Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Проблема доларизації
Розвиток процесів доларизації в Україні загалом відповідає
традиційній схемі, сформованій в умовах переходу від гіперінфляційної
економіки до економіки, що інтегрується у глобальний фінансовий
простір, тобто за принципом – від доларизації активів до доларизації
пасивів. Так, гіперінфляційний досвід України та спотворення у
грошовому обігу перших років незалежності породили фундаментальний
зсув у бік підтримання заощаджень в іноземній валюті. З точки зору
суверенітету споживача такий вибір був продиктований об’єктивними
причинами, що за підґрунтя мають неспроможність національної валюти
виконувати функцію збереження вартості та були засобом платежу
повною мірою. Невипадково, що в багатьох випадках національну
грошову одиницю використовували як розмінну монету, а більшість
трансакцій реалізовувалась через посередництво долара США.
Поширення останнього у сферу поточних готівкових розрахунків сягнуло
апогею у 1994 р., після чого Національний банк заборонив використання
іноземної валюти при поточних розрахунках та використовувати її при
визначенні цін на внутрішньому ринку. Разом із поступовим зниженням
інфляції долар було здебільшого витіснено зі сфери готівкових
розрахунків, однак він зберіг за собою цю місію у кризові моменти, або у
моменти дестабілізації та невизначеності, а також розширив свою
присутність у сфері заощаджень. Запровадження євро змінило валютну
структуру внутрішніх операцій. Підвищення загальної стабільності у
фінансовій системі України та економічне зростання уможливило
розширення банківських депозитів, однак відсутність реальної стабілізації
інфляції унеможливило мінімізацію доларизованих активів.
Інтеграція вітчизняного фінансового сектору з глобальним породила
поступовий перехід від доларизації активів до доларизації пасивів. Загалом
цьому сприяє традиційна проблема “первісного гріха” – неможливості
запозичувати у національній валюті на тривалий строк та під низькі
проценти. Зростаючий попит на довгострокові внутрішні кредити
заохочував прогресуючі зовнішні запозичення реального та фінансового
секторів, які підкріплювались збереженням значних депозитів в іноземній
валюті. Така картина склалась завдяки відсутності внутрішньої цінової
стабільності, що унеможливлювало мінімізацію внутрішніх гривневих
довгострокових процентних ставок та підтримання реальних щодо інфляції
ставок за гривневими депозитами, помноженої на сталий валютний курс. За
650