Фізична Ñ Ñ–Ð¼Ñ–Ñ - Донбаська державна машинобудівна академія

ΔH 0 = n A ΔH 0 A + n B ΔH 0 B , (7.1)де ΔH 0 A , ΔH 0 B – мольні ентальпії чистих речовин А та В; n A , n B – кількістьмолей компонентів А та В.Об'єм бінарного розчинуV = n A V 0 A + n B V 0 B , (7.2)де V 0 A та V 0 B – мольні об'єми чистих компонентів А та В.Ідеальні розчини утворюються з компонентів, фізико-хімічні властивостіяких близькі. Прикладом таких розчинів можуть бути системиС 2 Н 5 ОН–СН 3 ОН, розплави металів Fe–Co та оксидів FeO та MnO та ін.Фізична теорія розчинів Вант-Гоффа розглядає стан розчиненої речовинияк стан ідеального газу, а розчин – як механічну суміш кількох компонентів.Розчинена речовина поводить себе в деяких відношеннях так, якбивона знаходилася в газоподібному стані. Як і в газах, тільки повільніше,в розчинах спостерігається дифузія, завдяки якої утворюється та підтримуєтьсяоднакова по усьому об'єму концентрація розчиненої речовини. Дляідеального розчину такі властивості, як осмотичний тиск, тиск пари над розчином,підвищення температури кипіння, зниження температури замерзаннярозчину знаходяться в лінійної залежності від концентрації розчиненоїречовини. Ці властивості зумовлені не природою розчиненої речовини,а концентрацією її частинок.Утворення реальних розчинів супроводжується виділенням або поглиненнямтеплоти, зміною об'єму системи або появою забарвлення розчину.Ці зовнішні ознаки утворення реальних розчинів є характерними ознакамихімічних процесів, в результаті яких завжди утворюються нові речовини.Під час утворення реального розчину відбувається не тільки подрібненняречовини, що розчиняється (фізичний процес, що протікає з поглиненнямтеплоти), але одночасно відбувається хімічна взаємодія розчинниказ речовиною, що розчиняється, з утворенням сполук (сольватів) та виділеннямтеплоти. Так, наприклад, розчинення сірчаної кислоти у воді супрово-59