Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

день у Північній Америці може з’явитись подібна до ЄВС структура,
засвідчила поглиблення інтересу до монетарної інтеграції в регіоні не
просто на академічному рівні, а на рівні практичної політики 670 .
В) Латинська Америка та Кариби у фокусі потенційних
валютно-інтеграційних перспектив. Цей регіон дуже часто порівнюють
з регіоном втрачених можливостей у сфері практичного насичення
оголошених намірів у сфері регіональної інтеграції. З одного боку, глибокі
макроекономічні та фінансові проблеми вирішуються не на основі
співробітництва та кординації, а на основі певного протиставлення та
конфлікту. З іншого боку, регіон доволі фрагментаризований з точки зору
інституціонального рівня, на якому перебуває процес інтеграції. Так,
інтеграційні домовленості в рамках Центральноамериканського спільного
ринку, до складу якого входять Коста Ріка, Сальвадор, Гватемала,
Гондурас та Нікарагуа, передбачають формування валютного союзу,
однак окремі країни-учасники запровадили офіційний обіг доларів США
(Сальвадор, Гватемала). Це саме стосується країн Андської Спільноти, до
складу якої входять Болівія, Колумбія, Еквадор, Перу та Венесуела, які ще
у 1969 р. ухвалили угоду про координацію валютно-курсової, монетарної
та фінансової політики, а також критерії конвергенції (інфляція – нижче
10%, бюджетний дефіцит – менше 4% ВВП, державний борг – менше 50%
ВВП). Однак монетарна інтеграція так і не набула жодних ознак
системності, а Еквадор вдався до доларизації 671 . МЕРКОСУР, незважаючи
на багатоманітні зустрічі та заяви з приводу зацікавленості в просуванні
інтеграції, не пішов далі зони вільної торгівлі. Одним з перших закликів
щодо валютної уніфікації в рамках цього об’єднання була пропозиція
аргентинського президента К. Менема, зроблена ще у 1997 р., а на самміті
голів держав-членів у 2002 р. ідея створення монетарного інституту
МЕРКОСУРу як органу, що має перерости в майбутньому у центральний
670 Огляд позицій, що висловлюються з приводу амеро офіційними та неофіційними представниками та бізнесколами,
починаючи від «теорії конспірації щодо переходу на амеро», закінчуючи аналізом рішень у сфері
поглиблення регіональної інтеграції на континенті, представлений в роботі Е.Маршалла: Marshall A. North-
American Monetary Integration: Here Comes the Amero // Global Research. Jan. 20, 2008.
671 Варто зазначити, що одна з суттєвих перешкод на шляху формування валютних союзів у
латиноамериканському регіоні є відсутність політичної та громадської злагоди в окремих країнах. В цьому
плані достатньо згадати тривалу збройну боротьбу у Нікарагуа, заворушення селян у Болівії, випадки масових
страйків та громадської непокори у Венесуелі, військовий конфлікт з марксистською опозицією у Колумбії
тощо. Природно, що формування зони обігу єдиної валюти перекладатиме ризики політичної та економічної
дестабілізації в одній з країн на інші, внаслідок чого відсутність суспільної гармонії та політичної злагоди буде
постійно підтримувати відцентрові тенденції у сфері регіональної інтеграції, які буде дуже важко розвернути у
протилежному напрямку навіть попри виклики глобалізації. Більше того, остання також може загострювати
суперечності у суспільстві з огляду на нерівномірні регіональні та прошаркові можливості скористатись її
перевагами.
610