Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Найцікавішим моментом, яким відзначається цей період, є те, що
модальне значення інфляції та екстремум функції апроксимації збігаються
на рівні 5% та дещо менше ніж 50 країн. Це свідчить про суттєві глибинні
зрушення в інфляційних процесах у світі. Зокрема, якщо розвинуті країни
фактично повністю перейшли до політики цінової стабільності, то країни
третього світу також почали наслідувати це, поповнюючи групи країн з
інфляцією до 3% та від 3% до 8%. Таку ситуацію необхідно визнати
певною мірою переломною, коли розшарування країн за рівнем інфляції
втратило свої контури по типу “розвинуті країни – низька інфляція, решта
світу – висока”. Цю тенденцію можна вважати початком тенденції до
номінальної конвергенції у світі, яка багато в чому обумовлена тими
змінами, які привнесла у монетарну політику глобалізація. Те, що існує
руйнація такого розшарування також випливає з того, що кількість країн у
середньому інфляційному діапазоні практично не змінилась порівняно з
попереднім періодом, відображаючи певну інерційність окремих країні у
сфері боротьби з інфляцією і у сфері глобальної інтеграції.
Щодо наступного періоду, то, як видно з рис. 1.5., спостерігається
остаточна трансформація кривої розподілу. Вона повністю втрачає вигляд
кривої нормального розподілу: її екстремум є початком функції, що
відображає стрибкоподібне зростання кількості країн з інфляцією до 3%.
Так само зросла і кількість країн з інфляцією в межах від 3% до 8%.
Кількість країн в інфляційному діапазоні від 8% до 20% суттєво не
змінилась, порівняно з попереднім періодом, але суттєво зменшилась
кількість країн з гіперінфляційними епізодами. Як вже зазначалось, права
частина функції розподілу рівня інфляції у світі впродовж 2000-х років
стала аналогічною тій, була впродовж 1970-х.
Кількість країн
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0
-10
Рис. 1.5. Розподіл країн за рівнем інфляції, 2000-2003 рр.
до 3% від 3% до 8% від 8% до 20% від 20% до 40% від 40% до 100% понад 100%
39