Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

опосередкована такими причинами: мотиви нагромадження резервів
можуть виходити за рамки само-страхування, а підключення інших
мотивів, наприклад, монетарного меркантилізму, взагалі ставить під
сумнів позицію, що резерви необхідні саме для убеспечення від
негативних наслідків у сфері реверсів потоків капіталу; сприйняття
припливу капіталу як наперед залежного від стану середовища вимагає
міжчасової оптимізації попиту на резерви, оскільки не відомо заздалегідь,
що стане причиною погіршення ситуації: потрясіння на периферії, які
обмежують приплив капіталу, чи в розвинутих фінансових системах, що
може заохотити приплив; пристосування до зрушень у монетарній
політиці центрів емісії резервної валюти не може виключати зростання
резервів; експансія резервів може демонструвати інституціональну
слабкість центробанку, що намагається не брати на себе відповідальність
за погіршення стану фінансового сектору в умовах необхідності реалізації
жорсткої політики (випадок своєрідної неповної стерилізації, коли
внутрішні монетарні умови вимагають проведення рестриктивної
політики, але збільшення зовнішніх активів центробанку стає зручним
спобом збільшення внутрішньої ліквідності) тощо. Завдяки тому, що
реакції центробанків односторонні, одразу загострюється проблема
дисбалансів з усіма відповідними наслідками.
Друге. Найбільша небезпека криється у тому, що ув’язка між
дисбалансами та експансією резервів і є складовою визначення стану
середовища. Більше того, ця складова дає змогу запускати потужні
проциклічні збурення у глобальну фінансову систему через поведінку
глобальної ліквідності. Звідси випливає, що ситуація у сфері попиту на
резерви визначає стан середовища, а стан середовища – характер попиту
на резерви. На рівні окремої країни така закономірність може не
спрацювати, оскільки індивідуальний попит на зовнішні активи
ув’язується з тим, як зважуються макрофінансові можливості країни
протистояти ризикам глобальних дестабілізацій. Такий попит вміщує
своєрідну “інсайдерську інформацію” про стан економіки країни. Завдяки
цьому актуалізується вже відомий конфлікт, коли індивідуальна
раціональність призводить до виникнення колективної неефективності.
Фокус на проблему проциклічності в цьому контексті можна навести
з допомогою наступного прикладу. Відбуваються автономні зрушення в
ув’язці між попитом на резерви та дисбалансами. Наприклад, у період
після Азійської кризи спостерігається одразу і погіршення платіжного
516