Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

найпростіший спосіб забезпечення профіциту платіжного балансу та
зростання резервів, спираючись на мотив підтримання глобальної
конкурентоспроможності (монетарний меркантилізм), чи страхування від
криз, що опосередковуються реверсами потоків капіталу. В сукупності із
падаючим доларом та експансією міжнародної ліквідності кондиції
фінансових ринків змінились. Перенасичення ліквідністю почало
переростати в самодостатнє джерело пошуків доходності та масованого
припливу капіталів на ті сегменти фінансових ринків, які ще не потрапили
у силову вісь формування глобальної рівноваги 563 . В підсумку обмеження
курсової динаміки в кожен з боків у таких масштабах не просто не
відповідає логіці постбретонвудських монетарних імперативів. У випадку
обмеження динаміки вниз нарощуються проблеми із зовнішніми
запозиченнями та переоцінкою валюти, а у випадку обмеження руху
курсів вверх формуються глобальні дисбаланси. Обидва випадки
переростають у однаково вагоме джерело нестабільності, яке випливає з
логіки самої Ямайської моделі, коли не існує жодних легітимних способів
впливу на курсову політику на системному рівні. Винятком є інфляція, але
в умовах довіри до центральних банків та дезінфляційної тенденції, що
пов’язується з глобалізацією, даний спосіб втрачає свою надійність
(принаймні як ранній індикатор чи як форма вираження дієвості
“трилеми”);
• поява обоюдно небезпечних наслідків альтернативних шляхів
пристосування до припливу значних обсягів міжнародного капіталу. Так,
як показують емпіричні дослідження ситуації на валютних ринках,
практично в усіх регіонах світу тривалий час спостерігався
підвищувальний тиск на валюти. Втім, так само спостерігається
повсемістне намагання обмежити рух курсів вгору завдяки зростанню
валютних резервів 564 . Спільну компоненту у відповіді на цей тиск все ж
563 Наприклад. Якщо простежити за процесом інтеграції фінансових ринків країн з ринками, що виникають, з
глобальним, то можна побачити своєрідну фазово-сегментну дихотомію. Відкриття або зростання доступності
для нерезидентів одного ринку насичує його спекулятивним припливом капіталів. Згодом це призводить до
переоцінки як відповідного фінансового інструменту, так і валюти, зокрема внаслідок розігріву кон’юнктури і
зростаючих можливостей у сфері споживання. Далі відбувається криза або охолодження такого сегмента ринку.
Посткризовий період характеризується відновленням з тим рівнем активності нерезидентів, який загалом
кореспондує з глобальними рівноважними процесами відносно дохідності, ризику, спредів тощо. Це перша
фаза. Друга фаза починається тоді, коли стає доступним інший сегмент, що включається в систему фінансової
інтеграції і так далі, аж поки усі можливі і неможливі активи не будуть включенні в систему глобального
спільного знаменника. Якщо подивитись більш предметно, то можна стверджувати, що першу фазу
започатковує ринок облігацій, далі, як правило, слідує ринок акцій, пізніше ринок нерухомості, спеціалізовані
активи (банківських чи страхових компаній), іпотека, аж до земельних активів.
564 Managing Large Capital Inflows. Chapter 3. // IMF. World Economic Outlook. – 2007. – P. 13.
501