Монографія МОНЕТАРНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ...

Європи. Вони є єдиним яскраво вираженим прикладом, коли вихідні
потоки капіталу знаходяться в оберненому зв’язку з поточним рахунком.
З огляду на те, що це єдиний регіон, де є систематичний дефіцит
платіжного балансу, така закономірність є свідченням того, що
збільшення добробуту, яке впливає на попит на активи, кореспондує з
платіжним дефіцитом. Більше того, чим вищий такий дефіцит, тим
більшою мірою ці країни експортують капітал. Це підтверджують обидва
варіанти кореспонденції статусу платіжного балансу з індикаторами
відпливу капіталу. З цього можна зробити висновок, що зовнішній
дефіцит в даній групі країн є безпосереднім наслідком швидкого
економічного зростання та експансії споживання, які є наслідками
масштабного припливу ПІІ, інвестиційного імпорту та прогресом
ринкового реформування економік 411 .
Щодо решти регіонів, то у випадку зв’язку між поточним рахунком
та вивозом капіталу простежується однозначна картина із його
позитивним характером, який у випадку Азії, СНД та Близького Сходу –
найбільш профіцитних регіонів – має істотний рівень статистичної
значимості. У світлі того, що перші мають найбільш занижені курси, а
другі є експортерами первинних ресурсів, на які суттєво зростали ціни
тривалий час, то перетворення цих регіонів у постачальників капіталу
цілком природнє. Характерне підвищення добробуту робить їхній попит
на активи рівноважним. Випадок Африки та Латинської Америки
демонструє суттєво нижчу щільність зв’язку, що говорить про низький
потенціал конверсії економічного зростання у попит на активи. У випадку
кореспонденції між поточним рахунком та чистими потоками приватних
капіталів ситуація не є такою однозначною. Країни Азії демонструють, що
збільшення доходу у них є не тільки причиною вивозу капіталу внаслідок
попиту на активи, але й фактором додаткового припливу капіталів
внаслідок зростання добробуту. У випадку Африки поточний рахунок не
реагує на перетворення чистого припливу капіталів на від’ємне значення. І
тільки для Близького Сходу, СНД та Латинської Америки характерний
411 Винятклвість позиції країн Центрально-Східної Європи як таких, що більшою мірою залучають капітал, ніж
вивозять, підтверджується і з інших джерел. Див.: Abiad A., Leigh D., Mody A. International Finance and Income
Convergence: Europe is Different // IMF Working Paper. – 2007. – WP/07/64. – P. 1–36.; Pipat L., Schandler S. Do
Economists’ and Financial Markets’ Perspectives on the New Members of the EU Differ? // IMF Working Paper. –
2007. – WP/07/65. – P. 1–31.
У свою чергу, специфічна роль дефіциту платіжного балансу постсоціалістичних країн Європи в системі
економічного зростання показана, зокрема, у: Шевчук В. Платіжний баланс і макроекономічна рівновага в
трансформаційних економіках: досвід України. – Львів: Каменяр, 2001. – 495 с.
371