Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

мандат, реалізація якого супроводжується пристосуванням до зовнішніх
ефектів. Завдяки такій конфігурації система не може відповідати
принципам стабільності; потенціал до самоорганізації підривається
політичним втручанням. Альтернатива такій нестійкій конфігурації
передбачає наявність полярних варіантів. Варіант симетрії між
децентралізацією економічної активності та децентралізацією
регулювання, внаслідок чого останнє перетворилось би на
саморегулювання. Такий підхід підтримується австрійською школою і
пов’язується з поглядами Хаєка на організацію глобальних монетарних
процесів. Активна підтримка цього проекту пов’язується з появою
електронних грошей та втечею частини емісійної активності у віртуальний
світ з відносним ступенем досяжності для центробанків. Природно, що
така модель спирається на принципи чистої саморганізації складних
систем, але не розв’язує базову дилему глобальної фінансової
трансформації – рівень складності. Навпаки, рівень складності буде тільки
нарощуватись, а спонтанна тенденція до спрощення як похідна
саморганізації супроводжуватиметься значними соціально-економічними
втратами, які за сприятливих політичних обставин можуть швидко
призвести до виникнення ще більш неефективного регулювання, ніж є
зараз. Другий варіант передбачає взаємодоповнення принципу
децентралізації економічної активності принципом централізації
регулювання. В цьому випадку – у сфері глобальної монетарної політики.
Завдяки цьому усувається проблема складності, а система виглядатиме
більш збалансованою, оскільки будуватиметься на основі компенсаторних
принципів. Завдяки цьому виникає питання про порядок самоорганізації
довкола тенденції щодо глобальної централізації монетарної політики;
• формат легітимізації руху в напрямку глобальної монетарної
інтеграції. Відштовхуючись від попереднього, можна побачити, що
характер учасників процесу переговорів практично повністю визначає їх
результат. Це означає, що за сучасного міжнародного формату
переговорів результат буде повністю відповідати варіаціям на тему
національно-центричного підходу до вирішення глобальних проблем.
Різного роду розширення групи G-7 у групи G-20 чи G-33 є
продовженнями шляхів виходу з дилеми “репрезентативність проти
ефективності” 632 , що насправді обмежується національно-центричним
632 Детальніше цю проблему на прикладі побудови системи глобального регулювання ми розглядали у: Козюк В. В.
Формування коаліцій в системі глобального регулювання: теоретико-методологічні та монетарні проблеми //
Наука молода. – 2006. – Вип. 5. – С. 43–48.
584