Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

випадках, які описуються з допомогою інших підходів. Так,
самозаміщення структурної слабкості на резерви одразу породжує
проблему морального ризику, що призводить до переобтяження країни
зовнішніми боргами. Сумніви в можливостях їх обслуговувати, навіть
якщо резерви для цього достатні одразу би результували в спекулятивній
атаці чи раптовому відпливу капіталів за першої ознаки погіршення
зовнішньої кон’юнктури. Слідування логіці цільового домінування
валютних резервів у стратегії економічної політики може свідчити про те,
що їм відводиться більш самодостатня роль, а не тільки підтримка
структурно слабких бізнес-одиниць.
Приплив капіталів. Зростання резервів, обумовлене припливом
капіталів, у сучасних умовах дуже часто розглядається як необхідність.
Вхідні потоки короткострокових капіталів спроможні суттєво підірвати
національну конкурентоспроможність завдяки підвищувальному тиску на
курс, а відплив – навпаки – спровокувати кризу. Звідси випливає, що
коливання в потоках капіталу повинно скореговуватись коливаннями
резервів, а не курсу. Саме в такому контексті стверджується, що поточні
тенденції у сфері глобальних дисбалансів викликаються виходом потоків
капіталу на нові рівноважні рівні. Спрямовуючись в окремі регіони, перш
за все до Азії, вони спонукають до зростання резервів 436 . Така логіка
цілком актуальна і для постсоціалістичних країн, в яких спостерігається
значний платіжний дефіцит. З концептуальної точки зору, фінансова
глобалізація та зростання обсягів потоків капіталу запускають в дію
ендогенний механізм зростання резервів. Така тенденція контрастує з
досвідом розвинутих країн, в яких зв’язок між резервами та потоками
капіталу не простежується, та країн, що розвиваються, в період 1980-х. На
той час зростання в обсягах потоків капіталу негативно корелювало зі
зростанням резервів 437 .
436
Genberg H., McCauley R., Park Y.-Ch., Persaud A. Official Reserves and Currency Management in Asia: Myth,
Reality and the Future // www.cepr.org.
437
Choi W. G., Sharma S., Stromqvist M. Capital Flows, Financial Integration, and International Reserves Holding:
The Recent Experience of Emerging Market and Advanced Economies // IMF Working Paper. – 2007. – WP/07/151. –
P. 1–36.
Звернемо увагу, що період 1985–1994 рр. – єдиний з 1965 року, коли зростання глобальних резервів негативно
корелює із дефіцитом платіжного балансу США. Див.: Козюк В.В. Монетарні проблеми функціонування глобальної
фінансової архітектури. – Тернопіль: Астон, 2005. – С. 494–495.
Такий збіг можна пояснити, виходячи з того, що за цей період зростання обсягів потоків капіталу забезпечувалось
завдяки транскордонним переливам між розвинутими країнами, які розпочали масову фінансову дерегуляцію. Так
само на цей період припав значний приплив капіталів на ринок США. Це є природним з огляду на те, що країни
третього світу тільки почали оговтуватись від кризи зовнішньої заборгованості. Саме завдяки цьому зростання
валютних резервів не мало фундаментальних джерел, так як це є на сьогоднішній момент у вигляді стійких
глобальних платіжних дисбалансів. Природно, що у 1980-х роках зростання у потоках капіталу не корелювало зі
зростанням резервів. Для цього просто не було необхідних передумов на рівні глобальної взаємозалежності.
400