АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

заповідний об'єкт місцевого значення Басівський парк затверджений рішенням
Сумського облвиконкому в 1972 році. Парк створений у 19 столітті, займав
площу 30 га і являв собою складову частину садибно-паркового комплексу
заміського володіння дружини бригадного генерала поміщиці П. М.
Штеричевої. Він був побудований за проектом відомого харківського
архітектора О. О. Паліцина.
Територія парку знаходиться на південно-східних околицях м.Суми в
районі колишнього села Баси і займає частину заплави р. Псел і рівнинну та
схилову частину надзаплавної тераси на лівобережжі річки. Заплава є типовою
для річкової долини і піднімається на 1,5 – 2 м, грунти легкого механічного
складу - пісковики. Поверхня тераси рівна із слабким дерновим покриттям.
Перша надзаплавна тераса, що починається за 50 – 100 м, швидко
переходить у плакорну ділянку лівого корінного берега річки. Корінні схили
долини Псла досить круто піднімаються над першою надзапавною терасою на
висоту 20-30 м.
Відповідно геоморфологічній структурі флористично парк можна умовно
поділити на західну та східну частини. З ботанічної точки зору найбільш
цінною є звичайно плакорна ділянка, яка піднімається над заплавою р. Псел.
Дана ділянка парку представлена 17 видами дерев: сосна звичайна (Pinus
sylvestris), берест або в’яз гладкий (Ulmus laevis), ясен звичайний (Fraxinus
excelsior), клен гостролистий або платанолистий (Acer platanoedes), клен
польовий (Acer campastre), клен ясенолистий (Acer negundo), липа серцелиста
або дрібнолиста (Tilia cordata Mill), тополя біла (Populus alba L.), тополя чорна
(Populus nigra), тополя пірамідальна (P. pyramidalis Borkh), осика (Populus
tremula), дуб черешковий (Quercus robur), робінія (Robínia pseudoacácia), береза
бородавчаста або поникла (Betula pendula), яблуня дика (Malus silvestris Mill.),
груша дика (Pyrus communis), черемха (Prunus padus).
Дуб черешковий (Quercus robur) являє собою особливу складову парку
"Басівський". Він є своєрідною окрасою східної частини. Майже всі дерева у
шановному віці – від 100 до 250 років. Розкидані в парку поодиноко на
відкритих галявинах і перебувають в задовільному стані. Саме ці дерева
надають паку ностальгічного відтінку, навівають старовину та зберігають
історичне минуле садиби. Частина дубів загинула, залишивши лише пеньки та
сухі стовбури. Але ці залишки також гармонійно вписуються в ландшафт
парку. Всього в парку нараховується 52 дерева, 8 з яких – можна вважати
реліктами.
145