Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...
Share Embed Flag
Download ePaper

Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ... Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

library.tneu.edu.ua
from library.tneu.edu.ua More from this publisher
19.07.2013 Views

що сприймаються як адекватні. Загострення проблеми резервів відображає наявність багатьох конкуруючих факторів, що спонукають країни до їх мобілізації навіть всупереч прямим втратам від володіння ними. Підтримання структурно слабких секторів, приплив капіталу, монетарний (новий) меркантилізм, фінансовий меркантилізм, страхування від валютних криз, Бретон Вудс 2, згладжування шоків, конкурентне нагромадження резервів не повинні вважатись ізольованими мотивами гіпертрофії резервів. Вони віддзеркалюють складні процеси взаємодії окремої економіки з глобальною, а також загострення проблеми глобальної конкурентоспроможності, особливо завдяки експансії азійських експортерів, та імпліцитних ризиків вразливості фінансової системи до коливань валютних курсів. Втім, такий суб’єктивно вмотивований завищений попит на резерви має інший бік: глобальні дисбаланси, зростаюче значення глобальної ліквідності для підтримання макрофінансової стабільності, занижені процентні ставки. Експансія фондів суверенного багатства ще більше загострила проблему резервів. Такі фонди, перетворюючись на структурний елемент глобальної фінансової системи, модифікують процеси коливань валютних курсів у глобальному контексті та перетворюють потенційну глобальну інфляцію у попит на активи, тим самим загострюючи проблему глобальної ліквідності. Втім, активність фондів суверенного багатства скоріше проциклічна, як і у випадку глобальної фінансової системи. Така активність загострює проблему експансії ліквідності, занижених ставок та завищеного попиту на активи, внаслідок чого погляд на них як на оферентів екстреної ліквідності невиправдано оптимістичний. В умовах глобального, а не локального стресу, можливості фондів пом’якшувати ситуацію на ринках капіталу виявились переоціненими. Дискусії з приводу стійкості дисбалансів здебільшого зосереджуються на проблемі поведінки валютних курсів та процесах корекції глобальних платіжних контрпозицій. Тим самим упускається з виду, що для глобальної економіки найбільший ризик має не просто значна зовнішня нерівновага ключових економік світу, а ті структурні феномени, які супроводжують процес самовідтворення дисбалансів. Поперше, в рамках чинного монетарного устрою світу не існує жодного варіанта виправлення ситуації, оскільки кожен з можливих кроків у бік зміни статусу кво у сфері функціонування світових валют не нейтральний щодо добробуту в центрах емісії таких валют та щодо глобального 678

добробуту загалом. Основна причина – валютна диверсифікація наражає економіку на ризик загострення конкуренції з рештою світу. Завдяки цьому глобальна економіка хоч і потребує послаблення значення долара, але ніхто не хоче виступити йому альтернативою, оскільки баланс втрат і вигод від цього аналізується з точки зору обмеженого потенціалу конкуренції з азійськими експортерами в умовах завищеного екзогенного попиту на валюту як на резервну. По-друге, глобальні дисбаланси перетворюються на грошову ілюзію. Вони мають відносно позитивний вплив на динаміку ВВП на старті, після чого зростання реальних змінних уповільнюється і починає поступатись зростанню номінальних змінних, виражених динамікою вартості активів та цін на первинні ресурси. Підхід до дисбалансів як до грошової ілюзії повністю консистентний з підходом глобальної нейтральності монетарної політики. По-третє, глобальні дисбаланси, з одного боку, та завищений суверенний попит на активи, з іншого боку, демонструють явище індивідуальної раціональної поведінки країни та колективної глобальної неефективності. Цей феномен пояснюється на основі чотирьохсекторної рівноважної моделі, яка демонструє, що прогресування глобальної фінансової інтеграції заохочує кожну окрему країну збільшувати валютні резерви і зменшувати тим самим вразливість до валютно-фінансових криз, пов’язаних з імперфекціями ринку капіталу, внаслідок чого занижуються глобальні процентні ставки, що заохочує експансію глобальних дисбалансів і тим самим примножує імперфекції ринків капіталу, отже – ризики валютнофінансових криз. Найбільшу проблему запуску в дію механізму корекції становить, по-перше, нерівномірний розподіл втрат і вигод між учасниками багатосторонньої групи з врегулювання процесів дисбалансів при тому, що основний тягар припадатиме на ЄС-ЄВС, а, по-друге, зовнішні наслідки дисбалансів, нагромадившись до кризогенного рівня, запустили в дію механізм корекції фінансових вартостей у глобальній економіці так, наче це мало би відбутись у процесі корекції самих дисбалансів. Звідси випливає, що глобальна фінансова криза послабила напруження у сфері дисбалансів, але не змінила системних передумов їх виникнення та самовідтворення. Функціонування держави добробуту в сучасних глобальних торговельних та монетарних процесах ставить питання про перспективи “рейнської моделі”. Основою цієї проблеми можна вважати наявність 679

добробуту загалом. Основна причина – валютна диверсифікація наражає<br />

економіку на ризик загострення конкуренції з рештою світу. Завдяки<br />

цьому глобальна економіка хоч і потребує послаблення значення долара,<br />

але ніхто не хоче виступити йому альтернативою, оскільки баланс втрат і<br />

вигод від цього аналізується з точки зору обмеженого потенціалу<br />

конкуренції з азійськими експортерами в умовах завищеного екзогенного<br />

попиту на валюту як на резервну. По-друге, глобальні дисбаланси<br />

перетворюються на грошову ілюзію. Вони мають відносно позитивний<br />

вплив на динаміку ВВП на старті, після чого зростання реальних змінних<br />

уповільнюється і починає поступатись зростанню номінальних змінних,<br />

виражених динамікою вартості активів та цін на первинні ресурси. Підхід<br />

до дисбалансів як до грошової ілюзії повністю консистентний з підходом<br />

глобальної нейтральності монетарної політики. По-третє, глобальні<br />

дисбаланси, з одного боку, та завищений суверенний попит на активи, з<br />

іншого боку, демонструють явище індивідуальної раціональної поведінки<br />

країни та колективної глобальної неефективності. Цей феномен<br />

пояснюється на основі чотирьохсекторної рівноважної моделі, яка<br />

демонструє, що прогресування глобальної фінансової інтеграції заохочує<br />

кожну окрему країну збільшувати валютні резерви і зменшувати тим<br />

самим вразливість до валютно-фінансових криз, пов’язаних з<br />

імперфекціями ринку капіталу, внаслідок чого занижуються глобальні<br />

процентні ставки, що заохочує експансію глобальних дисбалансів і тим<br />

самим примножує імперфекції ринків капіталу, отже – ризики валютнофінансових<br />

криз.<br />

Найбільшу проблему запуску в дію механізму корекції становить,<br />

по-перше, нерівномірний розподіл втрат і вигод між учасниками<br />

багатосторонньої групи з врегулювання процесів дисбалансів при тому,<br />

що основний тягар припадатиме на ЄС-ЄВС, а, по-друге, зовнішні<br />

наслідки дисбалансів, нагромадившись до кризогенного рівня, запустили в<br />

дію механізм корекції фінансових вартостей у глобальній економіці так,<br />

наче це мало би відбутись у процесі корекції самих дисбалансів. Звідси<br />

випливає, що глобальна фінансова криза послабила напруження у сфері<br />

дисбалансів, але не змінила системних передумов їх виникнення та<br />

самовідтворення.<br />

Функціонування держави добробуту в сучасних глобальних<br />

торговельних та монетарних процесах ставить питання про перспективи<br />

“рейнської моделі”. Основою цієї проблеми можна вважати наявність<br />

679

logo

products

Resources

Company

Terms of service
Privacy policy
Cookie policy
Cookie settings
Imprint
Change language
Made with love in Switzerland
© 2024 Yumpu.com all rights reserved

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!