Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Іншим суттєвим аспектом цього є те, що Азійська криза сталась на
підґрунті прив’язки валют регіону до долара зі зростаючим трендом. З
2003 р. тренд змінився на протилежний. Фактично за період з 1998–2002 р.
ресурс девальвації як фактора стимулювання експорту наблизився до
вичерпання. Також за цей період відбувся стрибок у зростанні обсягів
глобальних валютних резервів, вихід на рівень адекватності практично за
усіма критеріями, що враховують проблему мобільності капіталів та
вразливості до криз. Збереження прив’язки до падаючого долара призвело
до появи нечуваних конкурентних можливостей щодо всього світу.
Саме тут починає чітко простежуватись тенденція до гіпертрофії
резервів в Азії, коли їх зростання неможливо пояснити з допомогою будьякого
раціонального індикатора адекватності. Дані табл. 6.16.
підтверджують цю тенденцію. Профіцит поточного рахунка та
абсолютний приріст резервів стають визначальними ознаками
макроекономічних процесів в Азії та інших регіонах. Такий акцент на
нагромадженні резервів і призвів до виникнення поняття “монетарний
(новий) меркантилізм”. Те, що зростання резервів стає проявом нового
меркантилізму, пояснюється появою значних втрат від їх підтримання.
По-суті, намагання зберегти довгострокову тенденцію перевищення
експортом імпорту з допомогою запобігання номінальній корекції курсу
починає йти всупереч із логікою оптимізації обсягів резервів, яка враховує
порівняння вигод від виконання ними ролі страхування на випадок
валютно-фінансових дестабілізацій із втратами, що випливають з їх
підтримання та стерилізації 439 . Наприклад, середньорічні втрати від
володіння та нагромадження резервів за даними на 2007 рік у Венесуелі
становлять 0,87 млрд. дол. США, або 0,48% ВВП, Аргентині, відповідно,
0,90 млрд. та 0,42%, Україні – 0,27 млрд. та 0,25%, Малайзії – 0,33 млрд.
та 0,22%, Росії – 2,13 млрд. та 0,22%, Індонезії – 0,54 млрд. та 0,15%,
Бразилії – 1,08 млрд. та 0,10%, Китаї – 2,24 млрд. та 0,09%, Мексиці – 0,58
439 Д.Родрік ще у 2006 році довів, що нагромаджені резерви приносять прямі соціальні втрати у країнах Азії.
Див.: Rodrik D. The Social Cost of Foreign Exchange Reserves // NBER Working Paper. – 2006. – № 11952. //
www.nber.org.
Ф. Тернер показує, що таке масштабне нагромадження резервів має негативні внутрішні макроекономічні
наслідки, а саме: надмірна ліквідність банківської системи; як наслідок, нагромадження поганих боргів; погана
контрольованість поведінки фінансових органів, їх нечутливість до операційних процедур центробанків;
зростання фіскальних протиріч із урядами у зв’язку зі зниженням перерахувань прибутку центробанків до
бюджету. Окремим аспектом негативних внутрішніх наслідків гіпертрофії резервів є зростання вартості активів,
у тому числі житла. Надмірна ліквідність та занижені ставки збільшують попит на активи, який
задовольняється завдяки доступності дешевих кредитів. Див.: Turner Ph. Foreign Exchange Reserve Accumulation
in Emerging Markets: What Are the Domestic Implications // BIS Quarterly Review. – 2006. – Sept. – P. 39–52.
405