czesc 2.indd

велитенську бойову громаду, що переживши „совєтський рай” тазакоштували „Нової Европи”, спрямує усі свої зусилля на здобуттявласної держави. БО ТІЛЬКИ У НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕР-ЖАВІ РЯТУНОК НАЦІЇ І КОЖНОГО З НАС.ДА СБУ, Ф. 13, спр. 376, т. 22, арк. 38–43.Оригінал, друкарський примірник.Примітки1Натяк на ліквідацію греко-католицької церкви, здійснену царськими властямив 1839 i 1875. В її результаті населення греко-католицького віросповідання „навернено”на православ’я. У 1938 польські власті прийняли рішення про ліквідацію (розбір)138 православних культових об’єктів, під претекстом, що вони не використовуютьсяправославними.2В стенограмах нарад, присвячених станові безпеки на території ГГ, зокремадистрикту Люблін, вміщених у „Щоденнику Ганса Франка” i oпублікованих у 1970(Okupacja i ruch oporu w dzienniku Hansa Franka 1939–1945), в багатьох місцях бачимозанепокоєння ростом активності партизанів (період весна 1942 – середина 1943)в східних районах дистрикту Люблін. Згадувані партизанські загони німці однозначнодефініювали як російські, більшовицькі або польсько-російські. На засіданні 4 серпня1942, присвяченому, м. iн., станові безпеки в дистрикті Люблін, керівник Відділу внутрішніхсправ дистрикуту Люблін, радник уряду доктор Хассе повідомив, що „в ходіпроведеної під кінець травня операції [в районі] Холма ліквідовано поза всяким сумнівомнайважливішу з російських банд, яка керувала [рештою]; [...] Однак, незважаючина це певна кількість російських банд все ще існує” (Okupacja..., т. 1, с. 503). Крім того,раніше на нараді, яка відбулася в червні 1942, статс-секретар (і Головний командир ССй поліції в ГГ) Фрідріх Вільгельм Крюгер, посилаючись на дані Сіпо, констатував„більше того фактом є те, що на цю територію [дистрикт Люблін] закинуто десантників,що утримують контакти з закордоном, тобто з Москвою (Okupacja..., т. 1, с. 469). Назгадуваній раніше серпневій нараді виступав також командир СС i поліції дистриктуЛюблін Оділо Ґлобоцнік, який пояснив, що „в дистрикті вже нема тих, правдоподібно,більшовицького походження, банд, які в квітні, травні i червні завдавали стільки клопотудистриктові” (Okupacja..., т. 1, с. 501). На засіданні, присвяченому станові безпекив ГГ, що відбулося 21 вересня 1942, командир Сіпо Еберрхард Шингарт заявив, що „...діяльність банд в дистрикті Люблін призупинена, хоча, на жаль, ці банди отримуютьпідкріплення з районів Білорусі. [...] Цими бандами досить часто керують парашутисти...”(Okupacja..., т. 1, с. 543). На конференції, присвяченій питанням безпеки в ГГ,що відбулася у травні 1943, керівник головного відділу внутрішніх справ ГГ ЛюдвігЛосакер відзначав, що „Банди добре озброєні. Командують ними більшовики. Зрослаактивність радянської авіації, також на територію ГГ почали закидати комісарів”(Okupacja..., т. 2, с. 145). Партизанські загони, створювані радянськими десантниками,починаючи з кінця 1941, складалися головним чином з воїнів Червоної Армії, що втеклиз німецьких таборів для військовополонених, євреїв, що переховувалися по лісахта різноманітних прихильників комуністичної ідеї. В 1942–1943 партизанські загоницього типу провели в дистрикті Люблін низку операцій, спрямованих проти німців,а також проти українців, що перебували на німецькій службі. Від німецьких репресій,у відплату за згадані операції, постраждало польське і українське цивільне населення.1266