Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

інтегровані з глобальною економікою. Втім, перші є лідерами за рівнем
незалежності монетарних органів; у загальному приріст економічної
незалежності істотніший, ніж політичної, але для розвинутих країн –
навпаки, тоді як для країн з ринками, що виникають, та країн, що
розвиваються, приріст видів незалежності приблизно співмірний;
простежується чіткий лінійний зв’язок між рівнем економічної та
політичної незалежності центральних банків у світі як для 1980-х, так і
для 2000-них років, але для останніх він стає чіткіше окресленим; валютні
союзи суттєво сприяють підвищенню незалежності центробанків, що
простежується на прикладі ЄВС, Східно-Карибського та двох Західно-
Африканських валютних союзів 79 ; узагальнення досліджень щодо переваг
незалежності центробанків дає чіткі емпіричні свідчення на користь
наявності оберненого зв’язку між нею та рівнем інфляції при тому, що
перша є нейтральною щодо макропараметрів реальної економіки 80 .
Щодо процесу підвищення незалежності центробанків, то можна
виділити наступні бачення. Зокрема, в умовах високої інфляції та
недостатньої фіскальної дисципліни монетарну автономію можна вважати
небажаною, оскільки її фактичне ігнорування компрометує сам принцип
незалежності центробанків. Як наслідок, перехід до неї вигідний тоді,
коли він реальний і такий, що реально спонукає до інших структурних
реформ, перш за все у сфері бюджету 81 .
Інше бачення – визнання наявності кількох стадій, коли на першій з
них оптимальним є визначення мандату як фактора розподілу ролей між
інституціями макрополітики та надання економічної незалежності як
фактора реалізації мандату. На другій стадії актуальне підвищення
незалежності від уряду та формалізація процесів координації монетарної
та фіскальної політики. На третій – подальше посилення політичної
незалежності, зокрема, у сфері призначення керівництва центробанку 82 .
Попри те, що таке бачення процесу підвищення незалежності
центробанків виглядає доволі логічним, необхідно визнати, що воно,
відрізняючись від нашого підходу, дуже часто не обґрунтовано емпірично.
79
Arnone M., Laurence B., Segalotto J-F., Sommer M. Central Bank Autonomy: Lessons from Global Trends // IMF
Working Paper. – 2007. – WP/07/88. – Р. 1–53.
80
Arnone M., Laurens B., Segalotto J-F. The Measurement of Central Bank Autonomy: Survey of Models, Indicators,
and Empirical Evidence // IMF Working Paper. – 2006. – WP/06/227. – Р. 1–56.; Arnone M., Laurens B., Segalotto J-
F. Measures of Central Bank Autonomy: Empirical Evidence for OECD and Developments Counties, and Emerging
Market Economies // IMF Working Paper. – 2006. – WP/06/228. – Р. 1–46.
81
Wagner H. Central Banking in Transition Countries // IMF Working Paper. – 1998. – WP/98/126. – P. 1–49.
82
Arnone M., Laurence B., Segalotto J-F., Sommer M. Central Bank Autonomy: Lessons from Global Trends // IMF
Working Paper. – 2007. – WP/07/88. – Р. 26–27.
76