ÐÐТУÐÐЬÐÐ ÐÐ ÐÐÐÐÐÐ ÐÐСÐÐÐÐÐÐÐЯ ÐÐÐÐÐÐÐЯ
ÐÐТУÐÐЬÐÐ ÐÐ ÐÐÐÐÐÐ ÐÐСÐÐÐÐÐÐÐЯ ÐÐÐÐÐÐÐЯ
ÐÐТУÐÐЬÐÐ ÐÐ ÐÐÐÐÐÐ ÐÐСÐÐÐÐÐÐÐЯ ÐÐÐÐÐÐÐЯ
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
РОЛЬ БІОСФЕРНИХ РЕЗЕРВАТІВ У ЗБЕРЕЖЕННІ<br />
БІОРІЗНОМАНІТТЯ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ БР “РОЗТОЧЧЯ”)<br />
Когут І.І., Сенчина Б.В.<br />
Львівський національний університет імені Івана Франка<br />
Глобальні проблеми людства, які особливо загострились у другій<br />
половині ХХ століття, у свою чергу, сприяли активізації зусиль світової<br />
громадськості в пошуках шляхів їх вирішення. З цією метою була<br />
започаткована міжурядова та міждисциплінарна програма ЮНЕСКО «Людина і<br />
біосфера» – МАБ (1971), орієнтована на раціональне управління природними<br />
ресурсами, їх збереження, формування кваліфікованих кадрів у цій галузі,<br />
поширення знань [12]. Беручи до уваги принцип екосистемної єдності природи<br />
Міжнародний союз охорони природи (IUCN), Програма ЮНЕСКО „Людина і<br />
біосфера”, Програма ООН щодо довкілля (UNEP) та інші міжнародні<br />
природоохоронні організації підняли питання про розширення різних форм<br />
екологічної співпраці у транскордонних регіонах. Однією із пріоритетних форм<br />
такої співпраці є територіальна охорона природи шляхом створення<br />
транскордонних заповідних об’єктів – національних природних та<br />
ландшафтних парків, біосферних заповідників (резерватів) тощо [9].<br />
Серед пріоритетних напрямків діяльності програма МАБ є створення та<br />
подальший розвиток Всесвітньої мережі біосферних резерватів. Схвалена<br />
ЮНЕСКО в 1974 p. концепція біосферних резерватів передбачала створення<br />
біогеографічно-репрезентативної мережі резерватів, налагодження в них<br />
постійного екологічного моніторингу за біосферними процесами. Головним<br />
їхнім завданням у 70-і роки вважали охорону природних ресурсів [11].<br />
Нова парадигма в охороні природи – збереження біорізноманіття в yciй<br />
його сукупності від внутрішньовидового різноманіття до різноманіття<br />
екосистем (Конвенція про біологічне різноманіття), визначена на Конференції<br />
ООН у Ріо-де-Жанейро (1992), а також започаткована ідеологія сталого<br />
розвитку суттєво змінили уявлення про біосферні резервати. Конференція<br />
наголосила на необхідності мати приклади, які демонстрували б реалізацію<br />
проголошених на ній ідей щодо підтримки якості навколишнього середовища<br />
на основі принципів сталого розвитку. Це ж знайшло відображення в нових<br />
програмних документах – Севільській стратегії для біосферних peзерватів<br />
(Іспанія, 1995) та в Положенні про Всесвітню мережу біосферних резерватів,<br />
затверджених Генеральною конференцією ЮНЕСКО (1995) [6].<br />
95
Change language