czesc 2.indd

б) 19 українських робітників з Галичини, які мали документи булиприписані в Кракові до транспорту з „російськими цивільними в’язнями”і вислані до дисциплінарного табору в Ґратз (додаток 3).в) 95 українців з Галичини в середині січня 1942 р. були завербованіуправлінням праці на роботи до Рейху, а потім через СхіднуПруссію вислані до Пскова в Росії, де у важких умовах більшістьз них померли (додаток 4).г) Зваблення на роботи за допомогою замаскованої призовної комісії(Заліщики). Забирання учнів під час шкільних занять (Біла Підляська,Влодава, Грубешів) (додаток 5).1246ІІІ. Проблема особистої безпекиВже сам спосіб трактування наших земляків нижчими органаминімецької влади дуже сильно сприяв погіршенню загальної ситуації.Українці справедливо сподівалися, що як народ, який ніколи не виступавпроти німців і їх інтересів, мають бути трактовані інакше, ніжнарод, який воював проти німців. Однак кожен українець був змушенийпереконатися, що більшість німців трактує однаково всі народиСходу, не дивлячись на те, ким вони є – ворогами чи друзями. Українець,який має справу з нижчими органами влади дуже часто зустрічаєтьсяз образливою лайкою і навіть переслідуваннями. Змалюватитакий стан справ можна багатьма прикладами. У додатку наводжулише кілька яскравих випадків (додаток 6).Значно гірший характер мають масові розстріли невинних людей,як це мало місце в Любичі Королівській, а згодом у Львові і Чорткові.В Любичі повіт Рава Руська було розстріляно без суду 46 селян, середних 31 українця (4 Х 1942, додаток 7).В другій половині листопада 1942 у Львові розстріляно 28 українців,у Чорткові – 56 українців, також без суду (додаток 8).У грудні 1942 поліція розпочала акцію чистки серед так званихнепевних елементів, яка незабаром можливо призведе до масових арештівневинних спокійних громадян. Вони перебувають в ув’язненніі їм загрожує небезпека втрати, якщо не життя, то принаймні здоров’я(додаток 9).Про те, наскільки ці побоювання є реальні, свідчить інцидентз шістьма українськими дівчатами в Коломиї, які були ув’язнені в лютому1942 і безслідно зникли (додаток 10).а-У зв’язку із згадуваною акцією чистки відбувалися обшуки, навітьу кафедральному соборі Святого Юра у Львові. Не лише сам цейфакт, але перш за все поведінка поліцейських у цьому святому дляукраїнців місці, викликала пригнічений настрій і невдоволення серед