Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Так, у 1990-х саме потоки капіталу забезпечували збільшення
резервів, покриваючи, окрім цього, дефіцитні платіжні баланси країн, що
розвиваються. У 2000-х ситуація змінилась на користь профіцитних
платіжних балансів. Однак у розрізі регіонів світу потоки капіталу
продовжують залишатись домінуючим джерелом збільшення резервів у
2000-х, окрім Східної Азії. Так, у Східній Азії за 2001–2005 рр. поточний
рахунок забезпечив 17,7% збільшення резервів, а чистий приплив
капіталів – 12,2%. В Центральній та Східній Європі, відповідно, – 5,2% та
13,5%, в Латинській Америці та Карибах – -1,0% та 6,2%, на Близькому
Сході та Північній Африці – 2,9% та 15,4%, в Південній Азії – 2,9% та
11,8%, в Африці, південніше Сахари, – 2,1% та 7,2% 573 . Завдяки цьому
питання потоків капіталу одразу стає питанням про:
• характер взаємозв’язку між проциклічністю та стабільністю у
макрофінансовій сфері глобальної економіки, оскільки, якщо
послуговуватись логікою мотиву самострахування, вона залежить саме від
резервів, що, однак, не означає, що так є насправді;
• вузький діапазон можливих рішень приймаючих країн, в основі
якого знову-таки опиняється макроекономічна реакція у вигляді зміни
обсягів резервів. У цьому випадку можна побачити збіг орієнтиру на
збільшення резервів з метою самострахування та можливостей, які дає
масштабний приплив капіталів.
Проте такий збіг аж ніяк не гарантує, що глобальна фінансова
стабільність буде підтримуватись у такий спосіб загалом. Вужчим
тлумаченням буде припущення, що рух у бік вищої стабільності
синхронізується з циклічною фазою нарощування припливу капіталів, а
відхід від стабільності за протилежної ситуації. Причина неадекватності
такого і широкого і вузького розуміння проблеми виходить за межі
традиційного розуміння негативних наслідків гіпертрофії резервів 574 , а
стосується системних моментів.
573 Ocampo J.-A. The Instability and Inequities of the Global Reserve System // UN Department of Economic and
Social Affairs Working Paper. – 2007. – № 59. – Р. 12.
574 Так, до таких традиційних проблем можна віднести: прискорення інфляції, поява квазіфіскальних втрат,
надлишкова ліквідність банківського сектору, зростання вартості активів, збільшення схильності до спекуляцій
тощо. Ці питання ми вже розглядали в контексті аналізу гіпертрофії глобальних валютних резервів. Однак у
цьому контексті про це доречно згадати з точки зору того, що такі проблеми привносяться в економіку багатьох
країн з огляду на зростаючі масштаби спрямування капіталу до них. Макроекономічне пристосування до
припливу капіталів у будь-якій формі не позбавлене втрат добробуту, на чому наголошується у розвідках з
проблеми припливу капіталу. Див.: Ocampo J.-A. The Instability and Inequities of the Global Reserve System // UN
Department of Economic and Social Affairs Working Paper. – 2007. – № 59. – Р. 1–17.; Managing Large Capital
Inflows. Chapter 3. // IMF. World Economic Outlook. – 2007. – P. 1–29.
513