Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

запровадження євро в найближчий час (наприклад, Естонія ще на початку
2000-х років вважалась рекордсменом із наближення до вступу в зону
євро), погіршуючи їхні платіжні баланси та наражаючи на серйозну
вразливість перед зовнішніми шоками. По-суті, в умовах експансії
глобальної ліквідності фіксований курс стає прямим каналом акселерації
внутрішнього споживання, що погіршує платіжний баланс та загрожує
макрофінансовою нестабільністю. Третій варіант – орієнтація на сталий
курс сировинних експортерів. Така закономірність властива Росії, яка в
умовах прискореного зростання вартості енергоносіїв зіткнулась з
проблемою неспроможності забезпечення стабільності цін, чим відкрила
шлях для внутрішньої доларизації та значних зовнішніх запозичень
реального та фінансового секторів. Зміна режиму валютного курсу у 2007 р.
та плавна ревальвація (до початку кризи) в сукупності зі спробою
запровадити повну конвертованість рубля продемонстрували поєднання
бажання обмежити зростання споживчих цін та підвищити роль російської
грошової одиниці в глобальних фінансових процесах.
Щодо України, то можна констатувати наявність одразу балтійського
та російського паттернів у реалізації монетарної політики. В першому
випадку, це підтримання сталого курсу, в другому – залежність від
сировинного експорту в сукупності із прискореною внутрішньою
інфляцією. Спільним є перегрів споживання завдяки припливу капіталів та
значним зовнішнім запозиченням, які в сукупності породили оманливе
уявлення про зростання добробуту та фінансову стабільність. З більш
концептуальної точки зору можна констатувати, що сталі валютні курси, як
і в часи Азійської кризи, виявились слабким місцем перетину площин
монетарної політики та фінансової глобалізації. Так, рівень фінансової
інтеграції в умовах експансії глобальної ліквідності продемонстрував
домінування глобально-центричних джерел стимулювання попиту,
порівняно з національно-центричними. Роль фінансового сектору та
валютного курсу в таких умовах неможлива. Значний приплив капіталів,
продиктований появою можливостей для отримання вищого доходу в
економіках країн з ринками, що виникають, багато в чому спирався на
легкий доступ до фінансування та перестрахування ризиків. З іншого боку,
зростаючі глобальні ринки створювали сприятливе підґрунтя для попиту на
новий капітал в середині таких країн, тим самим штовхаючи їх на значні
запозичення під доволі низькі проценти, які у вітчизняній валюті
опосередковано гарантувались сталим валютним курсом. Завдяки цьому, і
приплив капіталу, і зовнішні запозичення, і нові можливості для експорту
набагато більше спираються на глобальні фактори, ніж на внутрішню
макроекономічну панораму. Сформувалась ситуація, коли за створенням з
656