czesc 2.indd

цивільного населення. Всього було вбито бл. 1,5 тисячі українців, при 1–2 вбитихi 3–5 поранених солдатах АК. В наступні дні на територію Холмщини увійшло кількакуренів УПА з Волині та Східної Галичини, які, у свою чергу, розпочали антипольськічистки, знищивши низку польських населених пунктів (наприклад Тарношин, Жабче,Великі Очі) та вбивши багатьох мешканців цих сіл з числа цивільного населення. Одночасно,в результаті важких боїв, вони витіснили польські загони за ріку Гучву. Утворивсярегулярний польсько-український фронт довжиною понад 100 км з кількакілометровоюнейтральною смугою. Українці створили т. зв. Холмський фронт УПА підкомандуванням Степана Новицького, псевдо „Спец”. Ситуація в регіоні заспокоїласящойно у червні 1944. Є підстави припускати, що українська реакція на „польськийпартизанський наступ” від березня 1944 все рівно мала б місце в рамках реалізовуваногоОУН і УПА плану „деполонізації”. Свідченням цього є, наприклад події в Бєщадах,де не було антиукраїнських виступів, aле незважаючи на це, УПА знищила тамв 1944 200–250 поляків (G. Motyka, Tak było..., с. 133–206). Сила польського підпіллястала причиною того, що на Люблінщині i Ряшівщині, на відміну від Волині та СхідноїГаличини, численних втрат зазнало також українське цивільне населення. Здається,що втрати поляків і українців на цих землях у 1943–1944 були порівняльними й становилипо бл. 4–5 тисяч вбитими з обох сторін (G. Motyka, Tak było..., s. 133–206). Загостреннястосунків було помітне також в інших регіонах Польщі. Це було пов’язано якз польськими, так і з українськими біженцями, які напливали зі Сходу. Отож читаємо:„В Криниці [...] зростає напруження в стосунках українців не лише з місцевим польським,а й лемківським населенням. Цей фактор є домінуючим у житті здравниці. Українціпоставили місцевому німецькому бургомістрові вимогу усунути з лісопильногозаводу польських робітників, вислати їх на роботи до Рейху i прийняти на роботу прибулихзі сходу. Однак бургомітр відмовився” (Studium Polski Podziemnej, Sprawozdaniesytuacyjne za luty–czerwiec 1944, с. 63). В іншому рапорті читаємо: „Всі околиці Кроснапереповнені українцями зі сходу [...], польське населення серйозно рахується з тим, щоу міру переміщення фронту на захід, злочинна діяльність українців буде перенесенай на ці землі. [...] У Новому Санчі i oколицях під кінець березня перебувало кількатисяч українців [...] Дуже багато українців мають польські кеннкарти. Громадськістьпереконана, що вони були забрані у вбитих поляків” (SPP, Sprawozdanie..., s. 48–49).На території Міхівського повіту кількість українських біженців оцінювали на 6 тисяч.Варто зауважити, що позиція місцевого польського населення дуже часто негативновідбивалася на поляках, що втікали з Галичини чи Волині. Ці люди говорили по-польськизі східним акцентом, тому траплялися випадки, коли їх приймали за українців,які прикидаються поляками. У зв’язку з цим мали місце різного роду переслідування,які часто змушували біженців до дальших поневірянь ще далі на захід.2Правильно Гальчевський-Войнаровський Яків, псевдо „Oрел”, полковникУНР; з 1941 радник у штабі „Бульби”; в 1942 один із організаторів УДК в Грубешові;в 1942–1943 командир української самооборони в Грубешові; загинув у березні 1943;замах здійснила АК.3Струтинський Микола (1888 р. н.), доктор, адвокат, громадський діяч; головаУДК в Грубешові; загинув у березні 1943; замах здійснила АК.4Так у тексті; правильно: Квасів.5Так у тексті; правильно: Охлопів.1280