Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

тим уповільниться експансія глобальної ліквідності, тягнучи за собою
погіршення умов виходу на ринки для фінансування платіжних балансів, а
також умови доступу фінансових установ розвинутих країн та решти світу
фінансувати свої пасиви. Це запустить спадаючу хвилю на фінансові
ринки. Якщо ж приплив не уповільниться, то він суттєво
перерозподілятиме ресурси між країнами, які вражені кризою, і тими, які
опиняться в ролі “гаваней”. Обидві позиції не сприятливі, оскільки
проциклічність у першому випадку погіршить стан реального сектору, а в
другому випадку – активізує “пошук дохідності” та роздмухуватиме
“бульбашки” в приймаючих країнах. Реальна, номінальна та фінансова
дивергенція буде неминучою, привносячи додаткові флуктуації в процес
взаємовідносин між учасниками глобальної економіки.
Третє. Забезпеченість резервами, розглядаючись як спосіб
підвищення фінансової стійкості країни, в умовах децентралізованої та
проциклічної фінансової системи може виконати зворотний ефект. Неявна
гарантія стабільності, втілена у резервах, може заохочувати: збільшення
ризикових суверенних та приватних запозичень країни; приплив капіталів;
зниження спредів та покращення умов доступу до джерел фінансування. В
будь-якому з цих випадків валютні резерви можуть виступити відправною
точкою майбутніх фінансових дестабілізацій, обумовлених
проциклічністю та схильністю до переоцінки фінансових вартостей. А)
Дестабілізація має винятково внутрішнє походження та прояв у вигляді
перегріву та охолодження внутрішнього фінансового ринку. Б) Різке
охолодження ринку може припинити приплив капіталу або його відплив.
Валютні резерви зможуть тільки частково амортизувати кризу, прояви
якої стосуватимуться внутрішнього (відкликання коштів вкладниками в
іноземній валюті або попит на неї як спосіб перестрахуватися від
знецінення національної валюти) чи зовнішнього попиту (втеча капіталу)
на іноземну валюту.
Четверте. Якщо валютні резерви страхують від настання валютних
криз або фінансових криз, які перетворюються на валютні, то в умовах
зміни характеру дестабілізацій їхня роль зменшується. Так, поступовий
відхід від валютно-боргових криз, до фінансових (табл. 5.3., розд. 5), що
проявляються у високій корельованості ринків (поведінка процентних
ставок та спредів), можливостей протиставити резерви внутрішнім
флуктуаціям кон’юнктури фінансових ринків практично не існує. Завдяки
цьому, з’являється структурний розрив між тим, що резерви опинились
518