Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

валютних курсів та однорідності в розрізі країн щодо неї виникає загроза
масштабних перекосів курсових паритетів там, де курси гнучкі, та
платіжних дисбалансів там, де курси негнучкі. Випадок негнучких курсів
демонструє складну дилему, перед якою опиняється країна в умовах
екзогенних змін у потоках капіталів, обсяги яких перевищують її
потенціал абсорбування. Або приплив капіталу завищуватиме курс на
стільки, що глобальна конкуренція призведе до колапсу експорту і
зростання ВВП, або зростаючі резерви розігріють внутрішню фінансову
кон’юнктуру і викличуть інфляцію. У випадку відпливу капіталу ситуація
протилежна: або курс повністю пристосовується до відпливу капіталу,
загрожуючи масштабній фінансовій кризі та інфляції, або намагання
підтримувати курс заохочуватимуть спекуляції проти валюти, руйнуючи
зовнішні активи центробанку та наражаючи країну на кризу тільки вже в
стані відсутності резервів. По-друге, багато країни опиняються в стані,
коли експансія попиту в них залежить вже не стільки від
макроекономічної політики, скільки від стану глобальної ліквідності.
Тобто коливання стану ліквідності визначає стан внутрішніх фінансових
ринків та банківської системи, або заохочуючи надмірне кредитування,
або різко обмежуючи кредит. В першому випадку країни наражаються на
швидке розширення споживання та погіршення платіжного балансу, яке
практично не залежить від внутрішньої макрополітики. В останньому
випадку модель валютної кризи “раптова зупинка” (Sudden Stop) стає
неповною, а валютно-курсовий фактор – не домінуючим. Охолодження у
сфері кредитування розширює діапазон кризи та нестабільності, втягуючи
в неї не тільки сектор, що пов’язаний з валютним курсом, а всю
економіку. По-третє, зі станом глобальної ліквідності також починають
корелювати шоки умов торгівлі. Так, при експансії глобальної ліквідності
відбувається швидке зростання цін на первинні ресурси, а при стисканні
глобальної ліквідності – падіння цін на них. В таких умовах практично
кожна країна стикається з проблемою одразу і інфляції, і підтримання
зростання ВВП. В першому випадку країни-імпортери наражаються на
ризик зростаючої інфляції внаслідок зростання вартості імпорту при тому,
що боротьба з такою інфляцією може йти всупереч із внутрішньою
динамікою ВВП, а країни-експортери – внаслідок наближення до повного
завантаження виробничих потужностей. В другому випадку, країниімпортери
отримують додаткові переваги для зростання ВВП, тоді як
країни-експортери опиняються в стані рецесії. В обох випадках флуктуації
562