Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Цікаво те, що функція поведінки резервів у часі не однорідна. До 2000х
років спостерігаються значні, але фрикційні амплітуди цієї функції, і
тільки в сучасному періоді темп зростання стає більш рівномірний та
моновекторний. Така картина репрезентує певну трансформацію глобальних
процесів у сфері платіжних балансів, коли нерівноважні платіжні позиції
стають хронічними саме за останній час, і, найголовніше, дедалі більше
обумовлюються характером монетарних взаємин між США та провідними
азійськими експортерами. По-суті, нерівномірне формування платіжних
позицій у часі в повоєнний період спиралось на: циклічні асиметрії в рамках
тріади; зрушення в умовах торгівлі. Зростання резервів більш флуктуючого
характеру відображало короткострокові можливості поєднання сприятливих
екзогенних та внутрішніх макроекономічних передумов для реалізації
попиту на них як спроби знизити вразливість від внутрішньої та зовнішньої
нестабільності. І тільки перетворення платіжних дисбалансів на структурну
рису глобальної економіки змінило такі можливості з несистематичних на
системні. У поєднанні зі зростанням абсолютних значень глобальних
валютних резервів (рис. 6.6.) їх стабільний приріст за останній період (рис.
6.7.) повністю змінив глобальну взаємозалежність та монетарної карти світу,
спонукавши до реінтерпретації характерних рис глобальної фінансової
стабільності.
Експансія глобальних валютних резервів у 2000-ні роки
Кризові потрясіння кінця 1990-х років тільки з аргентинським
дефолтом 2001 року спонукали до подальшого перегляду ролі валютних
резервів у монетарній політиці та в розумінні фінансової стабільності.
Разом із глибокими девальваціями багатьох валют посткризовий період
охарактеризувався швидкою акумуляцією резервів завдяки здобутим
експортним стимулам. Запити щодо збільшення резервів,
уможливлюючись завдяки реструктуризації глобальних платіжних
позицій, отримали нові імпульси. Така картина стала результатом таких
базових тенденцій:
• посткризова риторика щодо посилення глобальної фінансової
архітектури акцентувала увагу на провідному значенні валютних резервів
як способу протидії реверсам потоків спекулятивних капіталів.
Досягнення резервними активами належного рівня почало розглядатись як
провідний елемент підвищення глобальної та національної фінансової
стабільності. Брак в оперативності МВФ та відсутність у Фонду на той час
384