років минулого століття. 

Трохи пізніше, у тридцяті роки вінницькі легкоатлети добиваються 

хороших результатів як на місцевому рівні так і на Всеукраїнських 

змаганнях. 

Це, насамперед, Павло Кузьмін, який у 1940 році став 

переможцем особистої першості України з бігу на 100м, а Олександр 

Співак і Зінаїда Кузьмич посіли призові місця. Вдало виступали на 

цих змаганнях Євгенія Волгіна, Георгій Петровський, Юрій 

Костецький. На основі документальних джерел установлено, що 

першою вінницькою легкоатлеткою, котра встановила рекорд 

України з бігу на 1500м була викладач медичного інституту Людмила 

Фадєєва. Це було у 1936 році. 

Першою спортсменкою, котра взяла участь в Олімпіаді, була 

Альбіна Рутковська (Єлькіна). У далекому Мельбурні наша землячка 

посіла високе п’яте місце в метані диска. Після цього пройшло майже 

сорок років коли інший вінничанин Петро Сарафинюк взяв участь у 

змаганнях з марафонського бігу (Атланта, 1996р.). 

Спортсменом, який був учасником двох Олімпіад став Андрій 

Соколовський. На других своїх іграх (Афіни, 2004р.) він як і А. 

Єлькіна, посів п’яте місце, яким був не задоволений. А. Соколовський 

розраховував на більш високе місце – для цього у нього були підстави 

– на всіх попередніх міжнародних змаганнях він виступав досить 

стабільно з високими результатами (друге місце на літньому 

Чемпіонаті світу у Ліссабоні і третє на зимовому Чемпіонаті в 

Японії). 

Тріумфальною для вінницьких легкоатлетів (і не тільки для 

них) стала Олімпіада у Пекіні. Наталя Добринська вперше в історії 

легкої атлетики Вінниччини стала чемпіонкою у одному з 

найскладніших видів – семиборстві. Для Наталі це другі Олімпійські 

ігри, на попередніх змаганнях у Афінах вона була восьмою. 

4

У Пекіні, крім Н. Добринської, виступали ще двоє 

спортсменів, це Михайло Книш, який у другій для себе Олімпіаді 

брав участь у бігу на 400м і Андрій Ковенко, який впевнено 

виконавши олімпійський норматив стартував на дистанції 20 км зі 

спортивної ходьби. Обидва спортсмени підтвердили свої кращі 

результати. 

На останніх Олімпійських іграх, котрі відбулись у столиці 

Великої Британії у складі збірної команди України, Вінниччину 

представляли двоє легкоатлетів – Н. Добринська – це була її третя 

Олімпіада і Ольга Яковенко (учениця А.Ковенка), яка виступала у 

спортивній ходьбі. Як відомо, Н. Добринська не закінчила змагань, а 

Ольга успішно подолала 20-кілометрову дистанцію, поліпшивши своє 

особисте досягнення. 

Допомогу в роботі над книгою надав ветеран спорту Георгій 

Дмитрович Петровський. У кінці тридцятих років він був 

рекордсменом області зі стрибків у висоту з місця (140см), призером 

міста і області в бігу на 100м. Крім легкої атлетики Г.Д. Петровський 

був чемпіоном області з волейболу. Зі спортсменів довоєнного 

періоду він до 2014 року залишався єдиним представником «королеви 

спорту» у місті та області. 

Для більш глибокого аналізу стану легкої атлетики в місті і 

області весь період її розвитку поділено на певні відрізки часу з 

рекордними досягненнями за цей період. Спочатку, у зв’язку з 

високими темпами її розвитку, починаючи з 1951 року і до 1970 року 

ці відрізки складають в основному 3 роки, наступні два (1970-80 р.р. і 

1980-1989 р.р.) – 10 років і останній 1990-2015 р.р. – 25 років, що 

пов’язано з уповільненням встановлення обласних досягнень. 

5

Про книгу 

«СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ ВІННИЧЧИНИ» 

Вінниччина багата спортивними талантами, провідне місце 

серед спортивних здобутків наших земляків посідає «королева 

спорту» легка атлетика, яка делегувала на найвизначніші змагання 

світу – Олімпійські ігри сім спортсменів, серед них Олімпійську 

чемпіонку Наталю Добринську. Але, на жаль, про розвиток фізичної 

культури і спорту і, особливо, легкої атлетики написано мало. 

Започаткував спортивну історію нашого краю відомий 

фахівець з історії фізичної культури і спорту Ярослав Ларіонович 

Кулик, якого по праву слід вважати засновником цього напряму у 

дослідженні Поділля. Я.Л. Куликом написано декілька книг про 

розвиток фізкультурного руху в Україні. В одній із останніх 

«Вінниччина спортивна» автор розповідає про перші кроки фізичної 

культури і спорту на Поділлі, починаючи з VІІ сторіччя до наших 

днів. 

Продовжує спортивну тематику нашого краю почесний 

майстер спорту, член Спілки журналістів України Іван Романович 

Лозовський, котрий видав книги «Спортивні таланти Поділля», 

«Олімпійці та зірки спорту Вінниччини», в яких розповідається про 

успіхи наших земляків, чемпіонів та призерів України, Радянського 

Союзу, Європи, світу та Олімпійських ігор з різних видів спорту за 

піввіковий період. Окремі нариси цих книг присвячені провідним 

легкоатлетам Вінниччини. 

Поява цих книг дає можливість більш глибоко заглянути в 

минуле нашого спорту, критично оцінити наше сьогодення, 

передбачити майбутнє вінницького спорту. 

У своїй книзі Дмитро Присяжнюк значно звузив тематику 

своїх попередників, зупинившись лише на шляхах розвитку 

«королеви спорту» легкої атлетики на Вінниччині. 

Окрема глава книги присвячена маловідомим сторінкам 

розвитку легкої атлетики в Україні, починаючи з І Всеросійської 

Олімпіади, яка була проведена в 1913 році у Києві. 

Серед кращих українських легкоатлетів був Йосип Гнатович 

Шедько, котрий в середині тридцятих років навчався у Харкові. Йому 

належали рекорди республіки в метанні списа і гранати, в цьому виді 

він був призером першості СРСР. Пізніше, саме він разом зі своєю 

дружиною Надією Василівною «творили» легку атлетику на 

6

Вінниччині у післявоєнний період. Але, головна увага Д.С. 

Присяжнюка спрямована на перші кроки «королеви спорту» після 

війни. Автор особисто знав майже усіх кращих спортсменів того 

періоду. Він був членом збірної команди області протягом 

одинадцяти років (з 1956 по 1966 рр.) , рекордсменом області в бігу 

на 3000 м з перешкодами, на 5000 і 10000 метрів, володів рекордом на 

20000 м. У своїй книзі автор описав перші кроки в легкій атлетиці 

провідних спортсменів області - починаючи з Альбіни Рутковської 

(Єлькіної), Федора Ковтуна, з якими він разом тренувався, Семена 

Кріцштейна, Ніни Тимчук до чемпіонів і рекордсменів області наших 

днів. 

Поява цієї книги буде корисною для широкого кола читачів, 

особливо для любителів легкої атлетики, які бажають знати історію 

цього виду спорту. Цікавою ця книга буде для ветеранів спорту, 

читаючи її вони згадають роки своєї спортивної юності. 

Автор зумів зібрати змістовний матеріал про перші кроки 

легкої атлетики на Вінниччині, про успіхи і невдачі «королеви 

спорту» на міжнародних змаганнях і, особливо, на Олімпійських 

іграх, починаючи з ХVІ ігор у Мельбурні до Олімпіади у Лондоні. 

При написанні цієї книги автором були використані книги і 

таблиці рекордів області, матеріали з книг і довідників легкої 

атлетики, результати і протоколи змагань, матеріали з особистих 

щоденників спортсменів, розповіді ветеранів-легкоатлетів. 

Ця книга у певній мірі допоможе згадати багатьох тих, хто по 

справжньому був закоханий у «королеву спорту» - легку атлетику. 

Крім цього автор намагався простежити життєвий шлях 

частини провідних спортсменів після активних занять спортом, 

переважна більшість з яких знайшла себе в активному громадському 

житті. 

В одному із розділів книги описана історія розвитку легкої 

атлетики на Вінниччині у довоєнний період починаючи з Першої 

Олімпіади Подільської губернії до останньої передвоєної обласної 

Спартакіади, проведеної у 1940 році. Згадуються прізвища кращих 

легкоатлетів того періоду - Павла Кузьміна, Олександра Співака, 

Євгенії Волгіної, Зінаїди Кузьмич, Георгія Петровського, Юрія 

Костецького і спортсменів, котрі у ті далекі часи посідали високі 

місця на першостях України. 

У розділі «Деякі маловідомі сторінки вітчизняної легкої 

атлетики» подається цікавий матеріал про розвиток легкої атлетики в 

7

Україні на початку ХХ століття, про участь українських легкоатлетів 

у Першій і Другій Всеросійських Олімпіадах, котрі відбулись у 1913 

р. у Києві і 1914 р. у Ризі. Більш детально описані Всеукраїнські 

Олімпіади, які пізніше будуть названі Спартакіадами, згадуються 

переможці цих змагань, їх результати. 

Українські легкоатлети за довоєнний період 45 разів 

завойовували звання чемпіонів СРСР. Протягом цього періоду вони 

51 раз поліпшували рекордні досягнення Радянського Союзу і два – 

офіційні світові рекорди. 

У книзі зроблений аналіз виступів українських легкоатлетів на 

Олімпійських іграх у складі збірної команди СРСР, а потім з 1996 

року окремою командою. За цей період з 1952 по 2012 рік сім 

легкоатлетів Вінниччини були учасниками цих найпрестижніших 

змагань. 

Автор звертає увагу на те, що більша частина вінницьких 

легкоатлетів, котрі досягли високих результатів на змаганнях різного 

рівня починаючи з всеукраїнських і закінчуючи міжнародними, 

досягли у бігових видах легкої атлетики. Значна частина з них є 

вихідцями з сільської місцевості Вінниччини. Природа подільського 

краю з м’яким континентальним кліматом дає можливість бігунам 

практично цілий рік тренуватись під відкритим небом і лише перед 

змаганнями для відчуття темпу бігу виконати навантаження на 

відрізках у міському манежі ДССТ «Колос». 

Варто нагадати, що манеж побудовано відносно недавно. 

Будівництво його розпочалось у 1986 році і закінчилось улітку 1988 

року. У наступному році було відкрито спеціалізовану дитячоюнацьку 

спортивну школу олімпійського резерву (СДЮШОР). Ідея 

появи цієї споруди належить Євгенію Васильовичу Гладушевському. 

Саме йому повинні завдячувати любителі легкої атлетики, появу у 

нашому місті манежу, у якому, окрім легкоатлетів, підвищують свою 

майстерність представними інших видів спорту. 

Костюкевич В.М. 

доктор наук з фізичного виховання та спорту, професор Вінницького державного 

педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Заслужений тренер 

України. 

Самков Г.Г. 

начальний відділу фізичного виховання, оргмасової роботи і кадрів управління з 

питань фізичної культури та спорту облдержадміністрації, Почесний працівник 

фізичної культури і спрту України 

8

ДЕЯКІ МАЛОВІДОМІ СТОРІНКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЛЕГКОЇ 

АТЛЕТИКИ (1913 – 1940 рр.) 

Як засвідчують офіційні джерела, Перша Всеросійська 

Олімпіада відбулась у 1913 році в м. Києві. Причиною, яка спонукала 

російське керівництво проводити щорічні Всеросійські Олімпіади, 

був невдалий виступ спортсменів на V Олімпійських іграх у 

Стокгольмі. Олімпіада, крім гіркоти невдачі, принесла нашим 

співвітчизникам безперечну користь. Вони ознайомилися з технікою 

та методикою тренувань провідних зарубіжних спортсменів, а, 

головне, було усвідомлено необхідність корінного поліпшення 

розвитку спорту в країні. 

На Олімпіаду з’їхались спортсмени семи міст: Петербурга, 

Москви, Києва, Риги, Віндави, Самари, Варшави. У програмі змагань 

було включено 25 видів: біг на 100м, 200м, 400м, 800м, 1500м, 5000м, 

10000м; марафонський біг та командний біг на 3000м; крос на 8000м; 

біг на 110м з бар’єрами; естафетний біг 4х100м і 4х400м; спортивна 

ходьба на 10000м; стрибки у висоту з місця і з розбігу, у довжину з 

місця і з розбігу, потрійний з розбігу; стрибок з жердиною; метання 

диска, списа, молота; штовхання ядра; десятиборство. 

Командний приз виграли легкоатлети Петербурга, на другому 

місці – кияни, на третьому – москвичі. Кияни перемогли в 6 видах 

програми: в бігу на 400м і 1500м переміг Г. Фукс з результатами 

відповідно 53.1 і 4.27.5сек; в штовханні ядра В. Смутний – 11.87м; в 

бігу на 100м у жінок перемогла Н. Попова з досить високим для того 

часу результатом – 13.1сек; в естафетах 4х100м у чоловіків і жінок. 

ІІ Всеросійська олімпіада відбулась у Ризі в липні 1914 року. На 

цих змаганнях киянин М. Орлов вперше в Росії пробіг 100м швидше 

11.0сек - 10.9сек. Успішно виступили М. Соколов (стрибки з 

жердиною), К. Вешке (біг на 400м) та інші спортсмени. 

Це були останні змагання перед Першою світовою і 

Громадянською війнами. 

І Всеукраїнська Олімпіада була проведена лише через 7 років, у 

серпні 1921 року в м. Харкові. Повні склади команд виставили тільки 

Київ та Харків, решта міст відрядила невеличкі групи спортсменів. На 

Олімпіаді виступали лише чоловіки. Недостатня підготовка 

спортсменів, брак суддів, інвентаря й устаткування, погана підготовка 

місць для змагань позначилися на результатах, але це були перші 

офіційні рекорди України. 

9

Переможці довоєнних спартакіад (олімпіад) 

І олімпіада (1921 рік) 

Біг 

100м 12.6сек М. Романтовський Харків 

200м 26.2сек М. Желяшкевич Київ 

400м 58.0сек М. Романтовський Харків 

5000м 19.18.0сек М. Мільфорт Харків 

110м з/б 21.3сек М. Романтовський Харків 

Стрибки 

у довжину 5.48м Б. Попов Харків 

у висоту 1.51м М. Могула Таганрог 

з жердиною 2.54м М. Карпаш Харків 

потрійний 10.39м Б. Попов Харків 

Метання 

диска 29.18м П. Дрейман Харків 

списа 42.23м В. Поль Харків 

молота 21.29м В. Чудимов Харків 

Штовхання ядра 

10.09м П. Дрейман Харків 

ІІ олімпіада (1922 рік) 

Біг 

100м 11.8сек В. Калина Київ 



5000м 18.23.0сек М. Іванов Київ 

10000м 38.20сек М. Іванов Київ 

110м з/б 19,6сек П. Лукашевич Київ 


у довжину 5.94м П. Лукашевич Київ 

у висоту 1.58м П. Лукашевич Київ 

з жердиною 3.02м К. Зайцев Харків 

потрійний 12.02м П. Лукашевич Київ 


диска 31.79м А. Орлеан Харків 

списа 41.81 Р. Бредіс Харків 

молота 29.18м П. Дрейман Харків 


10.62м П. Дрейман Харків 

10

Але своєрідний рекорд, котрий дивує всіх фахівців і який 

мабуть ніколи не буде перевершено, встановив Василь Калина, який 

був єдиним представником команди Полтавщини. Ім’я цієї 

талановитої людини й раніше було вже відоме шанувальникам легкої 

атлетики, бо ще в 1922 році Василь перевершив всесоюзне 

досягнення з бігу на 100 і 200 м, показавши відповідні результати 

11,4 та 24, 0 сек. На змаганнях у Харкові він стартував 21 раз! Цей 

феноменальний атлет встановив новий рекорд СРСР у потрійному 

стрибку з місця — 9м 13см, повторив всесоюзний рекорд з бігу на 200 

м 23,2 сек, став переможцем змагань з бігу на 100, 200, 400 м, 

випередив усіх учасників із стрибків у довжину з місця, у довжину і 

потрійному стрибку з розбігу, далі всіх метнув диск і спис, виграв 

змагання з шестиборства і один, як і належить людині-команді, пробіг 

всі чотири етапи естафети 4x100 м. Коли судді підрахували командні 

результати, вони не могли повірити своїм власним очам, бо В. Калина 

програв тільки команді Харківщини і набагато випередив команду 

Одеської губернії, яка посіла 3 місце. У комплексному заліку перше 

місце в першій групі посіли спортсмени Харківщини, в другій - 

Чернігівщини. 

11

ІІІ Олімпіада (1923 рік) 

Біг (чоловіки) 

100м 11.4сек Ф. Шалько Харків 



800м 2.13.4сек М. Іванов Київ 

1500м 4.42.2сек М. Петров Київ 

5000м 18.16.5сек В. Жиляєв Харків 

10000м 38.33.6сек В. Жиляєв Харків 

110м з/б 18.6сек Ф. Шалько Харків 


у довжину 5.78м Коробчук Київ 

у висоту 1.52м В. Стариков Харків 

з жердиною 3.16м К. Зайцев Харків 


диска 30.96м П. Дрейман Харків 

списа 42.11м В. Поль Харків 

молота 31.12м П. Дрейман Харків 

3703 В. Стариков Харків 

Біг (жінки) 

100м 14.4сек В. Данилова Харків 

200м 1.15.6сек М. Ледок Харків 

400м 3.44.0сек В. Данилова Харків 


у довжину 3.93м М. Ледок Київ 

у висоту 1.15 В. Данилова Харків 


диска 13.91м В. Серцева Харків 

списа 15.83м Н. Волховська Харків 


6.29м Н. Волховська Харків 

Метання диска і списа проводилось чоловічими снарядами. 

12

У 1923 році створено Вищу раду фізичної культури при 

Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету, 

метою якої було управління фізкультурним рухом. 

Важливою віхою легкої атлетики стала VІІ спартакіада (1927р.), 

яка мала на меті підготовку до участі в наступному році у Всесоюзній 

спартакіаді. 

Згідно з положенням команди окружних міст розподілені на 

чотири групи, останню складали спортсмени сільської місцевості. 

Цікаво, що перше місце серед команд третьої групи завоювали 

спортсмени м. Тульчина нашої губернії. У першій групі перемогла 

команда з м. Києва, в другій – з м. Луганська. У четвертій групі 

першість здобули спортсмени Полтавщини. 

Надзвичайною подією у спортивному житті усіх республік 

колишнього СРСР було проведення першої Спартакіади народів 

СРСР, яка відбулася у серпні 1928 року. У змаганнях Спартакіади 

взяли участь 7225 спортсменів і суддів, з них 612 — з 14-ти 

закордонних країн. Україна делегувала збірну команду, яка 

складалася з 400 спортсменів, що представляли 29 округів республіки 

і 200 спортивних активістів представників найкращих фізкультурних 

і профспілкових організацій. Загальнокомандний залік проводився з 

12 видів спорту: легкої атлетики, спортивних ігор (баскетболу, 

городків, тенісу і футболу), стрільби, плавання, велоспорту, важкої 

атлетики (штанга, боротьба, бокс) і воєнізованого бігу із штучними 

перешкодами. Крім цього, були проведені змагання з волейболу, 

фехтування, веслування, спортивної гімнастики, стрибків у воду, 

гандболу, мотоспорту, парусного спорту, показові виступи з футболу 

та змагання кращих національних колективів народних танців. 

Напружена боротьба точилась на бігових доріжках і 

легкоатлетичних секторах, де змагались легкоатлети, бо їх виступи 

дуже впливали на хід командної боротьби та комплексного заліку. Це 

були найбільші масові змагання, де мірялись силами 1300 

спортсменів, (з них 165 закордонних), у 27-чоловічих та 16-жіночих 

видах програми. Найдраматичніший характер носили виступи 

найкращого легкоатлета УРСР та СРСР, триразового рекордсмена 

СРСР Марка Підгаєцького. У півфіналі з бігу на 100м харківський 

лікар встановив новий рекорд країни — 10, 8сек, але два фальстарти у 

фіналі перекреслили йому всі надії на перемогу і він зайняв 3 місце. 

Майже така ж історія йшлась під час бігу на 200м. У півфіналі Марко 

Підгаєцький заніс нове досягнення до таблиці рекордів — 22,4 сек, у 

13

фіналі на 0,3 сек покращив свій результат, але посів тільки 2 місце, бо 

переможець Тимофій Корнієнко показав час 22,0 сек. На дистанції 

400м Марко Підгаєцький у півфіналі знову встановив новий рекорд 

50,4 сек. Однак цього разу у фіналі він був першим з часом 50, 2 сек, 

що було новим рекордом СРСР. Перші місця з бігу на 800 і 1000м 

зайняла донецька спортсменка А.Спиридонова, а з бігу на 500м вона 

встановила новий всесоюзний рекорд 1.25,2 сек. Ще одна українська 

легкоатлетка Сотнікова стала першою в метанні набивного м’яча з 

петлею. Тричі призові місця займав бар’єрист і стрибун О.Безруков, 

що стало для нього початком шляху до видатних досягнень і перемог. 

На спартакіадних стартах українські легкоатлети посіли 3 місце і 

встановили 2 всесоюзних і 13 республіканських рекордів. 

Переможці VІІ спартакіади 


400м 52.7сек М. Хейфіц Київ 

800м 2.04.1сек В. Кожушко Київ 

1500м 4.26.2сек В. Кожушко Київ 


у висоту з місця 1.47м О. Безруков Київ 

у висоту з розбігу 1.73м Г. Ердман Київ 

потрійний 12.65м О. Безруков Київ 


12.85м І. Мартинов Артемівськ 


300м 46.9сек К. Головченко Київ 

500м 1.27.3сек С. Лоско Луганськ 


у довжину 4.84м М. Бусигіна Дніпропетровськ 

у висоту 1.37м Г. Закревська Київ 


8.11м В. Гейделіс Одеса 

На першій Всесоюзній спартакіаді команда України посіла 

друге місце після РРФСР, у складі якої тоді виступали команди 

Москви і Ленінграда. Чемпіонами стали: Марко Підгаєцький (400м – 

50.2), а також Анфіса Спиридонова (800м – 2.23.8 і 1000м – 3.16.6), це 

14

було всесоюзними рекордами. Українські легкоатлети завоювали 7 

других і стільки ж третіх місць. Найбільше відзначився Олександр 

Безруков, який посів шість призових місць. Пізніше цьому 

талановитому спортсмену, одному з перших, було присвоєно звання 

«Заслужений майстер спорту». 

Підбиваючи підсумки зробленого в 1921-1930 роках, слід 

сказати, що фізична культура і спорт поступово набирають більш 

масового характеру, зростають спортивні показники, з’явились 

талановиті спортсмени такі, як Василь Калина, Володимир Кожушко, 

Марко Підгаєцький, Олександр Безруков, Анфіса Спиридонова та 

багато інших. 

У наступні роки, з введенням комплексу “Готовий до праці й 

оборони” (ГПО) пожвавилась фізкультурно-масова робота. Змагання 

за програмою комплексу ГПО, кроси й естафети, заводські 

спартакіади стали добрими пропагандистськими засобами, що 

допомагали виявити обдаровану молодь, але відтіснили на задній 

план змагання з класичних видів легкої атлетики, хоча такі змагання 

подекуди проводились. Тому в ці роки результати провідних 

спортсменів зростають повільно. 

З відкриттям у 1934 році легкоатлетичних шкіл у м. Харкові на 

базі Державного інституту фізичної культури і в м. Києві на базі 

Київського технікуму фізичної культури пожвавішала робота в 

легкоатлетичному спорті. Рекордсменами країни стають: О. Безруков 

у бар’єрному бігу (двічі), О. Шехтель у штовхані ядра, З. Синицька у 

метанні диска і м’ячика. 

У цьому ж році були створені дитячо-юнацькі спортивні школи 

(ДЮСШ) з основних видів спорту, в тому числі легкої атлетики в 

містах Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську, пізніше в інших 

містах України. 

У середині 30-х років в легкій атлетиці з’являються нові імена. 

Це, насамперед, Гаврило Раєвський, який в боротьбі з майбутнім 

відомим спеціалістом з легкої атлетики Миколою Озоліним був 

багаторазовим рекордсменом Радянського Союзу. Він першим 

подолав рубіж 4 метри; Олександр Канакі (штовхання ядра і 

десятиборство), в цьому виді він став чемпіоном і рекордсменом 

Всесоюзної першості 1937 року з результатом 6595 очок; Іван 

Анисимов (біг на 200м – 22.8сек) та багато інших. 

Визначна подія в легкій атлетиці відбулась у 1937 році. 

Харків’янка Зоя Синицька першою із спортсменок України 

15

перевищила офіційний світовий рекорд в метанні диска за сумою 

вправ правою і лівою руками 74.23 (43.13 – 31.10). В цьому ж році 

спочатку Зоя Синицька (43.13), а потім одеситка Ніна Думбадзе 

(44.51) поліпшили всесоюзний рекорд. 

Рекордсменом України в метанні списа з результатом 61.18 стає 

харків’янин Йосип Шедько. Йому також належав рекорд в метанні 

гранати – 71.75м. Через декілька років Й. Шедько з дружиною Надією 

Василівною переїжджають до Вінниці в якості перших дипломованих 

спеціалістів з легкої атлетики. Розповідь про них буде пізніше. 

Чемпіонами і рекордсменами СРСР стали легкоатлети Зоя й 

Зосим Синицькі, 3. Борисова, О. Безруков, О. ІІІахтель, І. Анісімов, О. 

Канаки, Г. Раєвський. Харків’янин Гаврило Раєвський 5 разів 

покращував рекорд СРСР із стрибків з жердиною, першим подолав 

рубіж 4 метри, а в 1935 році показав кращий результат у Європі 4 м 

18 см, йому ж належав рекорд країни з десятиборства. Випередивши 

теорію та практику на чверть віку, він першим почав безперервні 

цілорічні тренування протягом всього тижня і навіть двічі на день. 

Методику тренування для себе він розробляв сам. 17 липня 1937 року 

на московському стадіоні «Динамо» харків’янин Микола Ковтун 

першим з українських стрибунів подолав планку на висоті 2 м 01см, 

що для тих часів було видатним досягненням й всесоюзним 

рекордом. 

Українські атлети за довоєнний період 45 разів завойовували 

звання чемпіонів СРСР, протягом цього періоду вони 51 раз 

поліпшували рекорди Радянського Союзу і двічі – офіційні світові 

досягнення. З. Синицька встановила 13, М. Підгаєцький – 8, Г. 

Раєвський – 6, О. Канакі - 5 рекордів країни. 

Останню довоєнну першість України було проведено в м. 

Дніпропетровську в 1940 році. Тут було встановлено 5 рекордів, а 

всього за сезон було поліпшено 25 рекордів України, в тому числі – 2 

всесоюзних. 

16

Переможці останнього довоєнного чемпіонату України (1940 рік) 


100м 11.0сек Р. Сеницький Львів 

200м 22.3сек І. Анісимов Харків 

400м 51.1сек М. Воликов Харків 

800м 1.58.1сек П. Савельєв Київ 

1500м 4.03.0сек П. Савельєв Київ 

5000м 15.30.9сек О. Коломойцев Київ 

110м з/б 15.5сек І. Анісимов Харків 

3000м з/б 9.41.7сек І. Муренко Дніпропетровськ 


у довжину 6.67м І. Даниленко Харків 

у висоту 1.80м В. Моргуненко Харків 

з жердиною 3.80м П. Богачик Київ 

потрійний 13.38м В. Сидорко Київ 


диска 43.78м О. Канакі Київ 

списа 55.41м Є. Пономаренко Харків 

молота 45.66м Г. Артамонов Харків 

гранати 81.74м В. Плащинський Київ 


14.95м О. Канакі Київ 


100м 12.7сек В. Піжуріна Київ 

400м 58.2сек В. Піжуріна Київ 

800м 2.19.7сек К. Шило Харків 

1500м 4.58.4сек К. Фрумкіна Харків 


у довжину 5.17м К. Адаменко Київ 

у висоту 1.45м К. Степанова Харків 

17


диска 36.86м З. Синицька Харків 

списа 39.26м Н. Шапар Миколаїв 

гранати 48.32м Н. Шапар Миколаїв 


11.56м З. Синицька Харків 

У останній довоєнний рік в Україні нараховувалось понад 300 

тисяч осіб, які займались легкою атлетикою. За останні роки було 

споруджено понад 50 стадіонів. Кількість тренерів становила 286 

дипломованих осіб, в тому числі 54 з вищою спеціальною освітою. 

18

ЛЕГКА АТЛЕТИКА НА ВІННИЧЧИНІ 

У ДОВОЄННИЙ ПЕРІОД 

Про розвиток фізичної культури і спорту і її наймасовішої 

складової – легкої атлетики нашого краю, написано, на жаль, дуже 

мало. Як писав ветеран легкої атлетики Ярослав Ларіонович Кулик з 

документів, що дійшли до наших днів і з спогадів очевидців, перші 

спортивні гуртки з’явились у Вінниці, Могилеві-Подільському, 

Козятині та Жмеринці у 1920 році. 

Перший фізкультурний гурток, де почали займатись любителі 

легкої атлетики, футболу, городків організувався у 1923 році у м. 

Ямполі. 

Подільська губерська рада фізичної культури, якій були 

надані функції вищого керівного органу в галузі проведення роботи з 

фізичної культури була утворена у липні 1923 року. Уже на першому 

засіданні приймаються рішення про спорудження у Вінниці міського 

стадіону та проведення влітку цього ж року Першої губерської 

олімпіади. 

Перші змагання з легкої атлетики були проведені у Вінниці в 

програмі Першої Олімпіади Подільської губернії у 1923 році, в якій 

взяли участь 5 команд. Спортсмени змагались у багатоборстві, куди 

входили: біг на 100м і 1500м; стрибки в довжину і висоту з розбігу; 

метання диска та штовхання ядра. 

Друга губернська Спартакіада (з цього року Олімпіада 

перейменована в Спартакіаду) відбулась на збудованому в 1923-24 

роках на лівому березі Південного Бугу, недалеко від Староміського 

мосту, міському стадіоні, який названо Червоним. Ці змагання 

відбулись влітку 1924 року. Легкоатлети змагались у шестиборстві 

(біг на 100м і 1500м, результат суми обох рук в метанні диска, 

штовханні ядра, стрибки в довжину і висоту з розбігу). Перемогу 

здобув тульчинський легкоатлет Борис Гаврилов з результатами 

13,0сек (100м); 40,75см (диск) сума двох рук; 14,02см (ядро) сума 

двох рук; 144см (висота), 507см (довжина) і 5хв34,5сек (1500м). 

Ці результати здібного спортсмена можна вважати першими 

рекордами Вінниччини того періоду. 

У наступному році проведена першість губернії серед 

допризовників. Переможцем змагань став жмеринчанин В. Жмур з 

результатом 12.0 в бігу на 100м, в стрибках у довжину з місця 

(260см), в штовханні ядра (885см). 

19

У 1925 році в Україні був скасований губернський 

територіальний розподіл і створено 41 округ, тому замість 

Подільської губернської ради фізкультури створена Вінницька 

окружна рада фізкультури. 

У 1926 році проводиться Перша окружна Спартакіада в м. 

Могилеві-Подільському. У ній взяли участь секції і гуртки окружної 

ради профспілок спілки будівельників, залізничної станції, 

електрошколи, заводу ім. Кірова, клубу молоді та інші. Були показані 

для того часу непогані результати. Олександр Мотковський переміг у 

метанні диска з результатом 31 м 50 см та метання списа – 40 м. В. 

Новицький штовхнув ядро па 9 м 21 см та стрибнув у довжину на 5 м 

02 см. Починаючи з цього року, в Могилеві-Подільському щорічно 

проводяться окружні, а потім районні спартакіади, які стали одним з 

найважливіших заходів у розвитку масового фізкультурного руху. У 

ті роки тільки в місті в гуртках нараховувалось більше 800 

фізкультурників, а в 1928 році в окружній спартакіаді взяли участь уci 

14 районів округу. Активне спортивне життя Могилева-Подільського, 

порівняно з іншими округами та районами Вінниччини можна 

пояснити тим, що тут було більше кваліфікованих спортивних кадрів. 

Серед них Сергій Іванович Калинчук (в 60-70 роках завідував 

кафедрою фізичного виховання Київського політехнічного інституту) 

та Всеволод Петрович Гумовський, який останні роки працював 

учителем фізичної культури 58-ї залізничної школи Могилева- 

Подільського. Активними пропагандистами фізичної культури були 

В.І. Осіпов – слюсар заводу ім. Кірова та електрик цього ж заводу Г.І. 

Корчинський. 

У цей період розпочинається розвиток фізичної культури на 

селі. Перші сільські гуртки з городків з’явились ще в 1923 році в с. 

Павлівка Калинівського району і в 1925 році у школі сільської молоді 

с. Куківка Ямпільського району. В 1926 році почали 

організовуватись гуртки в селах Мур-Куриловецького, 

Тульчинського, Жмеринського районів. Влітку цього року в 

Корделівці проводяться змагання з легкої атлетики та футболу, в яких 

взяли участь спортсмени кількох сіл. Через рік була створена 

футбольна команда в с. Турбів. Тренував її Заікін, який переїхав сюди 

з Дніпропетровська. Під керівництвом комсомолу створюються 

спортивні гуртки при хімтехнікумі, цукровому заводі, спиртзаводі, 

Чечельнику та в селах цього району. Слід відзначити, що поряд з 

традиційними видами, які розвивались на Вінниччині, в сільській 

20

місцевості користувались повагою катання на ковзанах та санчатах, 

масові ігри на льоду, обрядові народні ігри. Корисними і 

популярними були в той час масові вечори сільської молоді, на яких 

читалась спортивна література, проводились змагання з шахів та 

шашок. 

Влітку 1927 року відбулася IV Всеукраїнська спартакіада 

України. Напередодні цих змагань в усіх районах та округах 

Вінниччини були проведені масові змагання та спортивні свята, в 

яких взяло участь більш 2 тис. фізкультурників. Ця спартакіада стала 

важливою подією у розвитку сільського спорту: в змаганнях взяли 

участь 12 найкращих команд, які представляли село. Республіканські 

змагання сільських легкоатлетів проводились одночасно з основними 

змаганнями спартакіади у Києві. Тому особисті місця сільські 

спортсмени виборювали разом з легкоатлетами збірних команд 

округів, а командні місця підводились окремо. У цій спартакіаді 

взяли участь представники легкоатлетичного спорту тульчинського 

округу. У командному заліку тульчинці набрали 72,2 очка і стали 

переможцями. В особистій першості члени цієї команди Левинський і 

Злочевський стали призерами. В естафетному бігу 800-400-200-100м 

тульчинці поступились тільки спортсменам Київського та 

Луганського округів і посіли 3 призове місце. У 1928 році 

проводилась перша окружна вінницька спартакіада сільських 

фізкультурників. Змагання проводились з бігу на 100 м, 1000 м, зі 

стрибків у довжину та висоту, з рівноваги, лазіння по канату за 

допомогою ніг, підняття мішка з піском вагою 40 кг на плечах, 

метання гранати на дальність і в ціль, з плавання на 50 м та ходьби 10 

км. До програми жінок входили: біг на 100 м і 300 м, стрибки у 

довжину і висоту, метання м’яча на точність, плавання на 50 м. 

Причому кожний учасник зобов’язаний був виступати в усіх видах 

програми. В першій спартакіаді сільських фізкультурників взяли 

участь 10 команд. 

Доповідаючи про стан фізичного виховання в окрузі, 

Вінницька окружна Рада фізкультури в грудні 1927 року повідомляла: 

– «Якщо влітку 1925 року налічувалось всього 6 профспілкових 

спортивних гуртків, то через рік їх було вже 14. Вони охоплювали 

700 членів професійних спілок. У травні 1927 року у Вінницькому 

окрузі кількість профспілкових спортивних гуртків збільшилась до 

36, а чисельність в них складала 1818 осіб». 

21

Цей п’ятирічний відрізок часу характерний також зростанням 

будівництва спортивних споруд на Вінниччині. У Могилеві- 

Подільському побудовано футбольне поле і 3 волейбольних 

майданчики, у Гайсині – 2 футбольних поля, 5 баскетбольних та 9 

волейбольних майданчиків, у селі Іванів Теплицького району 

з’являється волейбольний майданчик, у Жмеринці будується кілька 

ігрових майданчиків, в 1928 році відкривається спортивний зал. 

Інтенсивно будуються прості спортивні споруди у Тульчині, 

Чечельнику, Ямполі та в інших містах та селах Вінниччини. 

На початку 30-х років результати вінницьких спортсменів 

зростають. Так, Олександр Співак на міських змаганнях пробіг 100м 

за 11.2сек, а Всеволод Маслов стрибнув у довжину на 645см і у 

висоту 165см. 

В 1940 році проведена остання передвоєнна обласна 

спартакіада, на якій показані досить високі результати. Павло 

Кузьмін пробіг 100м за 11.0сек і стрибнув у довжину за 7 метрів; 

Євгенія Волгіна метнула диск на 34м 60см. Вона була переможницею 

України в багатоборстві і призеркою в метанні диска. 

Влітку цього ж року Олександр Співак і Зінаїда Кузьмич стали 

призерами, а Павло Кузьмін переможцем особистої першості 

України. Він переміг в стрибках у довжину з результатом 674 см. 

Напередодні війни, виступаючи на першість республіканського 

спортивного товариства “Знання”, команда Вінниччини в 

естафетному бігу 4х100м в складі З. Охріменка, П. Парвадова, М. 

Швайнерфільда та Г. Петровського виборола перше місце. Вдало 

виступили на цих змаганнях Ю. Костецький (стрибки з жердиною) та 

З. Охріменко (в бігу на короткі дистанції). У військовому триборстві, 

куди входило метання гранати з розбігу, з коліна та лежачи, перемогу 

здобув Георгій Петровський. 

Першою вінницькою легкоатлеткою, яка стала рекордсменкою 

України, була викладач медичного інституту Людмила Фадєєва. Вона 

встановила рекорд в бігу на неолімпійській в ті роки дистанції 1500м 

з результатом 4.59.8сек (ця дистанція офіційно включена в програму 

Олімпійських ігор з 1972 року). Це було в 1936 році. На жаль, нам не 

вдалося з’ясувати про першу рекордсменку України передвоєнного 

періоду, ми лише дізналися, що вона працювала в інституті один чи 

два роки. 

22

УКРАЇНСЬКІ ЛЕГКОАТЛЕТИ 

НА ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГРАХ 

У збірну команду СРСР, яка вперше дебютувала на ХV 

Олімпійських іграх, було включено одинадцять українських 

спортсменів. Вони здобули 12 залікових очок (3 четвертих, 1 п’яте і 1 

шосте). 

В стрибках з жердиною Петро Денисенко посів четверте місце, 

такі ж місця зайняли Євген Буланчик, хоча від чемпіона Європи 

чекали більш високого місця в бігу на 110м з бар’єрами і молодий 

Віктор Цибуленко в метанні списа. Микола Редькін посів п’яте місце 

в метанні молота, Іван Ярмиш шосте місце у спортивній ходьбі на 

10км. 

На ХVІ Олімпійських іграх в Мельбурні українські спортсмени 

завоювали одну срібну медаль (Леонід Бартенєв в естафеті 4х100м) та 

дві бронзові медалі (Віктор Цибуленко і Надія Коняєва в метанні 

списа). Вдалим слід вважати виступ нашої землячки Альбіни 

Елькіної, яка посіла п’яте місце в метанні диска, черкащанина Івана 

Чернявського, який був шостим в бігу на 10000м. Володимир Ситнін 

з м. Бердичева також зайняв шосте місце з стрибків у висоту. 

Порівняно з попередньою Олімпіадою це був безперечний успіх. 

В історії вітчизняної легкої атлетики не було ще такого 

щасливого року, як олімпійський 1960 рік. Чотири українських 

спортсмени стали володарями золотих олімпійських медалей, крім 

цього було завойовано дві срібні і одну бронзову медаль. Якщо в 

Гельсінкі і Мельбурні було делеговано по 11 українських спортсменів 

в складі збірної СРСР, у Рим поїхало 14 осіб, 12 з них здобули право 

на участь у фінальних змаганнях і принесли в загальнокомандну 

перемогу 46 очок у неофіційному заліку. 

Першою олімпійською чемпіонкою в програмі легкоатлетичних 

змагань стала студентка Київського інституту фізичної культури Віра 

Крепкіна. Перший стрибок у фіналі змагань на 6.37см перевищив 

олімпійський і світовий рекорди став золотим. Другим серед 

українських легкоатлетів золотим олімпійським медалістом став 

сумчанин Володимир Голубничий в ходьбі на 20км. Наступну золоту 

медаль виграла Людмила Лисенко в бігу на 800м з результатом 

2.04,3сек, що було повторенням власного світового рекорду. 

Четвертим золотим медалістом став київський армієць Віктор 

Цибуленко, який в Гельсінкі був четвертим, в Мельбурні – третім. 

23

Кидок списа на 84,64см приніс йому перемогу. Срібну медаль в 

боротьбі з грузином Робертом Шевлакадзе в стрибках у висоту 

виборов Валерій Брумель. Медаль такого ж ґатунку завоював киянин 

Леонід Бартенєв в естафеті 4х100м, повторивши успіх у Мельбурні. 

Бронзову нагороду здобув львівський спортсмен Ігор Тер-Ованесян в 

стрибках у довжину з результатом 8.04см. Четверте місце в 

десятиборстві посів інший львів’янин десятиборець Юрій Кутенко. 

Киянка Людмила Радченко, чемпіонка СРСР 1960 року зі стрибків у 

довжину посіла п’яте місце. На шостих місцях були киянин Ігор 

Петренко в стрибках з жердиною та Віктор Компанієць в метанні 

диска. 

На Олімпійських іграх у Токіо радянська команда, в тому числі 

і українські легкоатлети, виступили значно слабкіше, ніж чотири роки 

тому: жодної золотої і срібної медалі, лише дві бронзові. Всі 

українські атлети, за винятком А. Кривошеєва (біг на 800м) і Г. 

Близнецова (стрибки з жердиною), які встановили всесоюзні рекорди, 

показали не найкращі свої результати. 

Успішно виступали дніпропетровець Іван Беляєв та сумчанин 

Володимр Голубничий, які вибороли бронзові медалі. 

Інші українські спортсмени не зуміли сповна проявити свої 

можливості. 

На ХІХ олімпійських іграх в Мехіко українські легкоатлети 

виступили успішніше ніж у Гельсінкі, Мельбурні та Токіо, набравши 

16 очок, але слабкіше ніж у Римі. 

Виступаючи на своїй третій олімпіаді В. Голубничий завоював 

олімпійське золото. Це була його друга медаль такого гатунку (перша 

в Римі, 1960 р.), бронзову він отримав у Токіо в 1964 році. З 

бронзовою медаллю зі стрибків у висоту повернулась до рідних 

Чернівців Валентина Козир. Четвертим був Микола Авілов в 

десятиборстві, шостим Геннадій Близнецов зі стрибків з жердиною. З 

новим всесоюзним і повторенням офіційного світового рекорду 

фінішував з бігу на 400м з/б В’ячеслав Скомарохов, посівши п’яте 

місце. 

Легкоатлети України на ХХ Олімпійських іграх в Мюнхені 

завоювали 4 золоті і 4 срібні нагороди. Героєм олімпіади став 

заслужений майстер спорту, аспірант Київського інституту фізичної 

культури Валерій Борзов. Він переміг у бігу на 100м – 10,14 і в бігу 

на 200м – 20.00 (рекорд Європи) і в складі естафетної команди 

24

4х100м завоював срібну медаль. Анатолій Бондарчук переміг в 

метанні молота з результатом 75,50см. 

Ім’я короля легкоатлетів ХХ Олімпіади – Микола Авілов, так 

писала спортивна преса після дводенних змагань у десятиборців. 

Золота медаль, світовий рекорд і велика сума очок – 8454 – нагорода 

видатному спортсмену, який за словами свого тренера В.Я. Кацмана 

за 10 років не пропустив жодного тренування. Тактично програв 

американському бігуну Д. Уотлу Євген Аржанов у фіналі бігу на 

800м. На останньому метрі він був попереду американця, але той 

фінішним ривком випередив Євгена на 0,02сек. У Аржанова срібна 

медаль. Володимир Голубничий учасник трьох попередніх олімпіад і 

на цей раз не залишився без нагород, поповнивши свою колекцію 

олімпійських нагород срібною медаллю. А всього на рахунку 

уславленого спортсмена 4 нагороди – 2 золоті, срібна і бронзова 

медаль. Леонід Литвиненко перед останнім видом десятиборства був 

на восьмому місці, але пробігши дистанцію 1500м за 4.05.0сек посів 

друге місце з результатом 8035 очок. П’яте місце в спортивній ходьбі 

на 20км в напруженій боротьбі здобув Микола Смага. На 

олімпійських іграх в Монреалі в метанні молота українці святкували 

подвійну перемогу. Золоту медаль виграв недавній юніор Юрій 

Седих, бронзову – його наставник Анатолій Бондарчук. Бронзову 

медаль, після травми, яку ледь встиг вилікувати, завоював Валерій 

Борзов. Він став першим в історії спринтером, який зміг на 

стометрівці завоювати медалі на двох олімпіадах. Він одержав 

бронзову нагороду в естафетному бігу 4х100м. 

Микола Авілов, який брав участь у своїй третій олімпіаді посів 

3 місце у десятиборстві з сумою 8369 очок – на двох попередніх іграх 

її було б достатньо для перемоги. 

Аналогічна ситуація була у Леоніда Литвиненка. Сума 8025 

очок на попередніх олімпіадах забезпечила б йому срібну нагороду, у 

Монреалі вона принесла лише сьоме місце. 

Тетяна Пророченко і Людмила Аксьонова здобули бронзові 

нагороди в естафетному бігу, відповідно 4х100м і 4х400м. 

На п’яту олімпіаду приїхав уславлений скороход Володимир 

Голубничий, він був готовий боротись за медалі, про що свідчить 

його світовий рекорд в ходьбі на 20км на першості СРСР. Але в 

Монреалі він показав невисокий для себе результат 1:29.24,6сек. 

Досить успішно виступали українські спортсмени в Москві. 

25

Юрій Седих змінив срібло минулої олімпіади на золото 

московської. 

Чемпіонами ХХІІ олімпійських ігор стали: Володимир 

Кисельов (м. Кременчук) в штовханні ядра з новим олімпійським 

рекордом – 21.35см, киянин Віктор Бураков у естафетному бігу 

4х400м, Надія Олізаренко (м. Донецьк) в бігу на 800м з новим 

олімпійським рекордом і Надія Ткаченко в п’ятиборстві. Здобули 

золото в естафетному бігу 4х400м Ніна Зюськова і Тетяна 

Пророченко. Срібну нагороду здобув Василь Архипенко (400м з/б). 

Бронзові медалі завоювали Валерій Підлужний (м. Донецьк) і Тетяна 

Скачко в стрибках у довжину і киянин Юрій Тамм в метанні молота. 

Другу олімпійську медаль виграла Надія Олізаренко, на цей раз вона 

була третьою в бігу на 1500м. Любов Смолка тут була шостою. 

Таким чином, на ХХІІ олімпіаді серед призерів і переможців 

були 3 представники з Донецька, 3 представники з Києва і по 1-у з 

інших чотирьох міст України. 

Наступні ХХІІІ Олімпійські ігри, які проводились в 

американському місті Лос-Анджелесі бойкотували, країнами 

колишнього соціалістичного табору у відповідь на неучасть деяких 

країн НАТО, в тому числі, американських, англійських і французьких 

спортсменів у московській Олімпіаді. Це була спроба політиків 

нав’язати свою волю спортсменам. 

Ігри ХХІV олімпіади – 1988 р. (Сеул). Дві золотих медалі 

одержала Ольга Бризгіна з бігу на 400м і естафетному бігу 4х400м. У 

цьому виді виступало і ще дві наших землячки киянка Марія Пінігіна 

та харків’янка Людмила Джигалова. З новими олімпійськими 

рекордами чемпіонами стали Сергій Бубка (жердина) і Геннадій 

Авдеєнко (висота) з результатом, відповідно 590 і 238см. Віктор 

Бризгін в складі естафетної команди 4х100м також став олімпійським 

чемпіоном. Юрій Седих виграв срібну, а Юрій Тамм бронзову медаль 

в метанні молота. Вдало виступила легкоатлетка з Запоріжжя Тетяна 

Самоленко, вигравши золоту медаль в бігу на 3000м і бронзову на 

1500м. Олена Жупійова в бігу на 10000м завоювала третє місце. 

Четверті місця посіли Тетяна Половинська (марафонський біг), Ірина 

Костюченкова (спис) і Ніна Григор’єва (100м з/б). 

На наступних ХХV олімпійських іграх українські спортсмени 

виступали невдало. Лише Ольга Бризгіна і Людмила Джигалова 

здобули золоті медалі в складі естафетної команди 4х400м, крім 

цього срібні нагороди отримала Ольга Бризгіна (400м), Інеса Кравець 

26

(стрибки у довжину) і Тетяна Доровських (3000м). Четверті місця 

посіли спортсменки з Житомира Інна Євсєєва (800м) і Тетяна 

Доровських (1500м). 

Рік 1996 був ознаменований датою – століття від часу 

проведення перших Олімпійських ігор сучасності та черговими – 

ХХVІ Іграми Олімпіади, які відбулися в Атланті. Визначальною 

ознакою Ігор стали масштабність і рекордне представництво — 10744 

учасники з 197 країн виборювали 271 комплект нагород у змаганнях 

із 31 виду спорту. 

В Атланті Україна вперше на літніх Олімпійських іграх була 

представлена самостійною командною, в склад якої ввійшло 235 

спортсменів. Олімпійська когорта українців якнайкраще засвідчила 

спортивний потенціал своєї Батьківщини. Виборовши 23 медалі, з 

поміж яких 9 золотих, 2 срібні, 12 бронзових, вона увійшла в першу 

десятку з поміж майже 200 країн та ввела Україну до кола лідерів 

світового олімпійського спорту. 

У змаганнях з легкої атлетики взяли участь 45 українських 

спортсменів, вони боролися за 44 комплекти нагод. П'ятий чемпіонат 

світу, який відбувся в серпні 1995 року в Ґетеборзі, засвідчив, що 

Україна має своїх достойних спортсменів. Зі світовим рекордом в 

потрійному стрибку перемогла Кравець Іннеса з Києва, вшосте 

чемпіоном світу став Сергій Бубка з Донецька, в секторі стрибків з 

жердиною йому не було рівних, отож на Іграх в Атланті Україна 

розраховувала на золоті медалі саме в цих видах. 

В Атланті змагання з потрійного стрибку в жінок були вперше 

включені до програми олімпійських ігор. Тому Інеса Кравець стала 

першою олімпійською чемпіонкою в цьому виді програми, 

встановивши новий олімпійський рекорд. ЇЇ золота медаль стала для 

українських легкоатлетів єдиною. Під час розминки у фінальній 

частині змагань Сергій Бубка зазнав травми і був змушений 

відмовитися від подальшої боротьби. 

Бронзові нагороди вибороли в Атланті Олександр Багач з 

Броварів в штовханні ядра, Інга Бабакова з Миколаєва в стрибках у 

висоту, і Олександр Крикун з Черкас в метанні молота. 

Близько до п'єдесталу пошани в метанні молоту стояв ще один 

український легкоатлет Скварук Андрій з Рівного. До останньої 

спроби він займав третю позицію, але американський спортсмен, 

який виступав останнім зумів покращити свій результат і посунув 

Андрія на четверте місце. Проте третє і четверте місце в метанні 

27

молоту підтверджують про збереження в Україні традицій сильної 

школи цього виду. 

4-те місце зайняла українська чоловіча естафетна команда 

4х100м, в склад якої увійшли Рурак Костянтин з Запоріжжя, Осович 

Сергій з Івано-Франківська, Крамаренко Олег та Дологодін В'ячеслав 

з Києва. Цей результат оцінюється дуже високо, адже на 

спринтерських дистанціях ми не мали успіху. 

Вікторія Павлиш з Харкова в штовханні ядра також стала 

четвертою. 5-те місце в стрибках в довжину зайняла Шеховцова 

Олена з Києва, 6-те місце в штовханні ядра — Вирастюк Роман з 

Івано-Франківська. 

У підсумку українські легкоатлети вибороли 1 золоту та 3 

бронзові нагороди. 

Без сумніву на виступі збірної команди України позначились 

фінансові труднощі, відсутність досвіду та матеріального 

забезпечення у самостійній підготовці до таких визначних змагань. 

Після визнання Міжнародним олімпійським комітетом 

Національного олімпійського комітету України в 1992р. олімпійський 

рух України відразу зіткнувся з великою кількістю найгостріших 

проблем. Корінна перебудова суспільства, супутні їй тяжкі 

економічні кризи та політична нестабільність не могли не вплинути 

на структуру спорту вищих досягнень. По сутності виникла проблема 

формування принципово нової системи олімпійського спорту, 

пошуку джерел фінансування, організації системи підготовки 

спортсменів до Олімпійських ігор 

У цьому відношенні Україна опинилася в край невигідному 

становищі. Адже в Росії залишились майже всі структури колишнього 

СРСР — федерації по олімпійським видам спорту, провідні 

спеціалісти - головні тренери збірних команд. 

Самим складним виявилось те, що переважна більшість 

спеціалістів олімпійського спорту України мала обмежені можливості 

для роботи в міжнародному олімпійському спорті, не мали досвіду 

підготовки збірних команд в якості їх головних тренерів. Все це було 

наслідком положення, яке було характерне в СРСР не тільки для 

спорту, але й для інших сфер діяльності. В Україні, як і в інших 

союзних республіках, переважно готувався резерв - до рівня, 

необхідного для включення в склад збірних команд СРСР. Вся інша 

робота в основному здійснювалася централізовано в збірних 

командах СРСР, якими в 90% випадків керували московські 

28

спеціалісти. Ці ж самі спеціалісти комплектували команди, виводили 

їх на змагання, визначали участь у міжнародному календарі, 

контактували з міжнародними федераціями, суддівськими бригадами, 

тобто в кінцевому рахунку набували необхідних знань та досвід, без 

яких сьогодні неможливо організувати успішну підготовку та 

змагальну діяльність спортсменів. 

Ігри XVII Олімпіади, або як їх воліли назвати гостинні 

господарі, Ігри — 2000. Вони перевершили всі попередні Ігри 

незвичайною зацікавленістю ними всієї світової громадськості, 

масштабністю і представництвом - понад 10 000 учасників з 200 країн 

виборювали 300 комплектів нагород у змаганнях з 37 видів спорту, 

напругою змагальної боротьби, рівнем спортивних досягнень — 

понад 40 світових рекордів та доброю організацією. 

Черговий Чемпіонат світу з легкої атлетики, який відбувся у 

1999 році в Севіл'ї, показав, що Україна має спортсменів, гідних 

скласти конкуренцію на світовій спортивній арені. Золота медаль Інги 

Бабакової в стрибках у висоту, срібна медаль Анжели Балахонової в 

стрибках з жердиною, дві бронзові нагороди Владислава Піскунова в 

метанні молота та Олександра Багача в штовханні ядра давали надію 

на не гірший виступ українських легкоатлетів на Олімпійських іграх. 

Напередодні Олімпіади Валерій Борзов Президент федерації легкої 

атлетики України дав оцінку перспективам українських легкоатлетів 

на Іграх, згідно з ним Україна мала можливості зайняти призові місця 

в змаганнях в метанні молота, штовханні ядра (Роман Вирастюк і 

Юрій Білоног), у жінок в стрибках з жердиною (Анжела Балахонова), 

стрибках у висоту (Інга Бабакова), стрибки в довжину і потрійний 

(Інеса Кравець, Олена Говорова), 400м з/б (Тетяна Терещук), 100 і 

200м (Жанна Пінтусевич). 

Україна делегувала на Ігри 239 чоловік, серед них було 54 

легкоатлети. 

Виступ українських легкоатлетів на сіднейський Олімпіаді 

позначився несподіванками, а загалом був оцінений як провал, наші 

спортсмени поступилися там, де були серед найреальніших 

претендентів на призові місця, вони спромоглися завоювати тільки 2 

бронзові медалі. Їх володарями стали Олена Говорова з Одеси в 

потрійному стрибку, і що зовсім несподівано, з особистим рекордом 

24-річний Роман Щуренко з Нікополя в стрибках у довжину. 

4-те місце в цьому ж виді зайняв Олексій Лукашевич з 

Дніпропетровська. Колишня чемпіонка світу Жанна Пінтусевич 

29

фінішувала тільки п'ятою у фіналі на 100м і восьмою у фіналі на 

200м. 

Інга Бабакова у стрибках у висоту була тільки п’ятою, а її 

товаришка по команді Вікторія Паламар з Києва в цьому ж виді стала 

сьомою. 

П'яті місця посіли Тетяна Терещук з Луганську в бігу на 400м 

з/б, Юрій Білоног з Одеси в штовханні ядра, і Федір Лаухін з 

Луганську в десятиборстві. 

Несподівано для всіх у фінальних змаганнях зі стрибків з 

жердиною Анжела Балахонова не взяла легку для себе висоту і в 

результаті стала тільки 10-тою.Зіславшись на травму в змаганнях 

участі не взяла Інеса Кравець. Сергій Бубка знову виступав на 

Олімпійських іграх, але не зміг пройти кваліфікаційні змагання, 

виною цього стали травми, які не дозволили йому зберегти свою 

спортивну форму. 

8-ме місце в бігу на 400м з/б зайняв Горбенко Геннадій з 

Дніпропетровську, 9-те місце в стрибках у висоту — Димченко 

Сергій з Києва, 10-те місце в метанні молота — Скварук Андрій з 

Рівного. 

Не пройшли кваліфікацію Іван Гешко біг 1500м, Сергій Редько 

3000м з/п, Денис Юрченко стрибки з жердиною, Вікторія Вершиніна 

в стрибках в довжину, Ірина Секачова в метанні молота, Андрій 

Соколовський в стрибках у висоту. 

Виступ всієї української команди виявився слабким, 3 золоті, 

10 срібних, 10 бронзових, в сумі 23 медалі, і в підсумку 23-те 

командне місце. Порівняно з виступом в Атланті в 1996 році, це 

суттєвий крок назад. Серед очевидних причин такої невдачі 

Президент Національного олімпійського комітету Іван Федоренко 

назвав практично нульове медико-фармакологічне забезпечення; 

недостатній рівень спортивної медицини, який не дозволив вчасно 

відновитися після травм провідним спортсменам, таким як С. Бубка, 

І. Кравець, недостатня психологічна підготовка більшості 

спортсменів, яка є однією з причин того, що атлети не змогли 

показати свої реальні результати, прикладом цього є невдачі Анжели 

Балахонової та Інги Бабакової. До них приєднується недостатнє 

фінансування олімпійської підготовки спортсменів протягом всього 

чотирирічного циклу, до речі це є головною причиною, а також 

30

низький рівень роботи з молодими спортсменами, які становлять 

резерв. Сьогодні саме вони вимагають більшої уваги до себе, адже 

наступив момент зміни поколінь, і результативність виступів 

українських спортсменів на всіх наступних Олімпійських іграх, 

міжнародних змагань залежатиме від того рівня підготовки, який 

зуміє забезпечити наша країна. 

На Олімпійських іграх в Афінах українські легкоатлети 

виступали значно краще ніж на попередніх у Сіднеї. Чемпіоном 

Олімпіади став Юрій Білоног в штовханні ядра, срібну нагороду 

виборола киянка Олена Красовська в бігу на 100м з бар’єрами, що 

було приємною несподіванкою для багатьох спеціалістів. Бронзові 

нагороди отримали Олена Терещук - Антипова (400м з/б) і Віта 

Стьопіна (стрибки у висота). 

Аналізуючи виступи спортсменів в різних дисциплінах легкої 

атлетики задовільними можна вважати результати в стрибках, 

метаннях і спринті, невдалими - в видах на витривалість, де лише Іван 

Гешко посів п'яте місце в бігу на 1500м. Слід нагадати, що від нього 

чекали медалі і для цього були підстави, адже І. Гешко після 

Олімпійських стартах отримав перемогу над кращими бігунами світу, 

але в фінальному Олімпійському забігу тактика була не на користь 

українського бігуна, темп бігу контролювався рекордсменом світу 

марокканцем Герушом, який і добився перемоги. 

П'яте місце посів наш земляк вінничанин Андрій Соколовський 

в стрибках у висоту, який розраховував на одну з медалей, для цього 

були підстави - Андрій на всіх попередніх змаганнях виступав 

стабільно, також п'ятими були: Анжела Балахонова (стрибки з 

жердиною), Олена Антонова (метання диска), Ірина Михальченко 

(стрибки у висоту). Вдалим можна вважати виступ іншої нашої 

землячки Наталії Добринської в семиборстві, де вона була восьмою. 

Восьмі місця завоювали Ірина Секачова і Тетяна Ляхович, відповідно 

у метаннях молота і списа. Десятим був Денис Юрченко (стрибок з 

жердиною), десятою Олена Говорова (потрійний стрибок), 

одинадцятою чоловіча команда в естафеті 4х400м, в складі якої 

виступав третій наш земляк Михайло Книш. 

Виступ українських легкоатлетів на Олімпійських іграх 2008 

року (Пекін, Китай) слід вважати невдалим. Тільки Наталія 

Добринська (жіноче семиборство) піднялась на вищу сходинку 

п'єдесталу пошани. Ірина Ліщинська у бігу на 1500 м здобула срібло, 

на цій самій дистанції бронзову нагороду здобула Наталія Тобіас. В 

31

метанні диска третє місце посіла ОленаАнтонова, Денис Юрченко у 

стрибках із жердиною піднявся на третю сходинку. 

Олімпійські ігри Лондона (2012 р.) вже стали історією. Це 

були дуже непрості Ігри для наших спортсменів. Конкуренція була 

вкрай високою і жорсткою. Як сказав президент національного 

олімпійського комітету С.Бубка 14 загальнокомандне місце на 

Олімпійських іграх серед 204 країн-учасниць – ще одне 

підтвердження того, що ми знаходимось серед потужних спортивних 

держав. 

На XXX Олімпійських іграх українські легкоатлети вибороли 

одну срібну медаль (О.П’ятниця у метанні списа) і дві бронзові 

нагороди - жінки в естафеті 4 х 100 м і Ольга Солодуха у потрійному 

стрибку. 

Усього українські легкоатлети за всю історію сучасних 

Олімпійських ігор були удостоєні 76 нагород різного ґатунку. 

Неперевершеними й досі залишаються рекорди світу з легкої 

атлетики, встановлені нашими видатними земляками: Юрієм Сєдих у 

метанні молота – 86,74 м, (1986 р.), Сергієм Бубкою в стрибках з 

жердиною – 6,14 м, (1994 р.), Інесою Кравець у потрійному стрибку - 

15,50 м, (1995 р.). 

32

ЛЕГКА АТЛЕТИКА НА ВІННИЧЧИНІ 

В ПЕРІОД ДО 1951 РОКУ 

Таблиця рекордів Вінницької області станом на 01.01.1951р. 

Чоловіки 

Вид Результат Прізвище, ім’я Організація 

Рік і місце 

встановлення 

Біг: 100 м 11,5 

Кріцштейн 

1948, Вінниця 

Спартак 

Семен 

200 м 23,8 

Коротков 


медінститут 

Валерій 

400 м 52,0 





800 м 2.05,8 

Андріанов 


педінститут 

Віктор 

1500 м 4.24,8 




Віктор 

5000 м 16.26,0 Яцик Іван педінститут 1950, Вінниця 

10000 м 36.36,0 Яцик Іван педінститут 1950, Вінниця 

110 м з/б 18,6 Дзигар Ігор ДЮСШ 1950, Вінниця 

3000 м з/п 10.22,0 Яцик Іван педінститут 1950, Вінниця 

Стрибки: 

у висоту 1,75 

Никифоров 

Євген Вінниця 1949, Вінниця 

у довжину 6,46 Дзигар Ігор ДЮСШ 1950, Вінниця 

потрійний 11,80 Дзигар Ігор ДЮСШ 1950, Вінниця 

з жердиною 3,30 



Вінниця 

Євген 

Метання: 


Шедько Йосип Вінниця 

диска 38.50 

списа 51.20 Шедько Йосип Вінниця 1950, Вінниця 

молота 34.28 Крючков Антон Спартак 1948, Вінниця 

Штовхання 

12.20 Шедько Йосип Вінниця 


ядра 

Сп. ходьба 

10000 м 

59.58,0 

10-борство 4409 

Одинець 

Анатолій 


Віктор 

СКА 




33

Жінки 


Дата і місце 


Біг: 100 м 13,5 Розпопова Ольга Спартак 1949, Вінниця 

200 м 28,9 Розпопова Ольга Спартак 1949, Вінниця 

400 м 1.05,0 Розпопова Ольга Спартак 1949, Вінниця 

800 м 2.35,5 Розпопова Ольга Спартак 1948, Вінниця 

1500 м 5.45,0 Вокалюк Наталя медінститут 1950, Вінниця 



4,50 Шедько Надія медінститут 

у довжину 



10.45 Бойко Марія медінститут 

ядра 


Рутковська 

1950, 

37.80 


диска 

Альбіна 

Київ 

списа 25.75 Шедько Надія медінститут 1950, Вінниця 

5-борство 2643 Шедько Надія медінститут 1950, Вінниця 

У післявоєнні роки заняття фізкультурою і спортом на 

Вінниччині набувають широкого розмаху. В 1948 році було створено 

сільське спортивне товариство “Колгоспник”, метою якого було 

залучення до занять фізичною культурою і спортом сільської молоді. 

У цьому ж році в нашій області народився заклик – довести 

кількість осіб, охоплених заняттями фізичною культурою і спортом, 

до 500 тисяч. Автором цієї ідеї був перший секретар обкому партії 

Михайло Михайлович Стахурський, чиїм іменем названа одна із 

вулиць м. Вінниці. Це був добрий задум, і він викликав великий 

ентузіазм серед населення області. Значно зросла кількість змагань, 

котрі проводились між населеними пунктами, яких було 6-8 на район, 

їх переможці брали участь в районних змаганнях, а переможці 

районних – в обласних. 

У програму цих змагань, як правило, крім легкоатлетичних 

видів бігу на короткі і середні дистанції, стрибків у довжину і висоту, 

метання гранати, входила їзда на велосипеді, підтягування на 

перекладині, підняття гирі і деякі інші види згідно з положенням про 

змагання. Такі змагання викликали великий інтерес у мешканців села, 

це дійсно було свято. Переможців змагань в більшості випадків 

нагороджували цінними призами. У 1948 році у Бершаді на 

відбудованому стадіоні була проведена перша спартакіада 

34

Вінниччини, в якій взяли участь 1500 сільських фізкультурників. У 

ці роки відбудовуються старі і будуються нові стадіони. А перший 

стадіон у Вінниці, як пише Я.Л. Кулик, був побудований у 1924 році. 

Знаходився він на правому березі Південного Бугу де зараз 

знаходиться староміський міст по вулиці Свердлова і носив назву 

“Червоний”. Але при його будівництві проектанти не врахували 

весняний розлив річки, який завдавав серйозної шкоди цій споруді. 

Відомо, що Сабарівська електростанція побудована пізніше, тому 

річка була значно вужчою. На початку лютого 1927 року на засіданні 

пленуму Вінницької Окружної Ради було обговорено питання про 

будівництво нового стадіону у Літньому саду (зараз ЦПКіВ ім. 

Горького). Перша черга стадіону – футбольне поле та бігові доріжки 

були збудовані уже в наступному році. Трохи пізніше була збудована 

трибуна на 500 місць та лави у два ряди поза біговими доріжками. 

Були збудовані гандбольний, волейбольний та баскетбольний 

майданчики, тенісний корт, майданчик для городків, стрілецький тир. 

На жаль, і цього разу при проектуванні стадіону не урахувалось, що 

згідно з міжнародними правилами, він повинен розташовуватись з 

півночі на південь, а був побудований із заходу на схід. Ця помилка 

була виправлена лише в 1936 році. 

Стадіон “Локомотив” був побудований значно пізніше, після 

війни. Будівництво його розпочалось в кінці 1949 року, а на початку 

1952 року проведені кущові, а потім міські змагання з легкої 

атлетики. Тут були збудовані трибуни на 3000 місць, волейбольні і 

баскетбольні майданчики. У ці роки був збудований стадіон «Хімік». 

Перші післявоєнні змагання з легкої атлетики, як засвідчують 

документи, відбулись в серпні 1948 року в м. Вінниці на стадіоні 

Центрального парку культури і відпочинку. Результати учасників 

були невисокі, більшість їх була нижчою довоєнного 1940 року. 

Наступна першість була проведена восени 1951 року. Згідно з 

положенням команди були розподілені на три групи: вищі навчальні 

заклади, їх було 2 – медичний і педагогічний інститути – перша 

група; спортивні товариства (“Іскра”, “Динамо”, “Колгоспник”, 

“Труд” і “Спартак”) – друга група; дитячо-юнацькі та середні школи – 

третя група. 

У змаганнях взяли участь 16 команд, 234 учасники. 

У бігу на 100м у жінок перемогу здобула О. Розпопова 

(«Спартак») – її результат 14,0сек, серед чоловіків першим був Євген 

35

Богданов, повторивши свій же рекорд, встановлений влітку на 

обласній і республіканській шкільній спартакіадах – 11,2сек. 

Євген Богданов з’явився на біговій доріжці на початку 

п’ятдесятих років. Цей здібний юнак, учень 10-го класу Вінницької 

середньої школи № 9, а згодом студент медичного інституту був 

улюбленцем місцевої публіки, особливо хлопчиків, багато з них 

мріяли бігати так, як Женя Богданов і, звісно, вболівали за нього. А 

Богданов в ці роки не мав собі рівних. Саме зусиллями Є. Богданова 

рекорд області в бігу на 100м в наступні роки доведений до 11,0сек, а 

в 1959 році до 10,7сек. 

Однією з перших чемпіонок і рекордсменок міста і області у 

бігу на бігові дистанції від 100 до 800м у післявоєнний період була 

Ольга Розпопова. Пізніше Розпопова прийняла прізвище свого 

чоловіка – Твердохдебова. Цікава біографія цієї жінки. Вона 

полковник радянської армії, у якій служила з перших днів війни. У 

свої дев’яносто років Ольга Іванівна і на сьогодні виступає зі 

спогадами перед молоддю про ті грізні роки війни. ЇЇ чоловік Кім 

Якович Твердохлебов у минулому, кращій гімнаст міста та області, 

який разом з іншим сильним гімнастом Леонідом Пантелеєвим 

посідали високі місця на республіканських змаганнях у довоєнний і 

післявоєнний період. К. Твердохлібов тривалий час (60-70-і роки) 

очолював спортивне товариство «Авангард», яке у ті роки було 

кращим серед спортивних товариств області, пізніше працював 

старшим викладачем кафедри теорії і методики фізичного виховання 

Вінницького педагогічного інституту. 

На дистанціях 800м і 1500м переміг студент Вінницького 

педагогічного інститут, майбутній фізик Віктор Андріанов, якому на 

той час не було рівних на середніх дистанціях. 

В. Андріанов поступив до педагогічного інституту в 1946 році, 

два роки займався гімнастикою у відомого тренера Леоніда Кузьмича 

Пантелеєва, виступав за програмою ІІ спортивного розряду, але на 

заняттях з фізичного виховання його запримітив завідуючий 

кафедрою П.Г. Свіргуненко і запропонував студенту спробувати свої 

сили в бігу. Перші змагання принесли успіх здібному спортсмену, він 

виграв першість інституту з кросу, потім стає переможцем міських і 

обласних змагань з бігу на середніх дистанціях. Проходячи службу в 

армії, В. Андріанов продовжував наполегливо тренуватися. На 

першості Прикарпатського військового округу посідає друге місце в 

бігу на 800м. 

36

Після армії продовжує навчання в інституті та заняття спортом. 

У 1953 році В. Андріанов разом з Анатолієм Єлькіним вперше на 

Вінниччині долає рубіж 2хв з бігу на 800м, в цьому ж році 

встановлює рекорд області з бігу на 1500м – 4.12,4сек. Я пам’ятаю 

цей забіг, коли змагаючись сам з собою, В. Андріанов з великим 

відривом виграв змагання, учасник, який фінішував другим, відстав 

від переможця майже на 80 метрів. За технікою виконання це був біг 

професіонала. Слід нагадати, що В. Андріанов тренувався самостійно, 

спілкуючись з іншими спортсменами лише на змаганнях. 

Після закінчення навчання перед В. Андріановим стала дилема 

– як поєднати заняття спортом, які вимагали багато часу і енергії, з 

викладацькою науковою роботою на кафедрі фізики, де його як 

кращого студента залишили на роботі. Перемогло друге. 

Професор кафедри фізики Віктор Михайлович Андріанов 

відзначив своє 75-річчя від дня народження та 55-річчя педагогічної і 

наукової праці і продовжує працювати у рідному університеті. 

В інших секторах стадіону розгортається гостра боротьба за 

звання чемпіона області 1951 року. 

Першість зі стрибків у висоту святкував представник 

педагогічного інституту Борис Надутов з результатом 1.68см, серед 

жінок перемогла Людмила Пономаренко. 

У стрибках у довжину чемпіонкою стала студентка 

педагогічного інституту Аліна Ташук (4м 36см), у чоловіків 

вихованець ДЮСШ Володимир Кулешов (5м 91см). 

На змаганнях встановлено новий обласний рекорд в метанні 

гранати – 63м 20см – його автор Валентин Олійник. 

В естафеті 800-400-200-100м у чоловіків перемогла команда 

медінституту в складі І. Солодаря, Т. Кадощука, В. Короткова, В. 

Соколова; у жіночій естафеті 400-300-200-100м перемогу здобули 

студентки педагогічного інституту. 

Після двох днів визначились переможці змагання. 

Загальнокомандне перше місце завоював колектив медичного 

інституту, серед колективів спортивних товариств – команда “Труд”, 

в третій групі – команда ДЮСШ м. Вінниці. Переможцям вручені 

подарунки і дипломи. 

У кінці сорокових і до середини п’ятдесятих років значною 

постаттю у легкій атлетиці був Іван Яцик, чому сприяв широкий 

діапазон дистанцій, на яких він виступав – від 3000м до 

марафонського бігу і на яких йому належали всі рекорди. Найдовше 

37

стояв рекорд в бігу на 3000м з перешкодами. Лише в 1960 році мені 

вдалося поліпшити це досягнення. 

Як згадує І. Яцик, його шлях в легку атлетику розпочався під 

час служби в прикордонних військах у Грузії, де йому часто 

приходилось переслідувати злочинців у горах. В 1949 році, 

виступаючи на першості цієї республіки, став чемпіоном в бігу на 

5000м. Після закінчення служби в армії переїхав на Вінниччину, 

звідки родом, працював тренером з легкої атлетики в товаристві 

«Динамо». В ці роки встановлював рекорди і досягнення області. 

Найбільш вдалим для себе І. Яцик вважає виступ у Москві з 

марафонського бігу на першість СРСР в складі команди українського 

товариства «Динамо», а також першості України з легкої атлетики у 

Дніпропетровську, де були показані перші рекордні досягнення. 

Більше 5 років І. Яцик був непереможним на всіх цих 

дистанціях, в яких виступав, лише В. Андріанову в бігу на 5000м 

вдалося перевершити його досягнення, але не надовго, в цьому ж році 

рекорд було повернуто. 

Останні рекорди І. Яцик установлював у 1954 році, а через рік 

історичний факультет Вінницького педінституту, де він навчався, 

було переведено до Одеси. Після закінчення навчання працював 

учителем історії і фізичної культури Юрківської середньої школи на 

Вінниччині, згодом був призначений директором цієї, потім 

Бушинської середньої школи. Останні роки працював директором 

Котюжанської школи, після виходу на пенсію проживає у цьому 

мальовничому селищі. 

В повоєнні роки різнобічними легкоатлетами зарекомендували 

себе учень дитячо-юнацької спортивної школи Ігор Дзигар, котрий 

був рекордсменом області зі стрибків у довжину (6м 46см), 

потрійним (11м80см), бар’єрному бігу на 110м (18,6сек) і 

спартаківець Євген Никифоров – стрибки у висоту (175см) і стрибки з 

жердиною (330см). На жаль, ці спортсмени рано закінчили заняття 

легкою атлетикою – перший поступив до військового училища, став 

офіцером, а Є. Никифоров після закінчення Ленінградського 

інституту фізичної культури працював тренером у Вінниці, серед 

його учнів були рекордсмени і чемпіони області Анатолій Гохштейн 

(стрибки у висоту), Володимир Устюшенко (метання диска) і Василь 

Дубчак (десятиборство). 

В ці роки встановлює свої перші і останні рекорди ветеран 

української легкої атлетики 36-річний Й.Г. Шедько. 

38

Серед жінок виділялась спартаківка Ольга Розпопова, котрій 

належали обласні рекорди на всіх бігових дистанціях, крім 

1500метрів. 

Перший свій рекорд встановила майбутня чемпіонка і 

рекордсменка України, учасниця ХVІ Олімпійських ігор в Мельбурні 

Альбіна Рутковська. 

На перших змаганнях в 1949 році Альбіна показала результат 

18м50см. Невисока на зріст - 162см, вагою – 62кг, Рутковська мало 

була схожа на метальниць. 

Чемпіонка Олімпійських ігор в Римі Тамара Прес, котра добре 

знала А. Рутковську, в своїх спогадах в книзі «Нелегкая эта атлетика» 

згадує, що в збірній команді Альбіну називали акробаткою за її низькі 

для метальниць фізичні показники – зріст і вагу. Наполеглива праця 

тренера і учениці принесли свої плоди. Раціональна техніка в 

сполученні з високим рівнем швидкісно-силових якостей сприяли 

зростанню спортивних результатів. В 1956 році на першості СРСР у 

Ташкенті студентка історичного факультету Вінницького 

педагогічного інституту посіла друге місце з результатом 50м 33см, 

що надало їй можливість виступати в складі збірної команди СРСР на 

ХVІ Олімпійських іграх, де вона посіла 5 місце. Поліпшила свій 

результат А. Рутковська в наступному 1957 році у Ленінграді – 50м 

77см. Як рекорд області – він тримається більше 58 років і не видно, 

щоб на нього хтось посягав. 

В 1960 році А. Єлькіна разом з чоловіком переїхали до 

Запоріжжя. Впродовж 5 років була чемпіонкою і рекордсменкою 


Аналіз таблиці рекордів області станом на 1 січня 1951 року 

вказує, що рівень результатів досить низький. З 20 рекордів, що 

зареєстровані у чоловіків, лише 5 відповідали вимогам ІІ спортивного 

розряду спортивної класифікації тих часів, останні були на рівні ІІІ 

спортивного розряду. 

У жінок ситуації ще гірше. Лише результат А. Рутковської був 

на рівні вимог ІІ спортивного розряду. 

Слід вказати, що вимоги спортивної класифікації з легкої 

атлетики того періоду і пізніше були явно завищеними. Це, на нашу 

думку, мало негативний вплив на подальший розвиток легкої 

атлетики в країні і лише остання Єдина спортивна класифікація 

України, яка вступила в дію з 2003 року після майже півстолітнього 

39

періоду, має сприяти залученню до занять легкою атлетикою більшої 

кількості дітей і школярів різного віку. 

Великою популярністю у вінничан в кінці сорокових і протягом 

п’ятдесятих років користувалась естафета по місту. Вона складалась з 

24 етапів і проходила по вулиці Леніна (Соборній), Пирогова, 

Міліцейній, Свердлова, через міст по вулиці Островського, 

Привокзальній, Коцюбинського, Леніна. Старт і фініш були навпроти 

приміщення міськвиконкому. Майже вся центральна вулиця, де 

стартували і фінішували спортсмени, була заповнена 

уболівальниками. Команди розподілялись на декілька груп: вищі 

навчальні заклади, технікуми, училища (їх називали тоді 

ремістичними училищами (РУ)), виробничі колективи фізкультури і 

школи. Боротьба за першість проходила гостро. Серед інститутів в 

більшості перемагали студенти-медики, лише після відкриття 

факультету фізичного виховання в 1956 році переможцями ставали 

майбутні педагоги. Серед технікумів частіше перемагали студенти 

енерготехнікуму (зараз політехнікум), серед виробничих колективів – 

команда агрегатного заводу, серед шкіл – середня школа № 9, яка 

тривалий час була переможницею змагань з багатьох видів спорту. 

Спортивна слава цієї школи пов’язана в першу чергу з її 

директором Олегом Вікторовичем Корягіним. Саме його допомога і 

підтримка дали можливість творчо працювати вчителям фізкультури 

А.М. Соловйовій, О.І. Боринському, керівнику фізкультури І.О. 

Діхелю. З цієї школи розпочинали свій шлях у великий спорт чемпіон 

СРСР та Європи з баскетболу Дмитро Новиков, рекордсмен і чемпіон 

області з легкої атлетики майстер спорту Давид Співак, майстер 

спорту з шахів Валерій Сластін. 

Конкуренцію школі № 9 в післявоєнні роки складала школа 

№32, яка в ті роки називалась залізничною. В післявоєнні роки у 

Вінниці містилось управління Південно-Західної залізниці і більшість 

дітей цієї установи навчалась у цій школі. Керівником фізкультури 

тут був справжній педагог Федір Тимофійович Наумов, котрий багато 

зробив, аби школа посідала провідні місця в спартакіадах міста і 

області. Тут підготовлені хороші легкоатлети Микола Логачов, Ігор 

Фещенко, Світлана Романенко і багато інших, хто посідав високі 

місця на шкільних змаганнях. 

40

Естафета на приз газети «Вінницька правда», присвячена дню Перемоги. 

Попереду О. Остафійчук, за ним Д. Присяжнюк (№8), четвертим 

С. Кріцштейн. 13 травня 1956 року 

Зав. кафедрою фізвиховання педагогічного інституту П.Г.Свіргунєнко 

доповідає директору інституту О.М.Ткаченку про відкриття спартакіади. 

Вулиця Гоголя, 12. Саме тут знаходився педагогічний університет у ті роки 

41

1953 р. Перший секретар обкому партії М.М.Стахурський вручає кубок 

капітану команди педагогічного інституту А.Ташук за перемогу в естафеті 

на приз газети „Вінницька правда” 

1954 р. Команда педагогічного інституту переможниця естафети на приз 

газети „Вінницька правда” присвяченої 300-річчю воз’єднання України з 

Росією 

42

Команда медичного інституту – призерка міської естафети Перший ряд: 

(справа наліво) В.Коротков, А.Лавров, Н.Шедько, Й.Шедько 

1955 р. Першість міста серед студентів. 

Попереду А.Ташук, друга – Г. Смолякова, за нею – Л. Карачковська. 

43


(1951-1954 рр.) 





Біг: 100 м 11,2 Богданов Євген медінститут 1951, Вінниця 

200 м 23,2 Богданов Євген медінститут 1951, Вінниця 

400 м 50,5 


1954, Київ 


Семен 

800 м 1.59,3 

Єлькін 

1953, Київ 

ГБО 


1.58,7 

Єлькін 


ГБО 


1500 м 4.08,0 

Єлькін 

1953, Київ 

ГБО 


5000 м 15.57,6 Яцик Іван педінститут 1954, Київ 

10000 м 33.37,0 Яцик Іван педінститут 1954, Київ 

110 м з/б 15,6 


1954, Львів 


Семен 

400 м з/б 55,7 


1954, Київ 


Семен 

3000 м з/п 9.47,0 Яцик Іван педінститут 1954, Вінниця 



1,76 Кріксен Юрій медінститут 

у висоту 

у довжину 6,54 

Кулешов 

Володимир 

потрійний 13,05 Музика Сергій 

44 



Колгоспник 



Костецький 




Юрій 


Рижий 


38.86 


диска 

Михайло 

Сердечний 

1954, Київ 

списа 53.10 


Вільям 

молота 55.20 Гонта Микола педінститут 1954, Київ 


Рижий 


13.08 


ядра 




55.43,0 Марусев Віктор ДЮСШ 

10000 м 



Семен 


1954, Вінниця

Вид 

Біг: 100 м 13,4 

Результат 

12,8 

200 м 27,9 

27,7 

Жінки 

Прізвище, 

ім’я 

Шабанова 

Ірина 

Смолякова 

Галина 

Шабанова 

Ірина 


Галина 

Організація 

ДЮСШ 

ДЮСШ 


ДЮСШ 

400 м 1.02,0 Ташук Аліна педінститут 




1954, Київ 



1954, Одеса 

59,7 


1954, Київ 


Галина 

800 м 2.28,0 

Яновська 



Софія 

1500 м 5.32,0 Шелест Надія педінститут 1952, Вінниця 



1,45 Ташук Аліна педінститут 


у довжину 5,01 Ташук Аліна педінститут 1953, Вінниця 

5,30 Ташук Аліна педінститут 1954, Вінниця 



1954, Київ 

11.70 


ядра 





47.15 


диска 


списа 35.40 Чотирус Таїса педінститут 1952, Вінниця 

5-борство 3664 Ташук Аліна педінститут 1954, Київ 

Значно гострішою була боротьба на бігових доріжках і 

стрибкових секторах на першості області, яка проводилась в кінці 

квітня 1953 року. 

Спортивні показники учасників в цих змаганнях були значно 

вищими, ніж у легкоатлетів першості 1951 року. Команди 23-х 

районів прибули до обласного центру, щоб помірятись силами в 

боротьбі за першість. 

В ці роки на бігових доріжках і секторах появляються нові 

спортсмени. 

45

В бігу на середні дистанції з’явився здібний армійський бігун 

Анатолій Єлькін, який на першості України поновив рекорд в бігу на 

800м (1.58,7сек) і встановив на 1500м – 4.08,0сек. Пізніше А. Єлькін 

впродовж декількох років був сильнішим бігуном області на середні 

дистанції, довівши особисті досягнення на 800м – 1.57сек, на 1500м – 

4.01,2сек і 5000м – 15.17,8сек. 

Значно поліпшив свої результати в бігу на довгі дистанції 

студент історичного факультету педінституту Іван Яцик, подолавши 

бар’єр 16 хвилин на 5000м – 15.57,6сек, і 34 хвилини на 10000м – 

33.37,0сек і 10 хвилин в бігу на 3000м з перешкодами – 9.47,0сек. 

Нові досягнення встановлює Семен Кріцштейн в бігу на 400м – 

50,5сек, на 110 і 400м з бар’єрами, відповідно 15,6 і 55,7сек. 

С. Кріцштейн був багаторазовим чемпіоном і рекордсменом 

області на дистанціях 200 і 400 метрів та 110м з бар’єрами. Однак 

найбільшого успіху він добився на дистанції 400м з бар’єрами, де був 

неодноразовим чемпіоном і рекордсменом України. 

У фінальних стартах І Спартакіади народів СРСР, які відбулись 

в Москві 5-16 серпня 1956 року, остаточно визначився склад команди 

для участі в ХVІ Олімпійських іграх в Мельбурні. 

Семен Кріцштейн був кандидатом для участі в бігу на 400м з 

бар’єрами, але в фінальному забігу спартакіади посів 4 місце, 

пропустивши вперед призера попередніх Олімпійських ігор, чемпіона 

і рекордсмена країни Ю. Літуєва і фіналістів гельсінської Олімпіади 

А. Юліна і Т. Лунева. Слід нагадати, що в Мельбурні Ю. Літуєв посів 

4 місце, а А. Юлін 5 місце. 

Більш вдало виступив С. Кріцштейн в складі збірної команди 

України в естафетному бігу 4х400м, де завоював третє призове місце. 

Закінчивши активні заняття спортом, Семен Григорович 

Кріцштейн готував собі заміну в особі свого сина Бориса, який згодом 

був рекордсменом, переможцем всесоюзних змагань серед юніорів і 

молоді. 

Слід нагадати, що в роки активного заняття спортом С. 

Кріцштейн займався тренерською діяльністю. Одним із перших його 

учнів був Анатолій Локаєнко, який в 1954 році у відсутності тренера 

стає чемпіоном області в бігу на 400м з бар’єрами. Вдало виступив А. 

Локаєнко в інших видах спорту, був чемпіоном міста зі штанги, 

успішно виступив в змаганнях з боротьби, боксу, лижного спорту, 

настільного тенісу. 

46

Цікавою була боротьба в фінальному забігу на 400 метрів на 

першості області, де зібралися кращі бігуни на цю дистанцію, в 

майбутньому відомі люди в місті і за його межами: два доктори наук, 

професори Анатолій Гайструк і Тарас Кадощук, заслужений артист 

України Леонід Тринос, головний лікар вінницької, а потім 

московської лікарні Валерій Коротков, заслужений тренер України С. 

Кріцштейн, полковник Міністерства внутрішніх сил України А. 

Єлькін. 

Саме в цьому забігу В. Коротков втратив титул рекордсмена 

області, а С. Крицштейн його здобув. А наступного дня не менш 

цікавими були змагання в естафетному бігу 800 – 400 – 200 - 100м, 

так звані шведські естафети. Гострою була боротьба між командами 

інститутів – медичного і педагогічного. В складі команди медичного 

інституту рекордсмени області Є. Богданов, В. Кулєшов, В. Коротков; 

в команді педагогів лише С. Кріцштейн володів таким титулом, В. 

Андріанов уже втрачав свої позиції. Перший етап 800м виграє В. 

Андріанов, на другому В. Коротков обходить А. Локаєнка, на 

третьому С. Кріцштейн виводить команду педагогів вперед, впевнено 

обігравши В. Кулєшова, на останньому етапі Є. Богданову не 

вдається наздогнати О. Вернова, надто великий розрив був між 

командами. Колектив педінституту вперше за багато років переміг в 

естафеті, яка була надто популярною в ті роки. 

Оновлені рекорди в стрибках у висоту 176см у чоловіків і в 

довжину у жінок – 501см. Їх автори Юрій Кріксен (медінститут) і 

Аліна Ташук (педінститут). 

У жінок перші свої рекорди встановлює студентка медичного 

інституту Галина Смолякова. 

Як згадує Я.Л. Кулик, для Галини Смолякової 1954р. був 

найщасливішим. В цьому році вона закінчила школу з срібною 

медаллю, стала володаркою трьох рекордів області з бігу на короткі 

дистанції – 100, 200 і 400 метрів. Вона успішно виступила на 

першості України серед школярів, ставши переможницею з бігу на 

200м, здобула срібну медаль на першості СРСР на 400м та бронзову в 

естафеті 4х100м. Через рік поліпшила республіканський рекорд серед 

дівчат на 200. – 25,2сек. 

Довгі роки провела Г. Смолякова на бігових доріжках та 

стрибкових секторах, 59 разів була чемпіонкою та 17 разів 

рекордсменкою області. Закінчивши з відзнакою навчання в інституті 

та аспірантуру, Галина Миколаївна в 1965 році захистила 

47

кандидатську дисертацію на спортивну тему, а в 1970 році була 

обрана на посаду доцента кафедри нормальної фізіології 

медінституту. Вона автор 139 наукових робіт, переважно з фізіології 

спорту. Закінчивши в 1973 році особисті виступи на змаганнях, Г.М. 

Смолякова не розлучилась зі спортом, вона очолила медичну раду 

КЛБ «Ювентус», набрала й стала тренувати на громадських засадах 

групу юнаків і дівчат. Про роботу громадського тренера Г.М. 

Смолякової засвідчують виступи її учнів – чемпіона Олімпійських 

ігор та світу серед спортсменів з порушеним слухом Олександра 

Белінського (потрійний стрибок), рекордсмена області Л. Рущак, 

чемпіонів та членів збірної команди області В. Ботвинського, Л. 

Лисюка, Л. Чорної, делегатів Всесоюзного з’їзду комсомолу І. 

Андренко та Л. Карбовничої. Усі учні Г.М. Смолякової уміло 

поєднували відмінне навчання, заняття спортом і громадську роботу, 

цьому вчила їх тренер, була для них взірцем. Г.М. Смолякова з 1957 

по 1961 рік обиралась депутатом міської ради, а з 1964 по 1968 рік – 

членом пленуму Центральної ради ДСТ «Буревісник», постійно 

виконувала громадські доручення інституту та міста. 

На той час у Вінниці були лише два вищих навчальних заклади 

– медичний і педагогічний інститути, між якими точилась гостра 

боротьба, яка в більшості закінчувалась перемогою медиків. Було 

лише два дипломованих тренери з легкої атлетики майстри спорту 

Йосип Гнатович і його дружина Надія Василівна Шедько. 

Як пише Я.Л. Кулик, Йосип Гнатович Шедько народився в 

Сибірі, тут пройшло його дитинство та юнацтво. Незадовго до війни, 

на початку тридцятих років проходив військову службу у Харкові. 

Тут закінчив школу тренерів при Харківському інституті фізичної 

культури, який на той час був єдиним вищим навчальним закладом в 

Україні такого профілю. Був чемпіоном України в метанні списа в 

1936 і 1937 рр. з результатами, відповідно 53,60 і 59,4см і чемпіоном 

СРСР в метанні гранати – 71,75см. 

До Вінниці подружжя приїхало у 1949 році, Йосип Гнатович 

влаштувався тренером дитячо-юнацької спортивної школи, а згодом 

школи вищої спортивної майстерності (ШВСМ), а Надія Василівна – 

тренером-викладачем медичного інституту. 

Це були висококваліфіковані спеціалісти. Я був учнем Йосипа 

Гнатовича і можу стверджувати, що він був вдумливим тренером, вже 

у середині п’ятдесятих років Йосип Гнатович зрозумів, що найбільш 

вірний шлях в побудові тренувального процесу лежить в першу чергу 

48

в збільшенні обсягу тренувальних навантажень. Автором цієї 

методики був новозеландський тренер Артур Лідьярд, котрий 

підготував цілу плеяду бігунів світового рівня, серед них чемпіони 

Олімпійських ігор Пітер Снел та Мюрей Халбері, рекордсмени світу 

У. Беглі, Б. Магі та багато інших. Цією методикою користувались 

кращі бігуни світу на середні, довгі дистанції та марафонські 

дистанції того часу. Основні положення її є актуальними і в наші 

часи. Обсяг бігової роботи, яку ми виконували в підготовчому 

періоді, в групі середньовиків складав близько 300км в місяць, що 

вважалось в ті роки надто великим навантаженням, але інтенсивність 

була низькою, в середньому 4.40 – 5хв кілометр. На сьогодні обсяг 

тренувальної роботи у середньовиків є більшою у 2-2,5 рази. 

Серед учнів Й.Г. Шедька були: Олег Остафійчук, Юрій 

Андріянов, Дмитро Бартюк, Дмитро Присяжнюк, Анатолій Єлькін, 

Борис Дехтерман, В’ячеслав Жуковський, Борис Прокопчук, Галина 

Смолякова, Галина Ніколайчук, Галина Тарновська і багато інших 

легкоатлетів. Тут розпочинав свою спортивну кар’єру Федір Ковтун. 

До цієї групи часто «підключались» Віктор Лещенко, Юрій 

Козловський, Станіслав Швабський, Цезар Ременюк, які тренувались 

в інших тренерів. 

Більшість з цієї групи стали відомими легкоатлетами в області і 

за її межами. Ф. Ковтун був рекордсменом України з бігу на 1500м 

(3.46,5), призером першості СРСР в бігу на 3000м з/п, чемпіоном ЦР 

ДСТ «Буревісник»; О. Остафійчук чемпіоном Радянського Союзу 

серед студентів-медиків, переможцем республіканської ради ДСТ 

«Буревісник», чемпіоном і рекордсменом області; Д. Бартюк 

чемпіоном республіканської ради ДСТ «Буревісник», переможцем 

республіки серед студентів педагогічних вузів, чемпіоном і 

рекордсменом області; Д. Присяжнюк призером педвузів України, 

чемпіоном і рекордсменом області; Г. Смолякова призером УССР 

серед школярів, призером республіканської ради ДСТ «Буревісник»; 

В. Жуковський призером республіканської ради ДСТ «Буревісник»; 

Ю.Андріанов переможцем республіканського кросу серед юнаків. 

Серед учнів Надії Василівни, насамперед, майстри спорту 

В’ячеслав Войтенко, Валерій Казаков, Василь Колодочка, чемпіонами 

області та республіканської ради ДСТ «Буревісник» Галина 

Андрійчук, Юрій Кріксен, Антон Олексієнко, Галина Подоляк, 

Анатолій Трофімчук та багато інших. 

49

Саме Йосип Гнатович і Надія Василівна стояли біля витоків 

вінницької легкої атлетики, вони «творили» королеву спорту на 

Вінниччині. 

У 1954 році вперше в історії вінницької легкої атлетики два 

наших спортсмени стали чемпіонами України, це Семен Кріцштейн в 

бігу на 400м з бар’єрами з результатом 55,7сек і Альбіна Рутковська в 

метанні диска, її результат 47,15см. 

Аліна Ташук 

Кращі спортсмени 50-х початку 60-х років Іван Коваль 

і Аліна Ташук (Коваль) 

50

1957 р. Федір Ковтун (зліва) і Валерій Козаков на стадіоні ПК і відпочинку 

Чемпіон і рекордсмен України Семен Кріцштейн (справа) і чемпіон України 

серед студентів Віктор Корицький 

51


(1955-1957 рр.) 


Вид Результат 




ім’я 


Біг: 100 м 10,8 

Корицький 

1957, Харків 


Віктор 

200 м 22,2 


1956, Київ 


Семен 

400 м 48,5 




Семен 

800 м 1.57,8 

Тринос 

1955, Київ 


Леонід 

1.57,4 

Єлькін 

1956, Кишинів 



1.54,6 Ковтун Федір «Спартак» 1957, Київ 

1500 м 4.00,0 

Остафійчук 

1955, Київ 


Олег 

3.50,6 Ковтун Федір «Спартак» 1957, Київ 

5000 м 15.33,8 

Колінчасик 


«Колгоспник» 

Віктор 

15.28,0 

Остафійчук 

1957, 


Олег 

Ленінград 

10000 м 31.23,0 

Лещенко 

1956, Київ 


Віктор 

110 м з/б 14,7 




Семен 

400 м з/б 52,8 


1955, Київ 


Семен 

Топольницький 

3000 м з/п 9.39,4 

педінститут 1957, Вінниця 




1,83 Кріксен Юрій медінститут 



Музика 



Сергій 

потрійний 13,57 

Музика 


1955, Київ 

13,84 

Сергій 

Казаков 


52 


1957, 

Ленінград



1955, 

«Спартак» 

Євген 



Рижий 


42.04 


диска 


43.02 

Рижий 

1957, 









молота 55.20 

Гонжа 

1954, Київ 


Микола 


Житецький 


13.66 


ядра 


14.02 

Рижий 





Зрайко 


47.18,0 


10000 м 


20000 м 1:44.40,0 



в/ч 

Геннадій 

10-борство 5866 Коваль Іван педінститут 1957, Київ 

Жінки 





ім’я 


Біг: 100 м 12,3 




Галина 

200 м 25,2 


1955, Київ 


Галина 

400 м 58,3 Ташук Аліна педінститут 1955, Одеса 



50.33 (Єлькіна) 

диска 


педінститут 1956, Ташкент 

50.77 

Єлькіна 


педінститут 1957, Ленінград 

списа 37.12 Тихолаз В. медінститут 1955, Вінниця 




12.89 


ядра 


5-борство 3664 Ташук Аліна педінститут 1954, Київ 

В 1955 році відбулось дві важливі події. Перша – це участь 

студентів вищих навчальних закладів у всесоюзних спартакіадах 

своїх міністерств; майбутні педагоги змагались в Одесі, медики – в 

53

Ленінграді. Вінницькі легкоатлети виступили досить вдало, студенти 

педагогічного інституту посіли третє, медичного – друге командне 

місце. 

Серед педагогів найбільш вдало виступили: А. Ташук, посівши 

перші місця в бігу на 400 метрів і стрибках у довжину з новими 

рекордами області, відповідно 58,3 і 5.50 см, М. Гонжа (метання 

молота), І. Яцик (біг на 5000м і 3000м з перешкодами). 

В Ленінграді переможцями і призерами стали: Г. Смолякова 

(біг на 200 і 400м), Л. Тринос і О. Остафійчук (біг на 800 і 1500м), Ю. 

Кріксен (стрибки у висоту і біг на 110м з бар’єрами), М. Рижій з 

новим досягненням області в метанні диска – 42.02 см і штовханні 

ядра. 

Друга подія – змагання з легкої атлетики в програмі сільських 

ігор Вінниччини, які відбулися в обласному центрі в серпні. Це були 

найбільш масові змагання, які мені довелось зустрічати. 

Команди всіх районів області вишикувались на параді 

відкриття спартакіади, наймасовішими були змагання з легкої 

атлетики, в яких взяли участь 460 осіб. 

Саме тут розкрився талант стрибуна з Плисківського району 

Сергія Музики. Він протягом останніх років оновлював рекорди 

області і Укради ДСТ «Колос» в стрибках у довжину, потрійному і на 

110м з бар’єрами. Рекорд зі стрибків у довжину, встановлений в 

цьому році – 7.10см протримався 5 років і був перевершений 

Валерієм Козаковим в 1960. 

Переможцями в своїх видах стають провідні спортсмени того 

часу: Тамара Михеєва, Едуард Гнатюк, Федір Богацький, Олесь 

Бровченко, Володимир Ольшанський. Високого успіху добився 

Микола Шутов в марафонському бігу, ставши бронзовим призером 

Укрради ДСТ „Колос” з новим обласним досягненням – 2:34.12,0сек. 

Цікава історія рекорду в бігу на 5000м, встановленого на цих 

змаганнях В. Колінчасиком. В. Колінчасик був уродженцем Могилів- 

Подільського району, але в останні роки жив і працював у м. Рівному, 

виступав в змаганнях за цю область. Щоб підсилити команду цього 

району, її керівництво вирішило заявити за район В. Колінчасика, 

виписавши довідку, що він нібито проживає в районі. Я пам’ятаю, як 

розгорівся скандал з цього приводу, представники команд багатьох 

районів підписали протест з вимогою анулювати результати В. 

Колінчасика (а він, крім 5000м, виступав в бігу на 1500м), але обласне 

керівництво ДСТ «Колос» закрило очі на факт порушення положення 

54

про змагання і результати затвердило. Пізніше В. Колінчасик виконав 

норматив майстра спорту в бігу на 3000м з перешкодами, на 

спартакіаді УРСР посів п’яте місце. 

Визначною подією в спортивному житті міста і області стало 

створення в 1956 році факультету фізичного виховання. Він був 

сформований на базі місцевого і Новгород-Сіверського педагогічних 

училищ. Серед тих, хто приїхав до Вінниці і в майбутньому стали 

провідними спортсменами міста і області: Ярослав Кулик, Раїса 

Мироненко, Олександр Ємець, Станіслав Мак. 

Студентами першого курсу факультету фізичного виховання 

стали кращі на той час молоді спортсмени з Вінниці: це, насамперед, 

Анатолій Житецький, який до цього займався легкою атлетикою, був 

рекордсменом області з штовхання ядра і робив перші кроки у важкій 

атлетиці; Іван Коваль, Юзеф Нахліс, Дмитро Присяжнюк, Борис 

Прокопчук, Галини Ніколайчук, Галина Тарнавська, Софія Яновська. 

Серед представників інших видів спорту першокурсниками 

факультету фізичного виховання стали: Михайло Шноль, Борис 

Баришевцев, Давид Вакс, В’ячеслав Кузьмін – баскетбол; Володимир 

Білокінь, Микола Негреєв, Володимир Войтович – футбол; Олександр 

Іванов, Юрій Ковальов, Май Федосов – велоспорт; Володимир Мазур, 

Геннадій Пендальчук, Віктор Веселовський – плавання; Юрій Цеков 

– боротьба; Дмитро Сокур – лижний спорт. 

Уже на чемпіонаті області, в якому брала участь збірна команда 

інституту більшість чемпіонських звань вибороли саме студенти 

факультету фізичного виховання. Чемпіонами вперше стали: Я. 

Кулик, З. Мироненко, Д. Присяжнюк, І. Коваль, Б. Прокопчук, А. 

Єлькін, С. Мак, О. Ємець, Л. Карачковська, Г. Тарнавська, Г. 

Ніколайчук, Ю. Нахліс. 

Першими викладачами легкої атлетики на факультеті були: ст. 

викл. Свіргуненко П.Г., Глушак О.О., Поляк І.П., Четирус Т.С., 

Топольницький В.О., Герцог-Соболєв В.К., пізніше Кулик Я.Л., 

Коваль І.Я. 

На кафедрі у різні часи працювали: проф. Козловський Ю.Г.; 

доценти: Євсєєв Л.Г., Орещук С.О., Скляров О.В.; старші викладачі: 

Трофімчук А.С., Сатайкін А.Й., Павлов В.І., Козловська С.І. 

Курс легкої атлетики в останні роки читають: кандидат 

педагогічних наук, доцент Присяжнюк Д.С., кандидат наук з 

фізичного виховання і спорту, доцент Кульчицька І.А., старші 

викладачі Дідик Т.М., Митурич В.М., викладач Поляк В.А. 

55

З Ю. Цековим і Д. Сокуром ми тривалий час проживали на 

квартирі по вулиці Артема, що знаходиться поруч з центральним 

ринком. Юрій був кращим борцем області. Після закінчення навчання 

він працював на журналістській роботі, головним редактором 

районної газети м. Києва та доцентом факультету журналістики 

Київського державного університету ім. Т. Шевченка, в останні роки 

головним редактором журналу «Науковий світ». 

Д. Сокур більше десяти років був чемпіоном і призером 

області, входив до десятки кращих лижників України. Після 

закінчення спортивної кар’єри присвятив себе вчительській роботі, 

був нагороджений медаллю “Відмінник народної освіти”, багатьма 

грамотами обласного і районного відділів освіти і відповідних 

спортивних комітетів за успіхи в спортивно-масовій роботі. 

Бродецька, а потім Глуховецька школи, де він працював, тривалий 

час були кращими в Козятинському районі. Багато учнів Дмитра 

Петровича були призерами області серед школярів з лижного спорту і 

легкої атлетики. 

Мало хто знає, що в кінці п’ятдесятих років у Вінниці 

знаходився середній навчальний заклад, педагогічне училище 

фізичного виховання, яке було відкрите в 1948 році. Основу 

педагогічного колективу училища складали молоді спеціалісти, 

більшість яких закінчили Київський інститут фізичної культури. 

Спортивна база училища, яке знаходилось на місці актового залу і 

корпусу №3 педуніверситету, була хороша, чудові літні гімнастичні 

майданчики з акробатичними доріжками, саме тут розпочинались 

перші кроки вінницьких акробатів під керівництвом Віктора 

Хоменка, у якого розпочинав займатися Леонід Голяк. 

На цих майданчиках тренувалась збірна команда області з 

гімнастики, яку тренував Л.К. Пантелеєв – чудова людина, 

талановитий тренер, на рахунку котрого більше десяти майстрів 

спорту. 

У 1949-50рр. в училищі працював чемпіон СРСР у вправах на 

перекладині член національної збірної команди СРСР Б. Пліско. Він 

готувався на зборах в Москві для участі в ХV Олімпійських іграх, але 

на змагання не потрапив і у Вінницю більше не повернувся. Команди 

училища гімнастів і акробатів були кращими в місті, вдало виступали 

на міських і обласних змаганнях баскетболісти, волейболісти, 

лижники. 

56

Я поступив до училища в 1952 році, на той час майже всі кращі 

спортсмени були призвані на службу в армію, і лише в 1954 і 1955 рр. 

в училищі знову закипіла спортивно-масова робота. У ці роки 

училище посідає перші місця з легкої атлетики, гімнастики, лижного 

спорту, плавання, другі місця з баскетболу і хокею з м’ячем. 

В училище після служби в армії повернувся Іван Коваль, стали 

студентами переможці обласної спартакіади школярів Юрій 

Шарапов, Віктор Веселовський, Леонід Колініченко. Весною 1955 

року проводилась першість училища з легкої атлетики. Це перші такі 

змагання з легкої атлетики, в програму яких були включені майже всі 

бігові види змагань, від 100 до 5000 метрів, стрибки в довжину і 

висоту, потрійний, штовхання ядра, метання гранати, естафети 800- 

400-200-100м (чоловіки) і 400-300-200-100 метрів (жінки). Змагання 

проводились протягом трьох днів. 

Я став переможцем з чотирьох видів бігу: 400м (57,0), 800м 

(2.13,0), 1500м (4.32,4) і 5000м (17.32,0сек). Це мої перші змагання, і 

результати, відверто кажучи, невисокі, враховуючи, що показані вони 

після певної підготовки. В наступному році училище переведено у 

Новгород-Волинський і всі кращі спортсмени і випускники училища 

подали документи на факультет фізичного виховання педагогічного 

інституту, який щойно відкривався. 

В ці роки на легкоатлетичній доріжці появився талановитий 

бігун Федір Ковтун. У 1956 році восени перед матчевою зустріччю зі 

збірною командою Молдавії у Вінниці проводились відбіркові 

змагання для комплектування збірної команди області. У цих 

змаганнях майже випадково взяв участь невідомий спортсмен у 

смугастій матроській майці, який виграв забіг на 800м. Так ми 

познайомились з Ф. Ковтуном. З’ясувалось, що він тільки закінчив 

службу на флоті, ніколи не займався спортом, але постійно полюбляв 

біг, робив ранкову зарядку, включаючи до неї легкоатлетичні 

пробіжки різної довжини. На перших у своєму житті змаганнях Ф. 

Ковтун здивував усіх своїх суперників, вигравши забіг на 1500м з 

результатом 4хв.02,0сек та був другим в бігу 800м з результатом 

1.57,8сек. Це досить високі результати, якщо врахувати, що їх 

досягнуто без підготовки. 

У наступні роки Ф. Ковтун стає переможцем республіканських 

змагань на відкритому повітрі, пізніше рекордсменом України в бігу 

на 1500м з результатом 3.46,5сек. 

57

Найвищі досягнення Ф. Ковтуна – багаторазовий переможець 

України з бігу на 1500 і 3000м з перешкодами, призер Всесоюзної 

спартакіади профспілок, член збірної команди України і рекордсмен 

області з бігу на 800, 1500, 3000м. Ф. Ковтун досить пізно прийшов у 

спорт (у 25 років), але й надовго в ньому залишився. Однак 

відсутність необхідної загальної і особливо, спеціальної підготовки 

призводила до частих травм, не дала можливості регулярно 

тренуватись та досягти тих успіхів, яких від нього чекали та на які він 

сам сподівався. 

Впродовж останніх років, особливо в 1955-57 роках, 

розкривається талант студентки факультету іноземних мов 

педагогічного інституту Аліни Ташук. Вона була однією з кращих 

легкоатлеток області п’ятдесятих років, чемпіонкою і рекордсменкою 

зі стрибків у довжину і висоту, з бігу на 400м і 800м з бар’єрами, з 

п’ятиборства. 

Перші кроки в легкій атлетиці А. Ташук зробила в інституті, 

куди поступила на навчання після Шепетівської середньої школи 

Хмельницької області. Це було у 1950 році. Першим тренером у неї 

була викладач інституту Т. Чотирус, яка на той час була чемпіонкою 

області з метання списа і штовхання ядра, але невдовзі А. Ташук 

перейшла тренуватись до Н.В. Шедько, з якою пов’язані перші успіхи 

в легкій атлетиці. На початку 1951 року в Одесі проводилась перша 

спартакіада педвузів України, команда вінницьких студентів 

виступила непогано, посівши четверте місце, а А. Ташук була 

призеркою в бігу на 200 і 400м. У вересні цього ж року була 

проведена обласна першість ДСТ «Іскра». На цих змаганнях А. 

Ташук вперше виборола три перші місця: зі стрибків у довжину, бігу 

на 200м і бар’єрного бігу 80м. 

У наступному році А. Ташук встановлює перші рекорди в 

стрибках у висоту 1.45см і довжину 5.01см, а згодом після закінчення 

факультету іноземних мов поступає на факультет своєї мрії – фізикоматематичний 

цього ж навчального закладу, оновлює всі свої 

рекорди: в бігу на 400м, в стрибках у висоту, довжину, бар’єрного 

бігу і багатоборстві, стає чемпіонкою Укради «Буревесник», педвузів 

України з багатоборства і призеркою в стрибках у довжину. Останні 

свої досягнення А. Ташук – Коваль (її чоловік І.Я. Коваль) 

встановлює в 1963 році, будучи уже матір’ю. Понад 13 років ця 

талановита жінка була кращою легкоатлеткою області, а після 

закінчення спортивної кар’єри – кращим математиком Вінниччини. 

58

У 1956 олімпійському році продовжує оновлювати рекорди 

України А. Єлькіна і С. Крицштейн в бігу на 400м з бар’єрами. 

А в 1957 році в м. Кам’янець-Подільському проводилась 

Спартакіада України серед педагогічних ВНЗ. Після відкриття 

факультету фізичного виховання команда Вінниці стала значно 

сильнішою, ніж в попередні роки. Особливо вдало виступили: В. 

Корицький, перемігши в бігу на 200 і 400 метрів, І. Коваль з новим 

рекордом у десятиборстві. 

Непоганих результатів добились: А. Єлькін в бігу на 800 і 

1500м, Б. Прокопчук (400м), Д. Присяжнюк (5000м), Г. Ніколайчук 

(п’ятиборство), Р. Мироненко (800м), М. Зрайко (спортивна ходьба – 

10км), Я. Кулик (довжина), О. Ємець (метання диска). 

Вінничани посіли друге місце, пропустивши вперед сильну 

команду Одеського педагогічного інституту. Повторили свій успіх 

студенти Вінницького медичного інституту, знову, як і в 1955 році, 

посівши друге місце. 

Таблиця рекордів факультету фізичного виховання 

станом на 01.01.1957 р. 

Вид Прізвище, ім’я Результат 

жінки 

100м Карачковська Любов 13,0с 

200м Ніколайчук Галина 27,2с 

400м Тарнавська Галина 1.01,0с 

800м Мироненко Раїса 2.21,4с 

довжина Ніколайчук Галина 505см 

висота Ніколайчук Галина 145см 

чоловіки 

100м Кріцштейн Семен 11,0с 

200м Кріцштейн Семен 22,2с 

400м Прокопчук Борис 51,2с 

800м Єлькін Анатолій 1.57,8с 

1500м Єлькін Анатолій 4.02,0с 

5000м Присяжнюк Дмитро 15.54,0с 

3000 з/п Присяжнюк Дмитро 10.12,0с 

довжина Кулик Ярослав 676см 

висота Кулик Ярослав 189см 

ядро Ємець Олександр 13.84см 

диск Ємець Олександр 43.60см 

молот Мак Станіслав 52.14см 

спис Нахліс Юзеф 62.20см 

59

1959р. Дніпропетровськ. Стрибає рекордсмен області Я.Кулик 

1957 р. Вінниця. Фінал бігу на 100 м. перемагає Є.Богданов, за ним Я.Кулик 

60

Рекордсмен області з метання списа Юзеф Нахліс 

Йосип Гнатович Шедько 

61

1958 р. Чемпіони області. В. Корицький (зліва) і О. Остафійчук 

62

Ялта. Першість України серед студентів-медиків. Справа наліво: О. Чаленко, 

Ю. Нахліс, О. Остафійчук, А. Лавров 

1964 р. Д. Присяжнюк 

63

Таблиця рекордів Вінницької області станом на 01.01.1961 р. 

(1958-1960 р.р.) 

Вид 



Прізвище, ім’я 




Біг: 

100м 10,8 Корицький Віктор педінститут 1958, Вінниця 

10,7 Богданов Євген медінститут 1959, 

Дніпропетровськ 

200м 22,2 Кріцштейн Семен педінститут 1956, Київ 

400м 48,5 Кріцштейн Семен педінститут 1956, Одеса 

800м 1.53,5 Остафійчук Олег медінститут 1958, Київ 

1500м 3.50,6 Ковтун Федір СКА 1957, Київ 

5000м 15.07,6 Лещенко Віктор СКА 1958, Вінниця 

10000м 31.23,0 Лещенко Віктор СКА 1957, Вінниця 

110м з/б 14,6 Коваль Іван СКА 1959, Москва 

400м з/б 52,0 Кріцштейн Семен педінститут 1956, Одеса 

3000м з/п 9.33,1 Присяжнюк педінститут 1959, Вінниця 

Дмитро 

9.06,7 Бартюк Дмитро педінститут 1960, Вінниця 


Довж. 7.24 Казаков Валерій медінститут 1960, Вінниця 

Висота 1.86 Кулик Ярослав педінститут 1958, Вінниця 

1.90 Матусевич Петро педінститут 1960, Вінниця 

Потрій. 14.45 Козаков Валерій медінститут 1960, Вінниця 

З жерд. 3.60 Герцог-Соболев В. педінститут 1958, Вінниця 


Диска 45.38 Ємець Олександр педінститут 1958, Вінниця 

Списа 67.20 Сердечний Волод. педінститут 1958, Вінниця 

Молота 55.20 Гонжа Микола педінститут 1954, Київ 

Штовхан. 15.13 Ємець Олександр педінститут 1958, Вінниця 

ядра 

Сп. ходьба 46.12 Ременюк Цезар педінститут 1959, Київ 

10000м 

20000м 33.36 Ременюк Цезар педінститут 1960, Київ 

10-и борство 5892 Коваль Іван педінститут 1958, Вінниця 

Жінки 

Біг: 

100м 12,1 Смолякова Галина медінститут 1959, Кишинів 

64

200м 25,2 Смолякова Галина медінститут 1955, Київ 

400м 56,5 Тимчук Ніна медінститут 1957, Київ 

800м 2.09,0 Тимчук Ніна медінститут 1958, Київ 

2.08,2 Тимчук Ніна медінститут 1960, Київ 

80м з/б 12,0 Ташук Аліна медінститут 1958, Вінниця 


Довжина 5.62 Ташук Аліна педінститут 1959, Вінниця 

Висота 1.51 Ташук Аліна педінститут 1957, Київ 


Диска 50.77 Єлькіна Альбіна педінститут 1957, Ленінград 

Списа 40.88 Руденко Марія «Буревісник» 1960, Вінниця 

Штовхан. 12.92 Яремишина Лар. Спорткомплекс 1960, Вінниця 

ядра 

П’ятиборство 

3664 Ташук Аліна педінститут 1954, Київ 

У 1958 році відбулась спартакіада профспілок області. Це були 

наймасовіші змагання за останні роки. В багатьох видах програми 

буди показані високі на ту пору результати. Так, В. Корицький 

переміг в бігу на 200 і 400м з результатами відповідно, 22,3 і 48,9; Є. 

Богданов на 100м показав час 10,8. Олег Остафійчук переміг у бігу на 

800 і 1500метрів з результатами 1.55,2 і 3.56,4сек. На цих змаганнях я 

вперше виграв у своїх суперників А. Єлькіна, П. Мамчура, Б. 

Прокопчука, В. Топольницького, посівши другі місця на цих 

дистанціях і став переможцем в бігу на 3000м з перешкодами, 

впритул наблизившись до рекорду області. 

З середини п’ятдесятих і до початку шістдесятих років, 

сильнішим бігуном на середні дистанції був студент медичного 

інституту Олег Остафійчук. Він був першим, хто пробіг дистанцію 

1500м менше чотирьох хвилин, був рекордсменом області на 800, 

1500 і 5000 метрів. В ці роки йому складали конкуренцію лише А. 

Єлькін (1956р.) і Ф. Ковтун (1957р.), а після його переїзду до Києва 

суперників О. Остафійчука не було. Разом з Г. Смоляковою вони 

були кращими учнями Й.Г. Шедька, звичайно, після А. Єлькіної. У 

найбільш успішному для себе 1958 році він був кандидатом до збірної 

команди України, встановивши рекорди в бігу на 800 і 1500м. 

Я пам’ятаю перемогу тоді ще маловідомого бігуна над А. 

Єлькіном, котрий в ті часи був рекордсменом, явним лідером на 

середні дистанції в місті, області. Це відбулось у квітні 1954 року, на 

65

матчевій зустрічі Вінниця – Молдавія в бігу на 1500м, результат 

переможця 4.02,0сек, другим був молдаванин В. Косов, третім і 

четвертим, відповідно А. Єлькін і В. Лосєв (Молдавія). Він був 

переможцем першостей і спартакіад медичних закладів України, 

призером України серед студентів, призером першості України і ЦР 

ДСТ “Буревісник”. Після закінчення навчання їде працювати лікарем 

Запоріжжя, де уже другий рік проживало подружжя Єлькіних і куди 

збирався переїхати Й.Г. Шедько. Тут встановлює рекорд Запорізької 

області на 1500м, виступає за команду «Запоріжсталі», яка в ті роки 

була кращою серед виробничих колективів фізкультури Української 

РСР. На початку шістдесятих років за цей колектив виступали: призер 

СРСР, чемпіон, рекордсмен країни в бігу на довгі дистанції Борис 

Єфімов, чемпіони республіки Герман Каратаєв (біг на 800м), 

Володимир Козирець (110м з/б), чемпіонка і рекордсменка 

республіки А. Єлькіна і багато сильних спортсменів. 

Закінчивши спортивну кар’єру, О. Остафійчук захищає 

кандидатську дисертацію і впродовж багатьох років працює доцентом 

Вінницького медичного інституту ім. М. Пирогова. Його рекордні 

досягнення: 800м – 1.53,2сек, 1500м – 3.50,9 сек. 

Встановлює рекорди області Ярослав Кулик в стрибках у 

висоту(186см), Валерій Казаков в стрибках у довжину (712см) і 

потрійному (14.04 см). 

Спортсмен з Томашполя Геннадій Коротков долає дистанцію 

10км за 43.15,0сек, а В. Мельник з Козятина 20км за 1:43.17,0сек, 

Володимир Сердечний метає спис на 67м 20см, Олександр Ємець 

штовхає ядро за 15 метрів (15,13см) і метає диск на 45м38см. 

Перші свої рекорди встановлюють здібні бігуни Віктор 

Лещенко і Дмитро Бартюк. В. Лещенку тривалий час не було рівних в 

бігу на довгі дистанції, йому належали рекорди області на 3000, 5000 

і 10000м, досягнення на 20000 і 30000м. Він проходив військову 

службу у Вінниці і як перспективний спортсмен був відряженний до 

гарнізонного будинку офіцерів, де знаходились кращі армійські 

спортсмени. Був переможцем першості військово-повітряних сил, 

призером збройних сил СРСР. 

Техніка бігу В. Лещенка була типовою для кращих бігунівмарафонців. 

Легкий, красивий біг викликав приємне враження своєю 

завершеністю. На жаль, у своїй кращій спортивній формі він надавав 

перевагу бігу на довгі, а не марафонські дистанції, де у нього було 

значно більше можливостей стати кращим бігуном України. Останні 

66

свої досягнення В. Лещенко встановив у 1962 році (5000 – 15.07,0сек 

і 10000 – 31.15,0сек). 

Слід нагадати, що в ці роки рекорди встановлювались і іншими 

спортсменами. Так, у 1960 році Д. Бартюк відібрав рекорд у В. 

Лещенка, але не надовго, в наступному році В. Лещенко знову 

повернув його собі. Я це зробив у 1961 році в бігу на 10000м, пізніше 

В. Лещенко знову його повернув. 

Не менш відомим бігуном в ті роки був Д. Бартюк. Він з’явився 

у Вінниці дещо пізніше В. Лещенка після служби в армії. Він служив 

у Грузії, був призером цієї республіки в бігу на 3000м з перешкодами. 

Д. Бартюк, крім того, що мав хороші результати в бігу на довгі 

дистанції, досяг більш високих показників саме на цій дистанції 

(3000м з/п), де входив до п’ятірки кращих бігунів України. Д. Бартюк 

був неодноразовим призером першості ДСТ “Буревісник”, 

переможцем Спартакіади педвузів України. 

Я добре знав В. Лещенка і Д. Бартюка, разом з ними 

тренувався, виступав на змаганнях. Після занять спортом тривалий 

час підтримував з ними товариські стосунки. 

У боротьбі з Є. Богдановим за лідерство на спринтерських 

дистанціях в ці роки вступив студент педінституту Віктор Корицький, 

який приїхав до Вінниці з Дніпропетровська. Він довів рекорд області 

спочатку до 10,9, потім до 10,8сек, був близький до встановлення 

рекордів на 200 і 400метрів, які на той час належали С. Кріцштейну. 

В. Корицький, як згадувалось раніше, був переможцем спартакіади 

педвузів України у Кам’янці-Подільському, чемпіоном України серед 

студентів в бігу на 400м з результатом 48,8сек. 

У наступному році Є. Богданов встановлює свій останній 

рекорд в бігу на 100м і згодом закінчує спортивну кар’єру. 

Перші рекорди в бігу на 400 і 800 метрів встановлює Ніна 

Тимчук. Знайомство Н. Тимчук з легкою атлетикою відбулось на 

обласній спартакіаді школярів у 1955 році, коли вона вперше взяла 

участь з бігу на 400м і перемогла, її результат 1.05,8сек можна 

розцінювати по-різному, з одного боку як невисокий для переможця 

змагань такого рівня і обнадійливим, враховуючи, що він показаний 

без спеціальної підготовки. Ці змагання були першими в житті 

Н. Тимчук. 

Після десятиденної підготовки до участі в фіналі 

республіканської Спартакіади школярів, яка включає в себе 

67

розминочний біг до 2км, біг з прискоренням і декількох пробіжок по 

100–150метрів, Ніна взяла участь у змаганнях в бігу на 400 і на своє 

здивування, і особливо представників і тренерів команди, пробігла 

дистанцію на 3,6сек швидше, посівши високе 4 місце. Ці змагання 

визначили подальшу долю Н. Тимчук. Тренер команди школярів Й.Г. 

Шедько познайомив Ніну з відомим в Україні фахівцем з легкої 

атлетики, викладачем республіканської школи тренерів при 

Київському інституту фізичної культури Іваном Федоровичем 

Леоненком, який став її тренером. Трохи пізніше Іван Федорович 

стане Заслуженим тренером, головним тренером збірної команди 

України з бігу на середні дистанції, його учениця Людмила Лисенко в 

1960 році стане чемпіонкою Олімпійських ігор у Римі. 

Вже влітку наступного 1956 року Н. Тимчук подолає дистанцію 

800м за 2.16,2сек, увійшовши в склад збірної команди Києва для 

участі у змаганнях легкоатлетів п’яти міст України. А в жовтні на 

традиційних змаганнях спортсменів РРФСР, України, Білорусії, міст 

Москви і Ленінграда поліпшує особисте досягнення до 2.14,5сек. 

У травні 1957 року Ніна знову бере участь у традиційних 

змаганнях легкоатлетів України, Російської Федерації, Білорусії, м. 

Москви і Ленінграда і посідає третє місце після рекордсменки і 

чемпіонки СРСР Ніни Откаленко і призерки першості СРСР Емми 

Козлової з результатом 2.12,6сек. 

У цьому ж році після закінчення школи тренерів Н. Тимчук 

одержала диплом тренера з легкої атлетики і працює викладачем і 

тренером у торговельному технікумі, створеному в новому 

навчальному році при Вінницькій облспоживспілці. Після закінчення 

навчання в м. Києві Н. Тимчук продовжує наполегливо готуватись до 

третіх Міжнародних ігор сільських спортсменів, які мали відбутись в 

Польщі, в складі збірної команди СРСР. На цих змаганнях 

калинівська спортсменка завоювала 2 золотих медалі: одну в естафеті 

800-400-200-100, другу з бігу на 800 метрів і третю медаль – бронзову 

з бігу на 400 метрів. 

Щасливим для Н. Тимчук був 1958 рік, коли у матчі 

легкоатлетів України і Угорщини не тільки перемогла сильних 

суперниць, а й вперше виконала норматив майстра спорту СРСР, 

подолавши свою коронну дистанцію 800 метрів за 2.09,0сек. Згодом 

Н. Тимчук тричі у складі збірної команди СРСР брала участь у 

міжнародному кросі на приз газети “Юманіте” в Парижі, який у ті 

часи був одним із наймасовіших міжнародних змагань. Найбільш 

68

вдалим був виступ у 1960 році, коли три радянських спортсменки: 

відома бігунка, екс-рекордсменка світу Ніна Откаленко, Ніна Тимчук 

і Тамара Бабинцева посіли відповідно перше, друге і третє місця. 

Пізніше Н. Тимчук на цих змаганнях завоювала третє і четверте 

місця. 

У ті роки найдовшою класичною дистанцією, на якій змагались 

жінки на стадіоні, була дистанція 800 метрів і лише в 1967 році в 

календар офіційних змагань була включена дистанція 1500 метрів, а з 

1972 року -–3000м. Пізніше в програму змагань були включені 

дистанції – 5000 і 10000 метрів, а також марафонський біг, тобто всі 

ті дистанції, в яких змагались чоловіки. 

У наступні роки Н. Тимчук неодноразово піднімалась на 

п’єдестал пошани на першостях республіки і країни, на великих 

міжнародних змаганнях у Болгарії, Чехословаччині, Франції вона 

була чемпіонкою України, багаторазовою переможницею всесоюзних 

та міжнародних ігор сільської молоді. 

Відносно низькі швидкісні показники не давали можливості 

Н. Тимчук добитись тих результатів, які вона могла показати на 

більш довгих дистанціях – 1500, 3000 і 5000 метрів, що підтвердило її 

успішні виступи на кросових дистанціях. 

У кінці шістдесятих років легкоатлети Вінниччини виходять на 

більш високий рівень. Збірна команда області на першостях України 

посідає, як правило, 7-8 місця, пропустивши вперед тільки команди 

великих промислових центрів, іноді вигравши у декого з них, а серед 

колективів другої групи завжди перемагала. 

На цей час закінчив виступи у великому спорті С. Кріцштейн, 

переїхавши до Чернівців, переїхала у Запоріжжя А. Єлькіна, але на 

зміну лідерам прийшли більш молоді легкоатлети. Федір Ковтун у 

1957 році встановлює рекорд України в бігу на 1500м (3.46,5) і 

переїжджає до Києва, призером республіки стає Н. Тимчук, В. 

Корицький. У десятку кращих легкоатлетів України входять: Є. 

Богданов, О. Остафійчук, В. Лещенко, Д. Присяжнюк, Д. Бартюк, І. 

Коваль, В. Казаков, О. Ємець, Ц. Ременюк, Г. Смолякова. Частина 

легкоатлетів стає переможцями і призерами різних спортивних 

товариств і відомств: Є. Богданов, В. Козаков, Я. Кулик, О. Ємець, Й. 

Ременюк, Г. Смолякова («Буревісник»); Ф. Ковтун («Трудові 

резерви»); І. Коваль, А. Ташук (Коваль) («Локомотив»); Д. 

Присяжнюк («Авангард»); В. Лещенко (СКА). 

69

На міжнародних змаганнях – весняному розіграші призу газети 

французьких комуністів “Юманіте”, який проходив на трасі 

Веніанського лісу під Парижем, Ніна Тимчук посіла четверте місце 

після киянки Любові Январьової, дніпропетровчанки Людмили 

Лисенко і ленінградки Тамари Бабінцевої. 

Зростають результати Цезаря Ременюка, котрий в спортивній 

ходьбі на 20-50км впритул наблизився до виконання нормативу 

майстра спорту і став кандидатом в збірну команду України. 

Ц. Ременюк заняття легкою атлетикою розпочав пізно, 

навчаючись на факультеті фізичного виховання після служби в армії. 

Його показники підвищуються, через рік він виконав норматив 

першого спортивного розряду, а через два роки стає майстром спорту, 

призером, а трохи пізніше чемпіоном України. 

Ми разом з ним планували тренувальні навантаження, 

консультувались з кращими фахівцями зі спортивної ходьби України 

і Союзу – О. Штаньовим, І. Ярмишем, тренером В. Голубничого В. 

Поляковим. Наші плани передбачали вихід на більш високий рівень – 

потрапити в збірну команду України, стати чемпіоном. 

І плани здійснились. Уже в наступному році Ц. Ременюк стає 

срібним призером УРСР в ходьбі на 50км і бронзовим – на 20 км, 

згодом чемпіоном України в ходьбі на найскладнішу дистанцію – 

50км. 

Трохи пізніше Ц.Г. Ременюк підготував чемпіона СРСР Віктора 

Чернова, 9 майстрів спорту, серед них були чемпіони і призери 

України, став Заслуженим тренером України, але все це буде в 

Житомирі, куди він переїхав на постійне місце проживання. 

В ці роки перший свій рекорд встановлює Ярослав Кулик. 

Я. Кулик був обдарованою людиною. Він проявив себе як 

здібний спортсмен, був чемпіоном і рекордсменом області в стрибках 

у висоту (186см), мав стрибки в довжину за 7 метрів і посягав на 

рекордне досягнення в цьому виді, яке належало С. Музиці (710см), 

бігав стометрівку за 11,0секунд, виконував перший спортивний 

розряд в багатоборстві. Слід нагадати, що Я. Кулик розпочав 

регулярне тренування в легкій атлетиці досить пізно, коли йому 

виповнилось 22 роки. До вступу в інститут спортом займався 

епізодично, в Новгород-Сіверську в ті часи не було тренерів з легкої 

атлетики. Як тренера Я. Кулика засвідчують досягнення його учнів Л. 

Сатайкіної, О. Чаленко, О. Луцкера, В. Мосійчука, В. Павлова, І. 

70

Сапсая, Л. Ткачук, Ю. Агоркова та багато інших. Серед його учнів 

був В. Конюков. Я. Кулику як науковцю належить більше 220 

науково-методичних праць, серед них фундаментальна робота з 

історії розвитку фізичної культури і спорту на Поділлі “Вінниччина 

спортивна”. Ця робота побудована на історичному матеріалі, який 

охоплює період від зародження фізичної культури на Поділлі до 

стану фізичної культури і спорту на сучасному етапі. Але 

найбільшого успіху, на мою думку, Я. Кулик добився як організатор 

спортивно-масової роботи. Саме завдяки його неабияким 

організаторським здібностям побудована чудова сучасна спортивна 

база – стадіон “Олімп”, який названо на його честь. А розпочалось все 

це в 1967 році, коли Я. Кулику запропонували працювати завідуючим 

кафедрою у Вінницькому філіалі Київського політехнічного 

інституту. Як пише О. Тарануха, працювати прийшлось на “голому” 

місці, не було свого приміщення, не кажучи вже про спортивну базу, 

але це не збентежило Я. Кулика. Оточивши себе молодими, 

енергійними викладачами, які любили свою справу, він зумів 

об’єднати їх загальною метою і націлити на розвиток фізичної 

культури і спорту студентської молоді. 

Після будівництва стадіону і багатьох спортивних майданчиків 

було споруджено триповерхове приміщення кафедри, в якому є 

кімнати для викладачів всіх факультетів (зараз інститутів) 

університету, а також тренажерний і тенісний зали. На першому 

поверсі розташовані роздягальні для юнаків і дівчат, душові кімнати і 

відновлюючий центр. 

Стадіон і спортивні майданчики є чудовою спортивною базою 

не тільки для студентів університету, а і для дітвори і мешканців 

всього мікрорайону Вишенька. 

Здібності Я. Кулика як організатора особливо проявились в 

період його керівництва кафедрою фізичного виховання, котра 

протягом багатьох років була кращою в плані проведення спортивномасових 

заходів і участі збірних команд університету в спартакіадах 

вищих навчальних закладів України. 

Більше двадцяти років Я. Кулик керував обласною федерацією 

легкої атлетики. Цей період вважається найбільш плідним в розвитку 

“королеви спорту” на Вінниччині. 

Ярослав Ларіонович Кулик і колектив кафедри, яку він 

очолював, створили спортивну базу, якої немає в жодному іншому 

навчальному закладі міста і області. Це йому і Євгену Васильовичу 

71

Гладушевському з товаришами, що побудували легкоатлетичний 

манеж “Колос”, слід бути завдяченими цьому і наступним поколінням 

спортсменів. За успіхи в роботі Я. Кулик нагороджений трудовими 

нагородами, в тому числі орденом Трудового Червоного Прапора, 

медаллю “Відмінник фізичної культури” та багатьма почесними 

грамотами і дипломами. 

Життя Я. Кулика обірвалось на 68 році, дався взнаки шалений 

ритм життя, який супроводжував його впродовж багатьох років. 

В кінці п’ятдесятих років непоганих успіхів добивались наші 

молоді легкоатлети. 

В’ячеслав Жуковський в 1958 році стає призером України серед 

школярів, посівши призові місця в бігу на 800м (2.00,0) – третє – 

15000м (4.08,2), друге з новими рекордами області серед юнаків. 

Після цих змагань в складі збірної команди Союзу виступає в м. 

Тбілісі і досить успішно. В цьому ж році він поступає до 

Харківського педагогічного інституту. Тут в ці роки навчались і 

тренувались чемпіони України і призери СРСР серед юнаків О. 

Ткаченко та інші. 

Після закінчення навчання, працюючи викладачем кафедри 

фізичного виховання Вінницького медичного інституту, тричі стає 

переможцем республіканської і один раз Всесоюзної спартакіади 

вищих медичних навчальних закладів. Серед його учнів чемпіони і 

призери цих змагань, чемпіони і призери області Людмила Жак 

(1500м – 4.52,0), Олексій Плакида (1500м – 3.50,2), Володимир 

Святецький (400м – 49,3сек), Людмила Кондратенко (1500м – 4.30,3), 

Іван Андрієвський (5000м – 15.15,0сек), Андрій Проценко 

(багатоборство) і багато інших. 

В останні роки (2008-2011 рр.) Жуковським підготовлено двох 

майстрів спорту Бригинду Володимира і Гончарука Віктора, які у 

складі збірної команди області в естафеті 4х400м стали чемпіонами 

України, виконавши норматив майстра спорту. Близько до виконання 

завітної мрії норми майстра спорту України є Юлія Чехівська. Лише 

0,28с не вистачило їй, щоб подолати цей рубіж. 

Впродовж багатьох років В. Жуковський був одним із 

сильніших бігунів в області в бігу на середні дистанції. Кращі 

результати: 800м – 1.53,2сек, 1500м – 3.53,6сек, 3000м з перешкодами 

– 9.10,4сек. 

72

В наступному, 1959 році ще один учень Й.Г. Шедька Юрій 

Андріанов став переможцем республіканського кросу на приз газети 

“Правды” серед юнаків, який відбувся в Харкові. 

Успішно виступили на цих змаганнях і ще двоє наших земляків. 

Ніна Тимчук перемогла в бігу на 2000м серед жінок, а Віктор 

Лещенко був третім серед чоловіків в кросі на 12000м. Таким чином 

троє вінничан в складі збірної команди республіки виступили в фіналі 

Всесоюзного кросу в Тбілісі. Тут Н. Тимчук посіла друге місце, 

пропустивши вперед лише майбутню чемпіонку Олімпійських ігор в 

Токіо Людмилу Лисенко, а Ю. Андріанов був п’ятим. 

Багато років Ю.В. Андріанов був заступником голови обласної 

ради ДСТ «Трудові резерви». Згодом керівником фізичного 

виховання музичного училища, пізніше транспортного коледжу м. 

Вінниці. 

Влітку 1958 року у Дніпропетровську відбулась першість 

України серед студентів. Досить вдало виступила команда 

Вінницького педагогічного інституту, яка посіла 5 місце серед 27 

колективів вищих навчальних закладів республіки. Склад команди: 

Галина Ніколайчук, Любов Карачковська, Раїса Мироненко, Людмила 

Тарасова, Аліна Ташук, Анатолій Єлькін, Дмитро Кіпоренко, Ізраїль 

Купершмідт, Іван Коваль, Юзеф Нахліс, Борис Прокопчук, Дмитро 

Присяжнюк, Володимир Сердечний, Олександр Ємець, Станіслав 

Мак, Віктор Корицький. Чемпіонами стали: І.Коваль (110м з/б), В. 

Корицький (400м). Призерами: Ю. Нахліс (спис), Д. Присяжнюк 

(5000м), А. Ташук (80м з/б). 

На спартакіаді педвузів (1959р.) вінничани посіли третє місце, 

пропустивши вперед команди Одеського і Ворошиловградського 

(Луганського) інститутів. Чемпіонами і призерами стали Д. Бартюк 

(3000м з/п), І. Коваль (десятиборство), Я. Кулик (довжина), В. 

Лещенко (5000м), Д. Присяжнюк (5000 і 10000м), Г. Ніколайчук 

(п’ятиборство), Р. Мироненко (800м). 

Впродовж п’ятдесятих років легкоатлети Вінниччини брали 

участь в матчевих зустрічах зі спортсменами Молдавії. Командну 

першість в більшості разів здобували молдавські спортсмени, 

вінничани були першими в 1957 і 1959 роках. Після 1959 року ці 

змагання, на жаль, не проводились, що пов’язане з тим, що збірна 

команда Молдавської РСР стала значно сильнішою за нашу і не була 

73

продовжена угода про співпрацю в культурній галузі між 

керівництвом області і Молдавії. 

Саме в останній зустрічі вінничани впевнено перемогли своїх 

суперників, що, мабуть, пов’язано з тим, що більшість молдавських 

легкоатлетів після першості СРСР, яка проводилась в кінці серпня в 

Москві, уже активно відпочивала і участь в цих змаганнях не брала. 

Тут було встановлено два рекорди області: Галина Смолякова 

поліпшила своє досягнення в бігу на 100м, довівши його до 12,1сек, а 

Неля Терещук подолала планку на висоті 151см, побивши рекорд А. 

Ташук. 

Пам’ятаю, в цьому році до Кишинева разом з легкоатлетами 

поїхала команда волейболістів гарнізонного будинку офіцерів, яка в 

ті роки брала участь в першості СРСР і посідала 5-7 місця. 

Основу команди складали гравці: Володимир Павленко, 

Микола Томін, Матвій Трусковський, Євген Подошик, Леонід 

Моргаєв, і особливо, Петро Поветкін, обмані удари якого ставили 

суперника в тупик і подобались глядачам. Наші волейболісти обидві 

зустрічі виграли з рахунком, відповідно, 3:2 3:1. 

74

1961 р. Д. Присяжнюк перемагає В. Лещенка в бігу на 5000 м 

з новим рекордом області 

75

На лижній прогулянці Н. Тимчук, Д. Сокур, Д. Присяжнюк. 

76

Команда педагогічного інституту призер першості України 

На дистанції Ю. Козловський і Д. Присяжнюк 

77

Рекордсменка області в стрибках у висоту Н.Терещук (Зелінська) 

1960 р. Я. Кулик передав естафетну паличку Є.Богданову. Першість укради 

ДСТ «Буревісник» 

78

1956-60 рр. Чемпіон і рекордсмен області В. Лещенко за ним А. Елькін 

79

Рекордсмен України в бігу на 1500 метрів Ф. Ковтун 

1958 р. Першість області з легкої атлетики. Забіг на 800 метрів 

80

1958 р. Парад учасників естафети на приз газети «Вінницька правда». 

Команда педагогічного інституту – переможець змагань 

1959 р. Біг на 3000 м. з перешкодами. Першість області. Попереду 

О. Остафійчук за ним переможець змагань Д. Присяжнюк 

81

1959 м. Ялта Й.Г.Шедько і О. Остафійчук 

82

1959 р. Алушта. На передньому плані Ц. Ременюк за ним В. Войтенко 

1960 р. Ялта. Першість України серед студентів. Зліва направо: 

Д. Присяжнюк, Д. Бартюк, В. Войтенко, Н. Терещук, Ц. Ременюк, 

Я. Кулик, Г. Смолякова 

83

1960 р. Ялта. Біля моря Д. Присяжнюк 

1959 р. Чемпіони спартакіади медвузів України. 

Другий зліва В. Козаков, поряд О. Остафійчук. 

84


(1961-1963 рр.) 






ім’я 


Біг: 100 м 10,3 

Войтенко 

1961, Київ 


В’ячеслав 

200 м 21,8 


1961, Київ 



400 м 48,5 




Семен 

800 м 1.52,2 

Корнійчук 

1963, Москва 


Аркадій 

1500 м 3.48,2 





5000 м 15.05,0 

Присяжнюк 

1961, Київ 

«Авангард» 

Дмитро 

14.52,0 


1963, Київ 


Дмитро 

10000 м 31.13,0 


1961, Київ 


Дмитро 

31.07,0 

Лещенко 

1962, Тбілісі 


Віктор 

30.46,0 


1963, Київ 


Дмитро 

42195 м 2:35.40,0 

Козловський 

1961, Київ 


Юрій 

2:28.45,0 

Козловський 

1962, Ужгород 


Юрій 

110 м з/б 14,4 Коваль Іван “Локомотив” 1961, Вінниця 

400 м з/б 52,0 




Семен 

3000 м з/п 9.06,7 

Бартюк 

Дмитро 

педінститут 1960, Москва 


Супліченко 


1,91 



Юрій 


Козаков 





Гімзаденов 

1962, Житомир 


Роберт 

85


Остапенко 



Петро 


Ємець 


45.38 


диска 

Олександр 






молота 55.20 Гонта Микола педінститут 1954, Київ 


Ємець 


15.13 


ядра 



Швабський 


45.58,0 


10000 м 

Станіслав 

20000 м 1:03.15,0 

Ременюк 



Цезар 

50000 м 4:32.00,0 

Ременюк 

1961, Київ 


Цезар 

10-борство 6104 Коваль Іван «Локомотив» 1961, Москва 

Жінки 





ім’я 


Біг: 100 м 12,1 


1959, Кишинів 


Галина 

200 м 25,2 


1955, Київ 


Галина 

400 м 56,5 Тимчук Ніна медінститут 1957, Київ 

800 м 2.08,2 Тимчук Ніна медінститут 1960, Київ 

80 м з/б 12,0 Ташук Аліна педінститут 1958 

Ташук 

1957,Київ 


1,51 (Коваль) педінститут 


Аліна 

у довжину 5,48 Коваль Аліна «Локомотив» 1963, Вінниця 



50.77 

диска 




Руденко 



Марія 


Яримишина 


13.55 


ядра 

Лариса 

5-борство 4047 Коваль Аліна педінститут 1963, Київ 

86

У 1961 році на другій Спартакіаді профспілок України в Києві 

студент педінституту В’ячеслав Войтенко показав результат 10,3, що 

на той час було повторенням рекорду СРСР. 

Я був учасником і свідком цих змагань. В. Войтенко в 

попередньому забігу показав результат 10,6, що було повторенням 

його ж досягнення, вийшов у півфінальний забіг і, випередивши 

багатьох сильних бігунів, в тому числі призера України львів’янина 

В. Сальського, показав результат 10,3. Це було несподіванкою як для 

спеціалістів, так і для самого спортсмена, поліпшити результат в 

одних змаганнях на 0,3 сек., мабуть, іще нікому не вдавалось, тим 

більше з таким часом. 

У години очікування фіналу, а він проводився ввечері, я був 

разом з В’ячеславом, бачив, як він хвилювався, неодноразово 

пробігаючи в своїй уяві дистанцію, всі мої намагання відволікти його 

від переживань були марними. 

У фіналі В.Войтенко з результатом 10,6 посів шосте місце. У 

цей час В.Войтенко встановлює нове досягнення і в бігу на 200м. – 

21,8 сек. В наступні роки виступає в складі збірної команди України в 

естафеті 4х100м., яка була призером першості профспілок СРСР. Був 

переможцем першості країни з загальної фізичної підготовки, куди 

входив біг на 60м., лазіння по канату на швидкість, багатоскоки. 

Пізніше, працюючи в медичному інституті, В.Войтенко 

підготував чимало хороших легкоатлетів, серед них співавтора його ж 

рекорду на 100 м Валерія Рутковського. 

На Спартакіаді були встановлені обласні рекорди – мною в бігу 

на 10 000 м і Ц. Ременюком в ходьбі на 50 000 м. 

Мені вдалося побити рекорд В. Лещенка, а в наступному році 

на першості області виграти обидві стаєрські дистанції. Особливо 

пам’ятним для мене був 1963 рік, а став рекордсменом і в бігу на 

5000м, при цьому зробив це двічі, перший раз на Спартакіаді серед 

колективів фізкультури в м. Дніпропетровську, де став призером, 

другий – на Спартакіаді України в Києві. Я вперше на Вінниччині 

подолав 15-хвилинний рубіж на 5 000м. – 14.52,0 сек. і 31-хвилинний 

на 10 000 м – 30.46,0 сек. 

Мій шлях у легку атлетику розпочався у педагогічному 

училищі. Результати, показані на першості училища, були невисокі, 

хоча я і став переможцем в чотирьох видах програми. У пам’ятному 

1956 році я переміг на першості міста, а потім області в бігу на 3 000 

м з перешкодами з часом 10.12,0. Впродовж декількох років був 

87

чемпіоном області на цій дистанції, а в 1959 році перевищив 

обласний рекорд І. Яцика (9.33,1 сек.). Пізніше більш високих 

результатів досягнув на довгих дистанціях, де був переможцем 

обласних змагань 5 років. Пробував свої можливості на наддовгі 

дистанції, дебют був вдалим в бігу на 20 км, де я посів шосте місце на 

весняній першості України в Алушті. Але брак часу не дав 

можливості повноцінно тренуватись. У ці роки працював тренером 

ДЮСШ ДСТ «Авангард», у мене була хороша група юних бігунів, 

серед яких виділявся Степан Богомаз, пізніше він був переможцем 

першості України в бігу на 800 і 1500 м, членом юнацької збірної 

команди СРСР, Василь Сеник (3000 м – 8.52,2 сек.), Людмила 

Гнатюк (800 м – 2.14,8 сек.), В’ячеслав Андрющенко (1 500 м з/п – 

4.28,2 сек.), Володимир Маньковський (400 м – 51.2 сек.), яким 

потрібно було приділяти багато часу. На цей період припадає 

початок роботи над кандидатською дисертацією, який, на жаль, з 

різних причин затягнувся на багато років. Згодом у моїй групі 

з’явилась Зіна Головенько. 

Оцінюючи свої можливості як бігуна, хочу сказати, що іще на 

початку спортивної кар’єри мене потрібно було зорієнтувати на 

наддовгі і марафонські дистанції, а не на середні. Відсутність 

швидкісних можливостей виключала можливість добиватись тут 

успіхів. Я це зрозумів занадто пізно. Між іншим, Олег Остафійчук, 

який досягнув непоганих успіхів в бігу на середні дистанції, міг 

добитись кращих результатів в бігу на довгі дистанції. Одинадцять 

років я був членом збірної команди області, чемпіоном, 

рекордсменом в бігу на 3000 м з перешкодами, 5000, 10000м і мав 

обласне досягнення на двадцятикілометровій дистанції. 

Цезар Ременюк, виступаючи вперше на 50-кілометровій 

дистанції, посів третє місце, програвши донеччанину О. Сєрому та 

чемпіону України минулого року О. Штанєву (м. Київ). Результат Ц. 

Ременюка 4:32.00,0. 

У цьому ж році студент-випускник Вінницького медичного 

інституту Валерій Казаков на Спартакіаді Міністерства медвузів 

України встановив обласний рекорд і виконав норматив майстра 

спорту СРСР в стрибках у довжину – 7.64 см. 

Через декілька років після закінчення інституту В. Казаков 

захистив кандидатську, потім докторську дисертацію, став ректором 

Донецького медичного інституту (університету), який очолював 

багато років. 

88

На сьогодні Казаков Валерій Миколайович - Герой України, 

академік, заслужений діяч наук і техніки України, доктор медичних 

наук, професор, відомий вчений – нейрофізіолог, автор 1200 наукових 

робіт, серед яких монографії, посібники, винаходи, є почесним 

ректором Донецького національного медичного університету. 

У 1961 році виконав норматив майстра спорту Іван Коваль. 

Спортивний шлях Івана Яковича Коваля розпочався у Вінницькому 

педагогічному училищі фізичного виховання, куди він поступив у 

1948 році. Природа нагородила І.Коваля неабияким спортивним 

талантом. Уже на першому році навчання він пробіг 100 м за 11,9 

сек., стрибнув у висоту на 160 см, у довжину на 5,75 м, метнув 

гранату на 60 м. Всі ці результати показані без спеціальної 

підготовки, на той час, як я уже згадував, у Вінниці не було тренерів з 

легкої атлетики, тому за систематичні тренування не було і мови, 

лише після того, як І.Коваль після призову в армію потрапив у 

Прикарпатський військовий округ до відомого у ті часи спортсмена і 

тренера Юрія Кутенка, який на початку п’ятдесятих років був 

чемпіоном округу з десятиборства, а пізніше (1953 – 1954 рр.) 

чемпіоном і рекордсменом України. Це вирішило подальшу долю 

І.Коваля. Він займається за програмою багатоборства, більшість часу 

приділяє бар’єрному бігу. Природна гнучкість, координація рухів у 

сполученні з високим рівнем швидкісно-силових якостей сприяло 

швидкому зростанню результатів в усіх видах легкої атлетики, а в 

бігу на 110 м з/б особливо. Саме тут у Львові І.Коваль зустрівся із 

земляком С. Кріцштейном, після цього його тренувальна програма 

націлена на оволодіння технікою бар’єрного бігу. Ця співдружність 

продовжувалась тривалий час вже після служби в армії до виїзду С. 

Крицштейна з Вінниці. 

У 1958 році І.Коваль побив рекорд області з десятиборства з 

сумою 5537 свого тренера С. Кріцштейна. 

У наступному році І.Коваль впритул наблизився до виконання 

нормативу майстра спорту в бігу на 110м з бар’єрами, показавши 

результат 14,6сек, що було новим рекордом області. Цей результат 

підтверджено на першості Центральної ради ДСТ “Буревісник” в м. 

Одесі. На цих змаганнях І. Коваль випередив одного із кращих 

бар’єристів України Володимира Козирця. 

89

У 1960 році І. Коваль закінчив факультет фізичного виховання 

Вінницького педінституту і серйозно захворів. Після лікування йому 

вдалося повторити своє краще досягнення в бар’єрному бігу і з бігу 

на 100м, поліпшити результат в метанні списа 66м 94см. 

Найбільш вдалим для І.Коваля був наступний 1961 рік. На 

першості обласної ради ДСТ «Авангард» поліпшення рекорду області 

– 14,5сек, а через декілька днів здійснилась заповітна мрія – виконано 

норматив майстра спорту СРСР. 

Як писав в своєму щоденнику І. Коваль після цього старту «Як 

це хорошо!» Більше десяти років він мріяв здобути сріблястий значок 

з написом «Майстер спорту», нарешті надія здійснилась. Але на 

цьому змагання не закінчились. Був новий рекорд області з 

десятиборства (6011 очок), були виступи на Спартакіаді профспілок 

СРСР, участь в змаганнях на призи братів Знаменських, першість 

України і в усіх цих змаганнях була досить висока щільність 

результатів в межах 14,7 – 14,4сек. 

До цього слід додати, що І. Коваль був членом збірної команди 

республіканського спортивного товариства «Локомотив», а в 1961 

році став чемпіоном і рекордсменом Всесоюзного товариства. 

Розповідь про Івана Яковича Коваля була б неповною, якщо не 

нагадати, що він був кваліфікованим спеціалістом, який досконало 

знав свій предмет, мав природжений хист педагога, був 

доброзичливою людиною, іноді надто м’якою, студенти любили Івана 

Яковича, викладачі поважали. 

У ці роки встановлює нові досягнення (42 км 195м) Юрій 

Козловський в бігу на 20км і марафонські дистанції. 

Ю. Козловський з’явився на біговій доріжці у 1958 році, коли 

поступив на факультет фізичного виховання Вінницького 

педінституту. Легкою атлетикою розпочав займатись, ще навчаючись 

у с. Митки Барського району, був призером області серед школярів у 

бігу на середні дистанції. Потім була служба в армії в 

Забайкальському військовому окрузі. Я не буду писати про Ю. 

Козловського як фахівця, тренера, вченого, про це досить широко 

написано в книзі І.Р. Лозовського “Олімпійці та зірки спорту 

Вінниччини”, я лише згадаю про Ю. Козловського – спортсмена. 

Перші старти Ю. Козловського показали, що він є здібним 

бігуном на середні, довгі, а пізніше і марафонські дистанції. На 

спартакіаді області, яка проходила восени, Ю. Козловський займає 

90

шосте місце в бігу на 1500м і третє на 5000м. Це досить непогано, 

якщо згадати, що він розпочав систематичну підготовку декілька 

місяців тому. У наступному році стає призером на обох стаєрських 

дистанціях. Слід нагадати, що чемпіоном і рекордсменом області в ці 

роки був Віктор Лещенко. Згодом Ю. Козловський пробує свої 

можливості на наддовгих (20 і 30 км) дистанціях і в марафонському 

бігу і добивається хороших результатів, встановлює обласні 

досягнення на 20км і в марафонському бігу, стає членом збірної 

команди Укрради ДСТ «Буревісник», а пізніше був включений у 

склад збірної команди України з марафонського бігу. 

Останнє досягнення Ю. Козловського в бігу на 42км 195м – 

2:28.45,0сек досить високе, якщо врахувати, що він тренувався 

практично самостійно, а головне, термін підготовки – 4 роки - малий 

для досягнення високих результатів у марафонському бігу. Як 

правило, він розпочинав першу половину дистанції значно швидше, 

ніж другу (це стосується бігу на всі дистанції і незалежно від рівня 

змагань – від першості області до республіканських і всесоюзних 

змагань) і ця тактика не дозволяла добитись тих результатів, на які 

він був готовий. Ю. Козловський закінчив кар’єру бігуна досить рано, 

в розквіті своїх здібностей, він готував себе до тренерської і наукової 

роботи. 

На початку 1960 років вінницький школяр Залім Кубанов став 

переможцем Всесоюзного товариства «Локомотив» серед юнаків в 

бігу на 100м з результатами 10,8 і 200м – 22,7сек, поліпшивши 

досягнення серед юних спортсменів області. 

Через два роки в суперництві з Д. Співаком, В. Павловим і 

іншими спринтерами З. Кубанов стає чемпіоном області. 

У наступному році З. Кубанов стає переможцем зони 

Центральної ради ДСТ «Авангард», призером фінальних змагань, а в 

1964 році перемагає на першості серед педагогічних навчальних 

закладів України. 

У ці роки непоганих результатів добивається вінницький 

спартаківець Михайло Орлов. Протягом трьох років він був лідером в 

бігу на 400м з бар’єрами Укрради ДСТ «Спартак», чемпіоном області, 

одним із кращих бігунів області на цю дистанцію без бар’єристів. 

Його кращі результати: 400м – 49,2; 400м з/б – 53,6. 

91

1963 р. Москва Першість СРСР. Бронзовий призер в естафеті 4по100 

В'ячеслав Войтенко 

Останній старт Анатолія Крохмалюка. Голова облради ДССТ «Колос» 

С. П. Татусяк бажає спортсмену успіхів у подальшому житті 

92

Біг на 3000 метрів з перешкодами. На дистанції О. Мендусь, поряд Р. Палій і 

В. Пригородницький 

1963 р. м. Київ. Спартакіада України. Д. Присяжнюк після встановлення 

рекорду області в бігу на 5000 метрів. Зліва О. Остафійчук і Ф. Ковтун 

93

1965-66 рр. Чемпіон області в бігу на короткі дистанції Залім Кубанов 

94


(1964-1969 рр.) 






ім’я 


Біг: 100 м 10,3 


1961, Київ 



200 м 21,4 Співак Давид «Авангард» 1964, Тернопіль 

400 м 48,5 




Семен 

800 м 1.52,1 


1964, Київ 



1500 м 3.47,0 Ковтун Федір педінститут 1966, Київ 

5000 м 14.28,6 

Конюков 

1966, Мінськ 



14.00,6 

Шалимінов 

1969, Харків 


Василь 

10000 м 29.59,6 


1966, Мінськ 



29.30,4 

Шалимінов 

1969, Київ 


Василь 

42195 м 2:24.36,0 





110 м з/б 14,4 Коваль Іван «Локомотив» 1961, Вінниця 

400 м з/б 52,0 




Семен 

3000 м з/п 8.50,2 Ковтун Федір педінститут 1966, Київ 



2,00 Дикий Андрій «Авангард» 


2,00 

Льовкін 


«Локомотив» 



Казаков 





Кобернюк 


«Колос» 

Павло 


Остапенко 



Петро 


Ситницький 


46.85 


диска 

Петро 

списа 67.73 Коваль Іван «Локомотив» 1968, Київ 

молота 56.64 Рейда Валерій СКА 1968, Київ 

95


Філіпов 


15.6 


ядра 

Віктор 


Колодочка 


44.08,0 


10000 м 

Василь 

20000 м 1:30.15,0 


1968, Київ 


Василь 

50000 м 4:19.36,0 


1966, Житомир 


Василь 


Умнов 



Едуард 

Жінки 





ім’я 


Біг: 100 м 11,8 

Андрійчук 



Галина 

200 м 24,4 

Поліщук 

1967, Ленінакан 


Лариса 

400 м 56,5 Тимчук Ніна медінститут 1961, Вінниця 


1500 м 4.46,0 

Гнатюк 

1968, Київ 


Людмила 

4.40,0 

Головенько 

1969, Київ 


Зінаїда 


Гумовська 


1,65 



Галина 


Морванюк 

1969, Київ 

ДЮСШ 

Світлана 



50.77 

диска 




Сміхун 



Катерина 


Яримишина 


13.55 


ядра 

Лариса 

5-борство 4047 Коваль Аліна педінститут 1963, Київ 

В другій половині шістдесятих років зусиллями Володимира 

Конюкова і Василя Шалимінова зростають рекорди у всіх бігових 

видах на витривалість. 

Перші рекорди в бігу на 5000 і 10000м встановлює В. Конюков, 

згодом їх поліпшує В. Шалимінов, потім спортсмени міняються 

ролями. Один встановлює нові досягнення, другий їх поліпшує. 

96

В. Конюков народився в м. Кузнецьку Пензенської області. 

Перші свої кроки в легкій атлетиці зробив під час служби в армії, яку 

проходив у м. Гайсині. Природна витривалість в поєднанні з 

наполегливістю і працелюбством сприяли швидкому підвищенню 

результатів в усіх бігових видах легкої атлетики. У 1963 році В. 

Конюков поступив на факультет фізичного виховання Вінницького 

педінституту. 

У цьому ж році без належної підготовки посідає друге місце в 

бігу на 5000 і 10000м на першості області. Мені запам’ятався той збіг, 

в якому з великими зусиллями мені вдалося перемогти. 

Пізніше В. Конюков був переможцем Спартакіад педвузів в 

бігу на обох стаєрськи дистанціях (1966). У 1967 році виконав 

норматив майстра спорту з марафонського бігу, у 1971 році став 

чемпіоном спартакіади України, а в наступному 1972 році посів 

шосте місце на першості СРСР з цього виду легкої атлетики з 

рекордом 2:15.30,0с. 

У 1978 році Володимиру Олексійовичу Конюкову присвоєно 

звання Заслуженого тренера України. Серед його кращих учнів 

призер першості Збройних сил СРСР В. Барський, чемпіон СРСР П. 

Анісім, переможець всесоюзного кросу В. Балашов, призер першості 

України С. Русецький. 

На початку шістдесятих років лідером в бігу на середні 

дистанції в боротьбі з В. Жуковським, С. Зелінським і іншими 

молодими бігунами стає Аркадій Корнійчук. Високий на зріст 

(більше 190см) він виділявся серед інших своєрідною технікою бігу і 

широким діапазоном бігових дистанцій – від 800 до 5000м, де був 

рекордсменом області. А. Корнійчук був переможцем першості 

медвузів країни, виконав норматив майстра спорту СРСР. 

У 1965 році після тривалого перебування в Києві, студентом 

факультету фізичного виховання Вінницького педінституту стає 

Федір Ковтун. У наступному році на 1500м (3.47,0сек), які належали 

відповідно А. Корнійчуку і Д. Бартюку. В ці роки він стає чемпіоном 

Центральної ради СДСТ «Буревісник», переможцем Спартакіади 

України серед студентів вищих навчальних закладів. 

Слід нагадати, що в ці роки зростають результати у всіх видах 

легкої атлетики. Так, на першості області в 1964 року в бігу на 100м з 

результатом 11,0сек спортсмени не попадали в фінал, суддівська 

бригада змушена була робити перебіжку. В бігу на 1500м 5 

97

спортсменів долали дистанцію швидше 4 хвилин, у стрибках у висоту 

6 спортсменів стрибали 195см і вище. 

Уперше на Вінниччині двометровий рубіж в стрибках у висоту 

подолав студент політехнічного інститут Андрій Дикий. 

А. Дикий був одним із тих спортсменів, котрі уміли поєднувати 

навчання з заняттями спортом. Він був неодноразовим чемпіоном 

облради ДСТ «Авангард», переможцем першості Центральної ради 

цього товариства, чемпіоном і рекордсменом області. А. Дикий з 

відзнакою закінчив інститут, завдяки неабияким розумовим 

здібностям, наполегливості і упертості, які дав йому спорт, Андрій 

невдовзі захистив кандидатську, а потім і докторську дисертацію. На 

сьогодні генерал-майор, доктор технічних наук А. Дикий працює на 

високій державній посаді в Міністерстві оборони України. 

У жіночих видах ситуація дещо гірша, лише А. Коваль після 

перерви, пов’язаної з народженням сина, під кінець своєї спортивної 

кар’єри встановлює останній рекорд в стрибках у довжину і 

п’ятиборстві. 

У ці роки значно зросли результати в бігу на короткі дистанції у 

жінок. Нарешті побиті рекорди на 100 і 200м, якими володіла Галина 

Смолякова. На стометрівці зусиллями студентки медінституту 

Галини Андрійчук рекорд доведений до 11,8сек, ще більш високе 

досягнення було показано Ларисою Поліщук на 200м. Цей результат 

Л. Поліщук показала на першості СРСР в м. Ленінакані, посівши там 

п’яте місце і вперше виконавши норматив майстра спорту. 

Спортивний шлях Л. Поліщук розпочала в с. Сличенці 

Погребищенського району під керівництвом вчителя математики 

Анатолія Лисенка, котрий був найсильнішим бігуном педінституту в 

бігу на 400м. 

На перших своїх змаганнях – першості області серед школярів 

шістнадцятирічна Лариса стала переможницею в бігу на 100м з 

результатом 12,8сек. Слід нагадати, що бігла вона в тапочках. В 

наступному році Л. Поліщук перемагає на обох спринтерських 

дистанціях серед школярів області, а у фіналі Всеукраїнської 

спартакіади стає срібним, а всесоюзної – бронзовим призером в бігу 

на 200м. 

Ставши студенткою факультету фізичного виховання 

педагогічного інституту, Л. Поліщук була протягом 1964-67рр 

чемпіонкою спартакіади педвузів України. У наступні роки вона стає 

бронзовим призером першості спартакіади республіки, а після 

98

закінчення навчання в інституті сім разів була чемпіонкою та 

призером Збройних сил СРСР. 

Після закінчення виступів на легкоатлетичній доріжці Лариса 

Василівна виступала в змаганнях за програмою комплексу ГПО. 

Любов до цього виду багатоборства вона разом зі своїм чоловіком 

Анатолієм Йосиповичем Сатайкіним прищепили своїй дочці Олені, 

яка стала майстром спорту, чемпіонкою України з літнього 

багатоборства. 

Все своє життя Л.В. Сатайкіна присвятила фізичному 

вихованню студентів, працюючи старшим викладачем Вінницького 

державного політехнічного інституту, згодом технічного 

університету, була однією з перших, хто будував спортивну базу 

цього навчального закладу. 

Вдало виступали наші молоді спортсмени. Переможцем 

першості України 1967 року стає мій учень, студент політехнічного 

технікуму Степан Богомаз. В цьому році він у складі збірної юнацької 

команди СРСР успішно виступає на міжнародних змаганнях в м. 

Ростоку (НДР), посівши 3 місце в бігу на 1500м з результатом 

4.01,2сек. 

На перших своїх змаганнях - спартакіаді політехнікуму серед 

першокурсників в 1966 році він протягом двох годин виграв перші 

місця в бігу на 100, 800 метрів, в стрибках у довжину і метанні 

гранати з результатом, відповідно 13,0; 2.10,0 і 5.25 і 47,50см. 

Весною наступного року він стає переможцем міських, а потім 

обласних змагань серед юнаків в бігу на 400 і 800 метрів, а восени 

стає чемпіоном Центральної ради ДСТ «Авангард» і призером 

республіки серед юнаків. С. Богомаз безперечно був обдарованим 

юнаком. Природна швидкість в поєднанні з витривалістю 

гарантували хорошу перспективу в бігу на середні дистанції. Мені, як 

тренеру, котрий іще продовжував виступати в змаганнях, було 

приємно з ним працювати, у нас була спільна мета – високі 

результати. Але це було до тієї пори, поки ми були в одному 

спортивному товаристві. Степан любив змагатись, ретельно готувався 

до виступів, бачив перспективу. Після вступу на факультет фізичного 

виховання його не взяли на одні змагання, другі, тренери інституту 

включали в команду своїх учнів, незважаючи на рівень результатів. У 

С. Богомаза зник інтерес до тренувань. 

99

В 1968 році призером України серед молодих спортсменів стає 

інший мій учень Анатолій Уздимір в бігу на марафонську дистанцію з 

хорошим результатом – 2:35.15,0сек, що було рекордом облради ДСТ 

«Авангард». З цим результатом він посів четверте місце. 

Доктор біологічних наук, професор Юрій Миколайович 

Фурман почав займатись легкою атлетикою в групі М.П. 

Бєлокобильського, в якій були перспективні школярі: Олег Гота, 

Юрій Гусаров, Галина Кораєва, трохи пізніше сюди прийшов Д. 

Співак. Після закінчення школи з золотою медаллю, Ю. Фурман 

поступив до інституту своєї мрії – медичного, який, як уже 

згадувалось, в спортивному відношенні був кращим вузом не тільки 

серед ВНЗ України, а і СРСР, поступаючись лише Ленінградському і 

Одеському навчальним закладам. Прикро, що в останні десятиріччя 

ним втрачені прекрасні спортивні традиції. На сьогодні цей 

навчальний заклад займає останні місця серед ВНЗ міста. 

Ю.Фурман був чемпіоном України серед юнаків в бігу на 110м 

з/б з результатом 15,0сек, навчаючись в інституті був чемпіоном і 

призером Спартакіад медичних вузів УРСР і СРСР. Його кращі 

результати: 110м з/б – 14,7сек, 200м з/б – 24,8сек, десятиборство – 

6432 очка. 

З 1976 року Юрій Миколайович працює у Вінницькому 

державному педагогічному інституті на посаді доцента, потім 

завідуючого кафедрою анатомії і фізіології. В 2003 році захистив 

докторську дисертацію, в цьому ж році очолив нову кафедру медикобіологічних 

основ фізичного виховання і фізичної реабілітації. 

В середині шістдесятих років непоганих успіхів у 

легкоатлетичному спорті добилась студентка фізико-математичного 

факультету педінституту Наталія Присяжнюк. Вона була 

переможницею республіканського кросу серед юніорів на призи 

газети “Правда”, а в фіналі Всесоюзного кросу посіла високе четверте 

місце. 

Але найбільшого успіху серед Фурманів (Н. Присяжнюк стала 

дружиною Ю. Фурмана) добився син Тарас, який був переможцем 

першості СРСР серед школярів молодшого шкільного віку 

«Кузнечик» з рекордним досягненням 196сек. В наступні роки Т. 

Фурман стає чемпіоном України серед школярів. 

Старший син Фурманів – Олексій був чемпіоном області з 

плавання на дистанції 200м (брас), виконавши норматив у майстри 

спорту України (1984р.) тренер Котельников О.В. 

100

1960 р. Ялта Зліва направо: Л. Поліщук, Н. Присяжнюк, Л. Ткачук 

м. Ленінград. Першість Збройних Сил. Чемпіонка і рекордсменка в області 

в бігу на 400 метрів Л. Поліщук 

101

Сім’я Сатайкіних: Анатолій Йосипович і Лариса Василівна з доньками – 

Лєною і Наташею 

Л. Сатайкіна несе факел з олімпійським вогнем 

102

1967 р. Першість міста з легкої атлетики.На передньому плані Н. 

Присяжнюк (Фурман), Ю. Фурман, О. Потапова, С.О. Пальницький 

1964 р. Чемпіон всесоюзної спартакіади медичних інститутів А. Корнійчук 

за ним О. Остафійчук 

103


(1970-1979 рр.) 





Біг: 100 м 10,3 


1961, Київ 



10,3 

Паламарчук 




200 м 21,3 

Явтушенко 

1972, Київ 


Микола 

21,2 


1973 


Микола 

400 м 47,5 




Микола 

47,0 




Микола 

800 м 1.50,7 Барський Василь СКА 1971, Львів 

1.49,7 Анісім Петро СКА 1975, Москва 

1500 м 3.44,8 Барський Василь СКА 1972, Львів 

3.39,0 Анісім Петро СКА 1975, Москва 

5000 м 13.48,0 

Недибалюк 

1976, Київ 

«Буревісник» 


13.34,1 


1979, Сочі 



10000 м 28.38,6 Балашов Віктор СКА 

1974, 

Мукачево 

28.26,2 


1979, Сочі 



42195 м 2:22.10,0 

Хом’як 

1971, Київ 



2:15.30,6 





110 м з/б 14,0 

Підгурський 

Василь 

педінститут 1974, Київ 

400 м з/б 52,0 




Семен 

3000 м з/п 8.49,5 Анісім Петро СКА 1972, Москва 


1972, Київ 

2,06 Льовкін Валерій «Локомотив» 


2,10 Льовкін Валерій «Локомотив» 1974, Мінськ 

104

у довжину 7,64 Казаков Валерій медінститут 1961, Вінниця 

потрійний 15,47 Кобернюк Павло «Колос» 1968, Вінниця 


Гресев 





Устюшенко 


50.30 


диска 


51.06 


1974, Київ 


Петро 

списа 68.54 Афонін Анатолій «Авангард» 1972, Вінниця 

молота 56.64 Рейда Валерій СКА 1968, Київ 




17.55 


ядра 

Петро 




44.08,0 


10000 м 

Василь 

20000 м 1:30.15,0 




Василь 

50000 м 4:06.21,0 Мілько Юрій «Авангард» 1970, Єреван 

10-борство 7412 Дубчак Василь «Авангард» 1974, Житомир 

Жінки 

Біг: 100 м 11,8 




Галина 

200 м 24,4 Поліщук Лариса педінститут 1967, Ленінакан 

400 м 56,0 

Козловська 

1973, Київ 



54,9 Сіра Олена педінститут 1978, Донецьк 


1500 м 4.27,7 Головенько Зіна «Буревісник» 

1972, Дніпропетровськ 

3000 м 10.12,0 Головенько Зіна «Буревісник» 1973, Вінниця 

10.04,0 

Слободянюк 

1974, Київ 


Галина 


Пономаренко 


1,70 



Тетяна 



1969, Київ 

ДЮСШ 



диска 

50.77 Єлькіна Альбіна педінститут 1957, Ленінград 

списа 46.00 Сміхун Катерина педінститут 1966, Вінниця 



15.40 Потапова Ольга «Буревісник» 

ядра 

5-борство 4585 Пономаренко Тетяна «Авангард» 1971, Ужгород 

105

Наступний період в легкій атлетиці Вінниччини пов’язаний зі 

значним підвищенням результатів у більшості видів, особливо це 

стосується бігових дистанцій, починаючи з 400м, закінчаючи 

марафонським бігом. На всіх цих дистанціях вінницькі бігуни 

Микола Явтушенко, Віктор Балашов, Володимир Конюков були 

чемпіонами України, а Петро Анісім - Союзу. 

Наступним чемпіоном України після С. Кріцштейна, А. 

Єлькіної і Н. Тимчук стає Микола Явтушенко. 

Шлях у великий спорт М. Явтушенко розпочав у с. Пеньківці 

Шаргородського району. У тринадцятирічному віці Микола пробіг 

60м за 8,5с, 100м за 13,4с, 400м за 1.04,0с, а через рік були поліпшені 

результати у всіх видах, в яких він виступав на районних змаганнях – 

100м – 11,8с, 400м – 59с, в стрибках у довжину 5.96см, біг 800м – 

2.10,0с. 

Визначальним для М. Явтушенка став 1970 рік. Виступаючи на 

обласній спартакіаді школярів, він посів перше місце в бігу на 200м з 

результатом 23.1сек. Цей показник визначив подальшу долю 

талановитого юнака. У цьому році М. Явтушенко стає студентом 

факультету фізичного виховання Вінницького педінституту. Слід 

нагадати, що всі ці результати показані без тренування, засобами 

підготовки були ігри, переважно футбол і, звичайно, уроки 

фізкультури. Микола з дитинства мріяв перемагати на великих 

змаганнях, бути олімпійським чемпіоном, тому і не дивно, що уже з 

шостого класу він постійно вів щоденник з записами про участь в 

змаганнях, на кожний наступний рік планував собі результати і їх 

виконання. В першому своєму щоденнику М. Явтушенко написав: 

“Шлях до перемог лежить тільки через наполегливість, віру і працю”. 

Цей девіз був основою його спортивного життя, таким він 

залишається в повсякденних буднях. 

Він любив тренуватись і, особливо, змагатись. І це зрозуміло, 

адже на початковому етапі результати Миколи зростали від змагань 

до змагань. Спочатку він змагався з юнаками старшими за себе, потім 

з ровесниками, виконав третій розряд, через рік – другий, через 

півроку – перший розряд Єдиної спортивної класифікації. А вимоги 

класифікації тих років як і до цього часу, були високими. Це вже 

згодом, коли М. Явтушенко вийшов на більш високий рівень 

результатів, його показники, природно, дещо стабілізувались - в 

деяких змаганнях вищі, в інших нижчі, але в кінцевому рахунку з 

приростом результатів в кінці спортивного сезону. 

106

Уже в наступному році після піврічної підготовки М. 

Явтушенко стає переможцем республіканських змагань серед юніорів 

з бігу на 400м з високим результатом – 49,0сек. Значно поліпшились 

показники в бігу на 100 і 200м, відповідно 10,9 і 22,4сек. На здібного 

легкоатлета звертає увагу керівництво Укрради ДСТ «Буревісник» і 

його включено в склад збірної команди України. 

У 1973 році М. Явтушенко стає майстром спорту, чемпіоном 

України, а роком пізніше поліпшує результати в бігу на 100м – 

10,5сек і 200м – 21сек, що було рекордом області на цій дистанції. 

Великі надії М. Явтушенко покладав на 1976 рік, в якому він 

після академічної відпустки, пов’язаної з підготовкою до Всесоюзної 

універсіади, закінчував навчання в інституті. І надія почала 

здійснюватись – в квітні став призером Всесоюзної універсіади в 

Іраку, але випадкова травма – перелом руки – не дала змоги 

тренуватись, виступати в змаганнях. Середину і кінець спортивного 

сезону втрачено, після цього служба в армії, під час якої нормальних 

умов для тренування не було. Результати понизились. Сподівався М. 

Явтушенко надолужити прогаяний час, закінчивши службу, але в 

обласній раді ДСТ «Буревісник», куди він був направлений на посаду 

директора ДЮСШ, чекали роботи, а не спортивні результати. 

Поєднувати роботу і тренування стало неможливим, адже М. 

Явтушенко вийшов на такий рівень результатів, який вимагав 

щоденних дворазових занять. У цій ситуації найбільш оптимальним 

варіантом міг бути лише один – спортивне тренування, підготовка до 

участі в змаганнях, і для цього повинні бути створені необхідні 

умови. 

Микола Явтушенко відносно пізно прийшов у спорт, на щастя, 

він не займався в дитячо-юнацькій школі, де в першу чергу вимагали 

високих результатів і хороших місць у змаганнях, а поступово йшов 

до спортивних вершин. Він міг поліпшити результат 47,0 і на цьому 

рівні виступати років п’ять-шість як мінімум. Але, на жаль, не 

сталось. Всі роки тренувався М. Явтушенко під керівництвом 

старшого викладача інституту Анатолія Сергійовича Трофімчука. 

Слід нагадати, що в ці роки у А.С. Трофімчука була хороша 

група, особливо в бігу на 400м. Чотири спортсмени показували 

результати краще 49с: Віктор Гук – 48,4с, Володимир Гаман – 48,5с, 

Ігор Корзун – 48,6с, Олександр Шуров – 48,9с. Наталія Вінцерська 

була співавтором рекорду області в бігу на 100м (11,8с), а Володимир 

Бродовський мав результат 10,5с на 100м і 21,7с на 200м. Окрім цих 

107

спортсменів, було багато переможців і призерів першості Укрради 

ДСТ «Буревісник» і чемпіонів серед вищих навчальних закладів 


Сам А.С. Трофімчук був хорошим багатоборцем, посідав 

призові місця на першостях Укрради ДСТ «Буревісник», потім ЦР 

ДСТ «Авангард». 

Знайомство з легкою атлетикою Петра Анісіма відбулось у 

Гроднянському районі Білорусії. На першості цього району він, 

навчаючись у восьмому класі, став переможцем в бігу на 800 м з 

результатом 2.10,0 сек. Через рік, виступаючи на першості Білорусії 

серед учнів спортивних шкіл, стає переможцем в бігу на 1500 м з 

результатом 4.09,0 сек. і 800 м – 1.54,5 сек., що вказує на неабиякі 

здібності молодого спортсмена, адже ці результати показані без 

спеціальної підготовки. 

Подальша доля П. Анісіма пов’язана з Вінницею, де він 

проходив службу в армії. В 1971 році на першості ракетних військ П. 

Анісім в бігу на 1500 м показав результат 4.06,0 сек., а через місяць – 

4.02,0 сек. Його результати невпинно зростають. У наступному році 

він показав досить високі результати в бігу на 1500 м і 3000 м з 

перешкодами, відповідно 3.52,8 сек. і 9.08,0 сек., а трохи пізніше в 

цьому ж році приголомшив усіх – виконав норматив майстра спорту в 

бігу на 1500 м – 3.45,8 сек. Цей результат був показаний на 

чемпіонаті Москви, а восени на першості Збройних сил СРСР 

показано нове досягнення –3.42,8 сек. З цим результатом П. Анісім 

посів друге місце. Згодом П. Анісім стає переможцем України 

серед молодих спортсменів, потім чемпіоном республіки, а в 1974 і 

1975 роках – чемпіоном СРСР. Найбільш вдалим був 1975 рік, коли 

він став срібним призером зимової першості Європи в закритих 

приміщеннях, яке проводилось в польському місті Катовіце. 

В сімдесяті роки високих результатів добиваються наші бігуни: 

Василь Барський в бігу на 800 і 1500 м, який протягом 1971-1972рр. 

був рекордсменом області на ці дистанції, Віктор Балашов з досить 

високим результатом в бігу на 10000 м, в 1976 році він стає 

переможцем всесоюзного кросу, Володимир Хом’як, котрий володів 

кращим досягненням в марафонському бігу, Василь Підгурський став 

рекордсменом області в бар’єрному бігу на 110 м з/б. 

108

Великі надії спеціалісти легкої атлетики пов’язували з появою 

талановитої бігунки на середні дистанції Зінаїди Головенько. Перший 

результат Зіни на 800 м становив 2.36,0 сек., на 400 м – 1.06,5 сек., а 

уже в наступному році ці результати зросли до 2.24,0 сек. на 800 м і 

1.02,8 сек. – на 400 м. Це обнадійливі результати, якщо врахувати, що 

показані вони без особливої підготовки, тренуючись 2-3 рази на 

тиждень. Слід нагадати, що друга середня дистанція – 1500 м згідно з 

рішенням Міжнародної федерації легкої атлетики була офіційно 

включена в календар міжнародних змагань з 1967 року, хоча до 1951 

року в СРСР на цій дистанції проводились змагання, а з 1952 по 1967 

рік були виведені з календаря всесоюзних першостей. Обласне 

рекордне досягнення належало студентці медінституту Н. Шелест і 

дорівнювало 5.32,0 сек. Цікаву інформацію ми зустріли в довіднику 

“Легкоатлети України”, автором якої є відомі спеціалісти Н. Белих, П. 

Богачик і З. Синицький. З нього ми довідались, що рекордсменкою 

України з бігу на 1500 м була вінничанка Людмила Фадєєва, її 

результат 4.59,8 сек. і встановлений він у серпні 1936 року. Ми 

дізналися, що вона була викладачем медичного інституту і жила у 

Вінниці рік чи два. 

У 1969 році рекорд області встановлює студентка медінституту 

Людмила Жак (5.08,0 сек.) і в цьому ж році спартаківка Людмила 

Гнатюк доводить рекорд до 4.45,0 сек. Після цього рекордне 

досягнення тривалий час належало іншій моїй учениці Зінаїді 

Головенько. У наступному 1971 році З. Головенько довела особисте 

досягнення на 800 м до 2.12,4 сек і до 4.40,6 сек в бігу на 1500 м. 

Особливо вдалим для З. Головенько був 1972 рік. У цьому році 

вона посіла шосте місце на міжнародному кросі “Правды” в Тбілісі, а 

влітку на чемпіонаті України в м. Дніпропетровську стає чемпіонкою 

з новим досягненням 4.27,7 сек. В цьому ж році З. Головенько в 

складі збірної команди України бере участь в матчевій зустрічі зі 

збірною командою Румунії і стає також переможницею. 

Поліпшила своє особисте досягнення Людмила Гнатюк, 

подолавши 800 м за 2.14,4 сек і 1500 м за 4.42,0 сек на першості ЦР 

ДСТ «Спартак» у Ленінграді. 

Великі надії ми з З. Головенько покладали на 1973 рік, в якому 

планувалось виконати норматив майстра спорту, увійти до складу 

збірної команди СРСР. Підстави для цього були. За тестовими 

показниками З. Головенько могла претендувати на високі місця в 

світовій легкоатлетичній еліті. Так, вона без особливих зусиль могла 

109

пробігти 15 км менш ніж за 60 хв, а кращий результат склав 58,40 

хв., тобто кожний кілометр швидше 4 хв, що не під силу багатьом 

середньовикам – чоловікам. Максимальне споживання кисню як 

головний фізіологічний показник витривалості склав у З. Головенько 

близько 80мл/хв/кг, що характерно для кращих бігунів світу, її 

відзначало велике бажання досягти високих результатів і добра 

організація тренувального процесу. 

Але не так сталося як планувалося. Сімейні обставини змусили 

Зіну на деякий період залишити заняття спортом, що було пов’язане з 

народженням сина у березні 1974 року. 

Весною наступного року З. Головенько без особливої 

підготовки пробігла 1500 м за 4.30,6 сек. в м. Харкові і спробувала 

вперше свої можливості з бігу на дистанцію 3000 м, яка нещодавно 

була включена з календар змагань, і подолала її за 10.10,2 сек., що 

було рекордом області. Це, на жаль, були останні старти З. 

Головенько, обставини змусили її покинути бігову доріжку назавжди. 

Однією з сильніших бігунок області в середині шістдесятих і на 

початку сімдесятих років була Світлана Козловська. 

Після дворічного тренування під керівництвом тренера і 

чоловіка Ю.Г.Козловського вона стає чемпіонкою області, а через 

місяць призеркою фінальних змагань Всесоюзної спартакіади 

сільських спортсменів в бігу на 400 м, які відбулись в 1966 році. 

В наступному році С. Козловська стає призеркою ювілейної 

Спартакіади СРСР в бігу на 400м. 

Впродовж багатьох років С. Козловська вдало виступала на 

змаганнях різного рангу – від обласних до всесоюзних. Була 

призеркою змагань в програмі ІV ювілейної Спартакіади народів 

СРСР в естафетному бігу 4х200м, призеркою і переможницею Кубка 

України, призеркою загальних змагань Кубка СРСР на призи газети 

«Известия», призером і переможницею чемпіонату Укрради СДСТ 

«Буревісник». 

Після закінчення виступів на біговій доріжці С.І. Козловська 

працювала старшим викладачем, тренером педінституту з бігу на 

короткі і середні дистанції. Серед її учениць Ольга Чубюк, Надія 

Хавхун, Людмила Сімонова, котрі були на той час кращими 

бігунками області, а Олена Сіра – рекордсменкою в бігу на цій же 

дистанції, де виступала її тренер – 400м (54.9сек). 

110

Згодом С.І. Козловська написала кандидатську дисертацію, 

присвячену особливостям функціонування жіночого організму в 

спортивній діяльності. 

В кінці 70-х - на початку 80-х років високих результатів досяг 

здібний бігун Микола Гадзира. Діапазон його дистанцій досить 

широкий: 400, 800 і 1500м: кращі результати відповідно 47,4; 1.50,5 і 

3.53,0сек. На першій дистанції він був чемпіоном області і впритул 

наблизився до рекордного досягнення Миколи Явтушенка. Був 

переможцем Спартакіади педвузів України в бігу на 400м, що 

проходили в Черкасах, призером Кубка СРСР. М. Гадзира був, 

безперечно, обдарований бігун, на що вказують його перші 

результати в спринті. Але на перших порах він вчасно не визначив 

своєї головної спеціалізації, тому брав участь, а відповідно і 

тренувався на різних дистанціях, включаючи 1500м, брав участь в 

новорічному пробігу, який організував Ю.Г. Козловський в бігу на 

20км. На думку фахівців, він природжений бігун на 400м, і саме на 

цій дистанції повинен був зосередити головну увагу, що згодом було і 

зроблено. 

Заняття легкою атлетикою М. Гадзира розпочав, навчаючись на 

фізико-математичному факультеті педагогічного інституту. 

Впродовж всього періоду навчання він вдало поєднував навчальний 

процес з заняттями спортом, був кращим студентом факультету, 

пізніше захистив кандидатську, а згодом - докторську дисертацію. 

Першим наставником М. Гадзири був викладач фізвиховання, 

доцент В.І. Сидоренко, а успіхи на біговій доріжці пов’язанні з В.І. 

Павловим. Серед учнів В.І. Павлова слід згадати Сергія П’янкова 

(100м – 10,8с, 200м – 22,2с, стрибок у довжину – 7,09м); Людмилу 

Кремер, яка була включена в склад збірної юнацької команди України 

в бігу на 400м. Віталій Черкунов був переможцем першості Укрради 

«Колос» 1988р. Його результати 60м – 6,6с, 200м – 22,7с; Олег 

Руденко – призер першості СРСР серед шкіл-інтернатів (100м – 10,8с, 

200м – 22,0с); Людмила Чубрій, Лариса Мисак і багато інших. 

111

Змагання на приз Лялі Ратушної. М.Вінниця. 

Попереду переможниця змагань, чемпіонка і рекордсменка області Зінаїда 

Головонько, третьою, № 9 – біжить Мілютіна Москвіна 

1970 р. Д.С. Присяжнюк зі своїми ученицями – рекордсменками області. 

Л. Гнатюк зліва і З. Головенько 

112

На фініші чемпіон України в бігу на 400 м Микола Явтушенко 

Майстри спорту Микола Явтушенко і Василь Підгурський 

113


(1980-1989 рр.) Чоловіки 




Біг: 100 м 10,3 


1961, Київ 



10,3 

Паламарчук 




10,3 Бодров Валерій СКА 1981, Вінниця 

10,3 

Рудковський 




200 м 21,0 

Рудковський 

1982, Київ 



400 м 47,0 




Микола 

800 м 1.49,7 Анісім Петро СКА 1975, Москва 

1500 м 3.39,04 Анісім Петро СКА 1975, Москва 

5000 м 13.21,2 

Крохмалюк 

1983, Київ 



10000 м 28.24,36 Сироїжко Олег «Колос» 1988, Ленінград 

42.195 м 2:12.54,0 Ковальчук Іван «Буревісник» 1980, Ужгород 

110 м з/б 14,0 

Підгурський 

Василь 

педінститут 1974, Київ 

400 м з/б 52,0 


1956, Київ 


Семен 

3000 м з/п 8.34,4 

Загоруйко 


«Буревісник» 1981, Київ 

8.26,7 

Загоруйко 


«Буревісник» 1983, Москва 


Голенко 

1984, Донецьк 

7,73 




у висоту 2,21 

Ільницький 

1982, Київ 


Сергій 


Яцковський 





Кириченко 


СКА 



Дума 

1980, Київ 

62.04 


диска 


списа 70.20 Лисюк Сергій педінститут 1985, Вінниця 

молота 67.02 Додончук «Колос» 1981, Київ 

114



Власюк 


20.12 


ядра 

Геннадій 




44.08,0 


10000 м 

Василь 

20000 м 1:30.15,0 




Василь 

50000 м 4:06.21,0 Мілько Юрій «Авангард» 1970, Єреван 

10-борство 7489 Фімін Олег «Авангард» 1984, Харків 

Жінки 




Біг: 100 м 11,8 




Галина 

11,8 

Лущинська 



Алла 

200 м 23,7 Левенець Надія «Колос» 1980, Київ 

400 м 53,7 Левенець Надія «Колос» 1980, Київ 

800 м 2.07,9 Когут Оксана «Спартак» 1982, Київ 

1500 м 4.18,5 Валенчук Надія «Спартак» 1982, Київ 

3000 м 9.12,5 Валенчук Надія «Спартак» 1983, Київ 

110 м з/б 13.66,0 

Мамаєвська 

1981, Київ 



400 м з/б 1.03,0 

Литвинчук 



Надія 

1.02,7 

Васильченко 

1982, Київ 


Інна 

1.01,6 

Грущенко 






1969, Київ 

6,28 

ДЮСШ 



у висоту 1,78 Сула Валентина «Колос» 1981, Київ 

50.77 





Шелешей 



Анастасія 


диска 



15.40 Потапова Ольга «Буревісник» 

ядра 



26.16,6 Соловей Ірина облвно 

5000 м 

7-борство 4816 Грубар Ліля «Буревісник» 1984, Єреван 

115

Вісімдесяті роки знаменуються подальшим зростанням 

спортивних показників майже в усіх видах легкої атлетики. Рекорд в 

бігу на 100 м повторений трьома спортсменами. Першим це зробив 

студент медичного інституту Анатолій Паламарчук, потім армієць 

Валерій Бодров, котрий проходив службу у Вінниці, родом він з 

Харкова. Зараз В.Бодров є відомим фахівцем з бігу на короткі 

дистанції в Україні, а його син має всі шанси повторити успіх батька. 

В наступному 1982 році учень В’ячеслава Володимировича Войтенка 

Валерій Рудковський повторив рекорд свого тренера. В цьому ж році 

він поновив рекордне досягнення в бігу на 200 м (21.0), котре 

перевершене Книшом у 2008 році. Особливо поліпшуються 

результати в бігу на довгі і марафонські дистанції. 

Значних успіхів в бігу на довгих дистанціях добився 

крижопільчанин Анатолій Крохмалюк. Він був чемпіоном 

Радянського Союзу, фіналістом першого Чемпіонату світу, 

чемпіоном і рекордсменом України. Його рекорд в бігу на 5000 м 

13.21,2 стояв майже 20 років і був побитий лише в 2002 році. 

Займатись легкою атлетикою Анатолій розпочав відносно 

пізно, навчаючись в десятому класі у тренера початківця Василя 

Максимовича Митурича. В цьому ж році, а це був 1975 рік, стає 

призером області серед школярів у бігу на 1500 метрів. В наступному 

році А.Крохмалюк стає студентом факультету фізичного виховання 

Вінницького педінституту. Тренується у Миколи Івановича 

Пуздиміра, плідна робота з яким приносить перші успіхи. 

А.Крохмалюк, дебютуючи у 1979 році на чемпіонаті України на 

дистанції 5000 м, виконав норматив майстра спорту. Цей успіх і 

вирішив подальшу долю молодого спортсмена – вони разом з 

тренером вирішили спеціалізуватись у бігу на довгі дистанції. 

Результати талановитого спортсмена невпинно зростають. У 

наступному році до А.Крохмалюка приходять перші перемоги на 

всесоюзному рівні, він стає переможцем чемпіонату Всесоюзної 

Центральної ради профспілок. В цьому ж році він стає призером 

престижних міжнародних змагань на призи братів Знаменських у 

Ленінграді, стає срібним призером в кросі на першість Збройних сил 

СРСР. Найбільш вдалим для А.Крохмалюка був 1983 рік. В цьому 

році він стає другим призером першості Радянського Союзу, 

поступившись лише 0,2 сек. переможцю цих змагань Валерію 

Абрамову і стільки ж вигравши у грізного суперника, чемпіона країни 

Дмитра Дмітрієва з новим рекордом України. Цей успіх вирішив 

116

долю А.Крохмалюка, його залучають до збірної команди СРСР для 

участі в першому чемпіонаті світу в м. Гельсінкі (Фінляндія). 

Першим тренером А. Крохмалюка був В.М. Митурич, який 

розпочав свою діяльність у 1975 році після закінчення факультету 

фізичного виховання Вінницького педінституту. Навчаючись в 

інституті, В. Митурич мріяв досягти високих результатів в бігу на 

середні дистанції, стати майстром спорту. Саме в ці роки у Вінниці 

була група досить сильних бігунів, серед них, Анатолій Недибалюк, 

Петро Анісім, котрі в ті часи були чемпіонами України, трохи 

пізніше, обоє чемпіонами СРСР. Мріяв бути серед цих бігунів і В. 

Митурич. Підстави для цього були, його перші початкові результати 

не поступались показникам його товаришів. Але не так сталось як 

хотілось. Після відносної невдачі на біговій доріжці спортсмена 

Митурича з’явилось бажання втілити в життя свою мрію через своїх 

учнів. І мрії почали збуватися. Крижопільська дитячо-юнацька 

спортивна школа, куди був направлений на роботу В. Митурич, за 

декілька років стає кращою серед районних ДЮСШ області. 

Призерами республіканських змагань стає Валентина Сула, Віктор 

Мужиловський, Микола Скаженюк. 

Микола Долішук перемагає на першості республіки в бігу на 

1500м з перешкодами, стає учасником Всесоюзної спартакіади 

школярів. Тут робили перші кроки в легку атлетику брати 

Крохмалюки, один з них, Анатолій, як згадувалось раніше, був 

членом національної збірної команди СРСР, фіналістом Першого 

(1983р.) чемпіонату світу в Гельсінкі. 

Обставини змусили В. Митурича на деякий час залишити 

тренерську роботу. В останнє десятиріччя, уже працюючи 

викладачем у педагогічному університеті і тренером СДЮШОР 

підготував двох майстрів спорту: Романа Головащенка і Романа 

Пасічника. 

Перший з них – Головащенко у складі збірної команди області 

в естафеті 4х400 м стає чемпіоном країни з рекордом області, 

виконавши норматив майстра спорту України. Співавторами цього 

досягнення були Володимир Бригинда, Віктор Гончарук, обидва 

студенти медичного університету (тренер В. Жуковський) і Михайло 

Книш, який у ті часи був значно сильнішим за інших учасників цього 

квартету і чий вклад у перемогу був найвагомішим. Це рекордне 

досягнення було встановлено на Чемпіонаті України у 2008 році. 

Кращі результати Р. Головащенка, 400м – 47.52с; 200м – 21.56с. 

117

Перші кроки у легку атлетику Роман Пасічник зробив у 

місцевого тренера Штельмаха С.С. навчаючись у Погребещанській 

школі № 1. На перших своїх змаганнях він показав обнадійливий 

результат – 4.17,5с, без спеціальної підготовки. Навчаючись в 

інституті фізичного виховання і спорту, куди він поступив у 2002 

році Р. Пасічник поліпшував свої результати спочатку у бігу на 

середні, потім на довгі дистанції, був переможцем Всеукраїнського 

кросу (4000м), а також чемпіоном України в кросі на 10000м. Але 

найбільшим успіхом Р. Пасічника є участь у Чемпіонатах Європи у 

складі молодіжної команди країни у 2008 і 2010 роках. Найвищі 

досягнення Р. Пасічника 1500м – 3.46,05с; 3000м – 8.06,0 с; 5000 м – 

13.59,0 с. 

Чемпіоном Всесвітньої універсіади в Бухаресті (1980 р.) з 

марафонського бігу стає студент Вінницького педінституту Іван 

Ковальчук. У минулому році він був переможцем Кубка СРСР, 

котрий проводився в Черкасах. Краще своє досягнення Іван 

Ковальчук показав на першості країни в Ужгороді – 2:12.54,0. 

Впродовж багатьох років він був призером і переможцем республіки 

на своїй коронній марафонській дистанції, переможцем і призером на 

кросових дистанціях. 

Сергій Рибак (38), Василь Коваль (36) і Роман Пасічник (40) перед 

спортивними змаганнями 

118

Учасники Чемпіонату світу з кросу 2013-2014 р.р. 

Сергій Рибак № 38 і Роман Пасічник 

Чемпіонат світу з кросу 2013 р. 

Роман Пасічник (№ 40) 

119

2012 р. Фінал Всеукраїнського кросу, призери змагань 

Р. Пасічник і О. Восковнюк 

Олександр Загоруйко – це, мабуть, єдиний на Вінниччині бігун 

на довгі дистанції - виходець не із сільської місцевості, котрий 

добився високих результатів на дистанціях, в першу чергу, 3000 м з 

перешкодами, 5000, 10000 метрів, в марафонському бігу, на кросових 

дистанціях. Перші кроки в легкій атлетиці О.Загоруйко зробив під час 

служби в армії. Пізніше О.Загоруйко стає призером міжнародних 

змагань у США, перемагає на Всесоюзних сільських спортивних 

іграх, чемпіонатах і першостях України. 

Перший рекорд області на дистанції 3000 м з перешкодами 

О.Загоруйко встановив в 1981 році, а в наступному, у зв’язку з 

включенням цієї дистанції в програму офіційних зимових змагань в 

манежах, стає рекордсменом світу з результатом 8.18,0 сек. (без 

подолання ями з водою). 

Як засвідчує І.Лозовський, на честь перемоги О.Загоруйка в 

ужгородському марафоні, котрий був проведений на складній трасі, 

його ім’я було викарбовано на мармуровій дошці як переможця 

Кубка СРСР 1990 року. У десятках кращих бігунів України за всю 

історію результат О.Загоруйка в бігу на 3000 м з перешкодами 

посідає третю стрічку, а в бігу на 10000 м – п’яту. 

В останні роки О.Загоруйко разом зі своєю дружиною. Тетяною 

Поздняковою, котра продовжує успішно виступати, перемагаючи на 

120

престижних марафонських пробігах, і сином мешкають у США. Як 

пише І.Лозовський, О.Загоруйко працює тренером з легкої атлетики, 

є спортивним менеджером серед спортсменів країн СНД, 

організатором міжнародних пробігів на марафонських і 

напівмарафонських дистанціях. 

Чемпіоном України 1974 року в бігу на 10000 м стає армієць з 

Вінниці Віктор Балашов з результатом 29.15,8. В наступному році він 

повторює свій успіх, а в 1976 р. В.Балашов впевнено перемагає на 

Всесоюзному кросі, який проходив в Раубичах (Білорусія), і в цьому 

ж році встановлює обласний рекорд в бігу на 10000 м – 28.52,4 сек. 

Серед районів Вінницької області Шаргородський є кращим в 

підготовці майстрів спортивного бігу. Саме тут розпочали свій 

спортивний шлях Микола Явтушенко, три брати Недибалюки: 

Василь, Анатолій і Віктор, котрі стали майстрами спорту. Старший з 

них – Василь виконав майстерський норматив в марафонському бігу, 

молодший – Віктор – в бігу на 10000 м. Але найбільшого успіху на 

біговій доріжці добився Анатолій. 

На перших своїх змаганнях – першості області серед школярів 

А.Недибалюк посів перше місце в бігу на 3000 м з результатом 9.28,0 

сек., а вже через два тижні в фіналі республіканських змагань посів 

четверте місце (9.01,0 сек.). Це було у 1968 році. У наступному році 

він стає переможцем республіканської першості серед юніорів в бігу 

на 8000 м, згодом перемагає і на всесоюзних змаганнях. 

А.Недибалюк був чемпіоном України в бігу на 1500 м у 1972, 

1974, 1976 роках, перемагав в бігу на 5000 м у 1974, 1976, 1978 і в 

1979 роках. Найбільш вдалим для себе А.Недибалюк вважає 1977 рік, 

в якому він став чемпіоном СРСР в бігу на 5000 м (13.41,4 сек.). У 

цьому ж році він став рекордсменом України з результатом 13.34,4 

сек., а перед цим на зимовій першості СРСР, яка проходила у лютому 

у Мінську, став чемпіоном на дистанції 3000 м (8.06,6 сек.). 

Членом національної збірної команди СРСР в кінці 

вісімдесятих років був іще один представник вінницької школи бігу 

Олег Сироїжко. 

О.Сироїжко після закінчення Сумського педагогічного 

інституту, де виконав норматив майстра спорту, на запрошення 

М.І.Пуздиміра прибув у Вінницю для проходження військової 

служби, а головне, тренування в групі Миколи Івановича, в котрій 

тренувався Анатолій Крохмалюк і багато інших бігунів. 

121

В ці роки О.Сироїжко стає призером, членом збірної команди 

Радянського Союзу. Виступаючи на призи братів Знаменських у 

м. Ленінграді в 1988 році, О.Сироїжко посів друге місце, 

встановивши рекорд Вінницької області (попередній належав 

А.Недибалюку) в бігу на 10000 м – 28.24,36 сек. В цьому ж році ним 

встановлено досягнення у новій дисципліні – напівмарафоні – 

1:01.56,0 сек. Ці досягнення не поновлені й понині. 

Продовжують показувати високі результати вінницькі бігуни на 

марафонських дистанціях. Після того, як закінчили свої виступи 

Володимир Конюков, Василь Шалимінов, а пізніше Іван Ковальчук, 

на зміну їм прийшов талановитий бігун з Барського району Микола 

Табак, котрий пізніше став майстром спорту міжнародного класу, 

членом збірної команди СРСР, срібним призером Кубка і першості 

країни, учасник і призер багатьох міжнародних пробігів. 

А розпочав свій спортивний шлях М.Табак в 1977 році у 

відомого на Вінниччині тренера з легкої атлетики С.Чакоса. 

Перший його результат з бігу на 1500 м 4.14,0 сек. слід вважати 

високим, якщо врахувати, що показаний він без підготовки, після 

служби в армії. У цьому ж році М.Табак поступив до Вінницького 

педагогічного інституту на факультет фізичного виховання. Творча 

робота із заслуженим тренером України Ю.Г.Козловським принесла 

свої результати. Показники талановитого спортсмена невпинно 

зростають. В 1981 році М.Табак виконав норматив майстра спорту 

СРСР з бігу на 1500 м. Після цього М.Табак пробує свої можливості 

на марафонських дистанціях і добивається високих результатів. На 

Кубку СРСР в м. Біла Церква він встановив нове досягнення України 

- 2:10.14,0, яке не поновлене і на сьогодні. У наступні роки М.Табак 

ставав переможцем Кубка Європи в командній першості, 

багаторазовим учасником престижного марафону в Японії, де посів 

четверте місце, учасником Кубка світу, учасником Нью-Йоркського і 

Берлінського марафонів. Закінчив свою спортивну кар’єру М.Табак 

на Іграх Доброї волі в американському місті Сієтлі, де посів почесне 

друге місце. 

Певні зрушення відбулися в стрибкових видах легкої атлетики. 

Студент факультету фізичного виховання педагогічного інституту 

Олександр Голенко поновив рекорд Валерія Козакова в стрибках у 

довжину, ставши призером студентської спартакіади України, інший 

учень А.Й.Сатайкіна Олександр Яцковський стрибнув на 15 м 68 см, 

що також було рекордом області. 

122

Майстрами спорту стали: Діана Харіна і Ірина Гульман, обидві 

на 100 м з бар’єрами, Олена Сатайкіна є чемпіонкою країни з 

поліатлону. Тривалий час навчалась в інституті, у Анатолія 

Йосиповича тренувалась Оксана Кирилюк (Деркач). Пізніше вона 

тренувалась під керівництвом свого чоловіка С.І. Деркача і досягла 

високих показників в потрійному стрибку. 

Багато вихованців А.Сатайкіна були чемпіонами і призерами 

першості вищих навчальних закладах, ДСТ “Буревісник”, серед них 

проректор з наукової роботи педуніверситету Станіслав Вікторович 

Подолянчук, котрий був срібним призером Укрради ДСТ 

“Буревісник” в потрійному стрибку; заслужений тренер України 

Володимир Яцина – переможець півфіналу Кубка СРСР у стрибках в 

довжину. 

Сергій Ільницький із Козятина, котрий навчався в Київській 

школі-інтернаті, долає висоту 221 см і посідає з цим результатом 

перше місце на Спартакіаді Центральної ради ДСТ “Локомотив” 

серед юнаків, а Володимир Кириленко побив рекорд в стрибках з 

жердиною (450 см). 

Авангардівець Олег Фімін, учень О.І.Шаповалової, навчаючись 

у Харківському інституті фізичної культури, набирає суму 7489 очок 

в десятиборстві, що також було рекордним досягненням. 

Результати жіночих видів легкої атлетики значно поступаються 

чоловічим. Лише Надії Левенець (Барській) і Надії Валенчук (Ковбій) 

вдалося виконати майстерські нормативи в бігу, відповідно на 200, 

400, 1500 і 3000 метрів. Слід нагадати, що молодий тренер 

Ю.Г.Валенчук організував хорошу групу жінок в бігу на середні 

дистанції, серед них Ганна Ломачевська, Оксана Когут, Надія 

Валенчук, але добитись високих результатів змогла лише Надія, яка 

посіла 5 місце на спартакіаді України. 

Школярка Світлана Грущенко на Всесоюзній спартакіаді 

школярів у Москві посіла друге місце в бігу на 400 м з бар’єрами з 

результатом 1.01,6 сек., побивши досягнення своєї старшої подруги 

Інни Васильченко. На жаль, перейшовши у наступну вікову групу, ці 

здібні дівчата добитись більших успіхів не змогли, що пов’язано з 

великими навантаженнями, які вони виконували в юнацькому віці. 

Порівняно з бігунами, особливо на середні і довгі дистанції, 

метальники Вінниччини добивались менших успіхів на 

республіканській і всесоюзній арені, не кажучи уже про міжнародний 

рівень. Лише Альбіна Єлькіна (Рутковська), єдина серед вінничан, 

123

добивалась такого успіху в кінці п’ятдесятих і на початку 

шістдесятих років, встановлюючи рекорди України і завойовуючи 

високі місця на першостях і Олімпійських іграх в метанні диска. 

Але на початку вісімдесятих років у нас з’явились перші 

майстри спорту з метань. Першим це зробив Володимир Дума в 

метанні диска, який на запрошення О.М.Потапової у 1977 році 

приїхав до Вінниці з метою вступу в політехнічний інститут. Уже в 

наступному році В.Дума показав непоганий результат – 50 м 50 см, 

що на той час було рекордним досягненням, а в 1980 році показує 

гросмейстерський результат - 62 м 04 см, з яким стає переможцем 

Спартакіади ДССТ «Колос». 

Другим, хто добився результату міжнародного рівня, але в 

іншому виді метань – штовханні ядра, був студент технічного 

інституту Геннадій Власюк. Протягом п’яти років він поновлював 

обласний рекорд, довівши його в 1987 році до 20 м 12 см. 

Майстром спорту в метанні диска (57 м 40 см) і штовханні ядра 

(19 м 57 см) стає також студент з політехнічного інституту 

Крижанівський. 

А тренувала цих спортсменів жінка, фанатично закохана в 

легку атлетику, а саме в метання, Ольга Миколаївна Потапова, котра 

після закінчення Київського державного інституту фізичної культури 

була направлена на роботу у Вінницький технічний (в ті роки 

політехнічний) інститут у 1971 році. Нею підготовлена велика плеяда 

метальників диска, ядра, молота. Слід нагадати, що О.Потапова 

тривалий час була рекордсменкою і чемпіонкою області в штовханні 

ядра. Її рекордне досягнення (15 м 40 см), встановлене в 1975 році, 

було поновлене лише в 2004 році Наталією Добринською, 

майбутньою призеркою чемпіонату світу, олімпійською чемпіонкою. 

У 1986 році до Вінниці на постійне місце проживання переїхав 

екс-рекордсмен світу в суперважкій категорії Сергій Дідик разом зі 

своєю дружиною Тетяною. 

Т. Дідик протягом декількох років була членом збірної команди 

СРСР серед юніорів і молоді в штовханні ядра. В 1980 році стає 

чемпіонкою країни, в наступному - посідає четверте місце на 

чемпіонаті Європи, стає переможницею міжнародних змагань 

“Дружба”. Впродовж п’яти років була чемпіонкою Збройних сил 

СРСР. Цікавим був поєдинок кращих штовхальниць світу – 

німецьких і радянських спортсменок на традиційній матчевій зустрічі 

СРСР-НДР в 1983 році, адже представниці саме цих країн в 

124

переважній більшості перемагають на Олімпійських іграх і 

чемпіонатах Європи (чемпіонат світу проводяться лише з 1983 року). 

На цих змаганнях Т. Дідик впевнено перемогла з досить високим 

результатом – 18м67см, що є її особистим досягненням. 

Свої знання і досвід старший викладач кафедри олімпійського і 

професійного спорту Тетяна Миколаївна Дідик намагається втілити в 

науковій роботі, тема її дисертаційного дослідження присвячена 

аспектам побудови тренувального процесу в пауерліфтингу. 

В середині вісімдесятих років у Вінниці була сильна група в 

бігу на 3000м з перешкодами, в яку входили Вадим Двораковський, 

Ростислав Палій і Олександр Мендусь. Очолював цю групу 

рекордсмен світу Олександр Загоруйко. 

Ці спортсмени в різні роки були переможцями і призерами 

багатьох змагань. 

Олександр Мендусь почав тренуватись у Теплику під 

керівництвом молодого фахівця, а в недалекому минулому 

багаторазового переможця обласних змагань з кросів Анатолія 

Яковича Похилюка. У п’ятнадцятирічному віці він стає переможцем 

районних змагань серед школярів молодшого шкільного віку в бігу, 

призером обласних змагань в багатоборстві ГПО. У 1980 році у 16- 

річному віці стає призером облради ДСТ «Колос» в бігу на 5000м. 

Згодом О. Мендусь посідає призові місця в бігу на середні та довгі 

дистанції, поступаючись лише більш досвідченим, а головне, 

старшим за віком, спортсменам. У 1982 році він стає студентом 

Вінницького педагогічного інституту, з’являється можливість 

регулярно тренуватись, серйозно готуватись до майбутніх стартів, і 

результати стрімко пішли вгору. 

Вже восени цього року О. Мендусь виграє перше місце на 

першості республіканської ради ДСТ «Буревісник» серед 

першокурсників. Але цьому завадив наказ Міністра оборони СРСР 

про призов в армію студентів вищих навчальних закладів. 

Після служби в армії, де не було ніяких умов для тренувань, 

вже через рік він стає переможцем першості України серед студентів 

педагогічних навчальних закладів, через два роки повторює свій 

успіх. В наступні роки О. Мендусь посідає призове місце на першості 

Центральної ради ДСТ профспілок. У 1991 році стає чемпіоном 

України з кросу на 12 тисяч метрів в Євпаторії, в цьому ж році 

перемагає на чемпіонаті ЦР ДСТ «Колос» в бігу на 3000м з 

перешкодами в закритих приміщеннях. 

125

В кінці 80-х років у Вінниці з’явилось декілька здібних бігунів 

на середні дистанції. Серед них Віталій Мостовенко, В'ячеслав 

Мірошниченко, Геннадій Понятовський, Андрій Пригорницький, 

Микола Радзімовський, Валерій Кроча. Саме на В. Крочу я як тренер 

покладав велику надію. 

Валерій уже на перших змаганнях показав результат в бігу на 

1500м - 4.28,0с, а вже через два місяці підготовки - 4.18,0с. 

Змістом його підготовки було підвищення рівня загальної 

фізичної підготовки, поліпшення функціональних можливостей і на 

цій основі розвиток спеціальних якостей. Загальний обсяг бігової 

роботи, куди входили всі види бігу: з частотою серцевих скорочень 

до 150 ударів на хвилину (ранковий біг, кроси в рівномірному і 

змінному темпі), тобто в аеробному режимі до 80 - 90км на тиждень, 

в змішаному режимі 15 – 20км і анаеробному режимі - 1,0 -1,5 км. 

Після дворічної підготовки В. Кроча став переможцем першості 

України серед юніорів з результатом 3.52,2с і в цьому ж році (1986) 

на чемпіонаті області в суперництві з М. Табаком , О. Загоруйком і Г. 

Понятовським показує рекордний для себе час - 3.49,8с. У 

наступному році перемагає на республіканських змаганнях, котрі 

проводились в Ялті серед молоді. Великі надії ми покладали на 

1988р., але нашим планам не судилось збутись. Вперше за останні 

десятиріччя наказом Міністра оборони СРСР до служби в армії 

призивались студенти вищих навчальних закладах (в ці роки В. Кроча 

навчався на факультеті фізичного виховання Вінницького 

педінституту). При цьому слід сказати, що В. Крочі лікарі виявили 

захворювання - пониження зору, тому у спортивну роту Вінницького 

гарнізону, куди брали юних спортсменів, його не взяли, а визначили 

служити в будівельний батальйон, де мови не могло бути про 

звичайну ранкову зарядку, не кажучи вже про тренування. У Києві 

він прослужив майже 1,5 року. Після служби в армії ми поновили 

підготовку, плануючи десь через рік вийти на доармійські результати. 

І дійсно, менше передбачуваного періоду він майже вийшов на цей 

рівень, показавши результат 3.53,3с, але після змагань відчув біль у 

ступні, яка тривала майже 2 місяці, дався взнаки півторарічний період 

відсутності тренування, після цієї травми була наступна, майже в 

такій послідовності - тільки вийшли на заплановану змагальну 

швидкість, м'язи ступні не витримують навантаження - травмується. 

Ніякі засоби лікування (традиційні і нетрадиційні) ефекту не давали. 

У такому стані В. Кроча закінчив навчання в інституті і за 

126

призначенням поїхав працювати в рідне село, де працює директором 

школи. 

В іншого мого учня В. Мостовенка доля склалась інакше, родом 

він був з багатодітної сім'ї, розраховувати на матеріальну допомогу 

батьків, навчаючись в інституті, не міг, тому заробляв гроші на 

навчання в будівельних загонах, які тоді були поширені, а це тривало 

з травня по липень. За цей період Віталій набирав до 10кг ваги при 

зрості 182см він важив понад 90кг. Правда, і зганяти вагу він також 

навчився, ця процедура тривала менше місяця. З вересня по травень 

тренувався регулярно, але добитись того, на що він був здатний, не 

міг. Він вигравав змагання на кубок газети "Известия", що проходили 

взимку; показував результати: на 600м в межах 1.22 – 1.23с; на 800м – 

1.53-1.54с; на 1000м – 2.28с- 2.30с. 

Життя капітана міліції В. Мостовенка трагічно обірвалось на 35 

році. З цієї групи В. Двораковський став майстром спорту, був 

неодноразовим призером України в бігу на 3000м з перешкодами. 

1988 р. Чемпіон України серед молоді Валерій Кроча 

127

1980 р. Стадіон «Локомотив» зустріч Олімпійського вогню 

1987 р. Чернігів. Забіг на 1500 м. Першість України серед студентів 

128

Олег Сироїжко на дистанції 

Призер першості СРСР в бігу на 10000 м. Олег Сироїжко 

129

Кращі бігуни Вінниччини кінця 80-х середини 90-х років. 

Серед них А. Крохмалюк, О. Загоруйко, О. Сироїжко, А. Зерук, 

брати Євсєєви, О. Мендусь 

Чемпіон України з кросу О. Мендусь (в центрі), справа Р. Палій 

130

Переможець з марафонського бігу Петро Сарафенюк 

Кращі бігуни області 90-х років Зліва направо: Ростислав Палій, Микола 

Козак, Олександр і Дмитро Медусі 

131

За останні двадцять п’ять років (1990-2015 рр.) зростання 

рекордів уповільнилось. Із двадцяти шести рекордів, що 

зареєстровано обласною федерацією легкої атлетики у чоловіків, за 

цей період було поновлено лише 11. Утримались досягнення Н. 

Валенчук (1500м – 4.18,5) і найстаріший рекорд Вінниччини – А. 

Єлькіної (метання диска). 

Одним із найстаріших рекордів області був рекорд в бігу на 

400м, встановлений в 1973 році Миколою Явтушенком. Майже 30 

років він стояв непорушно, але в 2002 році студент історичного 

факультету педагогічного університету Олег Гончаренко впритул 

підійшов до завітного рубежу, ставши чемпіоном України серед 

студентів і виконавши норматив майстра спорту України. Але 

несподівано для багатьох спеціалістів це досягнення було поліпшено 

студентом інституту фізичного виховання і спорту Михайлом 

Книшем. Але це не було несподіванкою для його тренера В’ячеслава 

Михайловича Мельничука, в котрого тренувались обидва спортсмени 

- М. Книш і О. Гончаренко. Досвідчене око тренера відразу 

запримітило неабиякі здібності М. Книша. Якщо О. Гончаренко за 

плечима мав стаж спеціальної підготовки 5 років, то у його суперника 

він був вдвічі меншим. 

Шлях в легку атлетику Михайло розпочав у 10 класі 

Коростенської середньої школи. Перші результати М. Книша були 

обнадійливими: 60м – 7,4сек, 100м – 11,8сек, 400м – 54,0сек. Їх слід 

розглядати як високі, враховуючи, що показані вони без спеціальної 

підготовки. В наступному році після тренувань, які передбачали 

заняття 3-4 рази на тиждень, Михайло в бігу на 400м стає срібним 

призером України серед школярів з результатом 50,8сек. Поліпшені 

результати і в інших видах: 60м – 7,0сек, 100м – 11,2сек, 200м – 

22,9сек. 

Вдалим для М. Книша був 2003 рік. Ним поліпшені результати 

на всіх бігових дистанціях від 60 до 400 метрів, а саме: 60м – 6,7сек, 

100м – 10,73сек, 200м – 21,6сек, 400м – 46,61сек, що є обласним 

рекордом. 

Цього року М. Книш стає чемпіоном України, членом 

національної збірної команди. 

Але найбільшого успіху він добивається в наступному 

олімпійському році. М.Книш виконує олімпійський норматив в 

естафетному бігу 4х400м і стає учасником Олімпійських ігор в 

Афінах. У цьому році він двічі поліпшує особисте досягнення в бігу 

132

на 400м, довівши його до 46,26сек, в складі збірної команди країни 

стає, переможцем Кубка Європи. Команді України в Афінах не 

вдалось поліпшити свої результати і потрапити у фінальний забіг. В 

підсумку команда в естафеті 4х400м посіла 11 місце серед кращих 

бігунів світу. 

Після Олімпійських ігор у Афінах М.Книш продовжує 

успішно виступати на всіх змаганнях, як на Чемпіонатах України так і 

міжнародних. 

У 2005 році М.Книш у складі збірної команди України в 

естафеті4х400м на Чемпіонаті світу, який проводився у Гельсінкі 

виборов десяте місце. У наступному році на зимовому Чемпіонаті 

країни встановив новий рекорд України у закритому приміщені з бігу 

на 400м – 46,63с. У цьому ж році (2008) встановлено новий рекорд 

області – 45,87с. Цей результат дав йому змогу знову взяти участь у 

Пекінській Олімпіаді і посісти там 36 місце серед 80 кращих бігунів 

світу. 

У наступні роки М. Книш стає чемпіоном України (2009 і 

2010р.р.). На командному Чемпіонаті Європи 2010 р., що проводився 

у м. Берген (Норвегія) команда України в естафеті 4х400м, у складі 

якої виступав М.Книш, посіла третє місце, а на зимовому Чемпіонаті 

світу у Стамбулі у цьому ж виді програми встановили національний 

рекорд. Як вказувалось вище, М. Книш виконав заплановані ним 

результати на 200 і 400 метрів, він є рекордсменом Вінницької 

області на дистанції – 100м – 10.67с, 200м – 20,95с, 400м – 45,87с. 

Михайло Книш тренується у Заслуженого тренера України 

В’ячеслава Михайловича Мельничука. 

133

Чемпіон України, член національної команди України, учасник 

Олімпійських ігор в Афінах і Пекіні Михайло Книш 

134

2003 р. фіналісти в бігу на 400 м. (Чемпіонат України. Третій справа № 45 – 

Михайло Книш – срібний призер змагань) 

2003 р. м. Київ. Нагородження переможців і призерів Чемпіонату України в 

бігу на 400 м 

135

Міжнародні змагання у Словенії 

Тренер і учень Вячеслав Мельничук і Михайло Книш (Перемога у 

змаганнях «Кубок Поділля») 

136

2004 р. Кращі спринтери області, тренери А.С. Трофімчук і В.М. Мельничук 

В.М. Мельничук зі своїми учнями Вікторією Пільгун і Олегом Гончаренком 

137

2004 р. м. Суми Перші змагання у манежі зліва на право: Олена Бех, 

Михайло Книш, Вікторія Пільгун, В'ячеслав Мельничук 

2004 р. У центрі ексрекордсмен області в бігу на 400м Олег Гончаренко 

138

Ямпільський район це, мабуть, єдиний у Вінницькій області, 

звідки вийшли спортсмени, котрі були членами національної збірної 

команди нашої країни і представляли її на чемпіонатах світу, Європи, 

на міжнародних змаганнях. Один із них - Андрій Вінницький був 

чемпіоном України в бігу на 110м і 400м з бар’єрами. Він деякий час 

навчався на факультеті фізичного виховання Вінницького державного 

педагогічного інституту, але у зв’язку з участю у багатьох змаганнях і 

зборах, які проходили у Києві, був змушений перевестися до 

столичного інституту фізичної культури, де і закінчив навчання. Всі 

роки, виступаючи на чемпіонатах і першостях України, давав 

паралельний залік команді Вінниччини. 

Другим спортсменом вихідцем з Ямпільщини був Сергій 

Ізмайлов. 

Андрій Вінницький і Сергій Ізмайлов є учнями здібного 

педагога, тренера Ямпільської ДЮСШ Володимира Волчанського. 

Неважко зрозуміти, що умов для тренування у таких складнокоординаційних 

видах, якими є бар’єрний біг і потрійний стрибок, у 

Ямполі немає, але інтуїція тренера підказала, що саме в цих видах 

спортсмени можуть добитись високих результатів і на це була 

спрямована попередня спеціалізована підготовка, засобами якої були 

швидкісно-силові і спеціально-підготовчі вправи. 

Життєві обставини В. Волчанського склались таким чином, що 

він на деякий час змушений був залишити тренерську роботу, але і на 

сьогодні він знову займається улюбленою справою, готує чемпіонів і 

призерів області і країни, серед них: Стефанчишин Ярослав є 

чемпіоном України серед юніорів з десятиборства. Богдан Ярослав 

також є чемпіоном країни у цьому ж виді – десятиборстві, але серед 

юнаків. Обнадійливі результати показує юний багатоборець Бодзяк 

Віталій, він входить до числа призерів області серед своїх одноліток. 

Не поступається В. Бодзяку інший учень В. Волчанського – Баштовий 

Іван, котрий показує хороші результати у бар’єрному бігу і стрибках 

у довжину. 

Анатолій Зерук отримав вінницьку прописку у 1988 році, коли 

став студентом факультету фізичного виховання відділення 

початкової військової підготовки педагогічного інституту. На цей час 

він уже мав п’ятирічний стаж тренування і хороші успіхи на біговій 

доріжці. 

Заняття спортом Анатолій розпочав у м. Коростені 

Житомирської області з дев’ятого класу. Уже в наступному році він 

139

посідає друге місце на республіканській спартакіаді школярів в бігу 

на 5000м з результатом 15.18,0сек, результат обнадійливий, 

враховуючи невеликий термін підготовки. 

Більш значних успіхів А. Зерук добивається у 1987 році. Саме в 

цьому році він перемагає на дистанції 20000м на першості України 

серед юніорів. Після цих змагань в складі збірної команди республіки 

на чемпіонаті СРСР посідає перше місце в бігу на 15000м з новим 

рекордним досягненням – 47.30,4сек. 

Згодом А. Зерук стає чемпіоном України з бігу на 10000м (1996 

рік) і дебютує на марафонській дистанції досить успішно, показавши 

час 2:16.40,0сек. Цей старт вирішив подальшу долю А. Зерука – він 

зосереджує свою увагу на марафонській дистанції. 

Пізніше А. Зерук бере участь в змаганнях у Парижі (1997 рік), 

Гамбурзі (1998 рік), Токіо (1999 рік), Римі (2000 рік), Афінах (2001 

рік). 

Кращій результат А. Зерука 2:11.50,0 сек, показаний в Гамбурзі 

в 2000 році, є обласним досягненням. 

48 років відділяє нас від часу, коли перша представниця легкої 

атлетики з Вінниччини Альбіна Єлькіна була учасницею ХVІ 

Олімпійських ігор. Другим учасником найбільшого світового 

легкоатлетичного кворуму став майстер спорту міжнародного класу 

Петро Сарафинюк (марафонський біг). 

Перший успіх прийшов до П. Сарафинюка, коли він, учень 9-го 

класу, став переможцем обласного кросу серед школярів в бігу на 

3000м. Після цього він стає учнем республіканської школи-інтернату. 

Весною 1983 року посідає друге місце на першості республіки 

серед юнаків в бігу на 5000м і на першості СРСР – шосте місце. 

Наступний рік був для П. Сарафинюка найбільш щасливим. Він 

перемагає на всіх змаганнях серед юніорів в Україні, а потім і в 

СРСР, виконує норматив майстра спорту. Не менш успішно виступає 

П. Сарафинюк серед дорослих спортсменів, посівши друге місце на 

першості країни в кросі на 12000м, і п’яте місце на Спартакіаді 

народів СРСР (5000м – 13.49,0сек). 

Наступні роки, тренуючись у М.С. Табака, П. Сарафинюк стає 

переможцем в напівмарафонській дистанції з новим рекордним 

досягненням України – 1:02.30,4сек, поновлює особисті результати в 

бігу на 10000м. Успішними були виступи П.Сарафинюка на 

міжнародних змаганнях в Берліні, він посідає 6 місце і виконує 

норматив майстра спорту міжнародного класу України (2:13.10,0сек). 

140

Ці результати передбачали успішний виступ на ХХVІ Олімпійських 

іграх в Афінах. 

Але, на жаль, не так склалося, як планувалось. 43 місце, котре 

посів П. Сарафинюк на Олімпіаді, можна розцінювати по-різному, 

враховуючи, що там брало участь більш, 150-и кращих бігунів світу. 

Серед кращих учнів П. Сарафинюка, котрий працює тренеромвикладачем 

Вінницької спеціалізованої дитячо-юнацької школи 

олімпійського резерву (СДЮШОР) є майстер спорту України Сергій 

Рибак. 

Сергій був переможцем Чемпіонату України 2011 р. у закритих 

приміщеннях, пізніше ставав чемпіоном країни серед молоді і 

володарем Кубка серед дорослих спортсменів. У наступних роках у 

складі молодіжної збірної команди України двічі брав участь у 

Чемпіонатах Європи. Кращі результати С. Рибака: 1500м – 3.48,3; 

3000м – 8.06,2; 5000 м – 13.55,0. 

У цій групі, окрім С. Рибака, тренуються: кандидати у майстри 

спорту України Андрій Старжинський, Марія Сарафинюк (дочка 

Петра Яковича). 

У рейтингу кращих легкоатлетів Вінниччини перше місце 

тривалий час належало Альбіні Єлькіній, котра посіла п’яте місце в 

метанні диска на Олімпіаді в Мельбурні. Крім цього, вона була 

рекордсменкою і чемпіонкою республіки протягом 1954-1957 років. 

Але вдалий виступ Андрія Соколовського на Олімпійських іграх в 

Афінах, де він був п’ятим в стрибках у висоту, шосте місце на 

зимовому чемпіонаті світу в Японії і, нарешті, друге місце на 

літньому чемпіонаті світу в Лісабоні, дала можливість Андрію 

Соколовському на деякий час очолити список кращих легкоатлетів 

Вінницької області. 

Андрій Соколовський розпочав займатись легкою атлетикою у 

Старокостянтинівській ДЮСШ Хмельницької області, у відомого за 

межами Хмельниччини тренера Володимира Михайловича Гоняка. 

Він стає призером України серед школярів в бігу на 110м з бар’єрами. 

Після вступу на факультет фізичного виховання Вінницького 

педінституту змінює спеціалізацію – тренер Павло Аркадійович 

Дмитрієвський побачив у юнакові неабиякі здібності стрибуна у 

висоту. У наступному році А. Соколовський отримує бронзову 

медаль на ІІІ Універсіаді з результатом 210см, і в цьому ж році 

виконує норматив майстра спорту України. В 1998 році на 

молодіжних іграх у Миколаєві долає висоту 222см, а в наступному 

141

стає чемпіоном України, виконавши норматив майстра спорту 

міжнародного класу (231см). 

У наступні роки А. Соколовський стає срібним призером 

молодіжного чемпіонату Європи, учасником світової першості, 

призером і переможцем міжнародних змагань. 

Слід нагадати, що Андрій Соколовський, незважаючи на великі 

тренувальні навантаження і часті поїздки на збори і змагання, був 

відмінником навчання, з відзнакою закінчив університет, його 

наставником є П.А. Дмитрієвський, велика частка праці якого лежить 

в успіхах його учня. 

Заслужений тренер України Павло Аркадійович Дмитрієвський 

відомий не тільки у нашій країні, а і за її межами. Він підготував 

плеяду майстрів спорту зі стрибків у висоту. Одним із перших його 

учнів був переможець першості СРСР серед школярів молодшого 

шкільного віку «кузнечик» з рекордним досягненням 196см Тарас 

Фурман. Але найбільш титулованим учнем П. Дмитрієвського є 

учасник двох Олімпійських ігор, призер Першості світу, переможець 

багатьох престижних змагань Андрій Соколовський. На сьогодні у 

його групі тренуються призер ІІ юнацьких Олімпійськиї ігор, котрі 

відбулись у китайському місті Панкін Віктор Черниш і переможець 

Всеукраїнських змагань серед молоді Сергій Козловський. 

Продовжують добрі традиції, закладені Цезарем Ременюком і 

Василем Колодочкою, наші ходаки Андрій Ковенко і Олександр 

Романенко. 

У сімнадцятирічному віці Андрій Ковенко (1990 р.) на перших 

своїх змаганнях за межами області – Всесоюзній спартакіаді школярів 

в м. Свердловську посів перше місце з новим досягненням України 

серед юнаків в ходьбі на 10км з часом 42.35,8сек, яке не оновлено і 

донині. 

У наступному році він здобуває третє місце на юніорській 

першості і друге на Кубку СРСР. В 1994 році А. Ковенко виконує 

норматив майстра спорту України. Впродовж восьми років (1997- 

2004 рр) є призером і чемпіоном країни. Закінчивши з відзнакою 

факультет фізичного виховання Вінницького державного 

педагогічного університету, робить досить вдалі кроки в тренерській 

діяльності (серед його вихованців О. Романенко, О. Лук’янчук. 

Перший випередив свого наставника в ходьбі на 50км. Плани на 

майбутнє: подолати дистанцію 10км за 39.30сек і 20км краще 

1:20,0сек.). 

142

Свої плани стосовно спортивних досягнень А. Ковенко 

виконав, але, головне, що він впродовж майже десяти років 

знаходиться серед кращих ходаків України. 

У 2005 році, крім підтвердження кращого ходака країни, стає 

бронзовим призером Кубку Європи. У цьому ж році він вперше 

виконав норматив майстра спорту міжнародного класу у ходьбі на 

своїй коронній дистанції 20 км з результатом 1:21.53,0. І в наступних 

роках А. Ковенко показує результат краще 4-ох годин у ходьбі на 50 

км, що є також нормативом майстра спорту міжнародного класу і 

новим рекордом Вінницької області (3:59,36.0с). Знаменним для 

спортсмена стає 2007 рік, в цьому році проводився Чемпіонат світу у 

японському місті Осяка в якому Андрій виборов путівку на участь у 

Олімпійських іграх у Пекіні. 

Виступ А. Ковенка на Олімпіаді слід вважати успішним. 

Серед більше семидесяти кращих ходаків, котрі представляли 5 

континентів світу, він посів 24 місце. 

Після Пекінської Олімпіади Андрій посилено готується до 

наступної – Лондонської Олімпіади. В ці роки він поліпшує свої 

особисті досягнення на обох дистанціях, стає учасником Чемпіонату 

Європи, але організм спортсмена не витримав великих навантажень, в 

першу чергу дала «збій» серце-судинна система. У даній ситуації 

єдино правильний засіб, який слід використовувати з метою 

нормалізації функціонального стану – значне зниження, або навіть 

припинення занять, що і було застосовано, тому мрія про участь у 

Лондонській Олімпіаді стала нездійсненою, хоча на початку 

передолімпійського року було поновлено особистий рекорд в ходьбі 

на 20 км. Але на змаганнях у Лондоні була його учениця Ольга 

Яковенко, розповідь про неї буде пізніше. 

Ковенко черговий раз став чемпіоном країни з особистим 

рекордом у складі збірної команди України отримав бронзову 

нагороду на Кубку світу; показав найкращий результат у Європі на 

треку у ходьбі на 10 км довівши рекордне досягнення до 39.14,0с. 

Не менш успішним був і 2013 рік. Встановлено новий 

особистий рекорд на 20 км, завойовано срібну нагороду на Кубку 

Європи у складі збірної команди України, успішно виступав на 

Чемпіонаті світу, але, мабуть, найбільшим успіхом слід вважати той 

факт, що у цьому році третій раз за два останні роки він був 

домінантом серед кращих легкоатлетів Європи, в кінцевому рахунку 

став третім. 

143

25 листопада 2013 року Андрію Ковенко виповнилось 40 

років, але він з оптимізмом дивиться у майбутнє, як своє, так і своїх 

учнів Олександра Романенка і Ольги Яковенко. 

2003 р. Срібний призер Чемпіонату світу Андрій Соколовський 

і його тренер Павло Аркадієвич Дмитрієвський 

На дистанції Андрій Ковенко 

144

Перші кроки у легку атлетику Олександр Романенко розпочав у 

Коростенській ДЮСШ Житомирської області у відомого в Україні 

тренера Віктора Володимировича Медведчука. Саме цей тренер дав 

путівку у спорт багатьом легкоатлетам, серед них, в першу чергу 

Михайлу Книшу, Наталі Калашніковій, Олександру Сербіну, 

Олександру Лук’янчику, всі вони є членами збірної команди 

Вінницької області, а М.Книш і О. Романенко – збірної України. У 

минулі році в цій школі підготовлено чимало майстрів спорту, серед 

них неодноразовий чемпіон України В. Орінчук. А першим тренером 

школи був Петро Григорович Бех. 

Уже через рік тренувань О. Романенко посідає 2 місце на 

спартакіаді школярів в ходьбі на 5000м. В наступні роки він пробує 

свої можливості в бігу на середні дистанції і виконує норматив 

першого спортивного розряду, але все-таки більше перспектив бачив 

у спортивній ходьбі. У 2001 році О. Романенко показує хороший 

результат в ходьбі на 10000м – 44.50,0сек і виконав норматив 

кандидата в майстри спорту, а в наступному році посідає четверте 

місце на першості України серед дорослих спортсменів в ходьбі на 

30000м. А в 2003 році Олександр в Чебоксарах виконує норматив 

майстра спорту України з новим обласним рекордом – 4:05.56,0сек і 

потрапляє до складу збірної команди України. В 2004 році 

О.Романенко посідає 3-є місце на міжнародних змаганнях в 

Ужгороді. Закінчивши навчання на факультеті фізичного виховання 

педуніверситету і отримавши диплом з відзнакою, О.Романенко 

націлений на високі результати в спорті. 

Плани його поступово збуваються у 2003 році він стає 

бронзовим призером на Кубку Європи у командній першості. У 

наступні роки О. Романенко успішно виступає на змаганнях різного 

рангу – від національних першостей і кубків до Чемпіонатів і Кубків 

Європи і світу. Так, у 2007 році він встановив рекорд області на 

дистанції 30км (2:14.58,0), з 2008 року по сьогоднішній рік є 

чемпіоном збірної національної команди країни. У 2012 році він 

виконав норматив майстра спорту України міжнародного класу у 

ходьбі на 50км, довівши рекорд області до 3:58,31,0. На чемпіонаті 

України у 2013 році О. Романенко посів третє місце, а перед цим на 

Міжнародних змаганнях у Луцьку переміг на дистанції 10 км з 

високим результатом – 39.51,0. 

145

Стабільність результатів і вік (йому виповнилось 30 років, а в 

цьому виді програми це лише середина віку максимальних досягнень) 

дають можливість з оптимізмом дивитись на ігри у Бразилії. 

Більше тридцяти років стояв рекорд області в бігу на 100м 

серед жінок. Його автором була студентка медичного інституту 

Галина Андрійчук, повторювали його спочатку Ніна Прилипко, потім 

Наталія Вінцерська і Алла Лущинська. Лише в 2003 році зусиллями 

Наталії Сорокіної це досягнення нарешті було оновлено на 0,2сек. 

Основним видом своєї спеціалізації Наталія вважає стрибки у 

довжину, в яких вона виконала норматив майстра спорту України, 

показавши результат 632см. А перші успіхи до Наталії прийшли у 

1991 році, коли вона стає переможницею юнацької першості СРСР. 

Впродовж наступних років вона перемагає на Чемпіонатах України 

серед юніорок і молоді, дорослих, але найбільшим її успіхом слід 

вважати перемогу на Всесвітній студентській універсіаді, яка 

проводилась у Південній Кореї. Згодом Н. Сорокіна почала виступати 

серед ветеранів. 

У 2010 році на Чемпіонаті Європи, котрий відбувся в 

Угорщині вона впевнено перемогла з досить високим результатом у 

стрибках – 628см. Особливо вдалим для Н. Сорокіної став 2011 рік, 

вона стала переможницею світу на зимовому і літньому Чемпіонатах 

світу, перший відбувся у Бельгії, другий – у Сполучених штатах 

Америки. Взимку 2015 року Н. Сорокіна третій раз стала чемпіонкою 

Європи з результатом 548 сек. 

Слід зауважити, що безперечна заслуга в успіхах Н. 

Сорокіної, котра продовжує активно виступати серед ветеранів, 

посідаючи високі місця на чемпіонатах Європи і світу належить В. 

Порошину, який уміє підтримувати високу спортивну форму своєї 

учениці впродовж тривалого періоду. 

Варто нагадати, що Наталія з 2012 року працює викладачем у 

Вінницькому національному медичному університеті імені М. 

Пирогова. 

Більше десяти років стоять рекорди в бігу на середні і довгі 

дистанції, які належать заслуженому майстру спорту, багаторазовій 

чемпіонці Радянського Союзу Тетяні Поздняковій, яка останні роки 

присвятила себе марафонським дистанціям і добилась високих 

результатів. 

Нещодавно потрійний стрибок включений в програму 

офіційних легкоатлетичних змагань у жінок. Першою спортсменкою, 

146

котра спробувала свої можливості у цьому складному виді легкої 

атлетики була Оксана Деркач. 

Знаменним для вінницьких легкоатлетів був 2004 рік. Троє 

наших земляків взяли участь в складі збірної команди країни в 

Олімпійських іграх в Афінах, це стільки, скільки їх було за весь 

період участі українських спортсменів у попередніх Олімпіадах. Про 

виступи А. Соколовського і М. Книша уже згадувалось. Третьою 

учасницею була Наталя Добринська. 

Для Н. Добринської цей рік був особливо вдалим. На зимовій 

Першості світу, яка проходила в Будапешті, Наталя посіла друге 

місце в п’ятиборстві, програвши переможниці лише 30 очок. Це було 

вагомою заявкою на участь в наступній Олімпіаді. А через два місяці 

на міжнародних змаганнях в Австрії вона встановлює новий рекорд 

України в семиборстві (6384 очок), що перевищує норматив майстра 

спорту міжнародного класу і здобуває ліцензію на участь в 

Олімпійських іграх. 

Перші кроки в легку атлетику Н. Добринська разом зі своєю 

старшою сестрою Вікторією зробила у восьмирічному віці, Вікторії 

було 10 років. Здібних дівчат запримітив відомий в області фахівець 

Віктор Францович Постемський. Саме з ним пов'язана спортивна 

доля сестер. Успіхи не забарились. Спочатку була сильнішою 

Вікторія, але згодом Наталя почала вигравати у своєї старшої сестри. 

Ще ученицею в дванадцятирічному віці вона виконує норматив 

кандидата в майстри спорту. Була кращою багатоборкою країни серед 

дівчаток молодшого шкільного віку, потім середнього, серед юніорок 

і, нарешті, серед жінок. Хороших успіхів добилась і Вікторія. Вона 

стала чемпіонкою країни серед студенток, побила рекорд своєї сестри 

в стрибках у висоту, впритул наблизившись до виконання нормативу 

майстра спорту в стрибках і багатоборстві. 

Рейтинг найтитулованіших легкоатлетів Вінниччини на 

сьогодні очолює Н. Добринська вона є чемпіонкою Пекінської 

Олімпіади. Наталя Добринська, яка крім цього є рекордсменкою світу 

у зимовому п’ятиборстві, призеркою світу і Європи з п’ятиборства, 

яке проводиться у закритому приміщенні і семиборства, котре 

проводиться на відкритому повітрі. 

147

Чемпіонка Олімпійських ігор, призер Чемпіонату Європи і світу 

Наталія Добринська 

148

Наталія Добринська під час стрибка в довжину 

Спис метає Наталія Добринська 

149

Олімпійська чемпіонка, майстер спорту міжнародного класу Наталія 

Добринська (зліва) і її сестра рекордсменка області, майстер спорту Вікторія 

Добринська 

Ольга Яковенко одна із перспективних жінок нашої області 

розпочала свій спортивний шлях наприкінці 10 класу у 2003 році. 

Першим наставником Ольги був Андрій Геннійович Москвін, саме 

він прищепив любов до спортивної ходьби, завдячуючи йому вона 

назавжди залишилась у легкій атлетиці. 

А результати юної спортсменки невпинно зростають, уже в 

наступному 2004 році вона виконала перший спортивний розряд, а в 

кінці цього ж року їй покорився норматив кандидата у майстри 

спорту України, у 2006 року О. Яковенко виконала норматив майстра 

спорту міжнародного класу у тренера А. Ковенка, котрий опікується 

нею і понині. 

Плідна робота досвідченого спортсмена і початківця тренера 

принесла свої результати, у 2007 році здійснилась завітна мрія О. 

Яковенко, вона перевершила норматив майстра спорту у ходьбі на 20 

кілометрів показавши результат 1:37.16,0с, у цьому ж році Ольга стає 

150

чемпіонкою країни серед молоді і шостою серед дорослих 

спортсменів. 

У наступні роки вона посідає на Кубку Європи у Каунасі 4 

місце, бере участь у Чемпіонаті контингенту серед молоді. 

На Кубку Європи у Португалії Ольга посіла 5 місце і вперше у 

своєму житті поліпшує рекорд області на 20 км, котрий належав Ніні 

Москвіній з 2000 року, результат Ольги – 1:32.08,0с. 

Щасливим для Ольги Яковенко став 2012 рік, на Кубку світу у 

Саранську (Росія), вона виконала норматив А, що дало їй змогу взяти 

участь у самих престижних змаганнях світу – Олімпійських іграх. 

Про це спортсменка мріяла з перших кроків своєї спортивної кар’єри 

і, нарешті, мрія здійснилась. На Олімпійських іграх у Лондоні О. 

Яковенко виступала пристойно, показавши кращий свій результат в 

ходьбі на 20000 метрів. У неї все попереду: Чемпіонати Європи і 

світу і, звичайно, Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро. 

Після Олімпіади Яковенко посіла друге місце на Чемпіонаті 

України з особистим рекордом, що є новим обласним досягненням. 

Одним із найперспективніших легкоатлетів області на 

сьогодні є Вадим Адамчук. 

Народився Вадим Адамчук у травні 1994 року, закінчив 

школу-гімназію №2. Шлях у легку атлетику у Вадима дуже схожий 

на перші кроки олімпійської чемпіонки Наталії Добринської з 

невеликою різницею у роках і це не дивно – обоє тренувались у 

Заслуженого тренера України Віктора Францовича Постемського. 

Наталія розпочала займатись з восьми років і стала чемпіонкою 

України з багатоборства у дванадцятирічному віці, Вадим прийшов у 

легку атлетику у 10 років і також через чотири роки став переможцем 

країни серед своїх одноліток у 8-иборстві. 

Результати талановитого спортсмена швидко зростають. На 

Всеукраїнських змаганнях серед юнаків він переміг у стрибках у 

довжину, пізніше на Чемпіонаті України в Ялті виконав норматив 

кандидата у майстри спорту України. 

У 2009 році на Всесвітній Олімпіаді у Катарі (Ближній Схід) 

став фіналістом у стрибках у довжину і в цьому ж році в Одесі, на 

змаганнях на призи Миколи Авілова і Михайла Кацмана встановив 

рекорд України з п’ятиборства (3776 очок). 

Найбільш вдалим для В. Адамчука став 2010 рік. У цьому році 

на Чемпіонаті Європи він став бронзовим призером, що дало йому 

151

можливість брати участь у І-их юнацьких Олімпійських іграх у 

Сінгапурі. У наступному році на Всеукраїнській Універсіаді в Ялті 

він встановив новий рекорд України у стрибках у довжину серед 

юнаків – 795см, що є рекордом Вінницької області і став майстром 

спорту України. 

На заключних змаганнях 2013 року на призи Миколи Авілова 

і Михайла Кацмана, що відбулись у Одесі В. Адамчук став 

переможцем цих змагань у п’ятиборстві з рекордною сумою 4197 

очок. 

Головним змаганням наступного 2014 року Адамчук вважав 

Чемпіонат Європи, але серйозна травма перекреслила всі плани на 

цей рік. 

Після складної операції, яку переніс Вадим, він посилено 

розпочав підготовку до нового спортивного сезону. 

Початок 2015 р. для молодого спортсмена був обнадійливим. 

На перших змаганнях цього року він впевнено обіграв своїх грізних 

суперників на командній першості України, посівши перше місце у 

семиборстві і друге у стрибках у довжину. 

Вадим Адамчук 

152

2013р. м. Харків Чемпіонат України (7.32 - довжина) 

2010 р. Чемпіонат Європи м. Москва 

153

2011 р. м. Ялта Чемпіонат України, бар'єри 

Чемпіонат України серед юніорів (ядро) м. Харків 

154

Чемпіонат України серед юніорів (100 метрів) м. Харків 

Чемпіонат України серед юніорів (бар'єри) м. Харків 

155

Однією з найперспективніших легкоатлеток Вінниччини на 

сьогоднішній день вважається Джойс Коба. Саме ця смуглява дівчина 

запевняє, що найголовнішою метою у її спортивній кар’єрі є 

Чемпіонат світу та Олімпійські ігри. 

Коба Джойс Габріелівна народилася 26 лютого 1998 року у 

місті Вінниці. У 2004 році пішла в школу. Навчалася добре, 9-й клас 

закінчила майже відмінницею і вступила до Вінницького технічного 

коледжу на факультет «Фінанси і кредит». 

Весною 2009 року почала ретельно займатись легкою 

атлетикою. На перших змаганнях, які відбулись у вересні цього ж 

року пробігла дистанцію 200м з результатом 29.0 с. На чемпіонаті 

області зі стрибків у довжину серед дівчат 1995-1998 рр. стала 

переможницею з результатом 4,40см, особистий рекорд з цього виду 

516см. Згодом, зрозумівши, що у стрибках бажаних результатів не 

досягти, тому з тренером вирішили продовжувати займатись тільки 

спринтерським бігом. Основними дистанціями планувала 60, 100 та 

200 метрів. 

У 2011 році в м. Вінниці на чемпіонаті області виконала 

норматив кандидата майстри спорту з бігу на 200 метрів. У січні 2012 

року на цій дистанції у відкритому турнірі «Кубок Поділля» серед 

дівчат 1995-1996 рр. встановила новий рекорд змагань з результатом 

25.9 Попередній був встановлений понад 20 років назад. Наступного 

року покращила свій рекорд на одну секунду. У міжнародній 

матчевій зустрічі збірних команд України-Республіки Білорусь- 

Туреччини 24-25 травня 2012 року в м. Ялті з бігу на 100 м з 

результатом 12.18 і 200 метрів – 25.08 с стала переможницею цих 

змагань. 

Найкращий результат Коби Джойс 24.50 був показаний на 

чемпіонаті України з біга на 200 метрів. Преса писала «Джойс Коба 

взагалі нас вразила, могла б ще на дистанції морозиво їсти та зернята 

гризти все одно першою прийшла». Після цього у неї з’явився стимул 

до нових досягнень. Незважаючи на травми, розчарування, навчання, 

спортсменка почала інтенсивніше тренуватися. І недарма, адже на 

відкритих Всеукраїнських змаганнях присвячені пам’яті Заслуженого 

тренера С.І. Операйло Джойс Коба виконала норматив майстра 

спорту України з бігу на 60метрів з результатом – 7.59с. 

Як відомо, у великому спорті потрібно точно знати на що ти 

здібний, що саме принесе тобі велику перемогу. Нам з Володимиром 

Миколайовичем знадобилося 4 роки, щоб зрозуміти, що основними 

156

змагальними дистанціями є 200 та 400 метрів, так писала у своєму 

щоденнику К. Джойс. 

Перша спроба на 400 м відбулась у рідному місті на 

чемпіонаті області, де юна бігунка стала переможницею з 

результатом 56.2 с і це було тільки початком у довгому спринті. 

На Чемпіонаті України серед дівчат 1996 року народження час Д. 

Коби на 400 метрів склав 55.8 с. 

Найвизначнішим змаганням для талановитої спортсменки став 

Європейський юнацький олімпійський фестиваль, який відбувався в 

м. Утрехт, Нідерланди, 14-19 липня 2013 року. Тренуючись всього 2 

місяці на 400м Д. Коба посіла 2 призове місце з результатом 54.99 с, в 

естафеті 4х100 м українська команда була другою. Як пише 

спортсменка, що участь у змаганнях навчили її не здаватися, терпіти, 

боротися до кінця та йти до перемоги і перемагати, розслаблятись не 

потрібно, адже попереду значно важчий спортивний шлях. 

29-30.11.2013 р. у м. Бресті відбулися міжнародні змагання 

юних спортсменів серед 9-ти країн, на яких вінничанка стала 

чемпіонкою на нестандартну дистанцію 300 метрів з результатом 39.5 

с. 

У 2014 році Д. Коба перемогла на ІІ юнацьких Європейських 

іграх у Баку і таким чином виборола ліцензію на участь у ІІ 

Олімпійських іграх. На цих змаганнях, котрі відбулись у китайському 

місті Нанкіні наша землячка у боротьбі з кращими юними 

спортсменами світу посіла друге місце в бігу на 200м програвши 

лише бігунці з Ямайки, з країни яка має кращих спринтерів світу. 

Велика заслуга в успіхах Д. Коби належить Володимиру 

Миколайовичу Прошину, який знайшов юний талант і 

цілеспрямовано, методично грамотно, не перевантажуючи 

тренувальною роботою, що характерно для багатьох тренерів, 

поступово наближається до запланованої мети – участь у Чемпіонатах 

світу і Олімпійськиї іграх. 

Кумирами дівчини є олімпійські чемпіони: Еллісон Феллікс та 

гордість нашого міста й країни Наталя Добринська. 

На Еллісон Феллікс спортсменка навіть, трохи схожа. А 

навчалась у тій самій школі, що й Наталя Добринська, і мріє добитись 

таких висот, як і її кумири. 

157

2013 р. Чемпіонат області м. Вінниця (400м – 56.2) 

2013 р. Європейський юнацький фестиваль 

Нідерланди м. Утрехт (ІІ місце) 

158

Джойс К. з тренером Прошиним В.М. 2013 р. Міжнародні змагання 

«Меморіал Генерала Карбашева» Білорусь м. Брест (300м – 1 місце) 

2013 р. Кубок Поділля м. Вінниця 

Рекорд змагань (7.3.-60м; 200м – 24.9) 

159

Перші успіхи Заслуженого тренера Віктора Францовича 

Постемського пов’язані з його донькою Вікторією. Саме Вікторія 

першою із учнів Віктора Францовича стала чемпіонкою України, 

першим майстром спорту і рекордсменкою республіки в одному із 

найскладніших видів легкої атлетики – семиборстві. 

Вікторія у 1988 році завоювала звання чемпіонки СРСР у 

чотириборстві, цей вид програми проводився серед юних 

спортсменок. На цих же змаганнях вона метнула м’ячик на 66м 32см, 

що було рекордом Радянського Союзу. 

Багатоборство – у чоловіків десятиборство, а у жінок 

семиборство стало для молодого фахівця найбільш цікавим, з точки 

зору техніки і методики видом «королеви спорту», тут розкрився 

талант В. Постемського, котрий підготував багато майстрів спорту, 

серед яких чемпіонка Олімпійських ігор у Пекіні Наталя Добринська. 

Н. Добринська підійшла до Олімпіади у своїй кращій 

спортивній формі, поліпшивши в ході змагань чотири особистих 

рекорди і піднятись на найвищу сходинку п’єдесталу пошани. Це 

перша олімпійська медаль, завойована вінницькими легкоатлетами в 

одному з найскладніших видів спорту «королеві спорту» - 

семиборстві. Хочеться вірити, що ця нагорода буде не останньою. 

Великі надії В. Постемський покладає на Вадима Адамчука, 

який вважається одним із самих перспективних легкоатлетів 

Вінниччини в останні роки. Саме йому і Джойс Кобі фахівці 

пророкують велике майбутнє у легкій атлетиці. 

А перед цим норматив майстра спорту України виконав 

Володимир Кириленко, він же став рекордсменом області зі стрибків 

з жердиною. 

Згодом, почесне звання «майстер спорту» виконали Сергій 

Деркач і Олександр Паламарчук, син відомого в минулому спринтера 

Анатолія Паламарчука. Перший з них виступав у десятиборстві, 

другий – у семиборстві. 

Варто нагадати, що Олександр Паламарчук перші кроки у 

«королеву спорту» зробив під керівництвом Володимира Прошина. 

В. Постемський, окрім багатоборств, плідно працює зі 

стрибунами у довжину і потрійному. Так, Оксана Деркач стала 

рекордсменкою області у цих видах, ставши майстром спорту 

України. Пізніше гросмейстерський норматив – 14м, покорила інша 

учениця В. Постемського – Марина Самборська. 

160

Серед учнів Алли Миколаївни Гарницької і Олега Євгеновича 

Пригорницького, котрі працюють бригадним методом, є чимало 

здібних, перспективних бігунів, які є чемпіонами і призерами серед 

юнаків і молоді. 

Так, Ольга Календарьова, одна із найбільш обдарованих 

спортсменок, стала чемпіонкою України у 2003 році в бігу на 

дистанції 3000м з перешкодами, що недавно була включена в 

програму Чемпіонатів світу, Європи і Олімпійських ігор. У наступні 

роки О. Календарьова посідає призові місця на Всеукраїнських 

змаганнях серед молоді. Але найбільшого успіху Ольга добилась на 

довгих дистанціях починаючи з бігу на 15км, згодом на 20км, де була 

переможницею Чемпіонатів України. Вперше О. Календарьова 

спробувала свої сили на найдовшій класичній дистанції – 

марафонському бігу (42.195м). Це відбулось у 2009 році на 

популярному у світі Віденському марафоні де дебютантка посіла 

високе п’яте місце з відмінним результатом 2:35.25,0сек. У наступні 

роки О. Календарьова, а по прізвищу чоловіка Охаль, яке вона 

отримала після одруження (її чоловік також марафонець, громадянин 

Польщі), була двічі бронзовою призеркою у цьому ж марафоні. 

Інша вихованка Гарницької-Пригорницького – Олена Макарук 

була чемпіонкою і призеркою України в бігу на 1500, 3000метрів, а 

також на кросових дистанціях з 2003 по 2007 роки. 

Серед учнів цього тандему слід відзначити майстра спорту 

України Василя Коваля, який був призером чемпіонату України з бігу 

по шосе на 20 км і учасником чемпіонату Європи з кросу у Брюсселі 

(Бельгія), а також кандидатів збірної команди України – Владислава 

Марчука і Олексія Обуховського, котрі посідали призові місця на 

чемпіонатах і кубках України серед юніорів. 

161

Алла Гарницька і Олег Пригорницький зі своїми учнями 

2010 р. МСМК Ольга Календарьова Віденський марафон 

162

Алла гарницька зі своїми ученицями зліва на право: Олена Макарук, Алла 

Гарницька, Ольга Календарьова 

2006 р. м. Дніпропетровськ Чемпіонат України з бігу по шосе на 20км, 

фінішує майстер спорту міжнародного класу Ольга Календарьова 

163

2005 р. м. Ялта ІV Всеукраїнські юнацькі спортивні ігри України 

А.М. Гарницька і Олена Макарук 

Серед тренерів середнього віку, котрі плідно працюють на 

ниві легкої атлетики, слід виділити Андрія Генійовича і Ніну 

Михайлівну Москвіних. Цими тренерами, які працюють бригадним 

методом підготовлено велику кількість призерів і чемпіонів країн в 

бігу на середні та довгі дистанції, у кросах. 

Ніна Москвіна виконала норматив майстра спорту 

міжнародного класу, була призеркою Чемпіонатів України і 

учасницею Кубку світу. 

Серед кращих учнів Москвіних, які посідали високі місця на 

першостях і чемпіонатах України слід нагадати: 

Віктора Шумного – 3 місце на Чемпіонаті України (1997 р.); 

Леоніда Рибака – чемпіона України в кросі, учасника 

командного Чемпіонату Європи (2005р.); 

Олександра Лабзюка - призера України серед молоді (2006р.); 

Івана Ходакова – призера України зі спортивної ходьби 

(2006р.); 

164

Тетяну Медуницю – 3 місце серед молоді (2005 р.); 

Андрія Дудника – призера України в естафетному бігу (2006 

р.); 

Віктора Нагорного – призера Чемпіонату України в бігу по 

шосе (2006 р.); 

Вероніку Шаваран – призерку України серед юнаків і дівчат 

(2006 р.); 

Тетяну Скоробогач, котра стала чемпіонкою України серед 

дівчат і призеркою серед молоді, відповідно, у 1997 і 2000 рр.; 

Володимира Кривоноса – призера України в бігу по шосе 

(2001 р.); 

Світлану Мухамадшоєву - призера Чемпіонату України серед 

юнаків і дівчат (2007-2010 рр.); 

Ірину Гарашук – призерку України серед юніорів в 

естафетному бігу (2011 р. ); 

Катерину Мастюлину – призерку України в естафетному бігу 

(2012 р.); 

Вадима Рабчуна – чемпіона України 2012 р. і призера 2013 р. 

Серед тренерів, котрі плідно працюють на периферії за 

межами міста Вінниці слід відзначити О. Корнелецького. 

Як і більшість підлітків, Олег Корнелецький пробував свої 

можливості у багатьох видах спорту. Спочатку була боротьба, потім 

волейбол, трохи згодом розпочались серйозні тренування стрибками 

у відомого в той час стрибуна у висоту, рекордсмена області і тренера 

початківця Петра Васильовича Матусевича. Саме П. Матусевич 

привив справжню любов до легкої атлетики, котра залишилась з 

Олегом Тарасовичем на все життя. 

Поступивши на факультет фізичного виховання Вінницького 

педагогічного інституту почав займатись бігом на середні дистанції в 

групі Ю.Г. Козловського. 

О. Корнелецький добивається непоганих результатів в бігу на 

різних дистанціях від 1500 до 5000 метрів. Кращі результати: 1500м – 

4хв.; 3000-8.30,0с; 5000 – 14.56,0с. Першим учнем тренера О.Т. 

Корнелецького був Юрій Мрачковський, який пізніше став майстром 

спорту з бігу на 3000м з перешкодами, рекордсменкою і чемпіонкою 

області стає Галина Слободяник (біг на 3000м). Але кращими своїми 

здобутками О.Т. Корнелецький вважає результати Сергія 

Ільницького, котрий виконав норматив майстра СРСР і встановив 

165

рекорд області 221 см і Оксану Деркач результати якої: стрибки у 

довжину – 665см і потрійному – 13м 91см, ці результати до 

недавнього часу були рекордами області. І на сьогодні О. 

Корнелецький продовжує плідно працювати, його учень О. Бойко 

виконав норматив кандидата у мастри спорту з багатоборства. 

Успішно виступають Ганна Гончарук, Даша Поліщук, Анна Байбак. 

Одним із застарілих рекордів області серед жінок є біг на 

400м з бар’єрами, котрий був установлений у 1995 році. Близько до 

оновлення цього досягнення є молода перспективна бігунка 

Колесниченко Олена. ЇЇ краще досягнення на цій дистанції на 

сьогодні становить 56,55. 

Перші кроки Олена зробила на рівненському стадіоні у 2007 

році під керівництвом тренера з легкої атлетики Подоленка Вадима 

Зіновійовича. ЇЇ результати: 60м – 8,68, 300м – 44,1 с. У цьому ж році 

вона долає 200м за 26,8с; 400м – 1.01,9с. 

У наступні роки спортивні результати здібної дівчини стрімко 

зростають. Олена на Всесвітній гімназіаді у Катарі посіла друге місце 

в бігу на 400м з/б – 1.02,46с. Це відбулося у 2009 році. На найбільш 

престижних змаганнях серед юнаків і дівчат – І юнацьких 

Олімпійських іграх, котрі відбулися у Сінгапурі (2010), Олена 

Колесниченко посіла третю сходинку у бігу на 400м з/б з результатом 

59,10с, а на юніорському Чемпіонаті світу (2012 р.) поліпшила це 

досягнення до 57,35с (4 місце). Свій особистий рекорд Олена 

установила у м. Кіровограді (56,55с). 

У цьому 2015 році О. Колесниченко зробила спробу пробігти 

удвоє довшу дистанцію – 800м. Початок вдалий – результат 2.07,41с і 

третє місце на Чемпіонаті України. 

О. Колесниченко мріє взяти участь у Олімпійських іграх, і 

якщо не у 2016 році, так у наступних. 

Тренується Олена у Михайла Книша, консультується у 

першого тренера Подоленка В.З. і Заслуженого тренера України 

Мельничука В.М. На молодіжному Чемпіонаті України Олена 

виборола право на участь у молодіжному Чемпіонаті Європи у 

Естонії. 

166

2010р. Олена Колесниченко 

2010 р. Сінгапур І Юнацькі Олімпійські ігри (ІІІ місце) 

167

2010 р. Сінгапур І Юнацькі Олімпійські ігри 

Олена Колесниченко на дистанції 

2012 р. м. Ялта Чемпіонат України серед юніорів (І місце) 

168

2012 р. Барселона Чемпіонат світу серед юніорів Фінальний забіг (4 місце) 

Однією із найсильніших бар’єристок України у бігу на 100м 

на сьогодні є Олена Яновська. У цьому 2015 році Олена перемогла на 

командному Чемпіонаті Україні у бігу на 60м з/б здобувши право на 

участь у складі збірної команди України у Чемпіонаті Європи. 

А розпочала О. Яновська заняття з легкої атлетики у 

тринадцятирічному віці у м. Луцьку. Перші її результати були 

такими: 100м – 12,6с; стрибки у довжину – 580см; 400м з/б – 1.10,0с. 

У 2010 році Олена Яновська пробігла свою коронну дистанцію 100м 

за 14,65с. 

У 2011 році закінчила Волинський національний університет з 

червоним дипломом, згодом магістратуру цього ж навчального 

закладу. 

З 2011 року тренується під керівництвом майстра спорту 

України з бар’єрного бігу Черненкова Сергія Олександровича. Плани 

на майбутнє: участь у Олімпійських іграх. 

Варто згадати кращих своїх учнів, котрі після занять легкою 

атлетикою присвятили своє життя улюбленій справі – виховання 

молоді, передаючі їй свої знання і життєвий досвід. 

169

Віктор Романенко – кандидат у майстри спорту з багатоборств 

є кандидатом наук з фізичного виховання та спорту, доцентом 

кафедри теорії і методики спорту Вінницького державного 

педагогічного університету; 

Василь Лавренюк – тренер Крижопільської ДЮСШ, серед 

його учнів є чемпіони і призери області; 

Володимир Калач – учитель фізичної культури і захисту 

Вітчизни с. Голубече Крижопільського району. Він два терміни був 

сільським головою; 

Володимир Шиньковий – старший викладач фізичної 

культури і захисту Вітчизни Вищого професійного училища сфери 

послуг м. Вінниці; 

Валерій Кроча – директор середньої школи Піщанського 

району с. Городище. 

Одна із найстаріших кафедр університету – кафедра фізичного 

виховання не тільки забезпечує викладання фізичного виховання у 

шести інститутах і одному факультеті університету, а готує 

спортсменів високого класу, серед них майстри спорту: Вікторія 

Постемська, Олег Гончаренко, Зоя Нестеренко; кандидати у майстри 

спорту: Людмила Барибан, Ірина Кочубейник, Дмитро Уркаєв, Тетяна 

Медуниця, Степан Шевчук, Олександр Остаповець, Юля Чехівська. 

Команда університету постійно посідає призові місця на першостях і 

кубках міста і області серед вищих навчальних закладів області. 

Тренують легкоатлетів тренери: Михайло Лозовик, 

Володимир Турлюк, Володимир Яцко, Вячеслав Мірошниченко. 

Варто нагадати, що силами учнів В. Турлюка і під його 

керівництвом у напівпідвальному приміщенні університету де раніше 

майже завжди стояла вода, обладнано спортивну залу розміром 

12х7м, у якій проводить тренувальні заняття невгамовна людина, 

вимогливий тренер, котрий завжди у пошуках спортивних талантів 

Володимир Михайлович, якого завжди оточують ті, хто хоче 

добитись результатів у легкій атлетиці. 

Слід нагадати, що серед перерахованих вище легкоатлетів 

більшість є учнями саме В.М. Ьурлюка. 

У суспільстві існує різне ставлення до занять спортом. Одна 

частина його переконана, що це пуста трата часу, вона не дозволяє 

дитині в повній мірі зосередитись на підготовці до уроків і це 

негативно впливає на навчання. Інші, навпаки, переконані, що заняття 

170

в спортивних секціях відволікає дітей від вулиці, що вони вчаться 

більш раціонально використовувати час, щоб його вистачало на те і 

інше, тим більше, що спортивні тренери вимагають, щоб учні 

інформували їх про успіхи в школі. Це в однаковій мірі стосується як 

школярів так і дорослих спортсменів, студентів середніх і вищих 

навчальних закладів. 

Після закінчення активних занять спортом переважна більшість 

легкоатлетів і в подальшому посідали високі сходинки у своїй 

професійній діяльності. Можна навести приклади з життя відомих 

спортсменів, чемпіонів України, бувшого СРСР, світу, Олімпійських 

ігор, але ми зупинимось на прикладі наших місцевих спортсменів хто 

добився спортивних успіхів на рівні міста, області, пізніше ставали 

керівниками відповідних організацій (кафедр, відділень) ставали 

кандидатами і докторами наук, отримували високі військові звання. 

Практика показує, і це підтверджено науковими даними, що ті, 

хто займався спортом, і в подальшому житті, в своїй професійній 

діяльності займає більш високу сходинку в суспільній ієрархії. 

Можна привести приклади з життя відомих спортсменів, чемпіонів 

України, СРСР, світу, Олімпійських ігор, але ми зупинимось на 

прикладі наших місцевих спортсменів тих, хто добивався успіхів на 

рівні області і пізніше ставав керівниками організацій, певних 

підрозділів (кафедр, відділень), стали докторами і кандидатами наук, 

полковниками і генералами, отримали звання професора, доцента. 

Так, про майстра спорту, рекордсмена області в стрибках у 

довжину (1961р. В. Казакова) уже згадувалось раніше. 

Чемпіони області в естафетному бігу (1954р.) Тарас Кадашук і 

Анатолій Гайструк стали докторами меднаук, професорами 

Вінницького медичного інституту (тепер університету), чемпіон і 

рекордсмен області початку 50-х років Валерій Коротков – головний 

лікар вінницької, а потім московської лікарень, чемпіон і рекордсмен 

області в післявоєнні роки Віктор Андріанов став кандидатом наук, 

професором ВДПУ, рекордсмен області в бігу на 30км Никифор 

Шунда, тривалий час очолював цей навчальний заклад, він доктор 

педнаук, професор. Чемпіони і рекордсмени області кінця 50-х і 

початку 60-х років Олег Остафійчук і Галина Смолякова – кандидати 

меднаук, доценти медуніверситету; автор цих рядків є кандидатом 

педагогічних наук, доцентом педуніверситету, чемпіон області в 

марафонському бігу Юрій Козловський – кандидат біологічних наук, 

професор, Заслужений тренер України, кращий метальник і 

171

десятиборець області кінця 60-х років Леонід Євсєєв є професором, 

завідуючим кафедрою олімпійського і професійного спорту, Юрій 

Фурман – доктор біологічних наук, професор є завідуючим кафедрою 

медико-біологічних основ фізичного виховання і фізичної реаблітації. 

Трохи пізніше співавтор рекорду області в бігу на 100м 

Анатолій Паламарчук успішно захищає дисертацію на звання 

кандидата медичних наук, в ці роки чемпіон області Микола Гадзира 

захищає кандидатську, а згодом і докторську дисертації, рекордсмен 

області в стрибках у висоту Андрій Дикий отримує звання генералмайора 

Збройних сил України. І цей перелік можна продовжувати, не 

всі відомі нам спортсмени тут згадані, нагадаю лише тих, хто 

добивається хороших результатів в спорті, є кращими і в навчанні. 

Андрій Соколовський закінчив університет з відзнакою. Таку ж 

відзнаку отримали майстри спорту Андрій Ковенко, Олександр 

Романенко, Діна Харіна, Олена Сатайкіна. Відмінно навчались 

Наталія Добринська, Михайло Книш, Зоя Нестеренко. Всі ці 

легкоатлети є вихованцями Вінницького державного педагогічного 

університету імені Михайла Коцюбинського. 

172

1955 р. м. Київ Центральний республіканський стадіон Збірна команда області школярів після 

вдалого виступу (5 місце) у фінальних республіканських змаганнях Зліва направо: Анатолій 

Вексельмом, Борис Прокопчук, Микола Мянієвський, Леонід Триніс (виступає поза конкурсом 

Юрій Шарапов, Юзеф Нахліс, Дмитро Присяжнюк, Юрій Левій) 

1958 р. м. Дніпропетровськ зліва направо: С. Зелінський, Д. Присяжнюк, 

Ю. Андріанов 

173

1958 р. «Куражани» Дмитро Сокур і Дмитро Присяжнюк. Після прогулянки 

у ЦПКіВ варто «перекусити» 

Ярослав Кулик зі своїми учнями Володимиром Конюковим, Ларисою 

Поліщук (Сатайкіною), Оленою Чаленко (крайня зліва) 

174

1957 р. На «підробітках» у пожежників Д.Сокур і Д.Присяжнюк 

1959р. Першість області. Попереду чемпіон України серед студентів Дмитро 

Бортяк за ним Дмитро Присяжнюк 

175

1968 р. м. Вінниця Першість області Попереду В. Конюков, за ним В. 

Шалимінов. Пізніше вони стали кращими марафонцями України 

1976 р. м. Вінниця. Змагання на приз Л. Ратушної, попереду чемпіон СРСР, 

срібний призер зимового Чемпіонату Європи Петро Анісім 

176

1978 р. Крос на приз М. Пирогова. Зліва направо: В. Орехов, Д. Присяжнюк,, 

четвертий – О. Остафійчук далі С. Зелінський і М. Мамчур (з низького 

старту) 

1980 р. м. Москва Олімпіада факелоносці – студенти і викладачі 

педагогічного інституту в центрі ректор Никифор Шунда 

177

Д. Присяжнюк факел ХХІІ Олімпіади 

Факелоносці ХХІІ Олімпіади, Н. Шунда (зліва), Ю. Козловський 

у центрі А. Локаєнко 

178

1980 р. Олімпійський вогонь несе майстер спорту СРСР Іван Коваль 

1990 р. Другий випуск факультету фізичного виховання (1960 р.) 

179

1990 р. Другий випуск факультету фізичного виховання (1960 р.) 

На Першотравневій демонстрації В. Романенко, Д. Присяжнюк 

180

Колеги під час міської легкоатлетичної естафети, 

присвяченої Дню Перемоги 

2004 р. Викладачі кафедри Олімпійського і професійного спорту, 

зліва – А.Й. Сатайкін, головний суддя змагань Костянтин Москалюк, 

Д.С. Присяжнюк, Л.Г. Євсєєв, В.І. Павлов після естафети 

присвяченої Дню Перемоги 

181

Зліва направо: Г. Самков, А. Рева (заступник міського голови), О. Розпопова 

(Твердохлібова, полковник радянської армії, рекордсменка області з бігу), 

Ф. Новак (голова Олімпійського комітету), Д. Присяжнюк (кандидат 

педагогічних наук, доцент Вінницького педуніверситету) 

Викладачі кафедри Олімпійського і професійного спорту 

182

Таблиця зростання рекордів Вінницької області 

Біг 100 м 


Прізвище, ім’я Результат Дата Місто 

Кріцштейн Семен (1929) 11,5 1948 Вінниця 

Богданов Євген (1933) 11,4 1951 Вінниця 


Корицький Віктор (1934) 10,9 1957 Вінниця 

Корицький Віктор (1934) 10,8 1957 Вінниця 


Войтенко В’ячеслав (1941) 10,6 1961 Вінниця 

Войтенко В’ячеслав (1941) 10,3 1961 Київ 

Паламарчук Анатолій 10,3 1979 Вінниця 

Бодров Валерій 10,3 1981 Київ 

Рудковський Валерій (1957) 10,3 1988 Ленінград 

Книш Михайло (1983) 10,67 2005 Київ 

Біг 200 м 


Коротков Валерій (1929) 23,8 1949 Вінниця 

Кулешів Володимир (1929) 23,7 1953 Вінниця 


Кріцштейн Семен (1929) 22,2 1956 Київ 

Войтенко В’ячеслав (1941) 21,8 1961 Київ 

Співак Давид (1945) 21,4 1964 Тернопіль 

Євтушенко Микола (1953) 21,2 1973 Київ 

Рудковський Валерій (1957) 21,0 1982 Москва 

Книш Михайло (1983) 20,95 2008 Ялта 

Біг 400 м 






Кріцштейн Семен (1929) 48,6 1955 Київ 

183

Кріцштейн Семен (1929) 48,5 1956 Одеса 

Євтушенко Микола (1953) 47,5 1972 Київ 

Євтушенко Микола (1953) 47,0 1973 Вінниця 





Біг 800 м 


Андріанов Віктор (1929) 2.05,8 1950 Вінниця 



Єльхін Анатолій (1929) 2.01,0 1952 Вінниця 

Єльхін Анатолій (1929) 1.58,7 1953 Київ 

Тринос Леонід (1936) 1.57,8 1956 Одеса 

Єльхін Анатолій (1929) 1.57,4 1956 Кишинів 

Ковтун Федір (1931) 1.54,6 1957 Київ 

Остафійчук Олег (1935) 1.53,5 1958 Київ 

Корнійчук Аркадій (1942) 1.52,4 1964 Київ 

Корнійчук Аркадій (1942) 1.52,1 1964 Москва 

Барський Василь (1951) 1.50,7 1971 Львів 

Анісім Петро (1952) 1.49,7 1975 Москва 

Євсєєв Григорій (1970) 1.49, 1995 Київ 

Біг 1500 м 





Єльхін Анатолій (1929) 4.08,0 1953 Київ 

Остафійчук Олег (1935) 4.00,0 1955 Київ 


Корнійчук Аркадій (1942) 3.47,6 1964 Ленінград 



Барський Василь (1951) 3.44,8 1972 Львів 



184

Біг 3000 м 


Яцик Іван (1930) 9.22,0 1950 Вінниця 


Лещенко Віктор (1935) 8.55,0 1958 Вінниця 

Присяжнюк Дмитро (1937) 8.52,0 1959 Вінниця 

Остафійчук Олег (1935) 8.50,0 1960 Ленінград 

Бартюк Дмитро (1937) 8.45,0 1960 Київ 

Корнійчук Аркадій (1942) 8.34,6 1962 Одеса 

Недибалюк Анатолій (1951) 8.02,4 1973 Мінськ 

Недибалюк Анатолій (1951) 8.00,0 1977 Вільнюс 

Крохмалюк Анатолій 7.47,0 1983 Ленінград 

Біг 5000 м 


Яцик Іван (1930) 16.26,0 1950 Київ 


Яцик Іван (1930) 15.57,6 1953 Одеса 

Остафійчук Олег (1935) 15.28,0 1957 Ленінград 

Лещенко Віктор (1935) 15.07,4 1958 Київ 

Присяжнюк Дмитро (1937) 15.05,0 1961 Київ 

Лещенко Віктор (1935) 15.02,0 1961 Тбілісі 


Присяжнюк Дмитро (1937) 14.49,0 1964 Чернігів 

Корнійчук Аркадій (1942) 14.37,6 1964 Ленінград 

Конюков Володимир (1939) 14.21,6 1967 Київ 

Шалимінов Василь (1943) 14.06,0 1969 Київ 

Недибалюк Анатолій (1951) 13.34,0 1979 Сочі 

Крохмалюк Анатолій 13.21,2 1983 Київ 

Біг 10000 м 







185


Конюков Володимир (1939) 30.26,0 1965 Москва 

Конюков Володимир (1939) 29.59,6 1966 Мінськ 

Шалимінов Василь (1943) 29.30,0 1969 Київ 

Балашнов Віктор (1947) 28.38,6 1974 Москва 

Недибалюк Анатолій (1951) 28.26,2 1979 Сочі 

Сироєжко Олег (1963) 28.24,36 1989 Ленінград 

Біг 20000 м 


Шутов Микола (1933) 1:10.12,0 1953 Київ 

Яцик Іван (1930) 1:08.40,0 1953 Київ 

Ігнатенко Михайло (1934) 1:08.15,0 1954 Вінниця 

Добровольський Йосип (1934) 1:07.40,0 1956 Вінниця 

Козловський Юрій (1936) 1:06.10,0 1962 Ялта 

Присяжнюк Дмитро (1937) 1:05.56,0 1964 Ялта 

Бойко Володимир (1938) 1:05.40,0 1966 Ялта 

Конюков Володимир (1939) 1:02.36,0 1968 Одеса 

Ковальчук Іван (1954) 1:01.27,0 1980 Ялта 

Марафонський біг 


Шунда Никифор (1932) 2:38.20,0 1953 Київ 

Яцик Іван (1930) 2:37.10,0 1954 Москва 

Козловський Юрій (1936) 2:35.40,0 1961 Київ 

Козловський Юрій (1936) 2:28.45,0 1962 Київ 

Конюков Володимир (1939) 2:24.22,0 1967 Київ 

Хом’як Володимир (1948) 2:22.10,0 1971 Київ 

Шалимінов Василь (1943) 2:20.56,0 1972 Київ 

Конюков Володимир (1939) 2:15.36,0 1972 Київ 

Ковальчук Іван (1954) 2:12.54,2 1980 Москва 

Табак Микола (1956) 2:10.14,0 1987 Біла Церква 

Біг 3000 м 


Яцик Іван (1930) 1:59.30,0 1951 Київ 

Шунда Никифор (1932) 1:59.10,0 1952 Київ 

186

10-борство 


Андріанов Віктор (1929) 4409 1950 Вінниця 

Коротков Валерій (1929) 4889 1951 Вінниця 

Кріцштейн Семен (1929) 5837 1954 Вінниця 

Коваль Іван (1932) 5537 1958 Москва 

Коваль Іван (1932) 6104 1961 Москва 

Умнов Едуард (1940) 6357 1965 Київ 

Умнов Едуард (1940) 6864 1969 Вінниця 

Дубчак Василь (1948) 7412 1974 Вінниця 

400 з/б 



Кріцштейн Семен (1929) 52,7 1955 Тбілісі 

Кріцштейн Семен (1929) 52,2 1956 Москва 


Вічер Віктор (1953) 52,0 1980 Полтава 

Оренчук Володимир 50,87 1995 Київ 

Вінницький Андрій 49,99 2000 Київ 

110 з/б 


Дзигар Ігор (1933) 18,6 1950 Вінниця 

Музика Сергій (1931) 16,0 1952 Київ 


Коваль Іван (1932) 14,6 1959 Москва 

Коваль Іван (1932) 14,4 1961 Вінниця 

Підгірський Василь (1953) 14,0 1974 Київ 

3000 з/п 



Яцик Іван (1930) 9.47,0 1954 Київ 

Присяжнюк Дмитро (1937) 9.33,1 1960 Вінниця 

187

Бартюк Дмитро (1937) 9.30,0 1960 Вінниця 

Бартюк Дмитро (1937) 9.06,7 1960 Москва 




Загоруйко Олег (1957) 8.34,4 1981 Київ 

Загоруйко Олег (1957) 8.31,1 1982 Москва 

Загоруйко Олег (1957) 8.28,7 1982 Москва 

Загоруйко Олег (1957) 8.26,73 1983 Київ 

Спортивна ходьба 5000 м 


Зрайко Михайло (1937) 24.03 1958 Вінниця 


Ременюк Цезар (1937) 22.25 1961 Київ 



Одинець Анатолій (1929) 59.58 1948 Вінниця 


Ременюк Цезар (1937) 46.12 1959 Київ 

Швабський Станіслав (1938) 45.58 1962 Київ 

Колодочка Василь (1941) 44.08 1968 Київ 

Корочков Геннадій (1937) 43.15 1959 Київ 

Ковенко Андрій (1973) 40.00 1999 Київ 

Ковенко Андрій (1973) 39.14 2012 Євпаторія 



Дидюк Микола (1932) 1:48.32,0 1957 Вінниця 

Зрайко Михайло (1937) 1:45.12,0 1958 Житомир 

Ременюк Цезар (1937) 1:33.36,0 1960 Вінниця 

Ременюк Цезар (1937) 1:30.12,0 1961 Вінниця 

Колодочка Василь (1941) 1:30.06,0 1968 Київ 

Ковенко Андрій (1973) 1:28.30,0 1994 Київ 

Ковенко Андрій (1973) 1:27.40,0 1998 Євпаторія 

188

Ковенко Андрій (1973) 1:24.15,43 2000 Київ 





Ременюк Цезар (1937) 4:32.00,0 1961 Житомир 

Колодочка Василь (1941) 4:19.36,0 1966 Київ 

Милько Юрій (1948) 4:06.21,0 1970 Єреван 

Романенко Олександр (1981) 4:06.56,0 2003 Євпаторія 

Романенко Олександр (1981) 3:58.31,0 2012 Дудинці 

Висота 


Никифоров Євген (1929) 175 1949 Вінниця 

Дзигор Ігор (1933) 175 1951 Вінниця 

Кріксен Юрій (1933) 176 1953 Вінниця 

Кріксен Юрій (1933) 183 1957 Вінниця 

Кулик Ярослав (1934) 185 1958 Вінниця 

Кулик Ярослав (1934) 186 1959 Вінниця 

Матусевич Петро (1937) 190 1960 Вінниця 

Гохштейн Анатолій (1943) 195 1964 Вінниця 

Дикий Андрій (1949) 200 1969 Житомир 

Льовхін Валерій (1949) 200 1969 Вінниця 

Льовхін Валерій (1949) 205 1970 Київ 

Льовхін Валерій (1949) 208 1972 Київ 

Льовхін Валерій (1949) 210 1974 Вінниця 

Ільницький Сергій 221 1982 Київ 

Соколовський Андрій (1978) 225 1998 Київ 

Соколовський Андрій (1978) 238 2005 Рим 

Довжина 


Сердечний Володимир (1929) 607 1950 Вінниця 

Музика Сергій (1931) 660 1953 Вінниця 

Музика Сергій (1931) 710 1955 Київ 

Козяков Валерій (1938) 724 1960 Вінниця 

189

Козяков Валерій (1938) 744 1961 Київ 

Козяков Валерій (1938) 764 1961 Вінниця 

Адамчук Вадим (1994) 795 2011 Ялта 

Потрійний стрибок 


Дзигар Ігор (1933) 11.80 1950 Вінниця 

Козяков Валерій (1938) 13.87 1957 Вінниця 



Козяков Валерій (1938) 14.69 1965 Ленінград 

Кобернюк Павло (1943) 15.47 1967 Вінниця 

Яньковський Олександр (1965) 15.68 1986 Вінниця 

Яньковський Олександр (1965) 15.68 1986 Київ 

Ізмайлов Сергій 17.02 1996 Київ 

Диск 


Шедько Йосип (1914) 38.50 1950 Вінниця 

Рижий Михайло (1935) 42.04 1955 Вінниця 

Ємець Олександр (1938) 45.38 1958 Вінниця 

Філіпов Віктор (1940) 45.85 1964 Вінниця 

Устюшенко Володимир (1946) 46.00 1969 Житомир 

Ситницький Петро (1946) 48.98 1970 Вінниця 

Устюшенко Володимир (1946) 50.30 1971 Тернопіль 

Ситницький Петро (1946) 51.06 1974 Київ 

Дума Микола 62.04 1980 Полтава 

Спис 



Сердечний Володимир (1929) 53.10 1951 Вінниця 

Сердечний Володимир (1929) 67.20 1957 Київ 

Коваль Іван (1932) 67.70 1964 Москва 

Афонін Анатолій (1950) 68.54 1972 Вінниця 

Лисюк Сергій (1958) 68.76 1985 Вінниця 

Лисюк Сергій (1958) 70.20 1985 Вінниця 

190

Молот 


Крючков Анатолій 34.28 1947 Вінниця 

Костецький Юрій (1924) 36.90 1951 Вінниця 

Гонжа Микола (1929) 55.20 1954 Київ 

Рейда Анатолій 56.64 1968 Київ 

Додончук Анатолій 67.02 1981 Київ 

Грибинченко Олександр 70.44 1986 Гомель 

Жердина 


Никифоров Євген (1929) 330 1949 Вінниця 

Костецький Юрій (1924) 335 1952 Вінниця 

Герцог-Соболєв Віл (1933) 360 1958 Вінниця 

Остапенко Петро (1937) 410 1963 Вінниця 

Гресєв Олег (1950) 440 1968 Вінниця 

Кириченко Володимир 470 1991 Київ 

Ядро 




Рижий Михайло (1935) 13.03 1955 Вінниця 

Житецький Анатолій (1936) 13.66 1956 Вінниця 

Рижий Михайло (1935) 14.02 1957 Ленінград 



Філіпов Віктор (1940) 15.63 1967 Вінниця 



Власюк Геннадій 18.27 1982 Київ 

Власюк Геннадій 19.08 1984 Вінниця 



Власюк Геннадій 20.12 1987 Житомир 

191

Таблиця зростання рекордів Вінницької області 

Біг 100 м 

Жінки 

Результат Прізвище, ім’я Дата Місто 

13,5 Розпопова Ольга (1924) 1949 Вінниця 

13,4 Шабанова Ірина (1935) 1953 Вінниця 

12,8 Смолякова Галина (1937) 1954 Вінниця 


12,1 Смолякова Галина (1937) 1959 Кишинів 

11,8 Андрійчук Галина (1950) 1969 Київ 

11,8 Прилипко Ніна (1952) 1974 Вінниця 

11,8 Вінцерська Наталія (1952) 1976 Вінниця 

11,8 Лущинська Алла (1953) 1978 Вінниця 

11,6 Сорокіна Наталія (1975) 2003 Вінниця 

12.12а Кальногуз Ганна 2004 Київ 

11.97а Коба Джойс 2014 Кіровоград 

Біг 200 м 


28,9 Розпопова Ольга (1924) 1949 Вінниця 

27,9 Шабанова Ірина (1935) 1953 Вінниця 


25,2 Смолякова Галина (1937) 1955 Київ 

24,8 Поліщук Лариса (1946) 1966 Київ 

24,4 Поліщук Лариса (1946) 1967 Самарканд 

23,7 Левець Надія (1952) 1980 Вінниця 

24,23а Добринська Наталія 2010 Барселона 

23,81 Коба Джойс 2014 Нанкін 

Біг 400 м 


1.05,0 Розпопова Ольга (1924) 1949 Вінниця 

1.02,0 Ташук Аліна (1933) 1954 Київ 

59,7 Смолякова Галина (1937) 1954 Київ 

58,8 Ташук Аліна (1933) 1955 Вінниця 

192

57,5 Тимчук Ніна (1937) 1957 Київ 

56,5 Тимчук Ніна (1937) 1961 Київ 

56,0 Козловська Світлана (1945) 1973 Москва 

54,9 Сіра Олена (1958) 1978 Донецьк 

53,7 Левенець Надія (1953) 1980 Вінниця 

52,95а Гладун Зоя 2009 Ялта 

Біг 800 м 


2.27,4 Яновська Софія (1934) 1954 Вінниця 

2.22,0 Яновська Софія (1934) 1955 Вінниця 

2.21,4 Мироненко Раїса (1938) 1957 Кам’янець-Подільський 

2.13,5 Тимчук Ніна (1937) 1957 Київ 




2.07,9 Когут Оксана (1951) 1982 Москва 

2.03,81а Гуртовенко Юлія (1981) 1999 Дніпропетровськ 

2.01,06а Гуртовенко Юлія (1981) 2000 Київ 

2.00,49а Гуртовенко Юлія (1981) 2003 Каламата 

2.00,49а Гладун Зоя 2008 Каламата 

Біг 1500 м 


5.45,0 Вокалюк Ольга 1950 Вінниця 

5.32,0 Шелест 1951 Вінниця 

5.08,0 Жак Людмила (1950) 1969 Вінниця 

4.45,0 Гнатюк Людмила (1946) 1969 Москва 

4.41,0 Головенко Зінаїда (1952) 1970 Київ 

4.35,2 Головенко Зінаїда (1952) 1971 Київ 

4.27,7 Головенко Зінаїда (1952) 1972 Харків 

4.24,0 Валенчук Надія (1955) 1982 Запоріжжя 

4.18,04 Валенчук Надія (1955) 1983 Харків 

4.14,0 Позднякова Тетяна (1956) 1993 Мінськ 

193

Біг 3000 м 


10.21,0 Слободянюк Галина (1954) 1972 Вінниця 

10.12,0 Головенко Зінаїда (1952) 1973 Вінниця 

9.28,2 Валенчук Надія (1955) 1982 Харків 

9.12,5 Валенчук Надія (1955) 1983 Київ 

8.52,81 Позднякова Тетяна (1956) 1991 Москва 

Біг 5000 м 


16.01,06 Позднякова Тетяна (1956) 1991 Київ 

Біг 10000 м 


32.00,24 Позднякова Тетяна (1956) 1991 Токіо 

Біг 42 км 195 м 


2:29.00 Позднякова Тетяна (1956) 2002 Провіденс 

Стрибки у висоту 


145 Ташук Аліна (1933) 1954 Вінниця 


152 Терещук Нелля (1938) 1961 Вінниця 

160 Гумовська Галина (1941) 1964 Вінниця 

165 Гумовська Галина (1941) 1965 Вінниця 

170 Пономаренко Тетяна (1950) 1970 Ужгород 

173 Сула Валентина (1962) 1980 Київ 

178 Сула Валентина (1962) 1981 Київ 

180 Постемська Вікторія 1991 Київ 

182 Добринська Наталія 2003 Київ 

193 Добринська Наталія 2012 Бердичів 

194

Стрибки у довжину 


450 Шедько Надія (1914) 1950 Вінниця 



561 Ташук Аліна (1933) 1957 Кам’янець-Подільський 

575 Смолякова Галина (1937) 1963 Київ 

584 Ташук (Коваль) Аліна (1933) 1963 Київ 

628 Морванюк Світлана (1953) 1969 Київ 

629 Сорокіна Наталія (1975) 1999 Київ 

646 Сорокіна Наталія (1975) 2001 Київ 

665 Деркач Оксана (1969) 1998 Ужгород 

663 Добринська Наталія 2008 Пекін 

Потрійний стрибок 


12.95 Деркач Оксана (1969) 1994 Вінниця 

13.18 Деркач Оксана (1969) 1995 Київ 



14.00 Самборська Марина 2008 Київ 

Метання диска 


37.80 Рутковська Альбіна (1932) 1950 Вінниця 

42.60 Рутковська Альбіна (1932) 1952 Київ 

49.35 Рутковська (Єлькіна) Альбіна (1932) 1956 Вінниця 

50.33 Єлькіна Альбіна (1932) 1956 Ташкент 

50.77 Єлькіна Альбіна (1932) 1957 Ленінград 



10.45 Бойко Марія (1930) 1950 Вінниця 

11.17 Четерус Таїсія (1926) 1951 Вінниця 

12.89 Єлькіна Альбіна (1932) 1957 Київ 

195

13.55 Яримишина Лариса (1940) 1961 Вінниця 

13.84 Потапова Ольга (1949) 1972 Вінниця 

15.40 Потапова Ольга (1949) 1975 Вінниця 

15.87 Добринська Наталія 2002 Вінниця 

15.95 Добринська Наталія 2003 Харків 

17.29 Добринська Наталія 2008 Пекін 

Метання списа 


25.75 Шедько Надія (1914) 1950 Вінниця 

35.40 Четерус Таїсія (1926) 1951 Вінниця 

37.18 Тихолаз В. ()1934 1955 Вінниця 

37.75 Чиж Катерина (1937) 1957 Кам’янець-Подільський 

38.68 Автодійчук Тетяна (1939) 1958 Вінниця 

40.39 Руденко М. (1942) 1960 Вінниця 

40.44 Сміхун Катерина (1946) 1964 Вінниця 

44.78 Кошовська Світлана (1947) 1965 Вінниця 

47.68 Шелашей А. (1953) 1971 Вінниця 

52.78 Постемська Вікторія 1991 Київ 

П’ятиборство 




4067 Сокоринська Валентина (1943) 1969 Вінниця 

4585 Пономаренко Тетяна (1950) 1971 Миколаїв 

Семиборство 


6384 Добринська Наталія 2008 Київ 

6778 Добринська Наталія 2010 Барселона 



29.20,0 Матлок Світлана 1984 Вінниця 

27.24,0 Матлок Світлана 1984 Вінниця 

196

23.38,0 Соловей Ірина 1986 Вінниця 

23.14,0 Москвіна Ніна 1996 Вінниця 

21.25,0 Москвіна Ніна 1998 Вінниця 



45.25,0 Москвіна Ніна 1999 Євпаторія 

44.25,0 Яковенко Ольга 2008 Євпаторія 



1:34.23,0 Москвіна Ніна 2000 Євпаторія 

1:30.38,0 Яковенко Ольга 2013 Євпаторія 

400 м з/б 


1.03,0 Литвинчук Надія 1980 Вінниця 

1.02,7 Васильченко Інна 1982 Вінниця 

1.01,6 Грушенко Світлана 1988 Київ 

56.14,0 Оренчук Алла 1995 Київ 

3000 м з/б 


10.37,47а Календарьова Ольга 2005 Київ 

197

Досягнення легкоатлетів Вінниччини 

Олімпійські ігри 

ХVІ ігри 1956 р. Мельбурн 

Єлькіна Альбіна (диск) – 5м 

ХХVІ ігри 1996 р. Атланта 

Сарафинюк Петро (марафон) – 43м 

ХХVІІ ігри 2000 р. Сідней 

Соколовський Андрій (висота) – 16м 

ХХVІІІ ігри 2004 р. Афіни 


Дорбринська Наталія (багатоборство) – 8м 

Книш Михайло (4х400м) – 11м 

ХІХ ігри – 2008 р. Пекін 

Добринська Наталія (багатоборство) – 1 місце 

Ковенко Андрій (ходьба 20км) – 24 місце 

Книш Михайло (400м) – 35м 

ХХХ ігри – 2012 р. Лондон 

Добринська Наталія (багатоборство) – не закінчила змагання 

Яковенко Ольга (ходьба 20 км) – 26 місце 

Чемпіонати світу 

1983 р. Гельсінкі 

Крохмалюк Анатолій (5000м) – 8м 

2001 р. Лісабон 


2004 р. Будапешт 

Добринська Наталія (багатоборство) – 2м 

Чемпіонати Європи 

1975 р. Катовіце 

Анісім Петро (1500м) - 2м 

2004 р. Мадрид 

Добринська Наталія (багатоборство) – 3м 

Чемпіони, призери, переможці кубків СРСР 

1956 р. Рутковська Альбіна (диск) – 2м 

Кріцштейн Семен (4х400м) – 3м 

198

1973 р. Явтушенко Микола (4х400м) – 3м 

1974 р. Анісім Петро (1500м) – чемпіон 

1977 р. Недибалюк Анатолій (5000м) – чемпіон 

1979 р. Ковальчук Іван (марафон) – 1м Кубку 

1983 р. Крохмалюк Анатолій (5000м) – 2м 

1987 р. Табак микола (марафон) – 2м 

1988 р. Сироїжко Олександр (10000м) – 2м 

1991 р. Загоруйко Олександр (марафон) – 1м Кубку 

Чемпіони України 

1954 р. Рутковська Альбіна (диск) 

Кріцштейн Семен (400м з/б) 

1955 р. Кріцштейн Семен (400м з/б, 400м) 

1956 р. Кріцштейн Семен (400м з/б) 

Єлькіна Альбіна (диск) 

1958 р. Ковтун Федір (1500м) 

1960 р. Тимчук Ніна (400м, 800м) 

1971 р. Конюков Володимир (марафон) 

1972 р. Недибалюк анатолій (1500м) 

Головенко Зінаїда (1500м) 

1973 р. Анісім Петро (1500м) 

1974 р. Явтушенко Микола (400м) 

Недибалюк Анатолій (5000м) 

Балашов Віктор (10000м) 

1975 р. Явтушенко Микола (400м) 

Балашов Віктор (10000м) 

1976 р. Недибалюк Анатолій (1500м, 5000м) 

1979-1980 р.р. Ковальчук Іван (марафон) 

1982-84 р.р. Крохмалюк Анатолій (5000м) 

1988 р. Табак Микола (марафон) 

1991 р. Загоруйко Олександр (3000м з/б) 

1993 р. Сарафинюк Петро (21097м) 

1997, 1998, 2004 р. Ковенко Андрій (сп. ходьба 20000м) 

1999-2004 р.р. Соколовський Андрій (висота) 

2003 р. Сорокіна Наталія (довжина) 

2003-2004 р.р. Добринська Наталія (багатоборство) 

2004 р. Вінницький Андрій (400м з/б) 

2008 р. Книш Михайло (400м) 

199

100 м 

Р Е К О Р Д И 

Вінницької області з легкої атлетики (станом на 25.11.2014 р.) 


Вид 


Прізвище та ім`я 

спортсмена 

200 

Встановлено 

Рік 

10,3 h Войтенко Вячеслав 1961 Київ 

10,67а Книш Михайло 2005 Київ 

Місце 

200 м 20,95а Книш Михайло 2008 Ялта 

400 м 45,87а Книш Михайло 2008 Київ 

800 м. 1.49,0 h Євсєєв Григорій 1995 Київ 

1500 м. 3.39,04а Анісім Петро 1981 Київ 

3000 м. 7.47,8 h Крохмалюк Анатолій 1983 Київ 

5000 м. 13.21,2 h Крохмалюк Анатолій 1983 Ленінград 

10000 м. 28.24,38а Сироєжко Олег 1988 Москва 

Марафон 2:10.17,0 h Табак Микола 1987 Біла Церква 

4х100 

4х400 

41,3 h 

3.08,15а 

Кравчук Володимир 

Лозовий Олександр 

Доленко Віктор 

Паламарчук Анатолій 

Гончарук Віктор 

Бригинда Володимир 

Головащенко Роман 

Книш Михайло 

1979 Донецьк 

2008 Київ 

110 з/б 14,0 h Підгурський Василь 1974 Вінниця 

400 з/б 49,99а Вінницький Андрій 2000 Київ 

3000 м. з/п 8.26,73а Загоруйко Олександр 1983 Ленінград 

с/х 20 км. 1:20.51,0 h Ковенко Андрій 2012 Євпаторія 

с/х 50 км. 1:20.20,0h Ковенко Андрій 2014 Алушта 

Стрибок у 

висоту 

238 см. Соколовський Андрій 2005 Рим 


довжину 

7 м. 95 см. Адамчук Вадим 2011 Ялта 

Потрійний 

стрибок 

17 м. 02 см. Ізмайлов Сергій 1996 Київ 

Стрибок з 

Кириленко 

470 см. 

жердиною 


1994 Київ 


ядра 

20 м. 12 см. Власюк Геннадій 1987 Житомир 

Метання диска 62 м. 04 см. Дума Володимир 1980 Полтава 

Метання списа 70 м. 20 см. Лисюк Сергій 1985 Вінниця 


Грибінченко 

70 м. 44 см. 

молота 


1986 Гомель 

10 борство 7412 очк. Дубчак Василь 1974 Житомир 

* a – автохронометраж, h- ручний хронометраж


Вінницької області з легкої атлетики (станом на 25.11.2014 р.) 

Жінки 


Встановлено 

Прізвище та ім'я 

спортсмена 

Рік Місце 

100 м. 

11,6 Сорокіна Наталія 2003 Вінниця 

12,12а Кальногуз Ганна 2004 Київ 

200 м. 

23,7 Левенець Надія 1980 Чернігів 

23,81а Джойс Коба 2014 Баку 

400 м. 52,95а Гладун Зоя 2009 Ялта 

800 м. 

2.00,49а Гуртовенко Юлія 2002 Каламата 

2.00,49а Гладун Зоя 2008 Каламата 

1500 м. 4.18,45а Валенчук Надія 1983 Харків 

3000 м. 8.52,81а Позднякова Тетяна 1991 Москва 

5000 м. 16.01,96а Позднякова Тетяна 1991 Київ 

10000 м. 32.00,24 Позднякова Тетяна 1991 Токіо 

Марафон 2:29.00,0 Позднякова Тетяна 2002 Провіденс 

4х100 47,64а 

Сорокіна Наталія 

Бондарчук Катерина 

Кальногуз Ганна 

2003 Київ 

Гладка Олена 

4х400 

3.45,16а 

Дідиченко Юлія 

Бринзак Альона 

Шереметьєва Юлія 

2008 Київ 

Гладун Зоя 

100 з/б 13,43а Добринська Наталія 2011 Дегу 

400 з/б 56,14а Орінчук Алла 1995 Київ 

3000 м. з/п 10.37,47а Календарьова Ольга 2005 Київ 

с/х 20 км. 1:32.07,0 Яковенко Ольга 2012 Лондон 

с/х 50 км. - - - - 

Стрибок у висоту 193 см Добринська Вікторія 2012 Бердичів 


довжину 

6 м. 63 см. Добринська Наталія 2008 Пекін 


стрибок 

14 м. 00 см. Самборська Марина 2008 Київ 

Стрибок з 

жердиною 

- - - - 

Штовхання ядра 17 м. 29 см. Добринська Наталія 2008 Пекін 

Метання диска 50 м. 77 см Єлькіна Альбіна 1957 Київ 

Метання списа 52 м. 78 см. Постемська Вікторія 1996 Київ 

Метання молота - - - - 

7 борство 6778 очк. Добринська Наталія 2010 Барселона 

• a – автохронометраж, h- ручний хронометраж 

201


України з легкої атлетики (станом на 25.01.2015 р.) 

чоловіки 

Дисципліна Результат Атлет Дата Змагання Місце 

100 м 10,03 Віктор Бризгін 1986 

200 м 20,00 Валерій Борзов 04.09.1972 

Олімпіада 

1972 

Мюнхен 

400 м 45,11 

Валентин 

Кульбацький 

01.09.1995 Універсіада Фукуока 

800 м 1.45,08 

Леонід 

Масунов 

22.06.1984 Київ 

1500 м 3.30,33 Іван Гешко 03.09.2004 

Меморіал 

Ван Дамма 

Брюссель 

5 000 м 13.10,78 Сергій Лебідь 06.09.2002 Берлін 

10 000 м 27.59,8 Павло Андрєєв 10.07.1973 Москва 

Марафон 2.07,15 

Дмитро 

Фукуокський 

03.12.2006 

Барановський 

марафон 

Фукуока 

110 м з/б 13,22 

Сергій 

31.08.2007 

Чемпіонат 

Осака 

400 м з/б 48,06 

3000 м з/п 8.21,75 

Естафета 

4×100 м 


4×400 м 

38,53 

3.02,35 

Демидюк 

Олег 

Твердохліб 

Андрій 

Попеляєв 

Костянтин 

Рурак 

Сергій Осович 

Олег 

Крамаренко 

Владислав 

Дологодін 


Кайдаш 

Андрій 

Твердоступ 


Рибалка 

Євген Зюков 

202 

10.08.1994 

світу 


Європи 

Гельсінкі 

19.07.1984 Москва 

02.06.1996 

11.08.2001 


4×100 м 


світу 

Мадрид 

Едмонтон 

Хода на 20 


1.19,43 

км 

Соломін 

24.09.1983 Берген 


Віталій 

3.43,57 

км 

Попович 

05.08.1989 Ленінград 

Довжина 8,35 м 

Сергій 

Дніпропе 

16.07.1988 

Лаєвський 

тровськ 

Потрійний 17,90 м 


Братислав 

20.06.1990 

Іноземцев 

а 

Висота 2,42 м Богдан 15.06.2014 етап Нью-

Бондаренко 

Діамантової Йорк 

ліги 

Жердина 6,14 м WR Сергій Бубка 31.07.1994 Сестрієре 

Ядро 21,81 м Юрій Білоног 03.07.2003 Київ 

Диск 68,88 м 


Дніпропе 

16.07.1988 

Зінченко 

тровськ 

Молот 

Спис 

Десятиборст 

во 

86,74 м 

WR 

86,12 м 

8709 очок 

Юрій Седих 30.08.1986 


П'ятниця 


Апайчев 


Європи 

20.05.2012 Київ 

03.06.1984 

Штутгарт 

Нойбранд 

енбург 


України з легкої атлетики (станом на 25.01.2015 р.) 

Жінки 

Дисципліна Результат Атлет Дата Змагання Місце 

100 м 10,82 Жанна Блок 06.08.2001 

200 м 22,17 Жанна Блок 09.07.1997 

400 м 48,27 

800 м 1.53,43 

1500 м 3.56,63 

5 000 м 14.59,26 

10 000 м 31.08,89 

Марафон 2:23.32 

100 м з/б 12,39 

400 м з/б 53,37 

3000 м з/п 9.27,26 


4×100 м 

42,04 


світу 

Едмонтон 

Сьєрра- 

Невада 

Ольга 

Кубок 

06.10.1985 

Бризгіна 

світу 

Канберра 

Надія 

Олізаренко 

27.07.1980 Москва 

Надія 

Раллдугіна 

18.08.1984 Прага 

Наталія 

Беркут[en] 

12.06.2004 Москва 


Беркут 

25.06.2004 Тула 

Елена 

Шурхно 

30.09.2012 Берлін 


Григорьєва 

11.07.1991 Київ 

Тетяна 

Терещук- 22.08.2004 Олімпіада Афіни 

Антипова 

Валентина 

Горпинич 

07.06.2008 Ялта 

Олеся Повх 

Христина 

Стуй 

Олімпіада 

01.08.2012 

Марія Рємєнь 

2012 

Лондон 

Бризгіна 

Єлизавета 

203


4×400 м 


км 

3.21,94 

Надія 

Олізаренко 


Джигалова 

Ольга 

Владикіна 

Марія 

Пінігіна 

204 

17.07.1979 Мюнхен 

1.27,27 Віра Зозуля 07.06.2008 Суми 

Довжина 7,24 м 

Лариса 

Бережна[en] 

05.06.1991 Гранада 


15,50 м Інесса 


10.08.1995 

WR Кравець 

світу 

Гетеборг 

Висота 2,05 м Інга Бабакова 15.09.1995 Токіо 

Жердина 4,57 м 

Анжела 

Балахонова 

04.07.2004 Ялта 

Ядро 21,69 м Віта Павлиш 20.08.1998 

Диск 

Молот 

70,80 м 

74,52 м 

Лариса 

Михальченко 

Ірина 

Сєкачова 

Спис 66,86 м Віра Ребрик 29.06.2012 

Семиборство 


км 

Discipline 

Вид змагань 

6832 очок 


Блонська 


Європи 

Будапешт 

18.06.1988 Харків 

02.07.2008 Київ 

26.08.2007 


Європи 


світу 

Гельсінкі 

Осака 

1.27,27 Віра Зозуля 07.06.2008 Суми 

Perf 



світу (чоловіки) 

Competitor 

Прізвище Імя 

DOB 

Дата 

народження 

Nat 

Національ 

ність 

100 Metres 9.58 Usain Bolt 21 AUG 1986 JAM 

200 Metres 19.19 Usain Bolt 21 AUG 1986 JAM 

Venue 

Місце 


рекорду 

Berlin 

(Olympiastadio 

n) 

Berlin 

(Olympiastadio 

n) 

Date 

Дата 


16 AUG 2009 

20 AUG 2009 

400 Metres 43.18 Michael Johnson 13 SEP 1967 USA Sevilla 26 AUG 1999 

800 Metres 1:40.91 

David Lekuta 

Rudisha 

17 DEC 1988 KEN London (OP) 

1000 Metres 2:11.96 Noah Ngeny 2 NOV 1978 KEN Rieti 

1500 Metres 3:26.00 

Hicham El 

Roma (Stadio 

14 SEP 1974 MAR 

Guerrouj 

Olimpico) 

One Mile 3:43.13 

Hicham El 

Roma (Stadio 

14 SEP 1974 MAR 

Guerrouj 

Olimpico) 

2000 Metres 4:44.79 

Hicham El 

Guerrouj 

14 SEP 1974 MAR Berlin 

3000 Metres 7:20.67 Daniel Komen 17 MAY KEN Rieti

1976 

5000 Metres 12:37.35 Kenenisa Bekele 13 JUN 1982 ETH Hengelo 

10,000 Metres 26:17.53 Kenenisa Bekele 13 JUN 1982 ETH Bruxelles 

10 Kilometres 26:44 

Leonard Patrick 

Komon 

10 JAN 1988 KEN Utrecht 

15 Kilometres 41:13 

Leonard Patrick 

Komon 

10 JAN 1988 KEN Nijmegen 

20,000 Metres 56:26.0 Haile Gebrselassie 18 APR 1973 ETH Ostrava 

20 Kilometres 55:21 Zersenay Tadese 8 FEB 1982 ERI Lisboa 

One Hour 21.285 Haile Gebrselassie 18 APR 1973 ETH Ostrava 

Half Marathon 58:23 Zersenay Tadese 8 FEB 1982 ERI Lisboa 

25,000 Metres 1:12:25.4 

Moses Cheruiyot 

Mosop 

7 JUL 1985 KEN Eugene, OR 

25 Kilometres 1:11:18 

Dennis Kipruto 

Kimetto 

22 JAN 1984 KEN Berlin 

30,000 Metres 1:26:47.4 

Moses Cheruiyot 

Mosop 

7 JUL 1985 KEN Eugene, OR 

30 Kilometres 1:27:37 

Emmanuel 

Kipchirchir Mutai 

12 OCT 1984 KEN Berlin 

Marathon 2:02:57 

Dennis Kipruto 

Kimetto 

22 JAN 1984 KEN Berlin 

100 Kilometres 6:13:33 Takahiro Sunada 19 JAN 1973 JPN Tokoro 

3000 Metres 

Saif Saaeed 

7:53.63 

Steeplechase 

Shaheen 

15 OCT 1982 QAT Bruxelles 03 SEP 2004 

110 Metres 

Hurdles 

12.80 +0.3 Aries Merritt 24 JUL 1985 USA Bruxelles 

400 Metres 

Hurdles 

46.78 Kevin Young 16 SEP 1966 USA Barcelona 

High Jump 2.45 Javier Sotomayor 13 OCT 1967 CUB Salamanca 

Pole Vault 6.16 Renaud Lavillenie 18 SEP 1986 FRA Donetsk 

Long Jump 8.95 +0.3 Mike Powell 10 NOV 1963 USA Tokyo 

Triple Jump 18.29 +1.3 Jonathan Edwards 

205 

10 MAY 

1966 

GBR 

Shot Put 23.12 Randy Barnes 16 JUN 1966 USA 

Discus Throw 74.08 Jürgen Schult 

11 MAY 

1960 

GDR 

Göteborg 

(Ullevi 

Stadium) 

Los Angeles 

(Westwood), 

CA 

Neubrandenbur 

g 

Hammer Throw 86.74 Yuriy Sedykh 11 JUN 1955 URS Stuttgart 

Javelin Throw 98.48 Jan Zelezný 16 JUN 1966 CZE Jena 

Decathlon 9039 Ashton Eaton 21 JAN 1988 USA Eugene, OR 

20,000 Metres 

Race Walk 

1:17:25.6 Bernardo Segura 11 FEB 1970 MEX Bergen (Fana) 

20 Kilometres 

Vladimir 

1:17:16 

Race Walk 

Kanaykin 

21 MAR 1985 RUS Saransk 

30,000 Metres 

Maurizio 

2:01:44.1 

Race Walk 

Damilano 

6 APR 1957 ITA Cuneo 

50,000 Metres 

Race Walk 

3:35:27.2 Yohann Diniz 1 JAN 1978 FRA Reims 

50 Kilometres 

Zürich 

3:32:33 Yohann Diniz 1 JAN 1978 FRA 

Race Walk 

(Letzigrund) 

4x100 Metres 

Relay 

36.84 Jamaica JAM London (OP) 11 AUG 2012 

4x200 Metres 

Relay 

4x400 Metres 

Relay 

4x800 Metres 

Relay 

4x1500 Metres 

Relay 

1:18.63 Jamaica JAM 

2:54.29 United States USA 

Nassau (T. 

Robinson 

Stadium) 

Stuttgart 

(Gottlieb- 

Daimler 

Stadion) 

1990 

24 MAY 2014 

22 AUG 1993 

7:02.43 Kenya KEN Bruxelles 25 AUG 2006 

14:22.22 Kenya KEN 

Nassau (T. 

Robinson 

Stadium) 

25 MAY 2014 

Road Relay 1:57:06 Kenya KEN Chiba 23 NOV 2005

Discipline 


Perf 

Резуль 

тат 

100 Metres 10.49 0.0 

200 Metres 21.34 

+1.3 


світу (жінки) 

Competitor 

Прізвище Імя 

Florence Griffith- 

Joyner 

Florence Griffith- 

Joyner 

206 

DOB 

Дата 


21 DEC 1959 USA 

21 DEC 1959 USA 

Nat 

Національн 

ість 

400 Metres 47.60 Marita Koch 18 FEB 1957 GDR 

Venue 

Місце 



Indianapolis, 

IN 

Seoul 

(Olympic 

Stadium) 

Canberra 

(Bruce 

Stadium) 

Date 

Дата 


16 JUL 1988 

29 SEP 1988 

06 OCT 1985 

800 Metres 1:53.28 

Jarmila 

Kratochvílová 

26 JAN 1951 TCH München 26 JUL 1983 

1000 Metres 2:28.98 

Svetlana 

Masterkova 

17 JAN 1968 RUS Bruxelles 23 AUG 1996 

1500 Metres 3:50.46 Yunxia Qu 25 DEC 1972 CHN Beijing 11 SEP 1993 

One Mile 4:12.56 

Svetlana 

Masterkova 

17 JAN 1968 RUS Zürich 14 AUG 1996 

2000 Metres 5:25.36 Sonia O'Sullivan 28 NOV 1969 IRL Edinburgh 08 JUL 1994 

3000 Metres 8:06.11 Junxia Wang 9 JAN 1973 CHN Beijing 13 SEP 1993 

5000 Metres 14:11.15 Tirunesh Dibaba 1 JUN 1985 ETH Oslo (Bislett) 06 JUN 2008 

10,000 Metres 29:31.78 Junxia Wang 9 JAN 1973 CHN Beijing 08 SEP 1993 

10 Kilometres 30:21 Mx Paula Radcliffe 17 DEC 1973 GBR 

San Juan, 

PUR 

23 FEB 2003 

10 Kilometres 30:29 Wo Asmae Leghzaoui 30 AUG 1976 MAR 

New York, 

NY 

08 JUN 2002 

15 Kilometres 46:14* Mx 

Florence Jebet 

Kiplagat 

27 FEB 1987 KEN Barcelona 15 FEB 2015 

15 Kilometres 46:59 Wo Lornah Kiplagat 1 MAY 1974 NED Udine 14 OCT 2007 

20,000 Metres 1:05:26.6 Tegla Loroupe 9 MAY 1973 KEN Borgholzhaus 03 SEP 2000 

en 

20 Kilometres 

1:01:54* 


Mx 

Kiplagat 


20 Kilometres 1:02:57 Wo Lornah Kiplagat 1 MAY 1974 NED Udine 14 OCT 2007 

One Hour 18.517 Dire Tune 19 JUN 1985 ETH Ostrava 12 JUN 2008 

Half Marathon 

1:05:09* 


Mx 

Kiplagat 


Half Marathon 1:06:25 Wo Lornah Kiplagat 1 MAY 1974 NED Udine 14 OCT 2007 

25,000 Metres 1:27:05.9 Tegla Loroupe 9 MAY 1973 KEN Mengerskirch 21 SEP 2002 

en 

25 Kilometres 1:19:53 Mx 

Mary Jepkosgei 

Keitany 

18 JAN 1982 KEN Berlin 09 MAY 2010 

25 Kilometres 1:22:47 Wo Paula Radcliffe 17 DEC 1973 GBR Helsinki 14 AUG 2005 

30,000 Metres 1:45:50.0 Tegla Loroupe 9 MAY 1973 KEN Warstein 06 JUN 2003 

30 Kilometres 

1:38:23* 

Liliya 

Mx 

Shobukhova 

13 NOV 1977 RUS Chicago, IL 09 OCT 2011 

Marathon 2:15:25 Mx Paula Radcliffe 17 DEC 1973 GBR London 13 APR 2003 

Marathon 2:17:42 Wo Paula Radcliffe 17 DEC 1973 GBR London 17 APR 2005 

100 Kilometres 6:33:11 Tomoe Abe 13 AUG 1971 JPN Yubetsu 25 JUN 2000 

Beijing 

3000 Metres 

8:58.81 Gulnara Galkina 9 JUL 1978 RUS (National 

Steeplechase 

Stadium) 

17 AUG 2008 

100 Metres 

Yordanka 

12.21 

Hurdles 

+0.7 Donkova 

28 SEP 1961 BUL Stara Zagora 20 AUG 1988 

400 Metres 

Yuliya 

52.34 

Hurdles 

Pechenkina 

21 APR 1978 RUS Tula, RUS 08 AUG 2003 

High Jump 2.09 

Stefka 

Roma (Stadio 

25 MAR 1965 BUL 

Kostadinova 

Olimpico) 

30 AUG 1987 

Pole Vault 5.06 Elena Isinbaeva 3 JUN 1982 RUS Zürich 28 AUG 2009 

Long Jump 7.52 

Galina 

+1.4 Chistyakova 

26 JUL 1962 URS Leningrad 11 JUN 1988 

Triple Jump 15.50 

Göteborg 

Inessa Kravets 5 OCT 1966 UKR 

+0.9 

(Ullevi 

10 AUG 1995

Shot Put 22.63 

Natalya 

Lisovskaya 

Stadium) 

16 JUL 1962 URS Moskva 07 JUN 1987 

Discus Throw 76.80 Gabriele Reinsch 23 SEP 1963 GDR Neubrandenbu 09 JUL 1988 

rg 

Hammer Throw 79.58 Anita Wlodarczyk 8 AUG 1985 POL 

Berlin 

(Olympiastadi 31 AUG 2014 

on) 

Javelin Throw 72.28 

Barbora 

Špotáková 

30 JUN 1981 CZE Stuttgart 13 SEP 2008 

Heptathlon 7291 

Seoul 

Jackie Joyner- 

3 MAR 1962 USA (Olympic 

Kersee 

Stadium) 

24 SEP 1988 

Decathlon 8358 Austra Skujyte 12 AUG 1979 LTU 

Columbia, 

MO 

15 APR 2005 

10,000 Metres 

Nadezhda 

41:56.23 

Race Walk 

Ryashkina 

22 JAN 1967 URS Seattle, WA 24 JUL 1990 

20,000 Metres 

Olimpiada 

1:26:52.3 

Race Walk 

Ivanova 

26 AUG 1970 RUS Brisbane 06 SEP 2001 

20 Kilometres 

Race Walk 

4x100 Metres 

Relay 

4x200 Metres 

Relay 

4x400 Metres 

Relay 

4x800 Metres 

Relay 

4x1500 Metres 

Relay 

1:25:02 

Elena 

Lashmanova 

207 

9 APR 1992 RUS 

London (The 

Mall) 

11 AUG 2012 

40.82 United States USA London (OP) 10 AUG 2012 

1:27.46 

United States 

"Blue" 

USA 

3:15.17 USSR URS 

Philadelphia, 

PA 

Seoul 

(Olympic 

Stadium) 

29 APR 2000 

01 OCT 1988 

7:50.17 USSR URS Moskva 05 AUG 1984 

16:33.58 Kenya KEN 

Nassau (T. 

Robinson 

Stadium) 

24 MAY 2014 

Road Relay 2:11:41 PR of China CHN Beijing 28 FEB 1998 

Discipline 


Perf 



світу у закритих приміщеннях 


Competitor Прізвище 

Імя 

DOB 

Дата 


Nat 


ність 

Venue 

Місце встановлення 


Date 

Дата 


50 Metres 5.56 Donovan Bailey 16 DEC 1967 CAN Reno, NV 09 FEB 1996 

60 Metres 6.39 Maurice Greene 23 JUL 1974 USA Atlanta, GA 03 MAR 2001 

200 Metres 19.92 Frank Fredericks 2 OCT 1967 NAM Liévin 18 FEB 1996 

400 Metres 44.57 Kerron Clement 31 OCT 1985 USA Fayetteville, AR 12 MAR 2005 

800 Metres 1:42.67 Wilson Kipketer 12 DEC 1972 DEN 

Paris-Bercy (Palais 

Omnisports) 

09 MAR 1997 

1000 Metres 2:14.96 Wilson Kipketer 12 DEC 1972 DEN Birmingham, GBR 20 FEB 2000 

1500 Metres 3:31.18 Hicham El Guerrouj 14 SEP 1974 MAR Stuttgart 02 FEB 1997 

One Mile 3:48.45 Hicham El Guerrouj 14 SEP 1974 MAR Gent 12 FEB 1997 

3000 Metres 7:24.90 Daniel Komen 17 MAY 1976 KEN Budapest 06 FEB 1998 

5000 Metres 12:49.60 Kenenisa Bekele 13 JUN 1982 ETH Birmingham, GBR 20 FEB 2004 

50 Metres Hurdles 6.25 Mark McKoy 10 DEC 1961 CAN Kobe 05 MAR 1986 

60 Metres Hurdles 7.30 Colin Jackson 18 FEB 1967 GBR Sindelfingen 06 MAR 1994 

High Jump 2.43 Javier Sotomayor 13 OCT 1967 CUB 

Budapest 

(Sportscárnok) 

04 MAR 1989 

Pole Vault 6.16 Renaud Lavillenie 18 SEP 1986 FRA Donetsk 15 FEB 2014 

Long Jump 8.79 Carl Lewis 1 JUL 1961 USA New York, NY 27 JAN 1984 

Triple Jump 17.92 Teddy Tamgho 15 JUN 1989 FRA 

Paris-Bercy (Palais 

Omnisports) 

06 MAR 2011 

Shot Put 22.66 Randy Barnes 16 JUN 1966 USA Los Angeles, CA 20 JAN 1989 

Heptathlon 6645 Ashton Eaton 21 JAN 1988 USA 

Istanbul (Ataköy 

Arena) 

10 MAR 2012 

5000 Metres Race 

Walk 

18:07.08 Mikhail Shchennikov 24 DEC 1967 RUS Moskva 14 FEB 1995 

4x200 Metres 1:22.11 Great Britain & N.I. GBR Glasgow 03 MAR 1991

Relay 

4x400 Metres 

Relay 

3:02.13 United States USA Sopot (Ergo Arena) 09 MAR 2014 

4x800 Metres 7:13.11 USA All Stars USA Boston (Roxbury) 08 FEB 2014 

Discipline 


Perf 



світу у закритих приміщеннях 

Жінки 

Competitor Прізвище 

Імя 

DOB 

Дата 


Nat 


ність 

Venue 

Місце 



Date 

Дата 


50 Metres 5.96 Irina Privalova 22 NOV 1968 RUS Madrid 09 FEB 1995 

60 Metres 6.92 Irina Privalova 22 NOV 1968 RUS Madrid 09 FEB 1995 

200 Metres 21.87 Merlene Ottey 10 MAY 1960 JAM Liévin 13 FEB 1993 

400 Metres 49.59 

Jarmila 

Kratochvílová 

26 JAN 1951 TCH Milano 

800 Metres 1:55.82 Jolanda Batageli 12 SEP 1976 SLO Wien 

1000 Metres 2:30.94 

Maria de Lurdes 

Mutola 

1500 Metres 3:55.17 Genzebe Dibaba 8 FEB 1991 ETH 

One Mile 4:17.14 Doina Melinte 27 DEC 1956 ROU 

3000 Metres 8:16.60 Genzebe Dibaba 8 FEB 1991 ETH 

07 MAR 

1982 

03 MAR 

2002 

27 OCT 1972 MOZ Stockholm 25 FEB 1999 

Karlsruhe 

(Europahalle) 

East Rutherford, 

NJ 

Stockholm (Globe 

Arena) 

01 FEB 2014 

09 FEB 1990 

06 FEB 2014 

5000 Metres 14:24.37 Meseret Defar 19 NOV 1983 ETH Stockholm 18 FEB 2009 

50 Metres Hurdles 6.58 Cornelia Oschkenat 29 OCT 1961 GDR Berlin (DH) 20 FEB 1988 

60 Metres Hurdles 7.68 Susanna Kallur 16 FEB 1981 SWE Karlsruhe 10 FEB 2008 

High Jump 2.08 Kajsa Bergqvist 12 OCT 1976 SWE Arnstadt 04 FEB 2006 

Pole Vault 5.02 Jennifer Suhr 5 FEB 1982 USA Albuquerque, NM 

02 MAR 

2013 

Long Jump 7.37 Heike Drechsler 16 DEC 1964 GDR Wien 13 FEB 1988 

Triple Jump 15.36 Tatyana Lebedeva 21 JUL 1976 RUS 

Shot Put 22.50 Helena Fibingerová 13 JUL 1949 TCH 

Pentathlon 5013 Natallia Dobrynska 29 MAY 1982 UKR 

3000 Metres Race 

Walk 

4x200 Metres 

Relay 

4x400 Metres 

Relay 

4x800 Metres 

Relay 

Budapest 

(Sportarena) 

Jablonec nad 

Nisou 

Istanbul (Ataköy 

Arena) 

06 MAR 

2004 

19 FEB 1977 

09 MAR 

2012 

11:40.33 Claudia Stef 25 FEB 1978 ROU Bucuresti 30 JAN 1999 

1:32.41 Russia RUS Glasgow 29 JAN 2005 

3:23.37 Russia RUS Glasgow 28 JAN 2006 

8:06.24 Moskva RUS Moskva 18 FEB 2011 

208

Сторінки історії легкої атлетики Вінниччини

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?