АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

новоствореного Університету св. Володимира у Києві. Сюди ж перевезли всю
навчально-матеріальну базу, у тому числі ботанічний сад [2]. У січні 1834 р.
В. Бессера призначено ординарним професором ботаніки Київського
університету, в якому він очолив кафедру ботаніки, а через два роки (1836 р.)
його назначають директором Київського ботанічного саду. Однак на посаді
директора вчений пропрацював до 1838 p., бо у цьому ж році вийшов на
пенсію. Деякий час проживав у Києві. Продовжуючи вивчати і систематизувати
вже зібрані і гербаризовані рослини, частково займався лікарською практикою.
В 1841 р. повернувся до Кременця. Взимку 1842 р. важко захворів, і 23 жовтня
цього ж року помер [3,8].
Великі заслуги В. Бессера в науковій, педагогічній і громадській
діяльності були належно оцінені науковою громадськістю. Він був обраний
почесним або дійсним членом багатьох вчених товариств: з 1811 р. – член
Московського товариства дослідників природи; з 1818 р. – Віленського
університету та Віленського медичного товариства; з 1822 – член-кореспондент
Варшавського товариства аматорів наук та Лондонського товариства
садівництва; з 1823 – дійсний член Товариства природничої історії в Лейпцігу;
з 1826 р. – член Кароліно-Леопольдинської академії в Берліні; з 1833 – член
Краківської академії; з 1835 – член-кореспондент Російської Академії наук; з
1836 – член Московського товариства садівництва. А такі видатні ботаніки
першої половини ХІХ ст. як П. Декандоль, Й. Шультес, А. Фішер, Г. Шотт,
А. Андржейовський та інші назвали деякі з описаних ними видів ім’ям
В.Г. Бессера: вівсюнець Бессера (Avena besseri Griseb.), аконіт Бессера
(Aconitum besserianum Andrz.), морківник Бессера (Silaus besseri D.C.), волошка
Бессера (Centaurea besseriana D.C.), тощо. Із сучасних систематиків ім’ям
Бессера М.В.Клоков назвав два нові види, а саме маренку Бессера (Asperula
besseriana Klok.) та підмаренник Бессера (Galium besseri Klok.) [1].
Отож, як бачимо діяльність В. Бессера багатогранна і лише при невтомній
праці можна досягти таких успіхів у різних галузях науки, яких досяг вчений.
Бо власне любов до науки і працездатність були у нього винятковими, гідними
подиву.
Список використаних джерел
1. Барбарич А.І. В.Г.Бессер (До 175 – річчя з дня народження) / Барбарич А.І. // Укр. ботан.
журн. – 1960. – Т. ХVІІ, №4. – С. 85 – 88. 2. Бєлова І. Природниче краєзнавство
Кременеччини в особах: діяльність Д.Міклера та В.Бессера. [Електронний ресурс] / –
Режим доступу: http://www.library.vn.ua/Konf2010 /texts/7_2.htm 3. Бутницький І. Видатні
дослідники флори України / Бутницький І.,Зелінка С. // Регіональний річник. Тернопілля’95. –
Т.: Збруч, 1995. – С. 298 – 303. 4. Заверуха Б.В. Наукова спадщина В.Г.Бессера та її значення
для ботанічної науки (до 200 річчя з дня народження) / Б.В. Заверуха // Укр. ботан. журн. –
16