Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

порядку варто визнати обмеженими, оскільки, як видно з самого їхнього
змісту, вони акцентують на окремих елементах і не беруть до уваги
функціонування глобальної монетарної та фінансової економіки як
системи загалом. З іншого боку, більш прискіпливий аналіз сучасних
процесів у сфері функціонування міжнародного валютного устрою дає
змогу побачити, що його контури стають дедалі більш розмитими, а певні
ознаки становлення “нових” систем нагадують більш структуровані
аспекти більш загального еклектизму. Таку закономірність можна
простежити на прикладі ключових елементів міжнародного монетарного
устрою: характер резервних активів, режим валютних курсів, контроль за
інфляційними процесами на рівні системи.
Теоретично Ямайський устрій передбачає наявність тільки одного
офіційного резервного актива – СДР. Плаваючі курси мали би передбачати
відмову від інтервенцій і, відповідно, підтримання частки резервних
активів у найбільш ліквідній формі, якою по-суті є деномінація валютних
резерві у певний обмежений набір ключових валют. Однак вже саме
визначення поправок до Статуту МВФ, яке передбачає можливість вибору
режиму валютного курсу, неявно дозволило сформуватися довгостроковій
тенденцій щодо не реалістичності гнучкого курсоутворення для усіх країн
одразу. Модель гнучких курсів не стала моністичним принципом
функціонування сучасного монетарного устрою світу, проте відкрила шлях
до глибоких диспропорцій, які тільки посилились у процесі експансії
глобалізації.
Виникає питання, чому плаваючі курси як наріжний елемент
Ямайської моделі, як не дивно, опинились у меншості і почали виходити з
неї відносно недавно. Відповідь доволі очевидна. Фіксовані курси
виявились найпростішим та найбільш очевидним способом забезпечення
контролю за центральним банком та обмежувачем макроекономічної
експансії. М’які фіксації продемонстрували намагання скористатися
вигодами двох полярних режимів, а гнучкість валютного курсу в
сукупності із жорсткою монетарною політикою виявилась складовою
макроекономічного вибору багатьох країн тільки наприкінці 1990-х мірою
посилення глобальної фінансової інтеграції. Втім, як тільки виникло
питання про несумінсть гнучких курсів у багатьох країнах з
макрофінансовою стабільністю, одразу з’явилось інше – вибір валюти
прив’язки та деномінація резервних активів. Саме тут найбільшою мірою
сконцентрувався проблемний пласт функціонування глобальних
493