Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Урахування даних по динамці платіжних позицій у світі (див. вище)
дозволяє побачити, що в умовах, коли елементи глобальної економіки
функціонують у режимі наближення до циклічного зовнішнього балансу
бажання збільшити обсяги валютних резервів можуть суттєво розходитись
із можливостями. Не випадково, що період 1980-х років, позначений
досвідом боротьби з гіперінфляціями, характеризується найнижчими
темпами приросту резервів. Відносна стабільність та швидке світове
економічне зростання середини 1990-х років характеризується
аналогічними тенденціями, але вже з міркувань виходу на траєкторію
підтримання внутрішнього балансу (рис. 6.7.). Якщо ж подивитись на
темпи приросту резервів у більш довгостроковій перспективі, то можна
побачити параболічну закономірність: найбільші темпи приросту резервів
спостерігались у період нафтових криз та виходу з офіційної системи
фіксованих валютних курсів, тобто у першій половині 1970-х, а також
після азійської кризи та після 2001 року.
60
50
40
30
20
10
0
Рис. 6.7. Темп зростання глобальних валютних резервів, %
1966
1968
1970
1972
1974
1976
1978
1980
1982
1984
1986
1988
1990
1992
1994
1996
1998
2000
2002
2004
2006
Побудовано за: IMF Annual Report. 2004. – Wash., D.C.: IMF, 2004. – P. 102-103.; IMF Annual Report. 2006. –
Wash., D.C.: IMF, 2006. – P. 129.
Проте з огляду на значні флуктуації цієї функції навіть у періоди
незначного зростання глобальних валютних резервів цю закономірність
варто уточнити в такий спосіб:
• резерви зростають не стільки в момент криз, скільки в моменти
прирощення нестабільності. Тут найбільш характерним прикладом є
нафтові шоки та глобальна фінансова нестабільність 1970-х, коли перехід
на плаваючі курси разом з високою інфляцією породив значну
невизначеність щодо магістральних напрямків розвитку глобальних
макроекономічних процесів. Саме на цей період припадають найбільші
380