Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

до змін в обсягах ліквідності. Останнє має прямий стосунок до монетарної
політики. Досягнення цінової стабільності, дезінфляційний ухил
глобалізації та парадокс довіри до центробанків породжують ситуацію,
коли інфляція втрачає роль першого індикатора надмірного попиту та
нерівноважних процесів на ринках капіталу. Так, відносна нечутливість
інфляції до збудників попиту одразу перетворює грошову пропозицію у
надмірну ліквідність фінансових ринків. Як наслідок, фінансовий сектор
перегрівається, що простежується у різкому прискоренні обсягів
кредитування, зростанні цін на активи та нерухомість, що спонукає до
збільшення споживання та погіршення платіжного балансу. В умовах
глобальної фінансової інтеграції внутрішні дисбаланси швидко
переростають у зовнішні і навпаки. Відсутність коректуючих дій зновутаки
обумовлюється орієнтацією монетарних органів на рівень інфляції та
ВВП-розрив. Отже, підтримання фінансової стабільності вимагає
перегляду базової макромоделі економіки, яка би враховувала
взаємозв’язки між макроекономічними та фінансовими змінними і
необов’язково передбачала механічну реакцію процентних ставок на
зміни фінансових трендів. Приймаючи до уваги зміну значення країн з
ринками, що виникають, у глобальній фінансовій системі, втрату
домінантних рис вектора руху кризових потрясінь “з Півдня на Північ”, та
нові риси фінансової нестабільності, втрачається чіткий фокус
фінансового потрясіння. Інноваційність фінансових ринків породжує
своєрідні агломерації стабілізуючих та дестабілізуючих сил у сфері
глобальних фінансів. Втім, це не виключає головної проблеми – глобальні
фінансові трансформації породжують непередбачувані реакції фінансової
системи на зміни в обсягах ліквідності.
Нова економіка – характерний приклад іманентної нестабільності
макрофінансових процесів. По-перше, це обумовлено короткостроковими
коливаннями економіки, які мають реальний характер і можуть не
пов’язуватись із коливаннями попиту в традиційному кейнсіанському
розумінні. Це явище базується на тому, що потік інновацій неоднорідний
в часі, а структура супільства щодо схильності до інновацій та
інноваційної поведінки може змінюватись. Завдяки поєднанню обох явищ
в короткостроковому періоді можливі практично спонтанні зміни в
обсягах споживання та заощаджень, які передаються решті
макроекономічних змінних та поведінці фінансових ринків. Зростання
продуктивності внаслідок поширення нової економіки може призводити
674