Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

25
20
15
10
5
0
Рис. 6.12. Зростання валютних резервів та динаміка
припливу капіталів
1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006
Темп зростання глобальних
валютних резервів, %
Приплив капіталів, млрд. дол.
США
Джерело: IMF Annual Report. 2004. – Wash., D.C.: IMF, 2004. – P. 102–103.; IMF Annual
Report. 2006. – Wash., D.C.: IMF, 2006. – P. 129.; Pazarbasioglu C., Goswami M., Ree J. The
Changing Face of Investors // IMF Finance and Development. – 2007. – Vol. 44. – № 1. – Р. 1.
Але це швидше вияв ситуації, коли коливання резервів, а не курс,
супроводжує потоки капіталу в короткостроковій перспективі, за умов, що
підтримання платіжного профіциту є більш пріоритетною місією резервів,
заради чого і запобігається швидкій корекції номінального курсу. На
користь останнього свідчить те, що обсяги платіжного профіциту в Азії
суттєво перевищують обсяги чистих приватних потоків капіталу, а
абсолютний приріст резервів більше корелює із першим. Однак для
Африки, країн ЦСЄ та Латинської Америки приплив капіталів як
детермінанта зростання резервів залишається актуальним (табл. 6.16.). З
огляду на те, що країни Азії забезпечують найбільше прирощення
резервів, то саме їх профіцити зумовлюють те, що платіжні позиції, а не
потоки капіталу починають домінувати серед причин експансії валютних
резервів у світі.
Як видно з табл. 6.16., показники припливу капіталів одразу після
кризи загалом по світу більшою мірою впливають на показники
абсолютного зростання резервів. Згодом починає більшою мірою даватись
взнаки профіцит платіжного балансу. Завдяки цьому сукупність
короткострокових періодів, у яких зростання резервів поглинає приплив
капіталів, створює оманливе уявлення про те, що саме останні викликають
розкручування спіралі дисбалансів. Скоріше навпаки: намагання
підтримувати профіцит платіжного балансу та відповідного типу
економічного зростання в сучасному глобальному макрофінансовому
402
1200
1000
800
600
400
200
0