Фізична Ñ Ñ–Ð¼Ñ–Ñ - Донбаська державна машинобудівна академія

Під час прожарювання гідроксид Fe(OН) 3 переходить у оксид Fe 2 O 3 :2 Fe(OН) 3 → Fe 2 O 3 + 3Н 2 О.Ваговий аналіз складається з таких аналітичних операцій: взяття і розчинення наважки зразку, що досліджується; осадження певного елемента у вигляді важкорозчинної сполуки; фільтрування і промивання осаду; сушіння, прожарювання і зважування осаду.Наважка – це певна кількість речовини, взятої для аналізу. Величинанаважки залежить від процентного вмісту даного елемента в досліджуванійречовині. Чим більше вміст даного елемента, тим меншою є наважка.Величина наважки звичайно визначають за кількістю прожареногоосаду, отриманого після осадження даного елемента. Дослідним шляхомустановлено, що оптимальна вага прожареного кристалічного осаду не повиннаперевищувати 0,5 г, а аморфного осаду – 0,2 … 0,3 г.Виходячи з цього, у більшості випадків легко розрахувати оптимальнувеличину наважки. Так, наприклад, при визначенні заліза в залізномудроті залізо осаджують у вигляді аморфного осаду Fe(OH) 3 (осаджуванаформа), після прожарювання якого утвориться речовина Fe 2 O 3 (вагова форма).Якщо вважати, що залізний дріт складається майже повністю з заліза,то в такому випадку величину наважки можна визначити зі співвідношення:2Fe ––– Fe 2 O 3 ,255,85 г Fe утворюють (255,85 + 316) г Fe 2 O 3 ,а г Fe утворюють 0,2 г Fe 2 O 3 .Звідси величина наважки:а 0,2255,85159,722,34 0,14г.159,7Отже, беруть наважку залізного дроту у межах 0,13 … 0,15 г і зважуютьна аналітичних вагах із точністю 0,0002 г.161