Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ... Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

library.tneu.edu.ua
from library.tneu.edu.ua More from this publisher
19.07.2013 Views

потрясінь. Те, що зростання резервів не призводить до відповідного прискорення інфляції, також пов’язано з поширенням імплеметації політики цінової стабільності та реформ монетарних органів на країни з ринками, що виникають. В) Згладжування шоків ВВП в рамках монетарної політики цінової стабільності не враховує те, що надмірна грошова пропозиція доволі швидко вислизує з національного рівня та трансформується у конкретний стан глобально інтегрованих фінансових ринків безвідносно до намірів окремого центрального банку та конфігурації його функції реакцій. Проекти глобальних монетарних реформ, здебільшого концентруючись на проблемі нестабільності валютних курсів, практично повністю залишають поза увагою те, що в сьогоднішніх умовах найбільшу загрозу фінансовій стабільності становлять не курсові коливання, а коливання глобальної ліквідності, поведінка якої дуже часто визначається браком курсових коливань, або ж браком симетричних коливань валютних курсів розвинутих країн та решти світу. Проциклічність практично усіх елементів глобальної макрофінансової системи демонструє надзвичайну чутливість до зрушень у глобальній грошовій пропозиції практично безвідносно до того, що монетарна політика національного рівня забезпечує цінову стабільність. У світлі цього, проблематика валютних курсів та пошук системи резервних активів, спроможної забезпечити рівномірний розподіл тягаря з пристосування платіжних балансів, втрачає емпіричне підґрунтя та гносеологічну валідність. Тим більше, що корекція платіжних балансів дедалі більше вивільняється з обмежень, пов’язаних з валютними курсами, а ступінь їх рівноважності в умовах глобальної інтеграції фінансових ринків не може зводитись до стереотипного сприйняття балансу як нульового сальдо поточного рахунку. В основу глобальних монетарних реформ повинен бути закладений принцип подолання розриву між посиленням глобально-центричної моделі розвитку сучасної економіки, домінантою якої є фінансовий сектор, схильний до проциклічності, та децентралізованим функціонуванням монетарного регулювання. Звідси відкривається шлях до глобальної монетарної інтеграції та уніфікації, складовою якого є методологія функціонування сучасного (неокласичного) типу центрального банку. В радикальній інтерпретації – це створення глобального центрального банку та перехід до уніфікованих глобальних грошей. У м’якшій та реалістичнішій (з точки зору динаміки міжнародних 682

політичних процесів) інтерпретації – це формування відносно обмеженого набору валютних союзів з гнучкими валютними курсами. Кожен з цих підходів дає змогу одразу вирішити такі принципові проблеми: спрощення таксономії глобального макрофінансового простору; усунення неконтрольованої поведінки глобальної ліквідності; нівелювання асиметричної залежності різних країн від валютних курсів та реверсів у потоках капіталів; підвищення макроекономічної дисципліни та усунення динамічної інконсистентності щодо поведінки цін на первинні ресурси та вартості активів. Втім, кожен з обох підходів має свої відмінності. Підхід глобальної монетарної інтеграції демонструє централізацію глобальної грошової пропозиції і остаточне вирішення проблеми валютних курсів. У такій моделі ризики макрофінансових дестабілізацій зводяться до тих, які пов’язані з ендогенною нестабільністю у сфері фінансів. Таке звуження джерел ризиків можливо забезпечити завдяки мінімізації, якщо не нівелюванню монетарного фактора макроекономічних дестабілізацій. Питання про невідповідність глобальної економіки критеріям оптимальності валютної зони не повинно сприйматися як суттєва перепона для монетарної уніфікації світу, оскільки посилення глобально-центричних процесів знімає напруження у сфері дивергенції факторів макроекономічної динаміки та нестабільності. З іншого боку, застосування підходу, призначеного для аналізу системи з багатьма валютними курсами та явною національно-центричною методологією, навряд чи буде сумісним з тим набором синергічних зрушень у глобальній економіці, які виникнуть під впливом функціонування світової валюти. Підхід обмеженого набору глобальних валютних союзів відрізняється від першого багатьма моментами. Механізм контролю за глобальною ліквідністю випливає не з централізації грошової пропозиції, а з підтримання гнучких курсів між обмеженим набором валют. Саме менша кількість валют та більший економічний простір, який вони обслуговують, дає змогу стверджувати, що курси будуть більш еластично реагувати на зміни в економічній ситуації в центрах емісії, зокрема завдяки орієнтації центробанків на внутрішню рівновагу та послабленню експлуатації ефекту резервної валюти. Суверенний попит на активи в такій системі буде нижчий, ніж у сучасних умовах, завдяки чому послаблюється напруженя у ланці “ліквідність – дисбаланси”. Наголос на питанні про резервні активи стоятиме тою мірою, якою окремі валютні союзи зберігатимуть прив’язку до іншої валюти. Однак зовнішні ефекти 683

політичних процесів) інтерпретації – це формування відносно обмеженого<br />

набору валютних союзів з гнучкими валютними курсами. Кожен з цих<br />

підходів дає змогу одразу вирішити такі принципові проблеми: спрощення<br />

таксономії глобального макрофінансового простору; усунення<br />

неконтрольованої поведінки глобальної ліквідності; нівелювання<br />

асиметричної залежності різних країн від валютних курсів та реверсів у<br />

потоках капіталів; підвищення макроекономічної дисципліни та усунення<br />

динамічної інконсистентності щодо поведінки цін на первинні ресурси та<br />

вартості активів. Втім, кожен з обох підходів має свої відмінності.<br />

Підхід глобальної монетарної інтеграції демонструє централізацію<br />

глобальної грошової пропозиції і остаточне вирішення проблеми<br />

валютних курсів. У такій моделі ризики макрофінансових дестабілізацій<br />

зводяться до тих, які пов’язані з ендогенною нестабільністю у сфері<br />

фінансів. Таке звуження джерел ризиків можливо забезпечити завдяки<br />

мінімізації, якщо не нівелюванню монетарного фактора макроекономічних<br />

дестабілізацій. Питання про невідповідність глобальної економіки<br />

критеріям оптимальності валютної зони не повинно сприйматися як<br />

суттєва перепона для монетарної уніфікації світу, оскільки посилення<br />

глобально-центричних процесів знімає напруження у сфері дивергенції<br />

факторів макроекономічної динаміки та нестабільності. З іншого боку,<br />

застосування підходу, призначеного для аналізу системи з багатьма<br />

валютними курсами та явною національно-центричною методологією,<br />

навряд чи буде сумісним з тим набором синергічних зрушень у глобальній<br />

економіці, які виникнуть під впливом функціонування світової валюти.<br />

Підхід обмеженого набору глобальних валютних союзів<br />

відрізняється від першого багатьма моментами. Механізм контролю за<br />

глобальною ліквідністю випливає не з централізації грошової пропозиції,<br />

а з підтримання гнучких курсів між обмеженим набором валют. Саме<br />

менша кількість валют та більший економічний простір, який вони<br />

обслуговують, дає змогу стверджувати, що курси будуть більш еластично<br />

реагувати на зміни в економічній ситуації в центрах емісії, зокрема<br />

завдяки орієнтації центробанків на внутрішню рівновагу та послабленню<br />

експлуатації ефекту резервної валюти. Суверенний попит на активи в<br />

такій системі буде нижчий, ніж у сучасних умовах, завдяки чому<br />

послаблюється напруженя у ланці “ліквідність – дисбаланси”. Наголос на<br />

питанні про резервні активи стоятиме тою мірою, якою окремі валютні<br />

союзи зберігатимуть прив’язку до іншої валюти. Однак зовнішні ефекти<br />

683

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!