Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Випадок 1 відображає ситуацію, коли пошук шляхів запобігання
інфляційному зміщенню спонукає до першої хвилі підвищення
незалежності центральних банків, яка захоплює розвинуті країни,
поступово поширюючись на решту світу. Оскільки в цьому випадку
передбачається досягнення базових елементів монетарної автономії – як
правило, незалежності щодо встановлення інструментів, – то такий фактор
стає актуальний для найбільшої кількості країн.
Випадок 2 демонструє подальший процес підвищення незалежності
монетарних органів відповідно до вже сформованих конвенціональних
принципів та розроблених кодексів “хороших практик”. З огляду на те, що
автономія щодо вибору інструментів, як правило, вже досягнута, то на цій
стадії основна увага приділяється кристалізації політичної автономії та
чіткішої формалізації стосунків центробанку й уряду (запровадження
заборон на пряме кредитування чи фінансування бюджетного дефіциту
тощо). Зупинка на попередній стадії та ухилення від досягнення даної
може свідчити про збереження різного роду дівелопменталістських ухилів
у структурній політиці та проблеми з політичними інститутами, які
неспроможні забезпечити здорову макроекономічну політику за
прикладом розвинутих країн та країн з ринками, що виникають.
Випадок 3 – свідчення впливу процесів глобалізації та інтеграції з
глобальними ринками капіталів, волатильний характер яких підвищує
вимоги до “якості” макроекономічної політики та інститутів, що її
визначають та здійснюють. Відхід від ризикових у цих умовах фіксованоорієнтованих
та проміжних курсових режимів, потребуючи створення
номінального якоря у вигляді низької інфляції, є причиною, що спонукає до
подальшого підвищення монетарної автономії. Остання є
інституціональним знаряддям формування низькоінфляційного
номінального якоря, через який закладаються базові засади довгострокової
макроекономічної стабільності. Відповідно, на цьому етапі різко зростає
значення делегування мандату на здійснення політики цінової стабільності,
підвищення транспарентності та відповідальності, фінансової незалежності.
З огляду на це, такий варіант глибокого реформування статусу
центробанків як принципової структурної детермінанти забезпечення
макростабільності стає затребуваним у тих країнах, які найбільшою мірою
інтегровані з глобальними фінансовими ринками.
Випадок 4 в чистому вигляді репрезентує досвід ЄВС, але в більш
абстрактній проекції свідчить про те, коли необхідність надійного
78