Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

стабілізаційних програм у Латинській Америці та постсоціалістичних
країнах Фонд посилив увагу до інституціональних механізмів
забезпечення довгострокової макроекономічної стабільності, а не просто
до заходів із подолання кризових ситуацій. Розвиток неокласичної теорії
щодо необхідності досягнення довіри центробанком та подолання
динамічної інконсистентності, позитивний досвід розвинутих країн у
сфері модернізації центральних банків, утвердження принципу цінової
стабільності як основного завдання центробанків в академічних колах
спонукали МВФ до визнання такого мандату найбільш фундаментальним
фактором здорової монетарної політики та введення його у Кодекси
поведінки, або “приклади хорошої практики” 61 . Таке схвальне ставлення
МВФ до цього також розширило горизонти переходу центробанків
практично більшості країн світу саме на такий мандат.
Започаткувала перехід на мандат цінової стабільності Франція у
1993 р. Згодом це зробили Мексика, Нова Зеландія, Австралія, Велика
Британія, Польща, Швеція, Японія, Південна Корея, Швейцарія,
Туреччина 62 . На даний час цей мандат делеговано центральним банкам
усіх країн-членів ЄС та більшості країн з ринками, що виникають.
Фактично, це означає, що забезпечення цінової стабільності в країні стає
базовим макроекономічним пріоритетом тою мірою, якою така країна
інтегрована з глобальною економікою і, насамперед, з глобальними
ринками капіталу. Останнє має принципове значення у світлі проблеми
проміжних курсових режимів та фіксовано орієнтованих режимів
валютних курсів. Мається на увазі, що інтеграція з глобальними
фінансовими ринками передбачає відкриття волатильним потокам
капіталу, які несумісні з вищезгаданими курсовими режимами 63 . Як
наслідок, перехід до плаваючих курсів та необхідність забезпечення
номінального якоря для економіки, неможливість таргетування одразу
валютного курсу та грошової маси роблять логічним наділення
центральних банків мандатом на забезпечення цінової стабільності. В
цьому випадку відбувається інституціональне накладання обмежень на
політику, що принципово відрізняється від, наприклад, таких
61 Системний виклад такої «хорошої практики» в розумінні МВФ див.: Lybek T. Elements of Central Bank:
Autonomy and Accountability. – IMF Occasional Paper. – 1998. – OP/98/1 // www.imf.org.
62 Lima P. de, Serres A. de, Kennedy M. Macroeconomic Policy and Economic Performance // OECD Economic
Department Working Papers. – 2003. – № 353. – Р. 1–65.
63 Детальніше проблема несумісності фіксовано орієнтованих валютних курсів з волатильними ринками
капіталів див.: Exchange Rates in the Increasingly Interdepended World // IMF Occasional Papers. – 2001. – № 193. –
Р. 1–61.
65