czesc 2.indd

оборонну акцію перед терором німців і поляків. Тому поляки тікаютьз Волині у Галичину, де знаходять притулок у Лігеншафтах.Спокійний досі терен Галичини почав теж ставати гарячим.З Холмщини, Волині, а то й з-за Збруча, почала перекидатися партизанкау прикордонні повіти Галичини. В прикордонних селах Сокальщинипоявились відозви, видані повстанцями Волині, щоб населенняне їхало до Німеччини, не здавало контингентів і т. п.В зв’язку з небезпекою від партизан, збільшено число гранцшуцівна волинському кордоні й озброєно їх скорострілами. Кордон обтягненоколючим дротом. Сильно скріплено залогу Гештапо в Сокалі.В усіх прикордонних районах заряджено безперервну варту і контролюпо лісах, шляхах, залізничних станціях тощо, та гостре поготівляпо станицях поліції. Ніхто не може пройти чи проїхати без затриманняі провірки документів. В деяких округах (Кам’янка Струм[илова])видано солтисам револьвери. Говорять, що на Волинський кордону Радомівщині має прийти 2000 мадярів.[...]ДА СБУ, Ф. 13, спр. 376, т. 32, арк. 60–77.Оригінал, машинопис.Примітки1Польсько-український конфлікт охопив теж землі сучасної Польщі. Особливоїгостроти він набрав на Люблінщині. Це стало результатом німецької переселенськоїакції на Замойщині. У ході цієї акції німці розселяли в деяких виселених польськихселах українців (зрештою також виселених) таким чином, щоб населені ними селастановили натуральний захисний вал, який захищав би їх власних колоністів від ударівпольських партизанів. Ця провокація німцям повністю вдалася. Оскільки полякифактично спрямували частину ударів проти українського населення. Ця проблема єважливою тому, що на думку багатьох українських істориків операція УПА на Волинібула наслідком антиукраїнських заходів польського підпілля на Холмщині. Цятеза не відповідає дійсності. За даними української сторони у 1942–1943 на Холмщинівід рук поляків загинуло 394 українці (ширше на цю тему див.: G. Motyka, Tak było...,с. 133–206). Беручи до уваги те, що в той же час на Волині було вбито близько 30 тисячполяків, важко визнати ці цифри порівняльними. Тим більше, що за даними іншихджерел, загибель більшості згаданих українських жертв датується другою половиною1943 як реакція на звістку про події на Волині. Щойно поява на описуваних земляхбіженців з Волині й Східної Галичини (в серпні 1943 лише у Грубешівському повітіїх було бл. 6 тисяч) спровокувала польське підпілля на проведення ширших антиукраїнськихакцій (B. Kroll, Rada Główna Opiekuńcza, Warszawa 1985). Ситуація на цихземлях загострилася ще більше у 1944. В березні цього року грубешівські і томашівськізагони АК, підтримувані батальйоном БХ Станіслава Басая, „Рися”, розпочалипартизанський наступ, спаливши понад 20 українських сіл (м. iн. Сагринь, Бересть,Ласків). Після того як було зламано опір української самооборони, почалися вбивства1278