Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

вона здійснює імпорт, так і з тим, що профіцитна економіка, швидко
розвиваючись, і пропонує решті світу свої дешевші товари (спрацьовує
алокаційний ефект, пов’язаний з міжнародної торгівлею), і споживає
ресурси, для підтримання власного зростання та покриття витрат, що
випливають із підвищення добробуту. В конкретному випадку найбільших
профіцитних країн з низьким рівнем доходу йтиметься про зміну
щільності розподілу добробуту в напрямку зростання питомої ваги
середнього класу. Завдяки цьому глобальні дисбаланси природно можуть
розглядатись як рівноважні та навіть корисні для глобальної економіки,
оскільки кореспондують зі зростанням глобального ВВП. Однак,
перетнувши певну межу, адитивність платіжних контрпозицій втрачає
свій концентрований вплив на попит. Таку ситуацію можна пов’язати з
такими закономірностями:
• велика дефіцитна країна, отримуючи можливості безперешкодного
фінансування платіжного балансу, перестає корегувати свій попит
відповідно до необхідності пристосовувати його до зовнішнього оточення,
що ще донедавна вважалось невід’ємним елементом функціонування
будь-якого міжнародного валютного устрою. Відсутність такої корекції та
можливості згладжувати попит передається через мультиплікатор імпорту
та низькі процентні ставки решті світу. Важливо відмітити, що низькі
процентні ставки в умовах глобальної фінансової інтеграції можуть мати
ще навіть більший вплив на глобальну експансію попиту, ніж канал
торговельних зв’язків, оскільки це покращує можливості для експансії
фінансових агрегатів у будь-якій економіці, інтегрованій з глобальною
фінансовою системою;
• велика профіцитна країна завдяки збільшенню внутрішньої
грошової пропозиції збільшує внутрішній попит, який посилює вплив у
напрямку споживання нових ресурсів. Більше того, завдяки: а)
дезінфляційній тенденції, викликаній особливостями глобалізації; б)
можливостям принаймні частково стерилізувати валютні резерви; в)
фондам суверенного багатства, які трансплантують потенційну внутрішню
інфляцію у відкладену глобальну інфляцію тощо, – корекція платіжного
балансу затримується, а можливості нагромадження зовнішніх активів і,
як наслідок, підтримання профіциту платіжного балансу, розширяються і
передаються іншим країнам. Низькі процентні ставки також є наслідком
політики з підтримання профіциту. Вони випливають як з політики
форсованого нагромадження валютних резервів, так і з розміщення
активів фондів суверенного багатства;
456