Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

платіжного балансу свідчить про дії не стільки внутрішньоамериканських
факторів попиту, а дії змін у глобальному макрофінансовому середовищі,
наприклад пов’язаного з прив’язкою до долара курсів провідних азійських
країн та нафтоекспортерів тощо.
Це підтверджують і інші дані. Наприклад, з 1992 року приплив
капіталів до США, за винятком 1998–1999 та 2001 років, може суттєво
перевищувати обсяги дефіциту поточного рахунка. Якщо за 1992–1997 рр.
таке перевищення могло сягати в середньому 1,7% ВВП, то за 2000–2006 –
1,5%, при тому, що рівень платіжного дефіциту за останні роки подвоївся,
порівняно з першим періодом. В абсолютних значеннях перевищення
припливом капіталів суми дефіциту в окремі роки може сягати значних
обсягів. Наприклад, якщо за перший період таке перевищення рідко коли
сягало 50 млрд. дол., то з 2003 р. перевищення у 100 млрд. дол. стає
звичним явищем. Відмінністю є лише те, що за перший період приплив
капіталів на ринок інструментів з фіксованим доходом становив від 30%
до 40%, тоді як за другий – від 50% до 80% 471 . Внаслідок цього потрібно
визнати, що поєднання американських та екзогенних факторів більш
превалююче з точки зору характеру поведінки глобальних дисбалансів,
порівняно з винятково “слідом” динаміки сукупного попиту США.
Підхід до аналізу глобальних дисбалансів з позиції стабільності
платіжного балансу США, навіть з огляду на його дефіцитність, уособлює
в собі багато окремих специфічних бачень проблеми, які інколи можуть
суперечити одне одному. Втім, його важливість обумовлена появою нових
закономірностей функціонування глобальної фінансової системи та
виняткового становища фінансового ринку США у ній. У рамках цього
підходу можна виокремити такі позиції:
• швидкий розвиток нової економіки в США робить їх фінансовий
ринок надзвичайно привабливим. Завищення валютного курсу долара або
уповільнення його падіння, що позначається на статусі платіжного
балансу США, є наслідком припливу капіталів, відповідно до швидшого
зростання продуктивності праці та підвищення капіталізації фінансового
ринку на цій основі. Ця позиція спирається на беззаперечний факт
швидшого зростання продуктивності праці саме у США, але навряд чи,
виходячи з цього, можна пояснити, чому в структурі припливу капіталу
471 Balakrishnan R., Bayoumi T., Tulin V. Globalization, Gluts, Innovation or Irrationality: What Explains the Easy
Financing of US Current Account Deficit? // IMF Working Paper. – 2007. – WP/07/160. – P. 4.; Xafa M. Global
Imbalances and Financial Stability // IMF Working Paper. – 2007. – WP/07/111. – Р. 4.
438