Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

баланс інвестиційних доходів та виплат не мав би бути позитивний,
оскільки вища продуктивність, вища капіталізація дають можливості для
значних обсягів репатріації. Саме спроба розглядати економіку США як
глобальну корпорацію дає змогу побачити суттєві передумови для
відносної стабільності за платіжного дефіциту, але абсолютизація цього
підходу також ризикова. Наприклад, спроби порівнювати дефіцит
платежів не з ВВП, а з фінансовим багатством чи рівнем капіталізації
фінансового ринку, демонструють мізерність показника дефіциту
платіжного балансу 474 . Однак, якщо прийняти до уваги проблему
проциклічності фінансової системи та волатильність фінансових ринків,
то такий підхід даватиме ненадійну інформацію про перспективи
підтримання глобальної фінансової стабільності. Тільки впевненість у
потужному екзогенному попиті на американські активи, який оберігає
капіталізацію фінансової системи США від значних флуктуацій, дає змогу
переорієнтуватись з показника ВВП на фінансові індикатори для
порівняння з дефіцитом платежів;
• “надмірні привілеї” американської фінансової системи. Цей термін
був запроваджений ще Ш. де Голлем, але і сьогодні зберігає свою
актуальність. Як вже не раз зазначалось, спостерігається значне
послаблення ефекту домашнього зміщення щодо інвестицій в акції з боку
американських резидентів, але збереження цього ефекту щодо
інструментів з фіксованим доходом. Внаслідок цього фінансова система
практично не залежить від курсу долара, або ж зниження курсу тільки
покращує позицію інвесторів, що вивозять капітал. Іншим проявом такої
«привілеї» є те, що знецінення долара підвищує внутрішню вартість
американських зовнішніх активів, і не зачіпає зовнішні зобов’язання, які
здебільшого є доларовими. Незважаючи на те, що така картина прямо не
стосується дилеми, чи є платіжні дисбаланси стабільними, чи
ризикогенними, вона добре ілюструє можливості уникати взяття на себе
тягаря з корекції курсу долара заради виправлення ситуації з поточним
рахунком;
474 Наприклад, якщо порівнювати дефіцит поточного рахунку не з ВВП, а з активами, то можна побачити, що
850 млрд. дефіциту становлять 1,5% 55 трлн. чистих приватних активів. Якщо останні продовжуватимуть
зростати зі швидкістю 6,3%, як це було за останні десятиліття, то зовнішній дефіцит поглинатиме тільки
четверту частину такого приросту. Це унеможливлює будь-який погляд на економіку США як на
неплатоспроможну тільки тому, що поточний рахунок дефіцитний. Див.: Gave C., Kaletsky A., Gave L.-V. Our
Brave New Wold. – Hong Kong: 2005, GaveKal Research.
440