czesc 2.indd

згоди. Ми без перестанку молимось, щоб Господь Бог послав у серцяхолмщан, як українців, так і поляків, духа любови і всепрощення.В ім’я Христа кличемо до нас усіх: „Схаменіться, не підносьте рукина безборонніх!”. Нехай кожний пам’ятає слова нашого Господа в св.письмі, що „всі, що візьмуть мене від меча і згинуть”.Звертаємося цим листом своїм, покритих сотнями відписів чоловихлюдей від імени 800 000 православної людности Холмщини і Підляшша4 , до всіх людей доброї волі в цілому культурному світі. Нас,безборонних і безсильних, винищують поляки на Холмщині тількиза те, що ми міцно тримаємося православної віри батьків своїх, щоми хочемо говорити своєю рідною мовою, хочемо учитися в ріднійшколі. Убивають тільки за те, що ми не хочемо винародовитись і статиполяками-католиками. Ми звертаємось до всіх людей доброї воліз бажанням, щоб культурний світ таки почув наш розпучливий голосі вступився за нас бодай в останню хвилину... І хто вірить в Богаі правду на землі, той поспішить нам з допомогою...Холм, 30 квітня 1944 р. Меморіял Холмської Ради 5до всіх епіскопів світуДА СБУ, Ф. 1, оп. 42, спр. 2, арк. 256–258.Копія, машинопис.Примітки1Апогеєм цих подій став 1938. Польські адміністративні і військові власті вирішилиліквідувати нові православні парохії (т. зв. парохії без священиків), створюванімитрополитом Діонізієм головним чином при недіючих церквах. До липня 1938 наЛюблінщині всього було розібрано 127 церков, каплиць i молитовних домів, а чотирисакральних об’єкти було передано римо-католицькому Костелові. Не були зруйновані55 діючих храмів. За даними української історичної літератури зруйновано 189 храмів,a 149 передано Католицькому костелові. Акція викликала обурення православногонаселення. Проти неї протестувала також частина польської громадської думки,м. ін., депутат Сейму Ванда Пелчинська. Див.: M. Papierzyńska-Turek, Między tradycjąa rzeczywistością. Państwo wobec prawosławia 1918–1939, s. 359–378.2Іларіон (1882–1972), Митрополит православної церкви, мовознавець, історикцеркви, в 1918 міністр освіти в уряді УНР, в 1919–1921 міністр віросповідань в урядіУНР; в 1926–1932 викладач Варшавського університету; Архієпископ Холмськийі Підляський; після війни на еміграції; з 1951 глава Української Православної Церквив Канаді.37–8 червня 2003 р. семеро з них були визнані мучениками за віру i канонізованоу Холмі.4За даними загальнопольського перепису 1931 на Люблінщині проживало 208 400православних.1348