Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

обернений зв’язок. Перші та другі, як вже зазначалось, є експортерами
первинних ресурсів, а другі та треті – найбільш слабкі в
інституціональному плані з характерною нерівномірністю в розподілі
доходів. З цих міркувань платіжні баланси в цих регіонах тяжіють до
перестрахування від валютно-фінансових проблем в умовах автономного
вивозу капіталу.
Отже, сформувалась фундаментальна тенденція, коли країниекспортери
капіталу та країни, фінансові системи яких забезпечують
глобальну алокацію ресурсів, представляючи ринку власні зобов’язання,
опиняються у платіжних контрпозиціях. Платіжні дисбаланси стають
структурним елементом, який ув’язує економічне зростання, підвищення
добробуту, попит на активи та адаптацію до ендогенного вивозу капіталу
шляхом забезпечення платіжних профіцитів.
6.2. Валютні резерви та суверенний попит на активи
в системі глобальних фінансових дисбалансів
Еволюція міжнародної валютної системи крізь призму попиту на
валютні резерви
Тенденція до зростання валютних резервів започаткувалась ще за часів
формування системи міжнародного золотого стандарту. Здебільшого вона
відображала намагання країни розширити в разі потреби пропозицію
паперової ліквідності, покритої золотом, або ж забезпечити довгострокове
зростання попиту на гроші. Проблеми міжвоєнного періоду яскраво
продемонстрували, що забезпеченість монетарним золотом у взаємозв’язку з
валютним паритетом можуть виступати фундаментальною причиною
розривів у швидкості економічного зростання та інфляції. Втім, на той час
автономне збільшення зовнішніх активів центробанків у формі монетарного
золота та, зрештою, у формі авуарів, було обмежене. Зростання резервів
чітко прив’язувалось до стану платіжного балансу і усереднювало попит у
країнах з відмінними платіжними позиціями. Переорієнтація на авуари, яка
розпочалась у країнах периферії з кінця ХІХ ст., посилилась у міжвоєнний
період загалом у світі (табл. 6.1.), однак вона набагато більше стосувалась
підвищення гнучкості управління ліквідністю в процесі взаємодії змінних
внутрішньої грошової пропозиції і змінних платіжного балансу, ніж
спроби адаптуватись до умов зростання обсягу міжнародних трансакцій.
372