Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ... Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

library.tneu.edu.ua
from library.tneu.edu.ua More from this publisher
19.07.2013 Views

однак, на відміну від монетарних обмежень, вони будуть тільки погіршувати ситуацію. Якщо сюди додати, що масштаби потоків капіталу є такими, які можуть забезпечити приплив інвестицій практично в усьому світі, то одразу стає зрозумілим, що відсутність вчасної монетарної реакції на платіжний баланс на національному рівні швидко агрегується, перетворюючись на фактор експансії глобального попиту з відповідними наслідками; • по-третє, що є продовженням першого, поява адитивного характеру платіжних контрпозицій щодо глобального попиту та перетворення глобальних дисбалансів на грошову ілюзію само по собі безпосередньо впливає на ціни первинних ресурсів з відповідними наслідками для глобальної інфляції; • по-четверте, затримка інфляційної реакції, що дає змогу нагромадити дисбаланси. Цей елемент має дві складові. У випадку країн, які нагромаджують резерви, затримка з інфляційною реакцією, наприклад в силу того, як глобалізація впливає на дезінфляцію, внутрішні обмеження на тривале підтримання профіцитних платіжних балансів та поглинання припливу капіталів стають умовними, уможливлючи зовнішні дисбаланси суто з монетарної точки зору. У більш загальному контексті, включно з режимом таргетування інфляції, затримка з інфляційною реакцією є наслідком “парадоксу довіри” та включенням дезінфляційного глобалізаційного впливу на інфляційні очікування в параметри встановлення процентних ставок. Тобто у випадку, коли центральний банк користується довірою, крива Філіпса стає похилішою, а глобалізаційно зумовлена дезінфляція включається в макромодель монетарної політики, можливості реагувати на шоки грошового ринку та реального сектору різко зростають. У короткостроковому періоді можливе швидке зростання грошової бази, грошової маси та внутрішнього кредиту разом зі зниженням процентних ставок без суттєвих інфляційних наслідків, що сприймається як спосіб заохочення наближенням ВВП до потенційного рівня. Особливо це актуально для тих країн, які страждають від браку попиту внаслідок жорстких інфляційних обмежень. Завдяки цьому внутрішні умови ліквідності різко покращуються, але в умовах фінансової інтеграції вони ж і швидко глобалізуються, створюючи передумови для експансії глобального попиту через канали глобальної фінансової системи. Іншим аспектом цієї проблеми є сприйняття шоку цін на первинні ресурси в рамках таргетування інфляції. Він сприймається як екзогенний, отже розробники монетарної політики намагаються 566

виключити з монетарної реакції на поведінку базової інфляції (core inflation) компонент поведінки світових цін. Завдяки цьому упускається з виду, що цей шок може бути ендогенний, але не на індивідуальному (на рівні країни), а на колективному (глобальному) рівні. Як наслідок, в сукупності окремі таргетери інфляції будуть замкнені в рамках ув’язки інфляції з поточним ВВП-розривом, упускаючи з виду, що м’яка реакція на шоки має екстерналії у вигляді експансії глобальної ліквідності, яка стає основою зростання світових цін. З проведеного аналізу видно, що глобальна економіка абсолютно не містить чітко діючих механізмів контролю за експансією ліквідності і сукупного попиту, а підтримання цінової стабільності на національному рівні ще не гарантує відсутність негативного глобального резонансу. Одним з наріжних каменів цієї проблеми також є те, що на глобальному рівні обмеженість ресурсів фінальна, отже глобальна нейтральність монетарної політики завжди чітко прив’язується до глобального природного рівня зростання ВВП, а глобальні процентні ставки утворюються безвідносно до стану балансу глобальних заощаджень та інвестицій. Щодо першого, то це означає доволі високу чутливість глобальної інфляції (насамперед цін на первинні ресурси) до поведінки глобального ВВП-розриву. Щодо другого, то з одного боку, вони залишаються під впливом провідних центробанків світу. З іншого – вони є продуктом глобальних монетарних взаємин у вигляді підтримки дефіциту платіжного балансу США та профіциту в Азії+. В таких умовах фактичні реальні процентні ставки суттєво викривлюються з боку можливостей одних країн розробляти інноваційний продукт з високою часткою затрат капіталу, а інших – просувати товари споживання з високою часткою затрат праці. Як наслідок, динамічна рівновага, що утворюється внаслідок імпліцитної кооперації таких країн, суттєво відхилятиме реальні ставки від відносно емпіричних критеріїв глобального балансу. Більше того, глобальна цінова стабільність дедалі більше ставатиме віртуальною категорією, оскільки вбиратиме конфлікт між інфляціогенною поведінкою глобальної ліквідності та дезінфляціогенними наслідками глобалізації у реальному секторі та глобальних криз. Глобальна монетарна інтеграція може стати суттєвим прогресом у цій сфері. Завдяки глобальній централізації грошової пропозиції та встановленню базових глобальних ставок відповідно до цільової глобальної інфляції з’явиться система контролю за глобальною ліквідністю, що усуватиме широкий набір дестабілізаційних процесів монетарного характеру. 567

однак, на відміну від монетарних обмежень, вони будуть тільки<br />

погіршувати ситуацію. Якщо сюди додати, що масштаби потоків капіталу<br />

є такими, які можуть забезпечити приплив інвестицій практично в усьому<br />

світі, то одразу стає зрозумілим, що відсутність вчасної монетарної реакції<br />

на платіжний баланс на національному рівні швидко агрегується,<br />

перетворюючись на фактор експансії глобального попиту з відповідними<br />

наслідками;<br />

• по-третє, що є продовженням першого, поява адитивного характеру<br />

платіжних контрпозицій щодо глобального попиту та перетворення<br />

глобальних дисбалансів на грошову ілюзію само по собі безпосередньо<br />

впливає на ціни первинних ресурсів з відповідними наслідками для<br />

глобальної інфляції;<br />

• по-четверте, затримка інфляційної реакції, що дає змогу<br />

нагромадити дисбаланси. Цей елемент має дві складові. У випадку країн,<br />

які нагромаджують резерви, затримка з інфляційною реакцією, наприклад<br />

в силу того, як глобалізація впливає на дезінфляцію, внутрішні обмеження<br />

на тривале підтримання профіцитних платіжних балансів та поглинання<br />

припливу капіталів стають умовними, уможливлючи зовнішні дисбаланси<br />

суто з монетарної точки зору. У більш загальному контексті, включно з<br />

режимом таргетування інфляції, затримка з інфляційною реакцією є<br />

наслідком “парадоксу довіри” та включенням дезінфляційного<br />

глобалізаційного впливу на інфляційні очікування в параметри<br />

встановлення процентних ставок. Тобто у випадку, коли центральний банк<br />

користується довірою, крива Філіпса стає похилішою, а глобалізаційно<br />

зумовлена дезінфляція включається в макромодель монетарної політики,<br />

можливості реагувати на шоки грошового ринку та реального сектору<br />

різко зростають. У короткостроковому періоді можливе швидке зростання<br />

грошової бази, грошової маси та внутрішнього кредиту разом зі<br />

зниженням процентних ставок без суттєвих інфляційних наслідків, що<br />

сприймається як спосіб заохочення наближенням ВВП до потенційного<br />

рівня. Особливо це актуально для тих країн, які страждають від браку<br />

попиту внаслідок жорстких інфляційних обмежень. Завдяки цьому<br />

внутрішні умови ліквідності різко покращуються, але в умовах фінансової<br />

інтеграції вони ж і швидко глобалізуються, створюючи передумови для<br />

експансії глобального попиту через канали глобальної фінансової<br />

системи. Іншим аспектом цієї проблеми є сприйняття шоку цін на<br />

первинні ресурси в рамках таргетування інфляції. Він сприймається як<br />

екзогенний, отже розробники монетарної політики намагаються<br />

566

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!