Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

світовою валютою. Для них перевага буде у тому, що вони не будуть
наражатись на проблему невизначеності та руйнівних наслідків зміни
курсів між провідними валютами, але зберігатимуть переваги можливості
пристосовуватись до шоків 598 . Втім, специфічний випадок країн, що
розвиваються, спонукає до розгляду монетарної інтеграції в їхньому
контексті на основі відповідних теоретичних основ, які суттєво
відрізняються від випадку розвинутих країн.
Ідейне підґрунтя монетарної уніфікації на прикладі країн, що
розвиваються. Погляд на монетарну уніфікацію з позиції аналізу
особливостей країн, що розвиваються, дає змогу одразу побачити разючі
відмінності щодо характеру як самої уніфікації, так і вихідних проблем,
що покладені в основу логіки аргументів. Так, монетарна уніфікація в
країнах, що розвиваються, набагато більше розглядається під кутом зору
запровадження валютних рад та офіційної доларизації і тільки останнім
часом дедалі активніше лунають голоси з різних частин світу про
необхідність регіоналізації стабільноорієнтованих монетарних режимів.
Що ж до вихідних проблем, то їх перелік практично не змінився з часів
золотого стандарту, але змінився ландшафт їх актуалізації, внаслідок чого
їх можна звести до конфлікту між:
• необхідністю забезпечення цінової стабільності як рамкової
монетарної умови стабільного розвитку і недостатньо розвинутою
інституціональною системою, що гарантувала би це. Перерозподільчий
конфлікт та слабкі інституції стають основою м’якої макроекономічної
політики, яка породжує високу інфляцію, гіперінфляцію, неоднозначні з
точки зору успішності та завершеності програми макроекономічної
стабілізації. Реформи монетарних органів та зміна орієнтирів монетарної
політики у 1990-х роках продемонстрували, що зниження рівня інфляції
ще не достатньо для того, щоб гарантувати макрофінансову стабільність;
• прагненням до підтримання у явній чи неявній формі обмежено
гнучких валютних курсів із неможливістю протиставити їх волатильним
потокам капіталу. Часто такий конфлікт є прямим продовженням
попереднього, коли фіксовані курси є просто більш очевидною формою
інституціонального захисту від тиску в напрямку реалізації “поганої”
політики. Тобто – немає стабільності цін і незалежного центробанку –
немає плаваючого курсу тільки тому, що фіксований курс є простішим
598 Ця позиція не нова, якщо прийняти до уваги позицію П. Кенена, висловлену ще у 1969 р. з приводу вибору
режиму валютного курсу країнами периферії в рамках Бретон-вудської системи.
547