Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

центробанку в межах поточної інфляційної ситуації. Коливання цін на
первинні ресурси тут сприймається як транзитивний шок, а у випадку,
коли шок стає більш тривалий, монетарна реакція формулюється
відповідно до того, наскільки номінальна негнучкість в часі перекриває чи
не перекриває час, необхідний для зворотної поведінки світових цін. Це є
природне припущення з точки зору наявності раціональних очікувань та
центробанків, що користуються довірою. Світові ціни можуть
відреагувати відповідно до сигналів, що подаються монетарними
органами. Однак у випадку, коли світові ціни стають дедалі більше
детермінованими глобальними дисбалансами, їх поведінка відривається
від досягнення цінової стабільності на національному рівні. На них
впливають фактори глобальної ліквідності та швидке поширення стимулів
для споживання та інвестицій по світу. Оскільки між глобальною
ліквідністю та дисбалансами існує зв’язок, то розкручування спіралі
останніх породжує інфляцію світових цін, яка вже не може бути зведена
до транзитивного шоку, а починає дедалі більш напологеливо впливати на
поведінку цінових індексів в усьому світі, викликаючи і занепокоєння
зприводу перспектив контролю за інфляцією, і перестороги зприводу того,
як в таких умовах зберегти економічне зростання та глобальні
конкурентні переваги у ціновому спектрі. Відрив інфляції цін на первинні
ресурси від національно орієнтованих систем забезпечення цінової
стабільності могло сформуватись виключно в умовах, коли спіраль
глобальних дисбалансів випала за межі стратегічної та тактичної
панорами монетарної політики. Таке розщеплення інфляції дуже подібно
до проблеми лагів, однак у цьому випадку дещо відмінне за змістом.
Відсутність системного контролю за експансією ліквідності в
глобальній економіці загалом призводить до того, що національним
моделям забезпечення цінової стабільності зростання вартості первинних
ресурсів загрожуватиме тоді, коли дисбаланси сягнуть значних масштабів,
фінансові бульбашки опиняться на межі вибуху, а фінансовий цикл –
напередодні обвалу. Звідси процентні ставки завжди втрачатимуть свою
функціональну ефективність. Їх зростання буде необхідне з метою
зниження інфляції, стабілізації очікувань та обмеження експансії
глобальної ліквідності, а їх зниження буде необхідне з точки зору
компенсації проциклічності фінансової системи на фазі спаду. Посуті,
виконання центробанками функції кредитора останньої інстанції може йти
всупереч з потребою здійснення більш жорсткої політики задля
507