АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

· надати можливість для відновлення ключових елементів порушених
екосистем;
· захистити природні системи від можливих екологічних загроз [2].
Вказані цілі мають стратегічне значення і визначають ряд конкретних
завдань, що вирішуються за допомогою створення мережі екологічних
коридорів.
З метою вирішення проблеми збереження біорізноманіття близько трьох
десятиріч тому було запропоновано ідею створення екологічної мережі, яка має
забезпечити просторове сполучення між собою ізольованих ділянок природних
екосистем та збільшення їхньої сумарної площі, міграцію та вільне розселення
біологічних видів, збереження та відновлення біологічного різноманіття у
довгостроковому аспекті.
Слід пам’ятати, що для збереження біорізноманіття важливо не тільки
здійснювати конкретні природоохоронні заходи, а й забезпечити формування та
реалізацію міжнародної і національної політики, спрямованої на збереження
біорізноманіття.
Головна мета створення екомережі – загальне покращення стану довкілля,
а також умов життя людини через усунення антропогенної фрагментації
біогеоценотичного покриву, створення його неперервності та функціональної
цілісності та посилення за рахунок цього здатності живої природи до
самовідновлення.
За цей період ідея екомережі не тільки стала широко відомою, але й
вийшла за межі наукових дискусій та публікацій, і стала основою
природоохоронної парадигми не лише Європи, а й України.
Список використаних джерел
1. Кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б. Збереження біорізноманіття,
створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами: Посібник для
вчителів і громадських природоохоронних організацій. – К.: Wetlands International Black Sea
Programme, 2008. – 200 с. 2. Розбудова екомережі України [Текст] / наук. ред. Ю. Р. Шеляг-
Сосонко; Програма розвитку ООН (UNDP). Проект "Екомережі". – К. : [б.в.], 1999. – 128 с.
3. Шеляг-Сосонко Ю. Р., Гродзинський М. Д., Романенко В. Д. Концепции, методы и
критерии создания экосети Украины. – Киев: Фитосоциоцентр, 2004. – 144 с.
118