Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

1900 р.
1916 р.
1923 р.
1943–1944
рр.
США оголосили про фіксацію курсу долара щодо
золота, що стало продовженням відновлення
розмінності долара на метал у 1879 р. Завдяки цьому
система міжнародного золотого стандарту стала
глобальною, оскільки до цього часу практично усі
розвинуті країни перейшли на цю модель, в т. ч. з
Росією та Японією. Виняток становив тільки Китай,
який до початку Першої світової війни був “у процесі”
переходу.
Едвін Кеммерер висунув ідею спільної валюти для
Північної та Південної Америк – оро, що від
іспанської означало “золото”.
Густав Ліл’єнталь публікує працю “Economicus” з
розділом “Про наукову грошову систему та світову
валюту”. У ній міститься детальний опис плану та
кроків переходу до спільної світової валюти.
Підготовка та проведення Бретон-вудської
конференції. Голова британської делегації Лорд Джон
Мейнард Кейнс оприлюднює ідею спільної світової
валюти “банкор”, яка повинна стати базою
міжнародних розрахунків, тобто стати основою
міжнародної ліквідності. Національні гроші при цьому
зберігаються (під видом інструменту внутрішніх
стабілізаційних інструментів). Голова американської
делегації доктор Гаррі Декстер Вайт запропонував
нову валюту “юнітас”, яка була ближче до ідеї
золотого стандарту. В підсумку, створена міжнародна
валютна система продемонструвала глибоку
асиметрію між ідеєю пріоритету національної
монетарної політики над ідеологією спільних світових
грошей, під якими впродовж майже двохтисячної
історії розумілось золото.
539
Продовження табл. 7.4.
Глобалізація золотого
стандарту стала
альтернативою ідеї спільної
світової валюти. З одного
боку, країни мали власні
банкноти, з іншого – основа
обігу та монетарної
політики в усіх була
спільна – запаси
монетарного золота.
Поширення ідеї монетарної
інтеграції за межі Європи.
Ця праця знаменує
збереження ідеї глобальної
монетарної інтеграції
всупереч процесам
дивергенції міжвоєнного
періоду та популяризації
Лігою Націй ідеї створення
національних центральних
банків.
Фактична модель Бретонвудської
системи була
фінальною спробою
збереження світової
грошової спільності,
вираженої у фіксації курсів
щодо долара та збереження
за останнім розмінності на
золото.
Примітка: Згруповано автором за: Eichengreen B., Sussman N. The International Monetary System in the (Very) Long Run //
IMF Working Paper. – 2000. – WP/00/43. – P. 1–55.; Hawkins J., Masson P. Economic Aspects of Regional Currency Areas and
the Use of Foreign Currencies // Currency Areas and the Use of Foreign Currencies. – BIS Paper. – 2003. – № 17. – Р. 4–41.;
Bordo M., James H. One World Money, Then and Now // NBER Working Paper. – 2006. – № 12189. – Р. 1–26.; Kanz S. Single
Global Currency // www.singlglobalcurrency.org.; Steding W. The Globo. – Norwich Univercity. – 2008. – P. 1–21.
Підсумовуючи зазначений етап розвитку ідей та процесів
глобальної монетарної уніфікації, можна конкретизувати 585 : 1) ідея
585 Дещо відмінний підхід в цьому напрямі пропонують М. Бордо та Г. Джеймс. Вони виділяють такі основні
аргументи на користь монетарної уніфікації та спрощення, які тривалий час панували в економічній теорії того
часу: зниження трансакційних витрат; здобуття довіри монетарною системою; зупинення «поганої політики»
закордоном; політична інтеграція через гроші. Аналізуючи ці позиції, вони констатують, що усі вони стали
основою формування чи не найбільшої утопії ХІХ ст. – запровадження світових грошей. Див.: Bordo M., James
H. One World Money, Then and Now // NBER Working Paper. – 2006. – № 12189. – Р. 1–26.