Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Критерій
Де
Б’юфорта
Війнхольда
та
Кептейна
Критерій,
що
враховує
втрати від
кризи та
втрати від
володіння
О. Де Б’юфорт
Війнхольд та
Е. Кептейн
(2001 р.)
Центральний
банк Колумбії
(2003 р.)
387
Продовження табл. 6.14.
Резерви будуть адекватними тоді, коли вони покривають
короткостроковий зовнішній борг та частку грошової бази, яка
визначається режимом валютного курсу, а також враховують
передбачений ризик країни. В умовах керованого плавання
враховується покриття 10–20 % грошової бази для страхування
від внутрішнього відпливу капіталів, в умовах гнучкого курсу –
50%. Однак на показник покраїнного ризику припадає 5–20%
усієї величини адекватності, а сам такий ризик враховує 77
різних показників вразливості. Цей підхід враховує проблему
реалізацію монетарної політики в умовах мобільності капіталів
та вразливості країни до різного роду стресових ситуацій.
Прийняття до уваги грошової бази – важливий елемент
розгляду резервів з позиції важеля підтримання внутрішньої
макрофінансової стабільності
Адекватними будуть ті резерви, які становлять позитивну
різницю між величиною, що обраховується як ймовірність
кризи помножена на величину втрат від кризи, та величиною,
що обраховується як добуток величини резервів на коефіцієнт
альтернативних витрат від володіння резервами та на різницю
між одиницею та ймовірністю настання кризи. Перевагою є те,
що методологічно показник враховує принципи аналізу втрат
та вигод. Однак найбільша проблема в тому, що визначити
показник ймовірності настання кризи та втрат від її настання
дуже важко. Тим більше, що обидва показники приймають до
уваги індикатори, які враховуються іншими критеріями
адекватності резервів
Існує ще цілий набір критеріїв визначення адекватності резервів (наприклад, МВФ (2006 р.)).
Основний акцент робиться на спробі ув’язати зміну ймовірності кризи із величиною резервів.
Проблема в тому, що більшість складних підходів, які спираються на показники ймовірності та
експортні оцінки, дуже складні у застосуванні, завдяки чому втрачають операбельність. З іншого
боку, якщо цілями володіння резервами є інші, ніж страхування на випадок криз, раціональність
таких підходів ставиться під сумнів. Однак за будь-яких обставин розвиток досліджень
адекватності резервів основний акцент робить саме на тому, чи достатньо буде резервів в умовах
нестабільних фінансових ринків та мігруючих криз, які можуть мати глобальних резонанс.
Зростанню попиту на резерви як відображення слідуванню
адекватності за набором критеріїв, як це видно з табл. 6.14., властива
проблема ендогенності. Мірою глобальної інтеграції процес нарощування
торговельної та фінансової відкритості стає постійним 420 . Так само
розвиток та ускладнення фінансових ринків ставатимуть передумовою
постійного підвищення показника вірогідності потрясіння. Це саме
стосується ситуації, коли можливості фінансувати платіжні дисбаланси
завдяки переливам капіталів, ставатимуть критеріальними факторами
420 Так, попит на резерви як природний наслідок торговельної та фінансової інтеграції в умовах глобалізації на
сьогодні вже розглядається як аксіоматичний. Попри те, що в цих роботах не вказується на ендогенний вплив
глобалізації на зростання резервів, ідея має ознаки спільності. Див.: Durdu C.B., Mendoza E., Terrones M.
Precautionary Demand for Foreign Assets in Sudden Stop Economies: An Assessment of the New Merchantilism //
IMF Working Paper. – 2007. – WP/07/146. – P. 1–54.; Aizenman J. Large Hoarding of International Reserves and the
Emerging Global Economic Architecture // NBER Working paper. – 2007. – № 13277. – Р. 3–19.