Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Таке твердження відображає проблеми наявності багатьох
“інституціональних провалів” у фінансовій системі країн з ринками, що
виникають. А саме, мова йде про актуальні питання прихованого
кредитування уряду через банки, які знаходяться з ним у щільних
стосунках, проблеми із банківським наглядом та нерівноправною
конкуренцією у фінансовому секторі, яку вдається підтримувати через
різного роду напівтіньові операції центральних банків. В умовах виходу
на траєкторію цінової стабільності відносне значення квазі-фіскальних
операцій монетарних органів суттєво зростає, що і потребує подальших
структурних реформ. Водночас, можна помітити, що із зниженням
інфляції та підвищенням незалежності центральних банків зростає ризик
фінансових дестабілізацій, пов’язаних з урядовою заборгованістю.
Глобальна фінансова інтеграція створює неявні стимули та заохочення
зовнішніх запозичень, що може послаблювати фіскальну дисципліну у
короткостроковому періоді, на яку позитивно впливає монетарна
автономія у довгостроковому. А це суттєво підвищує вразливість
монетарного курсу до потоків капіталів. Основний ризик
макродестабілізації в умовах формально високого рівня незалежності
центральних банків перетікає у площину політичних інститутів, які
відповідають за характер стосунків між урядом та центробанком.
Внаслідок цього, суттєвим є продовження реформування останніх у
напрямі захисту від тиску з боку електорально-урядових маніпуляцій на
основі підвищення транспарентності та відповідальності і формалізації
зобов’язань щодо забезпечення цінової стабільності, а також пошуку
таких інституціональних рамкових умов, які були би стійкішими
порівняно із простою та формальною зміною статусу, наприклад, –
формування валютних союзів, які це дозволяють імплементувати.
Стосовно постсоціалістичних економік, то підвищення незалежності
монетарних органів у них відбувалось під впливом логіки розгортання
процесів ринкової трансформації, але відповідно до вже сформованого
конвенціонального принципу щодо автономії центробанків. Однак, на
відміну від країн Латинської Америки, цей принцип суттєво посилений за
рахунок євроінтеграційного фактора. Так, перша хвиля реформ скоріше
окреслила базові моменти автономії здебільшого щодо встановлення
монетарних інструментів і, як показує дослідження Т. Лайбека на
прикладі пострадянських країн, продемонструвала суттєве нерозуміння
ролі монетарної політики в економіці ринкового типу, а також те, що
71