Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

зростання грошової пропозиції на стан фінансових ринків, ліквідність
яких зростає, отже активізуються інтенції щодо пошуку дохідності, що
забезпечує приплив капіталів до решти країн, що збільшує у них валютні
резерви. По-друге, м’якша політика заохочує експансію сукупного
попиту, тим погіршує платіжний баланс у країнах-центрах емісій
резервних валют, що створює сприятливі можливості для їх фінансування
завдяки припливу капіталу з тих країн, які знаходяться у стані збільшення
попиту на резерви. Варто зазначити, що в рамках цього каналу
принципово важливого значення набуває режим монетарної політики в
країні, валюта якої розглядається як резервна. Так, таргетування
процентних ставок у рамках кейнсіанського підходу ув’язувало їх
динаміку з внутрішнім діловим циклом, а обмеження на потоки капіталів
робило цей канал дуже вузьким. Таргетування грошової маси формувало
кількісні обмеження на приріст грошових агрегатів, внаслідок чого
масштабний приріст глобальної ліквідності міг відбуватись тільки тоді,
коли центральний банк усвідомлював наявність значного екзогенного
попиту на його валюту, пристосовуючись до цього оперативними
корекціями грошової пропозиції. Інакше, екзогенний попит на валюту для
формування резервів у рамках заданого приросту грошової маси резервної
валюти просто би перерозподіляв сукупний попит між центром емісії
останньої та країною, що пред’являє попит на резерви. Тобто, в такому
випадку грошова маса не забезпечувала би певний визначений ex ante
центробанком набір одиниць сукупного попиту “дома”, а перетікала би
“за кордон” у вигляді сформованих влаютних резервів. В такому випадку
глобальний приріст сукупного попиту був би суттєво обмежений, хоча
країна з ключовою валютою опинялась би в стані привнесення екзогенних
шоків (тобто характерний випадок, описаний МакКіноном). Таргетування
інфляції та довіра до центробанку ситуацію ускладнює. Підтримання
цінової стабільності в такому режимі допускає, що поведінка грошової
маси може бути досить вільною. Ключова роль кореспонденції між
процентними ставками та інфляційними очікуваннями уможливлює
ситуацію, коли поведінка грошової маси може бути некерованою. Довіра
до політики допускає, що реакція на шок також може бути більш гнучкою,
тобто підвищення ставок та експансія грошових агрегатів може
продовжитись. У такому випадку фінансові ринки можуть опинитись у
стані переобтяження ліквідністю навіть тоді, коли поточні інфляційні
очікування ще не скоро сигналізуватимуть про необхідність підвищення
ставок, створюючи сприятливе підґрунтя для дефіциту платіжного
504