Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ... Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

library.tneu.edu.ua
from library.tneu.edu.ua More from this publisher
19.07.2013 Views

волатильності, а зачіпають поведінку глобальної ліквідності та ситуацію у сфері процентних ставок, потоків капіталу та загального доступу до фінансування. Якщо Манделл розглядав проблему недостатньої девальвації долара як причину відсутності альтернатив, то нагромаджений рівень валютних резервів та інших суверенних активів поставив на порядок денний іншу проблему: ніхто не бажає розглядати свою валюту як альтернативу долару щоб не наражатись на конкуренцію з боку азійських експортерів, які підтримують негнучкі курси вверх. Саме завдяки такій конфігурації глобального монетарного ландшафту нагромаджений рівень резервних активів призвів до суттєвого завищення значення коливань обсягу глобальної ліквідності для визначення ситуації на фінансових ринках, а будь-які кроки у бік диверсифікації валютної структури глобальних трансакцій стають значимими для коливання обсягів глобальної ліквідності. В таких умовах навіть наявність вузького кола альтернатив долару далеко не завжди матиме стабілізуючий потенціал, а навпаки, актуалізація такого потенціалу привноситиме в систему додаткові флуктуації при тому, що бажання скористатись такою актуалізацією обмежується ризиком загострення конкуренції з країнами, які підтримують низькі витрати на оплату праці, але залучають значні прямі інвестиції для розвитку експорту. Звідси випливає, що валютні союзи повинні виконати стабілізуючу місію з глобальної точки зору на основі поєднання процесу спрощення монетарної системи світу (зменшення кількості валют) та привнесення додаткових елементів контролю за змінами глобальної ліквідності. В основі останнього принцип конкуренції між ключовими валютами потрібно розглядати як базовий, але не самодостатній. Це означає, що в умовах перетворення платіжних контрпозицій на адитивні щодо глобального попиту, світ не повинен обмежуватися біполярними валютними рамками, а тяжіти до обмеженої поліцентричності, що засновується на основі реальної курсової гнучкості. Для обґрунтування ролі валютних союзів як стабілізатора глобальних макрофінансових процесів необхідно врахувати, що для цього потрібен перехід до такої конфігурації глобальної монетарної системи, яка базувалась би на певному наборі регіональних монетарних утворень у поєднанні зі збереженням існуючих геоекономічних центрів. У глобальній економіці можна побачити формування тенденцій, які уможливлюють виникнення такої конфігурації. 600

По-перше, мобільність капіталів та інтеграція фінансових ринків суттєво скорочуватимуть життєвий цикл систем підтримання фіксованих чи обмежено фіксованих валютних курсів, призначених в рамках інтеграційного утворення для створення стимулів розвитку інтрарегіональної торгівлі. Завдяки цьому, тривалість процесу оформлення валютних союзів може бути суттєво зменшена, порівняно з досвідом еволюції ЄВС. Окрім цього, країни з ринами, що виникають, презентують відмінну модель контролю за коливаннями реальних ефективних курсів, порівняно з ERM I та ERM II, завдяки підтриманню відносно обмежених коливань курсів щодо однієї з ключових валют. Посуті, “страх перед плаванням” та ефекти ідентифікації із валютним блоком створюють передумови для зниження коливань реальних ефективних курсів, тим самим стимулюють розвиток торгівлі в певній регіональній інтеграційній зоні. Подальші стимули для контролю за реальними ефективними курсами будуть пов’язуватись з успіхом програм номінальної конвергенції, які, однак, будуть знаходитсь під суттєвим впливом з боку прив’язок до спільного еквівалента, та з гомогенністю у протистоянні глобальним та регіональним кризам. Останнє особливо важливе з тих міркувань, що значна варіація в індивідуальних реакціях на стреси розхитує систему номінальної конвергенції та стабільності реальних ефективних курсів. По-друге, якщо для розвинутих країн домінуючий акцент в процесах номінальної конвергенції поставлений на кінцевих цілях макроекономічної політики, то специфіка країн з ринками, що виникають, обумовлюється проблемами, пов’язаними з політикою щодо валютних резервів. Так, конкурентний суверенний попит на активи, асиметричність динаміки резервів у розрізі “поганих” та “сприятливих” періодів, новий меркантилізм можуть суттєво ускладнити систему регіональної монетарної інтеграції. Це обумовлено потенційною відсутністю погодженої практики застосування резервів у кризових умовах та визначення оптимального попиту на них за наявності можливостей їх швидкого нагромадження. Завдяки цьому, у випадку криз одні валюти можуть більше девальвувати, ніж інші. В сприятливих умовах для нагромадження резервів актуалізуються відмінності у рівні втрат від цього, отже, одні країни отримують додаткові переваги над іншими у сфері глобальної конкурентоспроможності. З іншого боку, значні резерви уможливлюють застосування широкого набору інституціональних форм 601

волатильності, а зачіпають поведінку глобальної ліквідності та ситуацію у<br />

сфері процентних ставок, потоків капіталу та загального доступу до<br />

фінансування. Якщо Манделл розглядав проблему недостатньої<br />

девальвації долара як причину відсутності альтернатив, то нагромаджений<br />

рівень валютних резервів та інших суверенних активів поставив на<br />

порядок денний іншу проблему: ніхто не бажає розглядати свою валюту<br />

як альтернативу долару щоб не наражатись на конкуренцію з боку<br />

азійських експортерів, які підтримують негнучкі курси вверх. Саме<br />

завдяки такій конфігурації глобального монетарного ландшафту<br />

нагромаджений рівень резервних активів призвів до суттєвого завищення<br />

значення коливань обсягу глобальної ліквідності для визначення ситуації<br />

на фінансових ринках, а будь-які кроки у бік диверсифікації валютної<br />

структури глобальних трансакцій стають значимими для коливання<br />

обсягів глобальної ліквідності. В таких умовах навіть наявність вузького<br />

кола альтернатив долару далеко не завжди матиме стабілізуючий<br />

потенціал, а навпаки, актуалізація такого потенціалу привноситиме в<br />

систему додаткові флуктуації при тому, що бажання скористатись такою<br />

актуалізацією обмежується ризиком загострення конкуренції з країнами,<br />

які підтримують низькі витрати на оплату праці, але залучають значні<br />

прямі інвестиції для розвитку експорту.<br />

Звідси випливає, що валютні союзи повинні виконати стабілізуючу<br />

місію з глобальної точки зору на основі поєднання процесу спрощення<br />

монетарної системи світу (зменшення кількості валют) та привнесення<br />

додаткових елементів контролю за змінами глобальної ліквідності. В<br />

основі останнього принцип конкуренції між ключовими валютами<br />

потрібно розглядати як базовий, але не самодостатній. Це означає, що в<br />

умовах перетворення платіжних контрпозицій на адитивні щодо<br />

глобального попиту, світ не повинен обмежуватися біполярними<br />

валютними рамками, а тяжіти до обмеженої поліцентричності, що<br />

засновується на основі реальної курсової гнучкості.<br />

Для обґрунтування ролі валютних союзів як стабілізатора<br />

глобальних макрофінансових процесів необхідно врахувати, що для цього<br />

потрібен перехід до такої конфігурації глобальної монетарної системи, яка<br />

базувалась би на певному наборі регіональних монетарних утворень у<br />

поєднанні зі збереженням існуючих геоекономічних центрів. У глобальній<br />

економіці можна побачити формування тенденцій, які уможливлюють<br />

виникнення такої конфігурації.<br />

600

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!