Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

представлену через діяльність фондів, попитом на активи, а дефіцитна
країна отримує відносно полегшений доступ до фінансування платіжного
дисбалансу, пропонуючи глобальній економіці не товари, а власні
зобов’язання. Внаслідок цього, будь-які шоки, які змінюють такий
взаємозв’язок одразу трансформують процеси у сфері підтримання
дисбалансів. Відповідно, переорієнтація з активів розвинутих країн на
активи країн з ринками, що виникають, одразу ставить питання про те, чи
фінансуватиметься платіжний баланс дефіцитної країни.
У поточній ситуації відхід від інвестицій у фінансові інструменти
США та переключення на інші ринки не виключає лише поглиблення
глобальної фінансової нестабільності. Обмеження зовнішнього
фінансування американської економіки підриває потенціал підтримання
курсу долара в умовах значного платіжного дефіциту США, але
збереження прив’язки до нього з боку профіцитних країн не гарантує, що і
в них відбуватиметься наближення до зовнішньої рівноваги. Тобто через
збереження або ж навіть покращення можливостей підтримання
платіжного профіциту завдяки прив’язці до падаючої валюти джерела
формування фінансових ресурсів фондів не вичерпуються, попит на
активи не зникає, але глобальна економіка опиняється у стані одразу
вищих цін на первинні ресурси, падаючого долара зі збереженням
зовнішнього дефіциту США, посиленням конкурентного тиску на
європейську економіку та ризиком втрати контролю за глобальною
інфляцією. Можна змалювати й інший алгоритм. Значний платіжний
дефіцит США погіршує мотивацію до вкладання коштів у американські
активи, переорієнтовуючи фонди на ринки, що виникають. Приплив
капіталів до них заохочує їх до запобігання ревальвації, що повертає нас
до вихідної точки, але, знову-таки, за переходу на вищий рівень у спіралі
глобальних фінансових дисбалансів, як показало зростання цін практично
на усі первинні ресурси, і до вищої інфляції.
У випадку загального підвищення інфляційного фону виникає значна
проблема того, що зовнішнє пристосування до нових рівноважних умов
ускладнюється через те, що реальні ефективні курси можуть залишитись
без суттєвих змін. Завдяки цьому дисбаланси збережуться за вищого
глобального інфляційного фону. Але якщо фонди суверенного багатства
подовжують лаг між експансією попиту та інфляцією, то це не виключає,
що цей лаг може суттєво відрізнятися в розрізі країн. Варіації в тривалості
лагів можуть бути обумовлені відмінностями в тривалості та глибині
432